Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/589/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2018. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		21 червня 2018 року 
		Київ
		справа №9901/589/18
		адміністративне провадження №П/9901/589/18
		 
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді  -          Смоковича М.І., 
		суддів -                               Бевзенка В.М.,
		Білоуса О.В.,
		Бившевої Л.І.,
		Стрелець Т.Г.,
		 
		при секретарі                     Гуловій О.І.,
		за участю:
		представника позивача                     ОСОБА_4,
		представника відповідача           Лисюка М.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу 
		за позовом ОСОБА_6
		до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 
		третя особа Вища рада правосуддя, 
		про визнання протиправним та нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, 
		в с т а н о в и в:
		24 травня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі  Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_6, в інтересах якої звернувся її представник - адвокат ОСОБА_4, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) з такими вимогами: 
		визнати протиправним і нечинним рішення ВККС від 26 квітня 2018 року про невідповідність судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 займаній посаді (далі також - Рішення);
		зобов'язати ВККС прийняти рішення про допуск ОСОБА_6 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди». 
		Окрім того, у позовній заяві представник позивача зазначив про залучення до участі у розгляді справи Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. 
		Ухвалою від 25 травня 2015 року суддя-доповідач Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у справі за вказаним позовом. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача - адвокат ОСОБА_4, з-поміж іншого, зазначив що відповідно до пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення № 143/зп-16) суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Представник позивача зазначив, що за результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_6 набрала менше мінімально допустимого бала (53 з необхідних 60), проте з урахуванням наведених положень пункту 8 глави 6 розділу II Положення           № 143/зп-16, її мали б допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання («Дослідження досьє та проведення співбесіди»), позаяк вона набрала мінімально допустимий бал в межах всього етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» (107 з необхідних 105 балів). Втім, при прийнятті спірного Рішення відповідач, всупереч правил пункту 8 глави 6 розділу II Положення № 143/зп-16, помилково ототожнив правові наслідки набрання суддею менше мінімально допустимого бала за результатами виконання практичного завдання з наслідками набрання суддею менше мінімально допустимого бала за результатами складення іспиту, відтак безпідставно застосував їх до позивачки. Окрім того, представник позивача вважає, що з системного аналізу наведених норм Положення № 143/зп-16 можна зробити висновок, що оскільки складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не є самостійними етапами кваліфікаційного оцінювання, а є складовими етапу «Іспит», та враховуючи, що рішення про допуск судді до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання приймається за результатами проходження цим суддею саме етапу «Іспит», то оцінка результатів (як умови допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання) за підсумками «Іспиту» має визначатися виходячи із загальної суми балів, які набрав суддя за виконання анонімного письмового тестування та практичного завдання.
		На думку позивача, положення пункту 9 розділу V Положення № 143/зп-16, де встановлено мінімально допустимий бал іспиту, не виключають можливості застосування, зокрема до ситуації, яка склалася із суддею ОСОБА_6., положень пункту 8 глави 6 розділу II Положення № 143/зп-16, втім відповідач, приймаючи спірне Рішення, не навів мотивів, чому він залишив його поза увагою.
		Ще одним аргументом, яким представник позивача обґрунтовує позовні вимоги, є те, що в спірному Рішенні вирішено питання про внесення подання ВРП щодо звільнення судді ОСОБА_6 із займаної посади. На переконання позивача, ця частина спірного Рішення є посяганням на незалежність і недоторканність судді, що, як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні від 10 липня 2012 року № 1-в/2012, є гарантією, спрямованою передусім забезпечення безперешкодного виконання суддею професійних обов'язків. З посиланням на ще одне рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 представник позивача зазначив, що вичерпний перелік підстав для звільнення судді визначено у Конституції України, що унеможливлює його законодавче розширення чи звуження. Підстави, з якої відповідач пропонує звільнити суддю ОСОБА_6, Основний Закон не передбачає, тому застосування до позивачки таких наслідків за результатами оцінювання її кваліфікації як судді є недопустимим, що поряд з наведеним є ще одним свідченням протиправності спірного Рішення. 
