Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/1649/15ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем України
		20 червня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 588/1649/15-ц
		провадження № 61-11485св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С.П.,
		учасники справи:
		позивач - Тростянецька міська рада Сумської області,
		відповідач - ОСОБА_2,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 травня 2016 року у складі судді Шевченко В. С. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2016 року у складі колегії суддів: Околота Г. М., Левченко Т. А., Собини О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У жовтні 2015 року Тростянецька міська рада Сумської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків.
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником нерухомого майна на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області, розташованого на землі, яка належить позивачу. ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою загальною площею 1,67 га, однак всупереч вимогам законодавства не уклав з Тростянецькою міською радою Сумської області договір оренди цієї земельної ділянки, не сплачує плату за землю - земельний податок, у зв'язку з чим спричинив позивачу збитки у вигляді несплаченого земельного податку за період з 01 січня 2015 року 
		до 01 жовтня 2015 року в розмірі 15 141,47 грн. 
		На підставі викладеного Тростянецька міська рада Сумської області просила зобов'язати ОСОБА_2 укласти з нею договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на її користь збитки у розмірі                    15 141,47 грн.
		Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04 травня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Тростянецької міської ради Сумської області збитки, завдані місцевому бюджету внаслідок несплати податку за землю у розмірі 15 141,47 грн та судові витрати у розмірі 609 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області. Яка належить позивачу, тому зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок. Внаслідок несплати земельного податку міському бюджету завдано значних фінансових збитків. Сторони є вільними в укладені договорів, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди, оскільки такий спосіб захисту не передбачений статтею 16 ЦК України.
		Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що через відсутність платежів за земельну ділянку на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області, на яких розташовані належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення, бюджет м. Тростянця Сумської області з 01 січня 2015 року до 01 жовтня 2015 року недоотримав 15 141,47 грн земельного податку, який підлягає відшкодуванню відповідачем. Чинним законодавством не передбачено можливості, що відповідача можна зобов'язати укласти з позивачем договір оренди, оскільки укладення договору є волевиявленням сторін щодо досягнення всіх його істотних умов.
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що він для обслуговування належних йому приміщень використовує земельну ділянку площею 0,4 га, а не площею 1,67 га, як вказує позивач. Рішення міської ради про зобов'язання укласти договір оренди на земельну ділянку площею 1,67 га суперечить нормам статті 626 ЦК України, тому є незаконним, відповідач не погоджувався на укладення цього правочину. Позивач не має права заявляти вимоги про стягнення податку на землю, оскільки такими повноваженнями наділені лише фіскальні органи. Крім того, період, за який стягується заборгованість, який вказаний у позовній заяві та у поданому міською радою розрахунку, не є однаковий.
		У лютому 2017 року Тростянецька міська рада Сумської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що відповідач фактично використовує належну їй земельну ділянку площею 1,67 га для обслуговування належного йому нерухомого майна, тому зобов'язаний сплачувати земельний податок. Позивач відповідно до вимог земельного та податкового законодавства наділений повноваженнями на стягнення податку за землю.
		03 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 03 вересня 2014 року за ОСОБА_2 визнано право власності на основні засоби підприємства «Хлібокомбінат» Тростянецької райспоживспілки, а саме: на будівлю хлібзаводу, будівлю прохідної, електропідстанцію, вбиральню, насосну з артсвердловиною, огорожу                  та вагову, які знаходяться на належній позивачу на праві власності  земельній ділянці площею 1,67 га на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області.
		20 травня 2015 року та 24 червня 2015 року відповідач звертався із заявами до Тростянецької міської ради Сумської області про роз'яснення процедури укладення договору оренди землі, на які позивач надав роз'яснення та пропонував звернутися до міської ради щодо передання в оренду земельної ділянки.
		Рішенням Тростянецької міської ради Сумської області 53-ої сесії 6-ого скликання від 10 квітня  2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі підприємству «Хлібокомбінат» Тростянецької райспоживспілки 
		на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області.
		12 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою, в якій просив розглянути питання про надання в оренду земельної ділянки                      на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області орієнтовною            площею 1 га.
		Рішенням Тростянецької міської ради Сумської області 5-ої сесії 7-ого скликання від 21 січня 2016 року ОСОБА_2 на підставі його заяви              від 12 січня 2016 року передано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,67 га строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за рахунок категорії земель Тростянецької міської ради Сумської області. Зобов'язано            ОСОБА_2 укласти договір оренди земельної ділянки в місячний строк 
		з дати прийняття даного рішення та зареєструвати право оренди.
		Встановлено, що рішенням Тростянецької міської ради Сумської області               7-ої сесії 7-ого скликання від 29 березня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви щодо зменшення площі земельної ділянки з 1,67 га до 0,4 га на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області, яка підлягає передачі в оренду. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Згідно зі статтями 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		З наведених правових норм слідує, що з набуттям права власності на об'єкти нерухомості у відповідача виник обов'язок здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку у встановленому законом порядку.
		Як встановлено судами, підставою цього позову є наявність у відповідача обов'язку відшкодувати Тростянецькій міській раді Сумської області збитки у виді недоотриманого земельного податку. 
		Відповідно до статті 14.1.72 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
		Власники земельних ділянок - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (стаття 14.1.34 ПК України).
		Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди              (стаття 14.1.73 ПК України).
		Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (стаття 286.1 ПК України).
		При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), 
		з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (стаття 287.6 ПК України).
		Правовий аналіз зазначених норм податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок по сплаті податку за земельну ділянку виникає саме з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку. 
		Разом з тим, суди не встановили, а матеріали справи не містять доказів державної реєстрації прав відповідача на земельну ділянку під придбаними ним нежитловими приміщеннями, а тому відповідач не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, у зв'язку з чим правові підстави для сплати ОСОБА_2 саме земельного податку відсутні.
		З вказаних обставин суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача земельного податку.
		Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.
		Згідно з частиною першою статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України 
		(частина третя статті 157 ЗК України).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 № 284затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі - Порядок № 284), згідно з пунктом 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
		У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 правомірно володіючи основними засобами підприємства «Хлібокомбінату» Тростянецької райспоживспілки, а саме будівлею хлібзаводу, будівлею прохідної, електропідстанцією, вбиральнею, насосною з артсвердловиною, огорожею та ваговою, які знаходяться на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у м. Тростянці Сумської області, користується спірною земельною ділянкою. При цьому відповідач не є власником земельної ділянки та не претендує на оформлення такого права на вказану земельну ділянку, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК України).
		Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.
		Розмір безпідставно збережених коштів необхідно обчислювати як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
		Статтями 152, 156, 157 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. 
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 284 відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи 
		і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено 
		у статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. 
		На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, розмір збитків також доводить позивач. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.
		Разом з тим, як видно з матеріалів справи, між сторонами існував спір про розмір земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного відповідачу майна в період, за який позивач просив стягнути збитки у вигляді земельного податку. 
		На підставі викладеного суди повинні надати оцінку доводам сторін та встановити: площу земельної ділянки, яку використовував відповідач для обслуговування належних йому будівель за вказаний період стягнення збитків, наявність у діях останнього протиправної поведінки та вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, а також розмір, який підлягає до стягнення за вказаний період.
		Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		При новому розгляді справи судам необхідно об'єктивно дослідити вказані у цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 червня         2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                  А. О. Лесько
		В. В. Пророк
		І. М. Фаловська
		С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...