Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/3981/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа № 11-кп/796/431/2018  Головуючий у суді першої інстанції  ОСОБА_1 
		Категорія КК:ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК Доповідач в апеляційній інстанції  ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
		в складі: головуючого судді   ОСОБА_2 ,
		 суддів   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретарів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 прокурорів  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		  ОСОБА_11 ,  
		 захисників   ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 
		 обвинуваченого  ОСОБА_14 ,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню 
		 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цінева, Рожнятівського р-ну, Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2017 рокуОСОБА_14 засуджено за ч. 1 ст. 408 КК України до 3 /трьох/ років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 8 /восьми/ років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_14 призначено покарання у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі без конфіскації майна.
		 
		Вироком ОСОБА_14 визнано винним у дезертирстві, тобто нез`явленні на службу у разі переведення з метою ухилитися від військової служби та у державній зраді, тобто умисному вчинені громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності, обороноздатності України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Так, згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Протягом лютого-березня 2014 року військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, було захоплено державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тим самим порушили територіальну цілісність та державний суверенітет України, що продовжується по теперішній час.
		6 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» №1702-6/14, чим порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14 березня 2014 року було визнано зазначену Постанову такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), унаслідок чого вона втратила чинність.
		15 березня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», внаслідок якої парламент Автономної Республіки Крим втратив легітимність.
		За таких обставин, статус території АР Крим, відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII визначено як тимчасово окупована територія, унаслідок збройної агресії Російської Федерації, та встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Таким чином, станом на березень 2014 року Україна перебувала у стані, що характеризується діями щодо вирішення національно-етнічних, релігійних та інших протиріч із застосуванням засобів збройного насильства, за яких держава не переходить в особливий стан, що визначається як війна, і не вводить режим воєнного стану в країні або на частині її території, а збройна боротьба не виходить за межі операційного напрямку (мають місце різні військові інциденти, військові акції, інші військові зіткнення обмеженого масштабу (низької інтенсивності) із застосуванням іррегулярних або регулярних збройних формувань), тобто знаходилася у період збройного конфлікту.
		В умовах збройного конфлікту та окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, вірні присязі Українському народу військовослужбовці самостійно та централізовано виходили з окупованої території Автономної республіки Крим для подальшого проходження служби в Збройних Силах України.
		У зв`язку із цим, виконуючому обов`язки Міністра оборони України дорученням Прем`єр-міністра України №6627/0/1 від 08.03.2014 року було доручено невідкладно вжити заходів для забезпечення розміщення в санаторіях сімей військовослужбовців, які перебувають на території Автономної Республіки Крим.
		У зв`язку з цим, керівникам підприємств, установ, організацій було доручено підготувати відповідні списки військовослужбовців, які бажають вийти з окупованої території Автономної Республіки Крим та продовжувати службу в Збройних Силах України, що у подальшому і було зроблено.
		Виходячи з необхідності збереження життя, здоров`я, забезпечення прав і законних інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів України, які проходять службу (працюють) на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Указом Президента України від 24 березня 2014 року №339 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України».
		Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» було вирішено невідкладно розпочати передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України. Рішення було опубліковане в офіційних виданнях та в засобах масової інформації.
		На виконання Указу Президента України №339 від 24 березня 2014 року, 1 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України схвалено план організації виконання Указу Президента України №339 від 24 березня 2014 року.
		Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року, військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які прибули з тимчасово окупованої території і виявили бажання (за наявності підстав) звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби, у тому числі в особливий період, за наявних підстав, а при їх відсутності - у зв`язку із скороченням штатів, якщо вони звернулися з клопотанням про звільнення протягом трьох місяців після прибуття з тимчасово окупованої території. Військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями та правоохоронними органами України строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.
		Згідно вимог спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України» і відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та з метою упорядкування проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язаного з тимчасовою окупацією території України, військовослужбовцями Збройних Сил України військових частин, що дислокуються на тимчасово окупованій території, крім військовослужбовців, залучених до виконання визначених завдань, визначаються строки та пункти прибуття з тимчасово окупованої території. Зазначену Директиву було розіслано згідно з розрахунком розсилки та доведено на місця засобами зв`язку.
		За наведених обставин у лютому 2014 року, в ході збройного конфлікту на всій території Автономної Республіки Крим, було захоплено Центр медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - військової частини НОМЕР_1 .
		Так, у третій декаді лютого 2014 року, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації безпідставно проникли на територію Центру медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - військової частини НОМЕР_1 , здійснили незаконне захоплення майна військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась в Автономній Республіці Крим, за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим, бойова та мобілізаційна готовність військової частини була підірвана через позбавлення підрозділів Збройних Сил України можливості проведення реабілітаційних заходів з військовослужбовцями, а також надання іншої медичної допомоги.
		12.08.2014 Центр медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил «Судак» був реорганізований окупаційною владою шляхом реформування у Федеральну автономну установу Міністерства оборони Російської Федерації «Центральний спортивний клуб Армії».
		Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30 квітня 2014 року №д-322/1/05 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та міста Севастополя» Центр медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил «Судак» передислоковано та постійне місце дислокації визначено за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 4.
		Захоплення Центру медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил «Судак» у лютому 2014 року відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також злочинної діяльності військовослужбовців Центру, та зокрема заступника начальника центру з медичної частини - начальника медичної частини Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-морських сил ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковника медичної служби ОСОБА_14 .
		27.06.1999 ОСОБА_14 прийняв військову присягу відповідно до якої урочисто присягнув, вступаючи на військову службу, завжди бути вірним відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю.  ОСОБА_14 присягнув виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників, присягнув ніколи не зраджувати Українському народові.
		Відповідно до наказу Першого заступника Міністра Оборони України №цс від 19.07.2013, підполковника медичної служби ОСОБА_14 призначено на посаду заступника начальника центру з медичної частини - начальника медичної частини Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-морських сил ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Під час проходження служби ОСОБА_14 зобов`язаний, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_14 зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов`язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