		У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 - адвокат            ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з підстав, аналогічних тим, що їх викладено в позовній заяві, просив позов задовольнити.
		Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач наголосив, що особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді визначені розділом V Положення «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді», пунктом 9 якого встановлено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. 
		З посиланням на пункт 9 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» та пункт 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення відповідач зазначив, що оскільки суддя ОСОБА_6 за результатами виконання практичного завдання отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання цього завдання, вона не склала іспиту, відповідно не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». У зв'язку з цим Комісія прийняла спірне Рішення, яким визнала суддю Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 такою, що не відповідає займаній посаді. 
		Відповідач зазначив, що посилання позивачки і її представника на існування протиріч між пунктами 6 і 8 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення є хибними. У цьому зв'язку Комісія вказала на те, що позивачка як суддя брала участь у кваліфікаційному оцінюванні на підтвердження відповідності займаній посаді, а не у кваліфікаційному оцінюванні на підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному судді, що, як переконує відповідач, за своєю суттю є різними процесами і їх слід розмежовувати. 
		У цьому зв'язку Комісія пояснила, що розділ ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення містить загальні норми щодо проведення процедури кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться, окрім як для визначення відповідності судді займаній посаді, також для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		Розділ V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення визначає особливості проведення саме процедури кваліфікаційного оцінювання судді, в якій брала участь позивач. І на підставі пункту 9 цього розділу Комісія прийняла рішення від 29 січня 2018 року            № 7/зп-18, яким встановила мінімально допустимий бал іспиту, якого позивач за результатами виконання практичного завдання не набрала. Зазначена обставина і слугувала підставою для прийняття спірного Рішення, підстав для скасування якого, визначених у частині третій статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), на думку відповідача, немає. 
		З приводу доводів представника позивача щодо рекомендацій ВРП про звільнення судді ОСОБА_6 із займаної посади відповідач у своєму відзиві зазначив, що своїм Рішенням він не вирішував питання про звільнення судді. Водночас Комісія зазначила, що її рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді є закономірним результатом кваліфікаційного оцінювання відповідно до статей 84, 88 Закону № 1402-VIII, пунктів 32.2.1, 32.2.2 пункту 32.2 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення. 
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав таку позицію, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
		Від ВРП надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване  тим, що у визначені судом дату і час її розгляду немає можливості забезпечити участь представника ВРП. 
		Суд, заслухавши думки представників сторін з цього приводу, дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника ВРП. 
		Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які вони покликаються, обґрунтовуючи свою позицію, дослідив надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і встановив таке.  
		Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ «Про обрання суддів» ОСОБА_6 обрано суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя безстроково. 
		Рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 ВККС, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед них - суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6
		Відповідно до рішення Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18, проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, призначеного згідно з рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17, для суддів місцевих судів (додаток № 7 до вказаного рішення), призначено на 26 лютого 2018 року. 
		У тому ж рішенні Комісія визначила, зокрема, таку черговість стадій складення іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання (пункт 2 рішення). 
		У пункті 3 рішення від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. 
		За змістом пунктів 4, 5 вказаного рішення для суддів місцевих судів кількість запитань у тестовому завданні становить 80, практичних завдань - 1. Виконання практичного завдання, як зазначено у пункті 6 рішення від 29 січня 2018 року № 7/зп-18, здійснюватиметься із використанням комп'ютерної техніки. 
		Рішенням від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 Комісія затвердила результати складення суддями 26 лютого 2018 року анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. 
		Зокрема, згідно з додатком 3 до рішення від 16 березня 2018 року № 54/зп-18, витяг з якого ВККС надала для долучення до матеріалів справи, суддя ОСОБА_6 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 54 бали (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 53 бали (з максимально можливих 120). 
		За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» ВККС прийняла рішення від 26 квітня 2018 року №549/ко-18, яким суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_6:
		визнано такою, що не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; 
		їй відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17; 
		визнано такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
		У спірному Рішенні Комісія зазначила, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів. Суддя ОСОБА_6 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 54 бали, за виконання практичного завдання - 53 бали. 
