Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/8344/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		20 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 712/8344/16-ц
		провадження № 14-167цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г., 
		 
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Черкаського обласного державного нотаріального архіву, третя особа - ОСОБА_3, про визнання відмови нотаріуса у видачі дубліката правовстановлюючого документа безпідставною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Карпенко О.В., Бабенка В.М., Нерушак Л.В.,
		В С Т А Н О В И Л А: 
		У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до Черкаського обласного державного нотаріального архіву про визнання відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документа безпідставною та зобов'язання вчинити дії.
		Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит у розмірі 40 553,33 доларів США, що еквівалентно 324 008 грн 94 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу цієї квартири банком з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
		ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Черкаського обласного державного нотаріального архіву для отримання дублікату договору дарування, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, проте нотаріальний архів відмовив банку у вчиненні дій по видачі дублікату договору з підстав того, що відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» отримати дублікат договору може лише сторона правочину.
		Враховуючи викладене та посилаючись на те, що дублікат договору банку потрібен для реалізації рішення суду та продажу предмета іпотеки, ПАТ  КБ  «ПриватБанк» просило визнати відмову Черкаського обласного державного нотаріального архіву від 25 квітня 2016 року у вчиненні нотаріальної дії неправомірною та зобов'язати відповідача видати позивачеві дублікат договору дарування квартири від 18 березня 1995 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 18 березня 1995 року, реєстраційний № 2-1225.
		Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2016 року заочне рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки та надано банку право продажу квартири, скасовано, тому на час розгляду даної справи судом права банку відмовою Черкаського обласного державного нотаріального архіву від 25 квітня 2016 року не порушені.
		Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2017 року заочне рішення районного суду скасовано. Провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
		Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що Черкаський державний нотаріальний архів є суб'єктом владних повноважень і оскарження його дій є публічно-правовим спором, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		У червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2017 року про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, відмовляючи у видачі дубліката договору дарування, не здійснював владних управлінських функцій щодо позивача, тому спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.
		03 квітня 2018 року Верховний Суд отримав справу за касаційною скаргою ПАТ  КБ «ПриватБанк» на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2017 року.
		18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до п. 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Враховуючи те, що заявник оскаржує ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2017 року з підстав порушення судом правил суб'єктної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.  
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &lч;…&?н; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?у;…&?у;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
		Стаття 124 Конституції України визначає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення) справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Частиною 2 ст. 4 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб'єктний склад.
		У преамбулі Закону України «Про нотаріат» визначено, що він встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.
		Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»).
		Відповідно до ст. 35 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.
		При видачі дубліката договору дарування нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. 
		Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
		З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку про те, що при видачі дубліката договору дарування нотаріус не виконує обов'язків суб'єкта владних повноважень, не вчиняє реєстраційних дій щодо права власності на майно, а виконує лише дії безспірної юрисдикції, тому позов про оскарження його відмови у видачі дубліката договору належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
		Таким чином, висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі з підстав того, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства є помилковим та необґрунтованим. 
		Суд апеляційної інстанції не навів підстав для закриття провадження у справі, а лише процитував норми КАС України та Конституції України, не зробивши при цьому жодного висновку.
		Частиною 4 ст. 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		За правилами ч. 4 ст. 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 406, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1.   Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
		2.   Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2017 року скасувати. 
		3.   Справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  О.С. Ткачук
		Судді:                                      Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко
		С.В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		В.В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д.А. Гудима Л.І. Рогач
		В.І. Данішевська І.В. Саприкіна
		О.С. Золотніков О.М. Ситнік
		О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
		В.С. Князєв  О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...