Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/143/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 454/143/17-ц
		Провадження № 14-185 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області Гавло Ірини Іванівни (далі також - відповідач) про визнання протиправними дій і відшкодування моральної шкоди
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року, постановлену колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі: СтрусЛ.Б., ЛевикаЯ.А., ШандриМ.М.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3,
		        відповідач: прокурор Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області Гавло Ірина Іванівна.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           19 січня 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Мотивував тим, що 11 жовтня 2016 року слідчий суддя Сокальського районного суду Львівської області постановив ухвалу, якою скасував постанову слідчого Сокальського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області ГуменюкО.Р. від 22 липня 2016 року. Не погодившись з цією ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. З огляду на це матеріали кримінального провадження № 12013150310001135 у трьох томах (далі - матеріали кримінального провадження) мали бути направлені до Апеляційного суду Львівської області, проте продовжували перебувати у районному суді.
		2.           У цей же період часу інший слідчий суддя Сокальського районного суду Львівської області проводив судові засідання в іншій кримінальній справі № 454/2481/16-к за скаргою позивача, які через відсутність необхідних матеріалів кримінального провадження неодноразово відкладалися.
		3.           У листопаді 2016 року позивач звернувся до голови Сокальського районного суду Львівської області із запитом, в якому просив повідомити, де знаходяться матеріали кримінального провадження та яка причина їх відсутності у районному суді. На цей запит позивач отримав відповідь про направлення вказаних матеріалів на вимогу судді до Апеляційного суду Львівської області.
		4.           8 листопада 2016 року на судовому засіданні, яке відбулось в Апеляційному суді Львівської області, головуючий суддя повідомив позивачу про те, що матеріали кримінального провадження були доставлені в апеляційний суд відповідачем, яка, однак, на судове засідання не прибула.
		5.           Позивач вважає, що прокурор без достатніх правових підстав утримувала матеріали кримінального провадження, внаслідок чого більш ніж на місяць було відкладено розгляд декількох кримінальних справ.
		6.           Просив визнати протиправними зазначені дії відповідача та стягнути з неї 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним утриманням матеріалів кримінального провадження, що призвело до тривалого розгляду кримінальних справ.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		7.           21 червня 2017 року Сокальський районний суд Львівської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
		8.           Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали кримінального провадження перебували у відповідача як у процесуального керівника, який, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів й інших відомостей, що стосуються такого досудового розслідування. Враховуючи, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача та заподіяння йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		9.           11 жовтня 2017 року Апеляційний суд Львівської області скасував рішення суду першої інстанції та постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
		10.       Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що предметом позову є визнання протиправними дій прокурора у кримінальному провадженні, які не можуть бути оскаржені відповідно до правил Кримінального процесуального кодексу України. Пов'язаною із цією вимогою є і вимога про відшкодування моральної шкоди.
		11.       Апеляційний суд дійшов висновку, що такі вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на приписи Кодексу адміністративного судочинства України та позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у рішенні в справі «Кузьменко проти України» від 9 березня 2017 року. А відтак, вважав, що провадження у справі необхідно закрити.
		12.       9 листопада 2017 року Апеляційний суд Львівської області постановив ухвалу про виправлення описки, допущеної «у вступній частині копії повного тексту ухвали та копії вступної та резолютивної частини ухвали» цього суду від 10 жовтня 2017 року, вказавши, що правильно вважати датою її постановлення - 11 жовтня 2017 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		13.       5 грудня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року та від 9 листопада 2017 року, а справу направити на новий розгляд до цього суду.
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		14.       26 лютого 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 листопада 2017 року про виправлення описки, оскільки така не перешкоджає подальшому провадженню у справі та касаційному оскарженню не підлягає. Суд також вказав, що з урахуванням ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 листопада 2017 року ухвала цього ж суду про закриття провадження у справі є такою, що постановлена 11 жовтня 2017 року.
		15.       18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на тій підставі, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		16.       У касаційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що, утримуючи матеріали кримінального провадження після його закриття, відповідач діяла у межах її повноважень, передбачених процесуальним законом. Вважає, що, переглядаючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд порушив норми процесуального права і позбавив позивача права на доступ до правосуддя.
		(2) Позиція відповідача
		17.       29 березня 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін. Мотивує тим, що спір має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
		18.       У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, щоби суд переглянув ухвалу Апеляційного суду Львівської області, датовану 10 жовтня, а не 11 жовтня 2017 року, оскільки саме ухвала від 10 жовтня 2017 року була надіслана на його адресу.
		19.       Встановлюючи предмет оскарження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у матеріалах справи є ухвала Апеляційного суду Львівської області, датована 11 жовтня 2017 року (а. с. 119-121).