		Разом з цим, заступник начальника центру з медичної частини - начальник медичної частини Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-морських сил ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_14 , будучи громадянином України та діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи звання «підполковник медичної служби», достовірно знаючи про обставини окупації території Автономної Республіки Крим військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації, усвідомлюючи обов`язок завжди бути вірним відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, на порушення вимог ст.ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України» у другій декаді березня - першій декаді травня 2014 року, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин за наступних обставин.
		Так, у першій декаді березня 2014 року ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що починаючи з кінця лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим тимчасово не підконтрольна органам влади України та знаходиться під окупацією військових підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, будучи обізнаним про необхідність виходу з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим на материкову територію України, на виконання дорученням Прем`єр-міністра України №6627/0/1 від 08.03.2014 виявив бажання продовжувати службу в Збройних Силах України, про що повідомив тимчасово виконуючого обов`язки директора Центру медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_3 та Повітряних Сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_15 . В свою чергу ОСОБА_15 включив ОСОБА_14 до списку військовослужбовців, які бажають вийти з окупованої території Автономної Республіки Крим та продовжити службу в Збройних Силах України, який передав Директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України.
		Разом з цим, в другій декаді березня 2014 року, але не раніше 11 березня 2014 року, ОСОБА_14 діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, достовірно знаючи про необхідність виконання вимог Указу Президента України №339 від 24 березня 2014 року, директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України», відповідно до якої ОСОБА_14 у період з 06.05.2014 року по 12.05.2014 року повинен був прибути для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), з 06.05.2014 року по 12.05.2014 року без поважних причин вирішив до військової частини НОМЕР_2  ( АДРЕСА_3 ) не прибувати, тобто ухилитися від подальшого проходження військової служби у Військово-медичному департаменті Міністерства оборони України.
		Надалі на виконання злочинного умислу, ОСОБА_14 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи звання «підполковник медичної служби», з метою ухилитися від військової служби назавжди та не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків несення військової служби, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від ЗО квітня 2014 року №д-322/1/05 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та міста Севастополя», у визначений вимогами спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України» строк не з`явився на службу до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), за місцем постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , не прибув та продовжував ухилятися від військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, починаючи з 01.04.2014 шляхом працевлаштування на умовах окупаційної влади приступив до фактичного виконання обов`язків за посадою заступника начальника центру з медичної частини - начальника медичної частини Центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », організовував проведення реабілітаційних заходів з військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації, а також надання іншої медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил Російської Федерації, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з`явився вчасно на службу без поважних причин до моменту його затримання у пункті пропуску КПВВ «Каланчак» військовослужбовцями ДПС України при спробі перетинання державного кордону України 29 січня 2016 року.
		Окрім цього, у третій декаді березня 2014 року ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що починаючи з кінця лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим тимчасово не підконтрольна органам влади України та знаходиться під окупацією військових підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, з особистих мотивів, всупереч інтересам України, в період збройного конфлікту, являючись діючим військовослужбовцем Збройних Сил України у військовому званні «підполковник медичної служби», обіймаючи посаду заступника начальника центру з медичної частини - начальника медичної частини Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-морських сил ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вирішив перейти на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Так, у третій декаді лютого 2014 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації безпідставно проникли на територію Центру медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - військової частини НОМЕР_1 , здійснили незаконне захоплення майна військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась в Автономній Республіці Крим, за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим, бойова та мобілізаційна готовність військової частини була підірвана через позбавлення підрозділів Збройних Сил України можливості проведення реабілітаційних заходів військовослужбовцями, а також надання іншої медичної допомоги.
		12.08.2014 Центр медичної реабілітації та санаторного лікування спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил «Судак» буї реорганізований окупаційною владою шляхом реформування у Федеральна автономну установу Міністерства оборони Російської Федерації «Центральний спортивний клуб Армії».
		Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30 квітня 2014 року №д-322/1/05 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організації Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та міста Севастополя» Центр медичної реабілітації та санаторного лікування, спеціальної підготовки Військово-Морських та Повітряних Сил «Судак» передислоковано та постійне місце дислокації визначено за адресою: АДРЕСА_3 .
		Не зважаючи на зазначені обставини, ОСОБА_14 , отримавши в кінці березня 2014 року пропозицію від на даний час невстановлених представників Збройних Сил Російської Федерації щодо подальшого працевлаштування з збереженням посади у Центрі медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-морських «Судак» ОСОБА_14 погодився перейти на бік ворога в умовах збройного конфлікту.
		01 квітня 2014 року ОСОБА_14 , будучи громадянином України та військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи звання «підполковник медичної служби», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи, що внаслідок його дій буде завдано шкоду державній безпеці України у вигляді заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності, з особистих мотивів перейшов на бік ворога шляхом працевлаштування на умовах окупаційної влади до установи Міністерства оборони Російської Федерації та приступив до фактичного виконання обов`язків за посадою заступника начальника центру з медичної частини - начальника медичної частини Центру «Судак», який надалі 12.08.2014 був реорганізований окупаційною владою шляхом реформування у Федеральну автономну установу Міністерства оборони Російської Федерації «Центральний спортивний клуб Армії», організовував проведення реабілітаційних заходів з військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації, а також надання іншої медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил Російської Федерації.
		Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_14 12.08.2014 будучи переведеним до лікувально-фізкультурного диспансеру на посаду начальника диспансеру відокремленого підрозділу ФАУ МО РФ ЦСКА Центру фізкультурно-оздоровчого та спеціальної підготовки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », продовжив роботу з надання військовослужбовцям Збройних Сил Російської Федерації санаторного та іншого лікування.
		Крім цього ОСОБА_14 перейшовши на бід ворога в період збройного конфлікту, у підтвердження правильності свого вибору, будучи громадянином України та військовослужбовцем Збройних Сил України 12.04.2014 отримав паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 .
		Таким чином, ОСОБА_14 , перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, сприяв утриманню, посиленню та становленню окупаційної влади, що продовжує незаконні дії по окупації АР Крим по даний час, особистим прикладом продемонстрував іншим військовослужбовцям Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-морських сил ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - військової частини НОМЕР_1 невиконання вимог Конституції України, військової присяги, Статутів Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про оборону України», своїми знаннями, навичками та діями всупереч інтересам України продовжував виконувати обов`язки щодо проведення реабілітаційних заходів з військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації, а також надання іншої медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил Російської Федерації. Як результат, бойова одиниця, а саме військова частина НОМЕР_1 стала не боєздатна, в тому числі і через злочинні діяння ОСОБА_14 , наслідки яких відображаються до сьогоднішнього дня.
		 
