Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/8375/15-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		21 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/8375/15-к
		 
		Провадження № 51-1810км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000156 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м.Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року).
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12квітня 2017 року засуджено:
		ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохороних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України  ОСОБА_9 позбавлено спеціального звання «майор податкової міліції»;
		ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохороних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України  ОСОБА_10 позбавлено спеціального звання «майор податкової міліції».
		 
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2017 року зазначений вирок щодо  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 залишено без зміни.
		 
		Згідно з вироком суду першої інстанції  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
		06 січня 2015 року ОСОБА_9 , який обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- ГУ ДФС в м. Києві), тобто будучи службовою особою, перебуваючи в приміщенні ГУ ДФС в м. Києві, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Шолуденка, 31, діючи за попередньою змовою із старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ ГУ ДФС в м. Києві  ОСОБА_10 , який також був службовою особою, попросив останнього висловити директору ТОВ «Бозовар» ОСОБА_11 прохання про надання йому особисто та ОСОБА_10 неправомірної вигоди за можливість зняти тимчасову заборону здійснення митних операцій ТОВ «Бозовар», накладену відповідно до листа № 3289/10/26-26-15-07-099 від 30 грудня 2014 року за підписом заступника керівника податкової міліції м. Києва ОСОБА_12 , а також за не вчинення в подальшому перешкод для митного оформлення та відправлення на експорт вантажу ТОВ «Бозовар». ОСОБА_10 погодився та висловив прохання директору ТОВ «Бозовар» ОСОБА_11 про надання йому та ОСОБА_9 неправомірної вигоди з розрахунку 5000 грн за кожен відправлений контейнер. 
		31 березня 2015 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні кафе «Вернісаж», яке знаходиться в торгівельному центрі «Фастів сіті» в м. Фастів по вул. Соборна, 26, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та у його присутності висловив прохання директору ТОВ «Бозовар» ОСОБА_11 про надання йому особисто та ОСОБА_10 неправомірної вигоди у сумі 25000 грн за не вчинення дій, пов`язаних з використанням службового становища щодо призупинення митного оформлення 5 контейнерів із пиломатеріалами ТОВ «Бозовар», які перебувають під митним оформленням в режимі експорту. 
		17 квітня 2015 року ОСОБА_9 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 614 в приміщенні ГУ ДФС в м. Києві, за вищевказаною адресою, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 15000 грн за не вчинення дій, пов`язаних з використанням службового становища щодо призупинення митного оформлення та відправки на експорт 3 контейнерів з пиломатеріалами ТОВ «Бозовар» в грудні 2014 року та січні і лютому 2015 року, частину з яких, щонайменше 1000 грн, передав ОСОБА_10 
		23 квітня 2015 року близько 14:00 год. ОСОБА_9 , перебуваючи в ресторані «Фортеця Гетьмана», який знаходиться на першому кілометрі Одеської траси в напрямку м. Одеса, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 43000 грн за не вчинення дій, пов`язаних з використанням службового становища щодо призупинення МИТНОГО оформлення та відправки на експорт 3 контейнерів із пиломатеріалами ТОВ «Бозовар», з розрахунку по 5000 грн за 2 контейнери, які були відправлені ТОВ «Бозовар» до 31 березня 2015 року, а також по 3000 грн за кожен з 11 контейнерів, які були відправлені ТОВ «Бозовар» із 01 квітня 2015 року. 
		З метою запевнення ОСОБА_11 , що останній зможе безперешкодно відправляти вантаж, ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 і у ході телефонної розмови ОСОБА_11 в присутності ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 , що він надав неправомірну вигоду ОСОБА_9 .
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_8 просять скасувати судові рішення щодо  ОСОБА_9 і ОСОБА_10  і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи засуджених. Стверджують, що у місцевому суді провадження розглянуто незаконним складом суду, оскільки відсутній протокол розподілу матеріалів провадження між суддями, також відсутні журнали судових засідань від 16 вересня 2016 року, 06 та 12 квітня 2017 року. Зазначають про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК України у зв`язку з відсутністю формулювання визнаного судом доведеним щодо кожного з обвинувачених, посилання на докази по кожному епізоду злочинної діяльності, а також належної оцінки досліджених місцевим судом доказів. Вказують на недопустимість доказів, якими суд обґрунтував доведеність винуватості  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, протоколів проведення негласних слідчих дій від 17, 23 квітня 2015 року, 06 травня 2015 року та 20 червня 2015 року, протоколів огляду грошових коштів від 17 та 23 квітня 2017 року. Звертають увагу, що слідчі дії провадились не уповноваженою на те особою, яка окрім того, до початку їх проведення була допитана як свідок. Посилаються на порушення вимог статей 50, 64 КК України при призначенні покарання ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . Стверджують, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони захисту та не дослідив безпосередньо докази, зазначені у апеляційних скаргах, які, на думку сторони захисту, свідчать про незаконність засудження  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Наголошують на невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 касаційні скарги підтримали та просили їх задовольнити. 
		 
