Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2335/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2018. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/2335/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод",
		представник позивача -  Прімєрова Н.Г., адвокат (ордер від 03.04.2018),                                                                                         
		відповідач - Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
		представник відповідача - Кравченко О.К., головн. спец. відділу (дов. від 20.04.2018),                                                                                                                                                                     
		 
		 
		розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"
		на рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2017 (головуючий суддя - Фартушок Т.Б.)
		та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді:  Орищин А.В., Данко Л.С.)
		у справі № 914/2335/17 
		за позовом публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (далі   - ПАТ "Львівський хімічний завод")
		до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)
		про визнання недійсним розпорядження та зобов'язання вчинити дії.          
		             
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ПАТ "Львівський хімічний завод" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення про визнання недійсним розпорядження від 04.09.2015 № 65 рп/к у справі № 3-01-63/2015 "Про початок розгляду справи щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та зобов'язання Відділення закрити вказану справу без прийняття рішення по суті.
		Рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2017 у справі                            № 914/2335/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, в позові відмовлено повністю з посиланням на безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі:
		- суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", безпідставно ототожнивши такі поняття, як "розпорядження" та "рішення";
		- строк на звернення з даним позовом до суду не пропущений з огляду на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальна позовна давність, встановлена приписами Цивільного кодексу України; при цьому положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено іншого строку на оскарження розпорядження органу Антимонопольного комітету України;
		- судами не враховано те, що позовні вимоги  ПАТ "Львівський хімічний завод" відповідають нормам чинного законодавства України щодо визначення повноважень відповідача у розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- суди попередніх інстанцій фактично встановили презумпцію законності  розпорядження органу Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи, незважаючи на доводи позивача про його незаконність.
		У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись, зокрема на те, рішення та постанова ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
		- 03.04.2015 начальник Управління Служби безпеки України у Львівській області звернувся до Відділення з листом вих. № 62/8/1-435 щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю  фірма "Львівкисень" та ПАТ "Львівський хімічний завод" на предмет дотримання законодавства у сфері державних закупівель, посилаючись при цьому на встановлені ознаки порушення в ході аналізу державних закупівель;
		- розпорядженням Відділення від 04.09.2015 № 65 рп/к "Про початок розгляду справи щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі  - Розпорядження) розпочато розгляд справи № 3-01-63/2015 за виявленими ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях товариства з обмеженою відповідальністю  фірма "Львівкисень" та ПАТ "Львівський хімічний завод" - учасників конкурсних торгів процедури закупівлі газів промислових (кисень, закис азоту), передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів торгів (тендеру), замовником яких у 2014 році була Львівська обласна клінічна лікарня;
		- листом від 04.09.2015 вих. № 13/05-1516 Відділення у відповідь на звернення ПАТ "Львівський хімічний завод" повідомило останнього про прийняте Розпорядження;
		- листом від 07.09.2015 вих. № 13/05-1524 Відділення надіслало ПАТ "Львівський хімічний завод" вказане розпорядження;
		- позивачем отримано вказаний лист 10.09.2015, що підтверджується відміткою уповноваженого представника позивача на листі із зазначенням дати та вхідного номера його реєстрації (від 10.09.2015 вх. № 135). 
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Розпорядження та зобов'язання Відділення закрити вказану справу без прийняття рішення по суті.
		Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 
		1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 
		2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
		3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 
		4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
		5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;
		6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
		Відповідно до  статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
		Згідно з приписами статті 14 вказаного Закону адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
		Частиною першою статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
		У розгляді справи суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у вирішенні спору про визнання недійсним розпорядження органу Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної  конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме по собі видання органом   Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі. Водночас господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України (у даному випадку - вирішувати замість Відділення питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття розгляду справи без прийняття рішення по суті).
		З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, беручи до уваги те, що оспорюване розпорядження видане відповідачем у межах наданих йому повноважень та саме по собі не порушує прав чи законних інтересів ПАТ "Львівський хімічний завод"; враховуючи те, що вимога про зобов'язання Відділення закрити розгляд справи без прийняття рішення по суті не відповідає приписам чинного законодавства з огляду на обсяг виключної компетенції органу Антимонопольного комітету України, - правомірно відмовили позивачу у задоволенні позову з даної справи.
		Доводи ПАТ "Львівський хімічний завод" щодо безпідставного застосування до спірних правовідносин приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та встановленого нею присічного строку на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, а також щодо помилкового ототожнення судами попередніх інстанцій таких понять як "розпорядження" та "рішення" заслуговують на увагу, проте наведене не вплинуло на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій.
		Доводи, які викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та в цілому відповідають нормам матеріального і процесуального права.  
		Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі  № 914/2335/17 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                 І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                                  Б. Львов
		 
		 
		Суддя                                                                                                   В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...