		В апеляційній скарзі Військовий прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_10 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_14 та кваліфікацію його дій, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, посилаючись на його невідповідність ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. Постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_14 та призначити покарання за ч. 1 ст. 408 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 111 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_14 покарання за сукупністю злочинів у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Своє прохання прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі враховано і застосовано при оцінці вчинених ОСОБА_14 злочинів та індивідуалізації покарання, особу обвинуваченого та його поведінку на стадії досудового розслідування і судового розгляду.
		Так, ОСОБА_14 вчинено кримінальні правопорушення, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке законодавцем передбачено максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. 
		Вважає, що судом безпідставно визнано обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме щодо наявності у нього малолітньої і повнолітньої доньки, матері пенсіонерки інваліда III групи та батька пенсіонера, які хворіють, оскільки у період з березня 2014 року до моменту затримання ОСОБА_14 на материковій території України не прибував, батьків не провідував та їхнім побутом не цікавився, що на думку прокурора, свідчить про можливість батьків самостійно себе забезпечувати, а наявність статусу пенсіонера не є підставою для пом`якшення обвинуваченому покарання. 
		Також вважає, що судом неправомірно враховано ту обставину, що ОСОБА_14 до затримання працював, оскільки обвинувачений служив 13 років у Збройних Силах України, а станом на березень 2014 року, коли держава Україна безумовно знаходилась в періоді збройного конфлікту, порушив присягу та працював на окупаційну владу, виконував відповідно їхні завдання, віддавав накази /вказівки/ підлеглим, мав суттєвий вплив та авторитет. 
		Звертає увагу також на те, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності і неможливості бути викритим правоохоронними органами України, ОСОБА_14 при отриманні паспорта громадянина Російської Федерації свідомо вніс зміни до дати свого народження. 
		Також, під час досудового розслідування, ОСОБА_14 намагався ухилитися від відповідальності за вчинені злочини шляхом введення слідства в оману своїми показами та створення таким чином штучних слідчих версій, що призвело до значних перешкод для швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального провадження. 
		Тому прокурор вважає, що суд без достатніх підстав дійшов висновку про можливість призначення остаточного покарання ОСОБА_14 у виді 8 /восьми/ років позбавлення волі, оскількизавдяки злочинним діям, у тому числі ОСОБА_14 , частина території України перейшла до Російської Федерації із всією інфраструктурою, майном, військовою технікою, зброєю, боєприпасами, та інше, внаслідок чого державі Україна завдано значних матеріальних збитків.
		 