		Відтак з посиланням на пункт 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення та на рішення від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 (в частині визначення мінімально допустимих балів) Комісія констатувала, що оскільки за результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_6 отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала, вона не склала іспиту, тому не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди». 
		З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_6 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв'язку з чим є підстави для того, щоб рекомендувати ВРП розглянути питання про її звільнення із займаної посади.
		Не погодившись з правомірністю такого Рішення, ОСОБА_6 звернулася з цим позовом до суду. 
		Колегія суддів при прийнятті рішення керувалася таким. 
		Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
		Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону             № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
		Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. 
		За частиною другою цієї статті критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
		Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
		Згідно з частиною п'ятою статті 83 Закону № 1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
		Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
		Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
		Згідно з частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
		Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
		Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
		Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
		Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. 
		Згідно з частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		На виконання положень частини п'ятої статті 83 Закону № 1402-VIII Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила згадане Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
		Відповідно до пунктів 4-6 розділу І «Загальні положення» Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. 
		Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першим етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості етапів кваліфікаційного оцінювання порядок допуску до наступного етапу та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням. 
		За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
		У преамбулі Порядку (затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року             № 144/зп-16) зазначено, що він визначає порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі (у Порядку) - Закон).
		Згідно з пунктами 1, 2 цього Порядку іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту). 
		Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання. 
		Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
		Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункти 1.1. - 1.4.). 
		За змістом пунктів 2 і 3 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. 
		Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. 
		Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності. 
		Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками. 
		Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності. 
		За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів (підпункт 5.1.1.1.); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів (підпункт 5.1.1.2.); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів (підпункт 5.1.1.3.); діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів (підпункт 5.1.1.4.); особиста компетентність - 100 балів (підпункт 5.1.2.); соціальна компетентність - 100 балів (підпункт 5.1.3.). 
		Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. 
		Згідно з підпунктами 6.2.1-6.2.3 підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. 
		Відповідно до підпунктів 6.3., 6.4. пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. 
		Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. 
		Відповідно до пункту 18 розділу V «Опрацювання матеріалів складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання» Порядку загальним результатом складення іспиту є сума балів, отримана учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
		Згідно з пунктами 7-9 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. 
		Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. 
		Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
		Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення іспит проводиться з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. 
		Іспит складається з двох стадій: 1) складення анонімного письмового тестування;           2) виконання практичного завдання. 
		Рішення про черговість стадій проведення іспиту ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першою стадією іспиту є складення анонімного письмового тестування. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості стадій складення іспиту порядок допуску до наступної стадії та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням. 
		Для цілей проведення іспиту Комісія на підставі відповідних рішень: 1) визначає мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання; 2) затверджує деперсоніфіковані (кодовані) та персоніфіковані (декодовані) результати анонімного письмового тестування та практичного завдання; 3) визначає мінімально допустимий бал іспиту та затверджує його результати.
		Згідно з підпунктами 33.1.1. та 33.2.2. пункту 33 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення у разі недопуску судді (кандидата на посаду судді) до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання за результатами попереднього етапу Комісія може ухвалити рішення про: непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (у випадку проведення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді); невідповідність судді займаній посаді (у разі проведення кваліфікаційного оцінювання з метою оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»).
		Відповідно до пункту 1 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
		Згідно з пунктом 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді ? 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. 
		Згідно з пунктом 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді (підпункти 10.1. та 10.2.). 
		У цій справі суд з'ясував, що спірне Рішення відповідач прийняв у зв'язку з тим, що суддя ОСОБА_6 за результатами виконання 26 лютого 2018 року практичного завдання (в межах іспиту, який проводився в рамках кваліфікаційного суддів, зокрема, місцевих судів, обраних безстроково до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), призначеного відповідно до рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17) отримала 53 бали, що є менше 50 відсотків від максимального бала, який можна отримати на цій стадії (120). 
