Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12539/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		26 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 761/12539/15-ц
		провадження № 61-6688св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів:                Карпенко С. О.,                             Погрібного С. О.,               
		                            Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,            
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець Оксана Сергіївна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року у складі головуючого судді Маліновської В. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва          від 19 липня 2016 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_3 подав до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті»), третя особа  - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О. С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2015 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. за здійсненням виконавчого напису на договорі застави транспортного засобу               від 27 квітня 2013 року № 5008196, а 20 квітня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві із заявою про примусове виконання виконавчого напису № 383, виданого приватним нотаріусом           Маринець О. С. 08 квітня 2015 року, на підставі якої державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47310307 про стягнення автомобіля Volkswagen Beetle, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску. Згідно із виконавчим написом нотаріуса за рахунок автомобіля пропонується стягнути на користь відповідача: 471 138,20 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, 60 565,90 грн - несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу), 6 854,13 грн - штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору, 4 755,09 грн - витрати, понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника. Проте зазначені у виконавчому написі нотаріуса суми дострокового повернення кредиту, несплачені чергові платежі, штрафні санкції, відрізняються від сум, визначених у вимозі, що була йому надіслана. Крім того, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було враховано, що в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором 27 лютого 2015 року перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1 000 грн, а 11 березня 2015 року грошові кошти в розмірі 45 513,43 грн ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» перерахувала відповідачу, як вигодонабувачу на підставі договору добровільного страхування  від 15 квітня 2014 року № 28-0199-РМ2-14-00098. При вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було перевірено права та обсяг повноважень ОСОБА_6 який підписав від імені та за дорученням ТОВ «Порше Мобіліті» вимогу від 17 лютого 2015 року про дострокове погашення заборгованості, не перевірено факт надання відповідачем кредиту, не перевірено права та повноваження представника відповідача за дорученням ОСОБА_7, який підписав кредитний договір. Акт звіряння взаємних розрахунків, який був поданий нотаріусу при вчиненні виконавчого напису, складений виключно відповідачем, при цьому нотаріусом не враховано 1 000 грн, які були сплачені 27 лютого 2015 року на користь відповідача. Нотаріус не перевіряв застосовані відповідачем курси обміну валют станом на відповідну дату та не перевірив відповідність нарахувань відповідача. Нотаріусу не було надано розрахунку заборгованості з розбивкою по сумі основного боргу, процентам, штрафним санкціям, оскільки акт звіряння не є розрахунком боргу. Нотаріусом не перевірявся факт виконання відповідачем вимог щодо реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, хоча саме з відповідною реєстрацією пов'язаний початок перебігу 30-денного строку.
		Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що у зв'язку з неповерненням суми кредиту та заборгованості за договором згідно з вимогою (повідомленням) відповідача у встановлений 30-денний термін останній правомірно звернувся 08 квітня 2015 pоку до нотаріуса з метою вчинення оспорюваного виконавчого напису. Крім того, твердження позивача про наявність спору між сторонами є необґрунтованими, оскільки провадження у цивільній справі про визнання договору недійсним відкрито після спливу 30-денного терміну, встановленого для повернення заборгованості; предметом цього спору є визнання умов договору недійсними, а не оскарження розміру заборгованості. Відповідач не знав і не міг знати на момент вчинення виконавчого напису про наявність зазначеної справи у провадженні суду, у зв'язку з тим, що отримав матеріали позовної заяви тільки 22 квітня 2015 року. Позивач, отримавши вимогу про дострокове повернення суми кредиту та сплату заборгованості, не скористався своїм правом та не звернувся до відповідача з приводу розміру заборгованості протягом 30-денного терміну з дня отримання зазначеної вимоги. Для вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення позивача про наявність заборгованості та подано усі необхідні документи, передбачені Переліком, які підтверджують безспірність заборгованості, а нотаріусом, у свою чергу, повністю дотримані вимоги, передбачені статтями 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку, пункту 1 Переліку.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що позивач отримав вимогу ТОВ «Порше Мобіліті» про необхідність погашення боргу, яку не виконав, а нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тому він правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, вчинив виконавчий напис.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд своє рішення обґрунтовував тим, що вирішуючи спір, суд правильно застосував статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, які регулюють вчинення виконавчого напису нотаріусом. При цьому суд вказав на те, що зміна суми боргу після пред'явлення вимоги у зв'язку з погашенням позивачем частково суми боргу і вчинення виконавчого напису за сумою, яка зазначена у вимозі, не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки ця різниця має бути врахована при виконанні виконавчого напису нотаріуса. 
		 