		В апеляційній скарзі зі змінами захисники ОСОБА_12 і ОСОБА_13 просять скасувати вирок, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_14 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України, та закрити кримінальне провадження. 
		Своє прохання захисники обґрунтовують тим, що суд вбачає в діях ОСОБА_14 перехід на бік ворога у період збройного конфлікту, проте наявність збройного конфлікту та його тривалість: де конкретно мало місце поле бою - збройного (воєнного) конфлікту, хто є у ньому ворогом, точне визначення дати і години його початку та його закінчення, а також точний проміжок часу переходу ОСОБА_14 на бік ворога стороною обвинувачення не встановлено. 
		Вважають, що судом надано неправильну оцінку юридичним поняттям, прирівнявши термін збройна агресія до терміну, який застосовується законодавцем у ст. 111 KK України збройний конфлікт, що на переконання захисту є неприпустимим. Зокрема, законодавець у диспозиції ст. 111 KKУкраїни прирівнює воєнний стан до збройного конфлікту, однак поняття збройний конфлікт має самостійне правове значення для кваліфікації ст. 111 KK, якщо такий конфлікт відбувається поза межами воєнного стану - у разі фактичного початку воєнних (збройних) дій і у контексті ст. 111 КК України  це поняття є юридичним синонімом до поняття бойова обстановка. 
		Під бойовою обстановкою (збройним конфліктом) в розділі XIX Кримінального Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з`єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою. Початок і закінчення часу бою визначається наказами командира. Існування бою, у його часовій і просторовій характеристиці, свідчить про наявність бойової обстановки  збройного конфлікту. «Збройний конфлікт» (воєнний конфлікт) (від лат. conflictus зіткнення)  це украй гостра форма вирішення протиріч між державами, який характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили і прирівнюється до бойової обстановки. 
		Вважають, що ОСОБА_14 визнано винним у переході на бік ворога за відсутності воєнного стану або збройного конфлікту, без жодних доказів їх наявності на території Криму, так і в центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Судак», де на той час підполковник медичної служби Збройних Сил України ОСОБА_14 проходив службу та перебував на посаді замісника начальника медичної частини.
		Також, на думку сторони захисту, наведені у вироку показання свідків не надають суду підстав для висновків щодо підтвердження наявності збройного конфлікту в АР Крим, оскільки їх показання мають суб`єктивний характер, в них повно протиріч і неточностей, та в них йдеться про «факти», які свідкам відомі з чужих слів. Зокрема, покази свідка ОСОБА_16 , з яких вбачається, що 17 березня 2014 року відбувався штурм військової частини Бельбек із застосуванням бойової зброї не відповідають дійсності. Так, 22 березня 2014 року, після взяття в облогу військової частини, гарнізон Бельбеку на чолі з його командиром, без зброї вишикувався на плацу і, співаючи гімн, з прапором України покинув територію гарнізону. Вказані події зафіксовані журналістами і знаходяться у вільному доступі в Інтернеті. Тому захисники вважають, що вказаний інцидент не може бути підтвердження збройного конфлікту на території АРК, оскільки зброя ніким не застосовувалась ні для наступу, ні для оборони.
		Крім того, під переходом на бік ворога, суд вважає прийняття на роботу ОСОБА_14 з 01 квітня 2014 року по 12 серпня 2014 року в медичний заклад, який був підпорядкований Міністерству оборони Російської Федерації, на ідентичну раніше займаній ним, посаду. Проте, такий висновок суду ґрунтується на недопустимих доказах, а саме на копії трудової книжки обвинуваченого, яку органом досудового розслідування, на переконання захисту, незаконно отримано на підставі добровільної заяви ОСОБА_14 в порядку ст. 190 КПК України про надання дозволу слідчому, прокурору на отримання з його електронної пошти довідки про те, що він, як бувший військовослужбовець, перебуває в запасі. Зазначеною письмовою заявою обвинуваченого беззаперечно доведено, що ним будо надано дозвіл на доступ до своєї електронної скриньки лише для отримання довідки №140 від 15 жовтня 2015 року про те, що він є звільненим у запас, оригінал якої було надано захистом.
		На думку захисту та відповідно до правових позицій Верховного Суду України, наявність вказаної заяви жодним чином не звільняло досудове слідство від обов`язку отримати дозвіл у слідчого судді на проникнення до поштової кореспонденції, у тому числі для отримання копії трудової книжки або іншої довідки, як належного та допустимого доказу, щодо яких ОСОБА_14 добровільної письмової згоди не надавав.
