Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/15400/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 27.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		27 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 201/15400/16-ц
		провадження № 61-2904св18
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,          
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережна товарна біржа, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_6,
		треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Наталя Володимирівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна,  
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки у складі судді Ткаченко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у складі суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем» (далі - ТОВ «Сільгосптандем»), Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу                   КононенкоС. А., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору іпотеки, протоколу загальних зборів, публічних торгів, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
		Позов мотивовано тим, що 01 жовтня 1987 року ОСОБА_4 уклала шлюб з  ОСОБА_9 Вона постійно проживає в Російській Федерації і є громадянкою Російської Федерації. 21 квітня 2000 року вона, під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, придбала дві квартири АДРЕСА_3  на підставі договорів купівлі-продажу від 21 квітня 2000 року, посвідчених нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу  Чернишовим С .О. та зареєстрованих у державному реєстрі правочинів за реєстровими номерами № 837, 839. Після проведення ремонтних робіт ці квартири були об'єднані в одну. 14 листопада 2013 року у Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції вона отримала свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 вказаному будинку. 04 листопада 2016 року з інформації голови правління ОСМД «Мрія» ОСОБА_13, у якому перебуває належна їй квартира НОМЕР_2 дізналася про те, що до правління звернувся ОСОБА_15, який надав документи та повідомив, що він є новим власником зазначеної квартири та має намір відкрити замки за участі відповідного спеціаліста. Надалі вона дізналася про те, що 13 травня 2016 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/6047/16-ц визнано право власності на вказану квартиру за нею ж, але як за громадянкою України. Проте ні вона, ні її представники з позовом про визнання права власності на цю квартиру до суду не звертались. З сайту Вищого господарського суду України їй стало відомо про те, що проміжним власником зазначеної квартири є ОСОБА_5 Позивач вважає, що на підставі указаного рішення суду від 13 травня 2016 року 30 травня 2016 року укладено договір купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. за реєстровим № 568. Після укладення цього договору купівлі-продажу ОСОБА_5 вступила до складу учасників ТОВ «Сільгосптандем» із внесенням до статутного капіталу товариства спірної квартири. 15 червня 2016 року проведено загальні збори учасників ТОВ «Сільгосптандем», на яких були розглянуті питання про збільшення статутного капіталу товариства та включення до складу учасників товариства ОСОБА_5 Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня             2016 року ТОВ «Сільгосптандем» визнано банкрутомтавідповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 06 травня 2016 року у зв'язку з незадовільним фінансовим станом вирішено припинити діяльність товариства шляхом його ліквідації, створено ліквідаційну комісію.               23 серпня 2016 року голова ліквідаційної комісії ТОВ «Сільгосптандем» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство. 25 серпня 2016 року Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі №908/2234/16 за заявою ТОВ «Сільгосптандем» про порушення справи про банкрутство товариства. 05 вересня 2016 року Господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, про що на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщене відповідне повідомлення. Згідно зі свідоцтвом,  виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., 12 жовтня 2016 року були проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», в результаті яких ОСОБА_15 придбав квартиру АДРЕСА_1. Також їй стало відомо про те, що 09 листопада 2016 року ОСОБА_15 уклав з ОСОБА_6 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим № 3465, за умовами якого ОСОБА_15 на забезпечення зобов'язань за договором позики, укладеним із           ОСОБА_6 утой же день, передав спірну квартиру в іпотеку.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року у справі № 201/6047/16-ц скасовано рішення Жовтневого районного судум. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року, яким було визнано за позивачем право власності на спірну квартиру, та відмовлено в задоволенні позовних вимог.На підставі наведеного, уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, позивач просила визнати недійсними: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 травня 2016 року від її імені з ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. за реєстровим №568; договір іпотеки, укладений 09 листопада 2016 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим №3465; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, та витребувати цю квартиру із чужого незаконного володіння.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня          2017 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними публічних торгів, проведених 12 жовтня 2016 року Правобережною товарною біржою з реалізації майна банкрута - ТОВ  «Сільгосптандем», а саме квартири АДРЕСА_1, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю квартиру, виданого 28жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. на ім'я ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_15 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_4 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 травня 2016 року між ОСОБА_4 та                  ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. за реєстровим №568. У позові ОСОБА_4  про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим № 3465, протоколу  загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року  № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня               2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу                Кононенко С. А., про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування  рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня                 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_4 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного  30 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та відмови в позові ОСОБА_4  про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного                           09 листопада 2016 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7 та про витребування із чужого незаконного володіння спірної квартири мотивовані тим, що оскільки позов про визнання публічних торгів недійсними пред'явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від установленого законом порядку проведення торгів, то обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають. У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, на виконання якого такі торги були проведені. Ураховуючи, що за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, вимоги позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасними. Безпідставними також є позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири. Згідно з абзацом 3                                 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня              2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» у судовому порядку недійсним може бути визнано  рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними  зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України. Таким чином, пред'явлення ОСОБА_4 позовних вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства не є належним способом захисту у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6, не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки кінцевим строком погашення заборгованості за договором позики, забезпеченої іпотекою, є  09 травня 2017 року; заборгованість за позикою на час розгляду справи судом не повернута, а тому іпотекодержатель набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в порядку, встановленому цим Законом.