		У серпні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент вчинення виконавчого напису  в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебував спір за позовом   ОСОБА_3 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору, на підставі якого було вчинено спірний виконавчий напис. Заборгованість за кредитним договором, запропонована нотаріусом до стягнення, перевищує розмір кредиту, що мав бути наданий позивачу відповідно до кредитного договору. Нотаріусом не були враховані грошові кошти, сплачені позивачем, у розмірі 1 000 грн та грошові кошти в розмірі 45 513,43 грн, отримані відповідачем як вигодонабувачем у якості страхового відшкодування вартості відновлюваного ремонту автомобіля, переданого в заставу. Крім того, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Нотаріусу такий документ не надавався. Судом безпідставно не враховано наявність спору між ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» щодо визнання недійсним кредитного договору на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, оскільки факт оспорювання кредитного договору, на підставі якого визначено заборгованість у виконавчому написі нотаріуса, свідчить про спірний характер правовідносин між сторонами. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		У листопаді 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» подано заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, в яких відповідач просить відхилити її, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування. Положеннями кредитного договору та договору добровільного страхування не передбачено можливості зарахування отриманих ТОВ «Порше Мобіліті» як вигодонабувачем коштів від страхової компанії у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, кошти в розмірі 45 513,43 грн були зараховані ТОВ «Порше Мобіліті» у власний дохід та сплачено відповідний податок на прибуток. Для вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення позивача про наявність заборгованості та подано усі необхідні документи, передбачені Переліком, які підтверджують безспірність заборгованості, а нотаріусом, у свою чергу, повністю дотримані вимоги законів.
		 
		Ухвалою від 31 жовтня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/8269/15.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення першої й апеляційної інстанційпідлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
		 
		Судом установлено, що 15 квітня 2013 року між позивачем та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір № 50008196 разом із Загальними умовами кредитування та графіком погашення кредиту, згідно з яким компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 214 088,76 грн, що в еквіваленті у доларах США становить 26 297,60 дол. США, строком на 60 місяців, на придбання автомобіля марки Volkswagen Beetle, кузов № НОМЕР_2, об'єм двигуна 1390 куб. см, рік випуску 2013.
		 
		Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу                від 27 квітня 2013 року № 50008196, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С., зареєстрований в реєстрі за № 853. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 267 610,95 грн.
		 
		У зв'язку з порушенням позивачем умов кредитного договору та існування простроченої заборгованості, ТОВ «Порше Мобіліті» зазначило, що направило боржнику повідомлення від 04 березня 2015 року про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості, у якому заборгованість позивача становить 715 228,83 грн, у тому числі: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту в розмірі                 498 319,25 грн, несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) в розмірі 59 565,90 грн та штрафні санкції відповідно до пункту 8.3 договору в розмірі 7 931,79 грн, витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості у розмірі 4 775,09 грн, штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 144 636,80 грн. Цим повідомленням позичальника попереджено, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів із дати одержання цієї вимоги кредит та заборгованість будуть стягнуті примусово, у тому числі за рахунок заставленого автомобіля.
		 
		Оскільки ОСОБА_3 у визначені кредитором строки заборгованості не сплатив,     08 квітня 2015 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. за здійсненням виконавчого напису на договорі застави транспортного засобу від 27 квітня 2013 року № 5008196.
		 
