Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/1076/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2018. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                                                        справа № 2/325/305/2018р. 
		210/1076/18
		Р І Ш Е Н Н Я        
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		22 червня 2018 року                                          смт. Приазовське
		Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Васильцової Г.А., за участю секретаря Міняйло А.П., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька;
		В С Т А Н О В И В:
		13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаною позовною заявою, в якій просить надати їй дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до Німеччини, без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2 на період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 рік; надати їй дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до населених пунктів зони АТО на період з 01.07.2018 року по 30.08.2018 року; дозволити їй або її офіційному представнику, без згоди батька ОСОБА_2, оформлювати документи для тимчасового виїзду за кордон до Німеччини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1..
		Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що з 04 березня 2000 року вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Новоазовського районного суду від 04 січня 2013 року. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У теперішній час їх неповнолітня дитина мешкає з нею, усі витрати, пов'язані з утриманням дитини несе вона одна. Відповідач добровільної допомоги на утримання дитини не надає. У заяві позивачка зазначила, що її батьки та сестра мешкають у Німеччині, а тому вона періодично відвідує їх. Проте, на даний час, хоча донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, і має закордонний паспорт, оскільки постійно відвідує бабусю та діда, не має можливості відвідати їх, бо не може отримати дозвіл на виїзд дитини, так як батько її ОСОБА_2 проживає на території проведення антитерористичної операції на сході України, саме у зоні проведення АТО, у місті Новоазовську Донецької області, а тому не в змозі покинути місце свого проживання. Крім того, вона не може навіть виїхати з дитиною до м. Новоазовськ Донецької області, де вони раніше мешкали та де перебувають родичі, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства необхідна згода батька на в'їзд дитини до зони АТО. Раніше батько дитини не відмовлявся надавати згоду на оформлення закордонного паспорту для дочки та надавав у передбаченому порядку дозвіл на виїзд малолітньої дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення до бабусі. У зв'язку з цим позивачка змушена звернутись до суду із даним позовом, в якому просить суд задовольнити заявлені нею вимоги.
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.04.2018 року матеріали вказаної позовної заяви були направлені до Приазовського районного суду Запорізької області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України. 
		06 червня 2018 року на адресу Приазовського районного суду надійшла вказана позовна заява.
		Ухвалою судді від 07 червня 2018 року відкрито провадження у справі, на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14. 
		19 червня 2018 року на електронну адресу суду від відповідача по справі - ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому зазначає, що у зв'язку з тим, що він мешкає в зоні АТО та не може бути присутнім на судових засіданнях, просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги позивача визнає повністю, позовні вимоги позивачки просить задовольнити у повному обсязі /а.с. 35/.
		     Інших заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.
		В підготовче судове засідання позивачка не з'явилася, факсом надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні /а.с. 38/.
		Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, проте надав суду відзив з вимогою про розгляд справи у його відсутність та що визнає позовні вимоги позивачки /а.с. 35/. 
		Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, у випадку визнання позову відповідачем, суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.
		Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 мешкає в зоні проведення ООС (АТО), суд приймає його заяву про визнання позову.
		У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.
		Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 12.12.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новоазовського районного управління юстиції Донецької області, батьками ОСОБА_3 записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис №115 /а.с. 6/.
		Відповідно до рішення Новоазовського районного суду Донецької області №2/238/166/13 від 04.01.2013 року, шлюб, який зареєстрований 04 березня 2000 року Новоазовським відділом реєстрації актів громадського стану Донецької області, актовий запис №11, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано /а.с. 5/.
		Згідно довідки Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20 з поглибленим вивченням німецької мови за № 17 від 12.03.2018 року /а.с. 7/ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається в 3-А класі.
		Так, згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли би їй розвиватися фізично, інтелектуально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності.
		Відповідно до ч.7, 8 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими Договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		Згідно зі ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки, щодо дитини.
		На підставі ч.2 ст. 154 Сімейного кодексу України батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини як законні представники без спеціальних повноважень.
		Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		     У відповідності до ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 155 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
		          Згідно зі ст.. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
		Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21.01.1994 року №3857-ХІІ,постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року №231 (із змінами).
		Згідно п.5.1.1.Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів 
		та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, який визначає окремі питання здійснення контролю за переміщенням в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів), а також види блокпостів, контрольних пунктів в'їзду-виїзду, порядок їх функціонування, правила їх перетинання, затвердженого СБУ: «5.1.1 В'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16- річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.»
		Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документу на дитину проводиться на підставі нотаріально посвідченого клопотання батьків. При відсутності згоди одного з батьків на виїзд неповнолітнього громадянина за межі України, може бути надано дозвіл на підставі рішення суду.
		Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 зі змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16 річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18 річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
		Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року №231 (із змінами) визначено, зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
		Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/ проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
		Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Судом встановлено, що малолітня дитина позивача та відповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з позивачкою, батько дитини - відповідач по справі матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, мешкає у зоні проведення ООС (АТО), у місті Новоазовськ Донецької області.
		Як вбачається з мотивування позову та матеріалів справи, малолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року має закордонний паспорт, оскільки вони вже здійснювали подорожі до Німеччини, оскільки відповідач у минулому надавав нотаріально засвідчену заяву про на виїзд своєї малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року на відпочинок та оздоровлення до Німеччини /а.с. 8/.
		Також, від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив з визнанням позовних вимог позивачки.
		Таким чином, суд дійшов переконання, що у зв'язку з неможливістю надати відповідачем нотаріально засвідченої заяви про згоду на надання дозволу на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за кордон без згоди батька, позивачка та їх з відповідачем донька позбавлена можливості виїхати за межі України з метою оздоровлення та відпочинку.
		За таких обставин, оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїзду їх малолітньої дитини є обґрунтованими та в силу п.3 ч.3 ст.313 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 191, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.
		 
		Надати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до Німеччини, без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2 на період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 рік.
		 
		Надати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до населених пунктів зони АТО, без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2, на період з 01.07.2018 року по 30.08.2018 року.
		 
		Дозволити ОСОБА_1 або її офіційному представнику, без згоди батька ОСОБА_2, оформлювати документи для тимчасового виїзду малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до Німеччини.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги. 
		Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Дата складення повного судового рішення 26.06.2018 року.
		 
		Суддя Г.А. Васильцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...