		Висновки суду про те, що копія трудової книжки і обидві довідки були в одному електронному листі є помилковими і судом визнано, що то був не один файл, а три файли.Тобто, судом не встановлено дійсного походження цих файлів, а саме ким вони надіслані на електронну пошту ОСОБА_14 , чи не мала місце зміна їх змісту і таке інше. 
		Тому вважають, що копії трудової книжки і копія довідки № 139 мають бути визнаними недопустимими доказами, отриманими досудовим слідством з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
		Крім того, з висновків суду викладених у вироку вбачається, що збройний конфлікт на території АРК закінчився у березні 2014 року, а обвинувачений ОСОБА_14 почав працювати в медичному закладі з 01 квітня 2014 pоку, тобто після встановленого судом терміну закінчення збройного конфлікту.
		Також, відсутні будь-які докази, які б засвідчували, що ОСОБА_14 особисто писав заяву про прийом його на роботу в медичний заклад міста Судак, в подальшому санаторій ЦСКА, підпорядкований мимо його волі Міністерству оборони РФ.Військовослужбовці Російської Федерації, у тому числі і медичної служби, не мають трудових книжок, для них документом служить військовий квиток.
		Крім того, судом залишено поза увагою допущені під час досудового розслідування порушення кримінального процесуального законодавства. Так, обвинувальний акт не затверджений прокурором. Слідство за ст. 111 КК повинно проводитись слідчими Служби Безпеки України, проте прокуратура проводила досудове розслідування слідство, сама керувала і сама ж наглядала за ходом слідства, всупереч вимогам ст. 216 КПК.
		На думку захисників, надана прокурором під час судового розгляду постанова про визначення підслідності даного кримінального провадження зроблена заднім числом, оскільки у реєстрі матеріалів досудового розслідування така постанова взагалі відсутня.
		Також, вирішуючи питання щодо відповідальності ОСОБА_14 , суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений є «нон-комбатантом», тобто відповідно до визнаних Україною норм міжнародного права є особою, яка хоч і входить до складу збройних сил, але не приймає безпосередньої участі у воєнних діях.До нон-комбатантів (фр. non-combattant, буквально - не воюючий), згідно Женевської конвенції від 12.08.1949 відносяться: медичний персонал, кореспонденти і духовні особи.
		В 1993 році Рада Безпеки ООН включила цю Конвенцію до складу загальних норм міжнародного права, що зробило її обов`язковою для виконання не тільки для країн підписантів але й для всіх інших країн, втягнутих у воєнні конфлікти.Тобто, перебування ОСОБА_14 , як цивільної особи і «нон-комбатанта» на роботі у медичному закладі, який до того ж мимо його волі було підпорядковано Міністерству оборони Російської Федерації, не є переходом на бік ворога.
		Суд, у постановленому вироку, цілком справедливо дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_14 не надавав ніякої іншої допомоги представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України і, що обвинувачення у такій формі державної зради не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, а тому виключив його з обвинувачення.
		Однак, захист вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи докази «поза розумним сумнівом» стосовно доведеності вини ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України  державна зрада, мав би взагалі виправдати обвинуваченого, за відсутністю в його діях складу злочину.
		На думку сторони захисту, судом не отримано жодного доказу того, що до ОСОБА_14 було доведено наказ про його переведення або передислокацію медичного реабілітаційного центру «Судак» на материкову частину, оскільки однієї «Директиви Д-1» недостатньо, щоб офіцер міг залишити частину та виїхати на материкову частину України без відповідного конкретного наказу вищого командування.Крім того, як встановлено під час судового розгляду, на час публікації вказаної «Директиви Д-1», українське телебачення вже не транслювалося в Криму. Тобто,ніким не було доведено до відома  ОСОБА_14 , що для нього є наказ, згідно з яким, він повинен виїхати до нового місця служби до Миколаєва.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу захисників і заперечили проти апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечили проти апеляційної скарги захисників, дослідивши докази, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно з вимогами ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення.
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 передбачено, що у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованій території, змінити підсудність судових справ та забезпечити розгляд кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва. 
		 
