Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/18/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про державну власність.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2018. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 182/18/17
		Провадження № 2/0182/921/2018 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		29.05.2018 року                                                                м. Нікополь
		 
		Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:         
		головуючого -                судді Тихомирова І.В.
		при секретарі -                Рахуба О.Г.
		за участю:        представника позивача -                        Савіної О.І.
		               представника відповідача -                        Пупченка В.В., Башмакова С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП», ОСОБА_4 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, 
		 
		встановив:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулися до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» (далі за текстом ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій»), Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» (далі за текстом - ТОВ «СТЕП»), ОСОБА_4 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Свої вимоги мотивують тим, що 29 грудня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та організацією орендарів Нікопольського заводу залізобетонних конструкцій № 27 було укладено договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27", посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.Н., реєстровий № 1-1681 (к).
		Відповідно до Акту оцінки вартості орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», затвердженого начальником Регіонального відділення від 21 жовтня 1993 року, із статутного капіталу підприємства виключалась вартість майна, у тому числі до якого встановлені пільги на загальну суму 541 321 крб.
		Розділом VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», затвердженого 24 грудня 1993 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, на балансі підприємства станом на 01 жовтня 1993 року обліковуються об'єкти соціально-побутового призначення на загальну суму 541321 крб. в тому числі «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» (Дніпропетровська обл. м. Нікополь, вул.. Курортна, 14) та «Сауна лісопильного цеху» (Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Малиновського, 1), які були передані підприємству безоплатно. 
		Однак вказані об'єкти соціально-побутового призначення в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», а були передані йому на баланс та залишилися у державній власності.
		Позивачем у взаємодії з прокуратурою Дніпропетровської області було проведено перевірку об'єкту державної власності «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху», які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Курортна, 14 на додержанням вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		За результатами перевірки, відповідно до акту контрольного візуального обстеження від 11 липня 2013 року та усного пояснення охоронця бази встановлено, що база відпочинку належить фізичні особі ОСОБА_7, але документів щодо приватного права власності на даний об'єкт відпочинку до перевірки не надано.
		Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно , Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 31 серпня 2015 року власниками нерухомого мана за адресою: АДРЕСА_1 є - ОСОБА_4 у розмірі 1/29 частини приватної спільної частки власності; ТОВ «СТЕП» у розмірі 28/29 частки колективної власності; Акціонерне товариство закритого типу спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Ліфт» на праві колективної власності будівлі оздоровчого корпусу полігону № 2,3 з часткою 1/1 загальною площею 745,1 кв.м.
		Таким чином передача спірних об'єктів нерухомого майна по завершенню приватизації не обумовлює передачу майна у власність, а передбачає лише право користування. У зв'язку з чим, спірні об'єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», а перебувають на його балансі.
		Передача безпосередньо у власність має бути обумовлена нормативними актами на підставі яких здійснюють свою діяльність державні органи приватизації відповідно до Конституції України.
		Однак з боку регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не було укладено жодних правочинів що відчуження об'єктів нерухомості «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху».
		Отже вказані об'єкти нерухомості залишилися у державній власності, а ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» не мало право відчужувати спірні об'єкти на користь третіх осіб.
		Тому з метою захисту порушених прав, позивач просив суд визнати право державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна на об'єкти нерухомого майна «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху», які під час приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» та витребувати зазначені об'єкти нерухомості з чужого незаконного володіння відповідачів.
		Під час судового засідання 29 травня 2018 року представник позивача Савіна О.І. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
		В судовому засіданні представник відповідача ТОВ "СТЕП" Башмаков С.В. позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Представник ВАТ "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій" Пупченко В.В. також заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
		Також в своїх запереченнях від 11 липня 2017 року ВАТ "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій" зазначили, що вважають позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області безпідставним.
		В обґрунтування своїх заперечень посилаються на те, що спірні об'єкти нерухомості, а саме: «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху» цілісного майнового комплексу, на законних підставах вибули з державної власності у власність орендного підприємства "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27" (правонаступником якого є ВАТ "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій) на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 29 грудня 1993 року, в тому числі з урахуванням об'єктів соціально-культурно призначення на які поширюються пільги визначені ч. 1 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
		Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дні та час розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ч. 6,7 ст. 128 ЦПК України, однак повістка була повернута суду за закінченням терміну зберігання (а.с.107). Жодних заяв від відповідача та відзиву на позов до суду не надходило.
		Заслухавши представників сторін, повно та всебічно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 29 грудня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та організацією орендарів "Нікопольського заводу залізобетонних конструкцій № 27" був укладений договір купівлі-продажу державного майна, а саме - цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.Н., реєстровий № 1-1681 (к) (а.с.10-12,72-74). 
		Даний договір був зареєстрований рішенням виконкому Нікопольської міської ради народних депутатів від 28 лютого 1994 року № 115 у відповідності до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та приказу Регіонального відділення державного майна України по Дніпропетровській області "Про укладення та виконання договору купівлі-продажу" від 24 грудня 1993 року № 12/09-пп (а.с.29,75).
