Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/1495/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 440/1495/16-к
		провадження № 51-5261 км 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		потерпілої  ОСОБА_8 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140000000712, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Буського районного суду Львівської області від 10 серпня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
		Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2016 року приблизно о 20.45 год., керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Т-18-06 Рівне-Млинів-Берестечко-Буськ-Перемишляни на ділянці між м. Буськ та смт. Красне Львівської області, в порушення вимог пунктів 1.5, 1.10, 2.3, 2.9, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, при виявленні перешкоди для руху а саме: велосипеду під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку, який об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не дотримався безпечної дистанції та безпечного бокового інтервалу з вказаним велосипедом, створивши аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між даними транспортними засобами, внаслідок чого ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, положення ст. 75 КК щодо ОСОБА_6 застосовані неправильно, що призвело до м`якості призначеного йому покарання. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки та дані про особу винного, виправлення ОСОБА_6 вважає можливим лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
		Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти касаційної скарги прокурора та вважали її необґрунтованою.
		Потерпіла ОСОБА_8 заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
		Відповідно до касаційної скарги, прокурор порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Так, у ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, котрі наділяють суд правом вибору між альтернативами, кожна з яких є законною, як однією із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. 
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання у зв`язку з безпідставним звільненням засудженого напідставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, то вони не можуть вважатися обґрунтованими.
		Мотивуючі своє рішення про призначення ОСОБА_6 покарання, суд зважив на тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким, обставину, що обтяжує покарання - злочин вчинений у стані алкогольного сп`яніння, а тому призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке не є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Разом з тим, з огляду на обставини, які пом`якшують покарання, та врахувавши дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, визнав вину, щиро покаявся, вибачився перед потерпілою, відшкодував завдану злочином шкоду, а також взявши до уваги думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі, оскільки він продовжує надавати сім`ї загиблого допомогу, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства й на підставі ст. 75 ККзвільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
		Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через м`якість колегія суддів не вбачає.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження заапеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та визнав їхнеобґрунтованими, навівши належні й достатні мотиви спростування. 
		При цьому обґрунтовуючи можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд врахував, що засуджений ОСОБА_6 , є студентом, навчається добре, має стійкі соціальні зв`язки, та доглядає за бабусею ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій згідно медичного висновку потрібен постійний сторонній догляд.
		Крім того, суд врахував, що з 31 жовтня 2016 року відповідно до даних уповноваженого органу з питань пробації, ОСОБА_6 своєчасно та сумлінно виконує належним чином покладені на нього судовим рішенням обов`язки, за викликом з`являється своєчасно, адміністративні правопорушення не вчиняв та зауважень не має, що вказує на його виправлення поза місцем ізоляції від суспільства.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів в частині призначеного покарання ОСОБА_6 , а також свідчили б про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.
		За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...