		Зазначені вимоги закону судом першої інстанції належним чином дотримані не були.
		 
		Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_14 інкримінується вчинення двох кримінальних правопорушень, більш тяжким з яких відповідно до ст. 12 КК України, є злочин, передбачений ч.1 ст. 111 КК України. 
		Місцем скоєння зазначеного кримінального правопорушення є територія військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		29.02.2016 обвинувальний акт щодо ОСОБА_14 надійшов до Дарницького районного суду м. Києва з військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України для розгляду.
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2016 за результатами підготовчого судового засідання обвинувальний акт був призначений до судового розгляду, незважаючи на те, що кримінальне провадження не підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, а районний суд міста Києва для розгляду кримінального провадження не був визначений відповідно до вказаних вище вимог закону Апеляційним судом міста Києва.
		 
		Згідно п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню у разі допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення правил підсудності.
		Відповідно до ст. 407, ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачене п.6 ч. 2 ст. 412 КПК України.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року, яким ОСОБА_14 засуджено за ч. 1 ст. 111, ч.1 ст. 408 КК України, підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі суду.
		 
		Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційних скарг прокурора та захисників підлягають ретельній перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції. 
		 
		Враховуючи вимоги ч.5 ст. 176 КПК України щодо заборони застосування до обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КПК України, менш суворого запобіжного заходу, скасування вироку з призначенням нового судового розгляду, а також відсутності підстав для скасування запобіжного заходу, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк обраного ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 23 серпня 2018 року.
		 
		Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційні скарги Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_10 і захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задовольнити частково. 
		Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року щодо ОСОБА_14 скасувати, призначити новий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_14 за ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 408 КК України в суді першої інстанції в іншому складі суду.
		 
		Продовжити строк обраного ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 23 серпня 2018 року.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: 
		 
		__________________ _________________ ___________________
		 ОСОБА_2   ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...