		Згідно п. 1.1. вказаного договору майно підприємства включає в себе усі його активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно акта інвентаризації, який додається до Договору.
		Також пунктом 1.4 Договору визначено, що строк та організаційні форми приватизаційних підтверджуються Планом приватизації орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27, затвердженим відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області наказом від 24 грудня 1993 року № 12/09-пп. План приватизації є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.
		Розділом VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», затвердженого 24 грудня 1993 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Мироненко А.А. визначено, що станом на 01 жовтня 1993 року на балансі підприємства знаходяться відповідні об'єкти соціально-культурного призначення на загальну суму 541321 крб., зокрема «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі Каховське водосховище» (п.6 Розділ VІІ Плану) та «Сауна лісопильного цеху» (п.7 Розділ VІІ Плану). 
		В примітках до Розділу VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» зазначено, що перелічені об'єкти передаються організації орендаторів у власність на пільгових умовах без включення їх вартості в оцінку цілісного майнового комплексу (а.с.19).
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за набувачем - орендним підприємством «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1993 року, реєстровий № 1-1681 (к) у відповідності до Плану приватизації від 24 грудня 1993 року, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Мироненко А.А.
		В подальшому, 10 травня 1994 року Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області складено акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27 (а.с.30,76).
		Наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/09-пп від 24 грудня 1993 року про затвердження плану приватизації та Акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27 від 10 травня 1994 року на теперішній час є чинними, та в установленому законом порядку не скасовані.
		Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України №2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на момент приватизації спірного об'єктів нерухомості) дія цього  Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. 
		Крім того, право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна (висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року, справа № 6-327цс15).
		Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 26 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень ст. 388 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		З огляду на обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» яке є правонаступником орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» є добросовісним набувачем спірного майна, а тому не може бути в нього витребувано, оскільки вибуло із володіння Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з волі останнього на законних підставах.
		Як вбачається з матеріалів справи, приватизація орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», яке в подальшому було перетворено на ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» відбувалася з дотриманням всіх вимог діючого на той час законодавства та за безпосередньої участі Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області у відповідності до Наказу від 30 вересня 1993 року № 12/06-рп (а.с.9).
		Судом також встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області складено відповідний акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» (а.с.30).
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що приватизація орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», відбувалася виключно з волі та безпосередньої участі Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області.
		Так, у разі якщо власник вважає, що майно вибуло з його володіння поза його волею, то до його процесуальних обов'язків як позивача віднесено обов'язок по доведенню перед судом цих обставин. Зокрема, позивач має довести юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно первісним набувачем з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, тощо. В цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, однак законність/незаконність такого правочину є обставиною, яку суд має встановити при розгляді відповідного спору.
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 202/20227/13-ц.
		Доказами того, що в діях Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області наявна воля на передачу спірного майна іншій особі свідчать і Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 30 вересня 1993 року за № 12/06-рп про прийняття рішення про приватизацію об'єктів та акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» від 10 травня 1994 року.
		Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, суд приходить висновку, що представник позивача розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, частиною 3 статті 5 передбачено, що Перелік об'єктів (груп об'єктів), які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Проте, представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не представлено належних доказів того, що спірний об'єкт нерухомого майна не підлягає приватизації.
		Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що спірні приміщення є державною власністю тане увійшли до статутного капіталу орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» у процесі приватизації, а були передані йому на баланс та залишилися у державній власності, оскільки це спростовується Розділом VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» в примітках до якого чітко визначено, що перелічені об'єкти передаються організації орендаторів у власність на пільгових умовах без включення їх вартості в оцінку цілісного майнового комплексу.
		Як вже було зазначено судом, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за набувачем ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» яке є правонаступником орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» на підставі договору купівлі-продажу державного майна, посвідченого 29 грудня 1993 року старшим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.Н., реєстровий № 1-1681 (к), який також, зареєстрований рішенням виконкому Нікопольської міської ради народних депутатів від 28 лютого 1994 року № 115 та у відповідності до Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», який є невід'ємною частиною зазначеного Договору
		Оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить висновку, що приватизація спірного майна, яка була здійснена шляхом викупу майна, зданого в оренду з правом викупу, відбувалася за безпосередньої участі і волі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
		За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 12,13,76,81,141,263-265,268 ЦПК України, 387,388 ЦК України, -
		 
		 
		 
		вирішив:
		 
		Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Дніпропетровській області в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП», ОСОБА_4 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2018 року.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Суддя:  І.  В.  Тихомиров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...