		08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. на підставі наданих відповідачем документів: заяви про вчинення виконавчого напису від 02 квітня 2015 року, вимоги про дострокове повернення кредиту від 17 лютого 2015 року № 50008196, договору застави від 27 квітня          2013 року № 853, кредитного договору від 15 квітня 2013 року № 50008196, додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 13 серпня 2013 року, акту звіряння взаємних розрахунків за договором станом на 02 квітня 2015 року, поштового відправлення на підтвердження отримання позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту від 17 лютого 2015 року № 50008196, - вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 383 про звернення стягнення на автомобіль марки Volkswagen, модель Beetle, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, рік виробництва - 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір - коричневий, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України 18 квітня 2013 року, для задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 543 333,32 грн та складається з: 1) дострокового повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 18 120,70 дол. США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» складає 471 138,20 грн; 2) несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 60 565,90 грн, 3) штрафні санкції відповідно до статті 8.3. договору - 6 854,13 грн, 4) витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору - 4 775,09 грн. 
		 
		22 квітня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 47310307) щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 383, виданого 08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С.
		 
		Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за договором від 15 квітня 2013 року № 50008196, станом на 02 квітня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та         ОСОБА_3 встановлено, що заборгованість позичальника станом на 02 квітня 2015 року становить 507 791,38 грн, в тому числі поточна заборгованість -                   91 063,51 грн, заборгованість за кредитом - 416 727,87 грн.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 указав на спірність суми, визначеної відповідачем у виконавчому написі від 08 квітня 2015 року, оскільки у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходилась справа № 761/9243/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним положень кредитного договору та договору в цілому, договору застави транспортного засобу. Крім того, відповідач як обтяжувач не зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
		 
		Ці обставини суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, визнав такими, що не свідчать про спірність суми кредитної заборгованості та порушення порядку звернення стягнення на предмет застави.
		 
		Проте суд не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо законності вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
		Законом № 1255-IVвизначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 1255-IVдо забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
		 
		За змістом статті 22 Закону № 1255-IVобтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
		 
		Згідно із частиною першою статті 589 ЦК Україниу разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
		 
		Відповідно до частини першої статті 590 ЦК Українизвернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		За змістом статті 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
		 
		У частині першій статті 23 Закону№ 1255-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
		Статтею 26 Закону №1255-IV визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		 
		Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
		 
		Частиною першою статті 50 цього Законувизначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
		 
		Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом № 1255-IV.
		 
		При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону №1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
		 
		Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
		 
		Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону №1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		 
		Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		 
		Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
		 
		У статті 27 Закону №1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		 
		Згідно зі статтею 28 Закону №1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
		 
		Закон№ 1255-IV пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
		 
		Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
		Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону №1255-IV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
		 
		Частиною четвертою статті 43 Закону №1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
		 
		Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України           від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).
		 
		Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.
		 
		У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.
		 
		А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).
		 
		Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
		 
		Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку       № 296/5).
		 
		Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат»та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону № 1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.
		 
		Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону № 1255-IV. Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.
		 
		При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.
		 
		Таким чином, суд приходить до висновку про те, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Звернення стягнення на предмет застави пов'язується саме з реєстрацією у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та сплив тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов'язання. Приватний нотаріус не перевірив реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахував, що звернення стягнення на предмет застави може бути розпочате лише в разі невиконання боржником свого зобов'язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. 
		 
		Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Отже, з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн за подання позовної заяви, 267,96 за подання апеляційної скарги та 292,32 грн за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2016скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець ОксанаСергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
		 
		Визнати виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець Оксани Сергіївни від 08 квітня 2015 року № 383 таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн за подання позовної заяви, 267,96 за подання апеляційної скарги та 292,32 грн за подання касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 В. А. Стрільчук
		 
		Судді:                                                                           С. О. Карпенко
		 
		                                                                                                           С.О. Погрібний
		 
		                                                                                     О.В. Ступак
		 
		                                                                                                                                              Г. І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...