		Позивачка не заперечує того, що кількість балів, які вона отримала за виконання практичного завдання на цій стадії іспиту, є меншою за половину від максимально можливого бала за це завдання. Утім, з посиланням на пункт 8 глави 6 розділу ІІ Положення, наголошує на тому, що ця обставина усе ж дозволяє допустити її до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Так, за виконання тестових завдань вона отримала 54 бали (з максимально можливих 90), і якщо додати її бали, отримані за результатами анонімного письмового тестування і за виконання практичного завдання (54+53), то отримана сума балів (107) становить більше 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах іспиту (як одного із етапів кваліфікаційного оцінювання), який, з огляду на максимально можливі бали за анонімне письмове тестування (90) і за виконання практичного завдання (120), становить 105 балів.
		Підхід ВККС до визначення мінімально допустимого бала в межах іспиту, як і визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, відрізняється від того, як його трактує позивачка. 
		Встановивши мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема, місцевих судів, в кількості, яка становитиме 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах такого іспиту (що відповідає вимогам пункту 9 розділу V Положення), Комісія своїм рішенням від 29 січня            2018 року № 7/зп-18 деталізувала (конкретизувала) яким чином цей мінімально допустимий бал іспиту повинен розраховуватися (визначатися). 
		Зокрема, суддя вважатиметься таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, якщо він набрав половину або більше половини від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування та половину або більше половини від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
		З урахуванням визначених у підпунктах 5.1.1.1. та 5.1.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення максимально можливих балів, які можна отримати за такими показниками критерію професійної компетентності судді як «рівень знань у сфері права» (90 балів) та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» (120 балів), мінімально допустимим балом іспиту є 105 балів, який є сумою двох доданків: 45 балів і 60 балів, які, своєю чергою, є кількісним виразом мінімального п'ятдесятивідсоткового прохідного балу, встановленого для кожної із двох вказаних стадій іспиту. 
		У випадку з позивачкою, сума балів, яку вона набрала за виконання практичного завдання (53) становить менше 50 відсотків від максимально можливого бала на цій стадії іспиту, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку про те, що позивачка на етапі іспиту не підтвердила своєї професійної компетентності. 
		Аналіз наведених положень законодавства в аспекті спірних правовідносин дає Суду підстави погодитися з таким висновком і підходом відповідача з огляду на таке. 
		Закон № 1402-VIII визначив, що кваліфікаційне оцінювання включає два етапи: складення іспиту і дослідження досьє та проведення співбесіди (стаття 85). Поряд з тим, у Законі № 1402-VIII встановлено критерії цього кваліфікаційного оцінювання: компетентність, професійна етика та доброчесність (частина друга статті 83). 
		Щодо першого критерію, то він включає: професійну компетентність, особисту компетентність та соціальну компетентність.
		Показники відповідності судді кожному із зазначених критеріїв кваліфікаційного оцінювання, а також засоби їх встановлення визначено у главі 2 розділу ІІ Положення.
		За змістом положень пунктів 1, 2 і 3 цієї глави професійна компетентність встановлюється за чотирма показниками (рівень знань у сфері права, рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня), з яких лише перші два встановлюються під час іспиту за результатами анонімного письмово тестування та виконання практичного завдання відповідно. Інші показники, як висновується зі змісту пунктів 4-7 глави 2 розділу ІІ Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди. 
		За змістом частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII іспит як основний засіб встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності, є першим етапом кваліфікаційного оцінювання, зокрема на предмет відповідності судді займаній посаді, і від результату його складення залежить те, чи буде суддя допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання (під час якого оцінюватимуться решта показників відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання), відтак чи підтвердить відповідність займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання в цілому. 
		Рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких, відповідно до пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення, має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді (які хоч і взаємопов'язані між собою з огляду сферу професійної діяльності, втім відмінні одне від одного за своєю суттю).
		Зокрема, друга стадія іспиту націлена на те, щоб проявити аналітичні вміння судді, його здатність до оцінки та аналізу обставин правової ситуації, вміння виокремити істотні для певної ситуації факти, вміння висловити свої мотиви (міркування) і судження, застосовувати норми права і робити відповідні висновки, вичерпно обґрунтовувати свою позицію, а також грамотно викладати текст процесуального документа з урахуванням вимог закону. 