		18 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою                 ОСОБА_4 у вказаній цивільній справі.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У поданій у січні 2018 року касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування із незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що застосування судами до спірних правовідносин положень частини другої статті 388 ЦК України є безпідставним, оскільки у справі, що розглядається, прилюдні торги проводилися на виконання постанови Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року у справі № 908/2234/16, якою ТОВ «Сільгосптандем» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатора зобов'язано завершити процедуру ліквідації товариства. Ця постанова скасована постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року, провадження у справі про визнання ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом припинено. Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Отже, постанова Господарського суду Запорізької області від            05 вересня 2016 року не набрала законної сили. Таким чином, реалізація спірної квартири на прилюдних торгах здійснювалась на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, тому така реалізація не може ототожнюватись із продажем майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Реалізація майна під час ліквідаційної процедури підприємства - боржника не є тотожною процедурі примусового виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_15 не є добросовісним набувачем, оскільки усвідомлював протиправний характер продажу майна, придбавши на торгах квартиру за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість. Крім зазначеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину. Оскільки право розпорядження майном належить виключно власнику майна, то ОСОБА_15 не мав права передавати спірну квартиру в іпотеку.    
		У лютому 2018 року ОСОБА_4 надіслала до Верховного Суду пояснення, зміст якого збігається зі змістом касаційної скарги.  
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судом встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частин першої, другої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.
		Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. 
		Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.    
		Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), правильно виходив із того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_15 як переможцем за результатами проведення публічних торгів, які не визнані недійсними у встановленому порядку, та перебуває у його володінні на відповідній правовій підставі, зокрема на підставі свідоцтва, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. за реєстровим № 403, яке не визнане недійсним у судовому порядку.
		Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_15 не є добросовісним набувачем, оскільки усвідомлював протиправний характер продажу майна, придбавши на торгах квартиру за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість. Водночас, ОСОБА_4 просить задовольнити її позовні вимоги про витребування майна, посилаючись на норми частини першої статті 388 ЦК України, які визначають підстави витребування майна від добросовісного набувача, що є взаємовиключним. Разом з тим,          ОСОБА_4 посилається на норми статті 387 ЦК України та зазначає, що у недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-кому разі. Проте факт придбання ОСОБА_15 квартири на публічних торгах за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість, сам по собі не свідчить про те, що набувач є недобросовісним та повинен був усвідомлювати протиправний характер продажу майна, з огляду на те, що це майно покупець придбав на прилюдних торгах, які проводились у встановленому законом порядку та не визнані недійсними судом.  
		Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що оскільки за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, то вимога позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасною.
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки ухвалено з порушенням норм матеріального права, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходить з такого.   
		Судами встановлено, що 09 листопада 2016 року ОСОБА_15 уклав з ОСОБА_6 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу                 ГанночкоюО. В. за реєстровим № 3465, за умовами якого ОСОБА_15 на забезпечення зобов'язань за договором позики, укладеним з ОСОБА_6 у той же день, передав спірну квартиру в іпотеку.
		Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. 
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).
		За змістом статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
		При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину, визначеної положеннями статті 204 ЦК України, й має бути встановлено, зокрема, наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом.  
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
		Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
		Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
		Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Відхиляючи доводи касаційної скарги ОСОБА_4, суд касаційної інстанції виходить з того, що спір у частині визнання недійсними публічних торгів, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. на ім'я ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_15 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_4, знаходиться на розгляді в суді першої інстанції.
		Ураховуючи, що спір у вказаній частині не розглянуто, а позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємопов'язаними, розгляд останніх вимог без вирішення інших вказаних вище, є передчасними.
		З дотриманням положень статті 49 ЦПК України ОСОБА_4 має право збільшити позовні вимоги з метою захисту порушеного права у суді першої інстанції, де розглядаються позовні вимоги після скасування ухвали            від 21 червня 2017 року про закриття провадження у справі.  
		Судами встановлено, що на момент укладення спірного договору іпотеки власником нерухомого майна - предмета іпотеки був ОСОБА_15. Підстав недійсності правочину, договору іпотеки, передбачених законом, судами не встановлено. Презумпція правомірності правочину, визначена положеннями статті 204 ЦК України, не спростована.
		Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини та вимоги закону, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6, є обґрунтованим.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від             13 грудня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                            А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                      В. О. Кузнєцов
		 
		                                                                                                                        Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...