		20.       Крім того, є два журнали судових засідань від 10 та від 11 жовтня 2017 року (а. с. 109-110; 116-117). У графі «Інші відомості» журналу судового засідання від 10 жовтня 2017 року вказано таке: «оголошення перерви для надання постанови; 11.10.17 14-30 год».
		21.       На судове засідання 10 жовтня 2017 року з'явилася лише відповідач, яка була повідомлена про дату та час продовження судового засідання, призначеного на наступний день, про що свідчить її підпис на відповідному повідомленні (а. с. 111).
		22.       У журналі судового засідання від 11 жовтня 2017 року зафіксовано, що вступна та резолютивна частини ухвали, постановленої за результатами розгляду апеляційної скарги позивача, були проголошені 11 жовтня 2017 року.
		23.       Крім того, ухвалою від 9 листопада 2017 року Апеляційний суд Львівської області, не втручаючись у мотивувальну та резолютивну частини прийнятого судового рішення, з власної ініціативи виправив описку, допущену в ухвалі про закриття провадження, вказавши, що правильною датою її постановлення є 11 жовтня 2017 року.
		24.       Відтак твердження позивача про те, що предметом касаційного оскарження у цій справі є судове рішення, постановлене 10 жовтня 2017 року, спростовується наявними у матеріалах справи процесуальними документами.
		25.       Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		26.       Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		27.       За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
		28.       Термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції).
		29.       Предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій прокурора щодо утримання матеріалів кримінального провадження та використання їх відповідачем на власний розсуд, внаслідок чого, на думку позивача, було затримано розгляд кількох судових справ за його скаргами, поданими в порядку статті 303 КПК України,завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати.
		30.       Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах її повноважень.
		31.       Відповідно до частини першої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у його процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
		32.       Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті (частина третя статті 17 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
		33.       Частиною першою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» у вказаній редакції передбачено, що на прокуратуру покладається, зокрема, функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.
		34.       Коло повноважень прокурора у процесі здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням передбачені частиною другою статті 36 КПК України, у пункті 2 якої закріплено право прокурора мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		35.       Відповідно до абзацу другого частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
		36.       Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти (частина друга статті 45 Закону України «Про прокуратуру» у вказаній редакції).
		37.       Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу (частина друга статті 303 КПК України).
		38.       Тобто, під час досудового розслідування прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження його рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок.
		39.       Закони України не передбачають право особи звертатися з окремим позовом до прокурора про визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених як учасником судового процесу у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
		40.       Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.
		41.       Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру» у вказаній редакції).
		42.       Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		43.       Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).
		44.       Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «ПринцЛіхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).
		45.       Стосовно права на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій прокурора з утримання матеріалів кримінального провадження та використання ним цих матеріалів на власний розсуд із затримуванням розгляду справ за скаргами, поданими в порядку статті 303 КПК України, товідсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.
		46.       Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
		47.       Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		48.       Поняття «справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», відображене у пункті 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді.
		49.       Відтак, ВеликаПалата Верховного Суду доходить висновку, що не можуть бути предметом судового розгляду заявлені разом вимоги про визнання протиправними стверджуваних позивачем дій прокурора з утримання матеріалів кримінального провадження та використання ним цих матеріалів на власний розсуд із затримуванням розгляду справ за скаргами, поданими в порядку статті 303 КПК України, та про відшкодування завданої цими діями прокурора моральної шкоди.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)    Щодо суті касаційної скарги
		50.       Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		51.       Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		52.       У відповідності до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		53.       Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив правильне по суті рішення, проте з порушенням норм процесуального права, яке виявилося у віднесенні спору до юрисдикції адміністративного суду. А тому є підстави для зміни мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року з урахуванням мотивів, викладених вище.
		(2.2) Щодо судових витрат
		54.       Відповідно до частини тринадцятої тієї ж статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		55.       Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		56.       Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції, з суттю рішення якого погодилася Велика Палата Верховного Суду, скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають розподілу між сторонами.
		(3) Висновки про правильне застосування норм права
		57.       Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
		58.       Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічний припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року.
		59.       Поняття «справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», відображене у вказаних приписах, стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді.
		60.       У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, прокурор діє як учасник кримінального провадження, виконуючи процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські.
		61.       Не можуть бути предметом судового розгляду заявлені разом вимоги про визнання протиправними дій прокурора з утримання матеріалів кримінального провадження та використання ним цих матеріалів на власний розсуд із затримуванням розгляду справ за скаргами, поданими в порядку статті 303 КПК України, та про відшкодування моральної шкоди, завданої цими діями прокурора.
		З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
		2.   Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року змінити в частині віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, визначивши, що спір з такими вимогами не підлягає окремому судовому розгляду; в іншій частині ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко Повний текст постанови складений 27 червня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...