		Іншими словами, якщо складення анонімного письмового тестування дозволить оцінити теоретичні знання судді, те, наскільки він володіє нормами матеріального і процесуального права та обізнаний з правозастосовною практикою, то виконання практичного завдання дасть змогу зрозуміти і оцінити вміння судді застосовувати свої знання. 
		Оцінюючи рівень знань у сфері права (за показниками, визначеними у пункті 2 глави 2 розділу ІІ) шляхом письмового тестування, однак, не вдасться з'ясувати рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, й незважаючи на те, що вказаний критерій професійної компетентності (рівень знань у сфері права) теж має істотне значення, усе ж він не може замінити чи частково збалансувати загальний результат іспиту (шляхом додавання балів). Позаяк йдеться про оцінювання відповідності судді займаній посаді, то така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.
		За змістом пунктів 6.3, 6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту, який, своєю чергою, визначається за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмово тестування і виконання практичного завдання. 
		Беручи до уваги положення пункту 14 розділу ІІІ Положення у поєднанні з підпунктами 6.2.1-6.2.3 підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення, Комісія для цілей проведення іспиту має право своїм рішенням встановлювати мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання в межах іспиту і на цій основі визначати мінімально допустимий бал іспиту, відтак затверджувати його результати, що й було зроблено. 
		З урахуванням наведеного, а також відповідно до положень пункту 9 розділу V Положення, які встановлюють особливості кваліфікаційного оцінювання, у якому брала участь позивачка, Комісія, для цілей проведення іспиту, призначеного рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-18, своїм рішенням від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту. 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що оскільки позивачка не набрала мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, вона вважається такою, що не підтвердила своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, відповідно не може бути допущена до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. 
		Стосовно доводів представника позивачки про неправомірне втручання у незалежність та недоторканність судді внаслідок висловлення у спірному Рішенні рекомендації ВРП звільнити суддю ОСОБА_6 із займаної посади, як свідчення протиправності Рішення в цій частині, то, на думку колегії суддів, такі аргументи ґрунтуються на помилковому трактуванні положень законодавства. 
		Висловлення рекомендації ВРП щодо звільнення суддів, як-от у спірному Рішенні ВККС, ґрунтується на Прикінцевих і перехідних положеннях Закону № 1402-VIII. Утім, на цьому етапі ВККС, з огляду на свій законодавчо визначений правовий статус, не вирішує і не може вирішувати питання щодо подальшого виконання суддею професійних обов'язків. Це компетенція ВРП і рішення саме цього органу може мати юридичні наслідки для судді, який за рішенням ВККС не підтвердив відповідності займаній посаді за наслідками кваліфікаційного оцінювання. 
		Закон № 1402-VIII визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВККС може бути оскаржене до суду та скасоване. Поряд з тим, розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС). 
		З огляду на зазначене, враховуючи конституційні положення статті 55 Основного Закону і те, що вирішення спорів, що виникають за участю, зокрема, ВККС віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежуватиметься з'ясуванням лише визначених Законом №   1402-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВККС, а вирішуватиме справу з урахуванням засад адміністративного судочинства. 
		Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
		Отож, у відповідності з вимогами Закону № 1402-VIII суд з'ясував, що: 1) кваліфікаційне оцінювання проводив повноважений склад членів ВККС; 2) рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні і брали участь у його ухваленні; 3) Рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. 
		За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно. 
		За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають. 
		Керуючись статтями 38-40, 241-243, 246, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
		в и р і ш и в:
		1. У задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.04.2018 «Про невідповідність судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 займаній посаді» протиправним та нечинним та зобов'язати прийняти рішення про допуск ОСОБА_6 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - відмовити повністю. 
		2. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		4. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Головуючий                                                                                           М.І. Смокович
		Судді                                                                                                    В.М. Бевзенко
		                                                                                                    О.В. Білоус
		                                                                                                    Л.І. Бившева
		                                                                                                    Т.Г. Стрелець
		Повний текст рішення складено 25 червня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...