Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/10457/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		21 червня 2018 року
		м. Київ
		справа №569/10457/15-к
		провадження № 51-3504км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну засудженого ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012190020000040, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, такого, що судимостей не має ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
		На підставі пункту «е» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено ОСОБА_6  від відбування основного та додаткового покарання.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь:
		- Малого приватного підприємства фірми «Ямуна» 188 651,79 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля;
		-  ОСОБА_7 2 069,32 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування та 20000 грн на відшкодування моральної шкоди;
		-  ОСОБА_8 25 000 грн витрат в рахунок відшкодування моральної шкоди;
		- Держави 13 208, 32 грн витрат на проведення судових експертиз.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 12 листопада 2012 року близько 14:45, керуючи автомобілем марки «Toyota Avensis», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на вулиці Поповича в м. Рівне в порушення п.п.1.5, 1.10, 2.3 підпункту «б», 2.3 підпункту «д», 8.7, 8.7.3 підпунктів «г» та «е», 8.10, 12.3 Правил дорожнього руху України, проігнорувавши вимоги червоного сигналу світлофора, що забороняв рух, неправильно оцінив дорожню обстановку та виїхав на регульоване перехрестя вулиць Дворецька-Поповича, де не надав переваги в русі водію автомобіля «Форд Фієста» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_8 , яка, рухаючись на вулиці Дворецька зі сторони вулиці Нижньодворецька, виїхала на дане перехрестя на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення вищезазначених автомобілів, в результаті якого ОСОБА_8 було заподіяне середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а малолітньому пасажиру автомобіля «Форд Фієста» ОСОБА_9 було заподіяне тяжке тілесне ушкодження як небезпечне для життя.
		Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року вирок місцевого суду змінено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 7 000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу. В решті вирок районного суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а тому вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст.374 КПК України, оскільки суд дав неправильну оцінку доказам. Стверджує, що судом проігноровано його клопотання щодо визнання ряду доказів недопустимими, неправильно вирішено цивільний позов в частині стягнення з нього на користь Малого приватного підприємства фірми «Ямуна» 188 651,79 грн, а також в частині стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Апеляційний суд, в свою чергу, не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам сторони захисту ухвала апеляційного суду не відповідає вимогамст. 419 КПК України.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Мотиви Суду 
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) чинним законом не передбачена.
		Зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. 
		Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
		Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань потерпілої ОСОБА_8 , .свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , показаннями свідка ОСОБА_13 , надані ним під час проведення слідчого експерименту, даних проведених експертиз.
		Судом об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
		Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано судом правильно.
		Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, засудженим було подано апеляційну скаргу, в якій останній просив переглянути вирок місцевого суду, при цьому посилався на недоведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вказував на неналежну оцінку судом доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Так, розглядаючи кримінальне провадження, апеляційний суд ретельно перевірив об`єктивність оцінки наведених у вироку доказів. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляційної скарги, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. У тому числі, суд апеляційної інстанції вірно погодився з оцінкою доказу щодо його допустимості, а саме протоколу проведення слідчого експерименту від 09 липня 2013 року, при цьому судом належним чином було перевірено критерії його допустимості щодо законності процесуального джерела доказу, дотримання процесуального порядку його отримання та правильність організації ходу і результатів слідчих дій. За таких обставин, підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції передбачених ст. 438 КПК України.
		Призначене покарання засудженому ОСОБА_6 визначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам статей65,70КК України. До того ж ОСОБА_6 на підставі пункту «е» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування основного та додаткового покарання.
		Щодо доводів касаційної скарги засудженого про незаконність рішення суду в частині стягнення з нього на користь потерпілих моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
		Як убачається з вироку суду, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості та відповідає завданим йому фізичним та моральним стражданням. Цивільний позов потерпілих судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст.23,1167,1168,1172 ЦКУкраїни.
		Що стосується доводів засудженого в частині неправильно вирішення цивільного позову Малого приватного підприємства фірми «Ямуна» та стягнення з нього 188651,79 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, то такі заслуговують на увагу.
		Виходячи зі змістуст. 128 КПК Українипотерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.
		Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначенимиКПК України, і при цьому застосовуються нормиЦПК України
		За змістомст. 10 ЦПК України (у редакції станом на 20 березня 2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Частиною 1ст. 60 ЦПК України (у редакції станом на 20 березня 2017року)передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього Кодексу.
		Як вбачається з вироку суду першої інстанції, задовольняючи вимоги МПП фірми «Ямуна» та стягуючи з обвинуваченого майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 188 651,79 грн, прийняв до уваги звіт № 34/15 від 28 липня 2015року про визначення вартості матеріального збитку.
		При цьому, в матеріалах кримінального провадження міститься висновок експерта № 03 від 18 січня 2013 року, згідно з яким було встановлено розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Форд Фієста» і він склав 56 915,90 грн.
		Суд першої інстанції, беручи до уваги звіт № 34/15 від 28 липня 2015 року та фактично відхиляючи висновок експерта, у вироку такого свого рішення взагалі не відобразив та мотивів його не навів.
		Крім того, засуджений (відповідач), не погоджуючись із наданими позивачем доказами, а саме звітом № 34/15 від 28 липня 2015 року, вказував про його необґрунтованість з урахуванням наявності в матеріалах провадження висновку експерта № 03 від 18 січня 2013 року.
		Відповідно до п. 4. ст. 10 ЦПК України (у редакції станом на 20 березня 2017 року) суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 143 ЦПК України (у редакції станом на 20 березня 2017 року) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
		Встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції у супереч вимогам ст. 10 ЦПК України (у редакції станом на 20 березня 2017 року) не сприяли особам, які беруть участь у справі здійсненню їх прав та не роз`яснили засудженому право на заявлення клопотання про проведення експертизи у зв`язку з його незгодою зі звітом № 34/15 від 28 липня 2015 року, що призвело до істотного порушення прав учасників судового розгляду і перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову Малого приватного підприємства фірми «Ямуна» підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, за результатами якого суду слід прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року щодо 
		ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову Малого приватного підприємства фірми «Ямуна» скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...