		Прокурор ОСОБА_5 просила касаційні скарги сторони захисту залишити без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку. 
		 
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції є такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування кримінального закону, і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду з огляду на таке.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		 
		Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги беззадоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком, обвинувачений ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_13 і ОСОБА_14 звернулися з апеляційними скаргами на вказане судове рішення. Сторона захисту, наводячи доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах, стверджувала про незаконність засудження  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, призначення покарання без врахування даних про особи останніх. 
		Так, сторона захисту звертала увагу суду апеляційної інстанції, окрім іншого, на те, що докази, на які посилався суд в оскаржуваному вироку, є недопустимими, оскільки отримані органами досудового розслідування з істотним порушенням прав та свобод людини. При цьому в апеляційних скаргах наголошувалося на тому, що слідчі дії проводилися не уповноваженими особами, оперуповноважений ОСОБА_15 до початку їх проведення був допитаний як свідок, що виключало його участь у провадженні, обшуки провадили не ті особи, яким відповідно до ухвал слідчих суддів, було надано таке право, окрім того, негласні слідчі дії провадилися на підставі ухвал судді Апеляційного суду міста Києва, які не були відкриті у порядку ст. 290 КПК України, а протоколи слідчих дій не містили оформлених в установленому порядку додатків до них. Захисник ОСОБА_14 стверджував про невідповідність обвинувального акту вимогам чинного законодавства. Також окремо наголошувалося на тому, що в матеріалах провадження відсутні посадові інструкції  ОСОБА_9 і  ОСОБА_10 у зв`язку з чим є припущенням висновки суду про те, що дії, за не вчинення яких ОСОБА_9 і ОСОБА_10 одержали неправомірну вигоду, входили до їх посадових обов`язків. 
		 
		Розглядаючи апеляційні скарги сторони захисту на вирок, ухвалений щодо  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, не зазначив мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався. 
		Суд апеляційної інстанції формально погодився з правильністю прийнятого місцевим судом рішення про доведеність винуватості  ОСОБА_9 і ОСОБА_10  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від14 жовтня 2014 року), та, посилаючись на висновки суду, наведені у вироку, визнав безпідставними доводи, наведені в апеляційних скаргах. 
		При цьому, апеляційний суд не перевірив і не мотивовано визнав безпідставними твердження сторони захисту про вищевказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені при проведенні досудового розслідування та при судовому розгляді провадження, не звернувши увагу, окрім іншого, на те, що  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не обвинувачувалися у одержанні неправомірної вигоди 17 квітня 2015 року, як це встановив суд, ухвалюючи вирок. Свої висновки щодо необґрунтованості апеляційних скарг апеляційний суд з посиланням на докази не сформулював.
		 
		Істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону, апеляційний суд відповідно дійшов передчасного висновку про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність. 
		 
		З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		 
		При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційних скарг, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, із урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону. 
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК, п.15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2017 року щодо  ОСОБА_9 та ОСОБА_10  скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною йоскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...