Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/9318/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 27.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 466/9318/14-ц
		провадження № 61-12554св18
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтрільчукаВ.А., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька»,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Львівської області від 6 грудня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Берези В. І., Бойко С. М., Копняк С. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом, уточненим у процесі розгляду справи, до ОСОБА_5, АТ «Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з ОСОБА_5 16 014,89 грн на відшкодування шкоди, не відшкодованої страховиком, та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, стягнути з АТ «Страхова компанія «Галицька» суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 274,03 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 травня 2014 року на перехресті вул. Б.Хмельницького-вул. Волинської у м. Львові відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Форд», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю «Субару», номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач, внаслідок чого сталося зіткнення. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль позивача, вартість відновлювального ремонту якого відповідно до акта виконаних робіт та квитанції від 30 вересня 2014 року складає 29 006,90 грн.
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в АТ «Страхова компанія «Галицька» згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6138755 з терміном дії до 16 вересня 2014 року.
		АТ «СК «Галицька» частково відшкодовано шкоду, завдану позивачу, у розмірі 10 717,98 грн. Проте відповідачі відмовляються виплати повну вартість відновлювального ремонту.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2016 року, ухваленим у складі судді Глинської Д. Б., позов задоволено.
		Стягнено з ОСОБА_5 на користь позивача суму шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 16 014,89 грн та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Стягнено з АТ «Страхова компанія «Галицька» на користь позивача суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 274,03 грн. 
		Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до висновку № 145 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Субару», номерний знак НОМЕР_2, на момент дослідження становить 18 462,54 грн.
		Проте, згідно з актом виконаних робіт № 9 083 від 30 вересня 2014 року на відновлювальний ремонт автомобіля позивачем витрачено 29 006,90 грн, що підтверджується квитанцією № 433010005 від 30 вересня 2014 року.
		На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в АТ «Страхова компанія «Галицька» згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6138755 з терміном дії до 16 вересня 2014 року.
		Оскільки страховою компанією витрати позивача на відновлювальний ремонт автомобіля відшкодовано частково, а саме в розмірі 10 717,98 грн, а право вибору особи, яка має відшкодовувати заподіяну шкоду, належить позивачу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення зі страхової компанії недоплаченої суми страхового відшкодування та про стягнення з особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, іншої частини витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, підлягають задоволенню.
		Також суд дійшов висновку, що внаслідок пошкодження автомобіля та відмови відповідачів у добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду, позивачу заподіяно моральні страждання, тому стягнув з ОСОБА_5 на користь позивача 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Суд мотивував своє рішення тим, що страховик на підставі документів страхової справи виплатив позивачу страхове відшкодування відповідно до оціненої шкоди на підставі висновку від 27 травня 2014 року № 145 в розмірі 10 826,24 грн. Позивач з оцінкою погодився, інших висновків щодо розміру шкоди не подавав та не заявляв про недостатність визначеного розміру заподіяних збитків у вказаному висновку. Крім того, у суді апеляційної інстанції представник позивача повідомив, що страховик добровільно до розміру уже виплаченого страхового відшкодування (10 826,24 грн), доплатив необхідну суму до вартості матеріального збитку, який визначений у висновку, в сумі 12 992,01 грн.
		Проте суд першої інстанції розмір заподіяної позивачу шкоди визначив на підставі акта виконаних робіт від 30 вересня 2014 року, який не підтверджує виконання відновлюваних робіт для усунення пошкоджень транспортного засобу, отриманих саме внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, не врахував висновок про оцінку шкоди, пов`язаної з цією дорожньо-транспортною пригодою, та виплату відшкодування за такою оцінкою і безпідставно стягнув з ОСОБА_5 шкоду в сумі 16 014,89 грн. 
		Апеляційний суд зазначив, що з урахуванням виплаченого страхового відшкодування страховиком у розмірі матеріального збитку, визначеного за висновком автотоварознавчого дослідження від 27 травня 2014 року, безпідставними є вимоги і про стягнення коштів з АТ «Страхова компанія «Галицька». Відтак, інші вимоги, як похідні, задоволенню не підлягають.
		У січні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Заявник зазначає, що згідно акта виконаних робіт та квитанції від 30 вересня 2014 року ним витрачено на відновлювальний ремонт транспортного засобу 29 006,90 грн. В матеріалах справи міститься наданий страховою компанією висновок від 27 травня 2014 року, який підтверджує вказану вартість відновлювального ремонту автомобіля. При цьому відповідачем не надано доказів наявності розбіжностей у виконаних роботах та замінених деталях у акті та висновку. 
		Також заявник не погоджується з відмовою у відшкодуванні йому моральної шкоди, посилаючись на те, що дії відповідачів спричинили порушення звичного життя позивача, негативні емоції та переживання, пов'язані з неможливістю використання автомобіля та необхідністю вилучати кошти з власної підприємницької діяльністї для відновлення транспортного засобу.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Згідно зі статтею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.
		Судами встановлено, що 16 травня 2014 року на перехресті вул. Б.Хмельницького-вул. Волинської у м. Львові відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Форд», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю «Субару», номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач, внаслідок чого сталося зіткнення. 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 2 червня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
		Відповідно до висновку № 145 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Субару», номерний знак НОМЕР_2 на момент дослідження становить: 18 462,54 грн; вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику вказаного автомобіля, внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 травня 2014 року, на момент дослідження становить 12 992,01 грн.
		На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в АТ «Страхова компанія «Галицька» згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6138755, з терміном дії до 16 вересня 2014 року.
		Позивач після настання страхового випадку звернувся з відповідною заявою до страхової компанії і АТ «Страхова компанія «Галицька» виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 10 717,98 грн. Під час апеляційного розгляду справи представник позивача повідомив, що страховою компанією здійснено доплату і загальний розмір виплаченого страхового відшкодування становить 12 992,01 грн.
		Згідно з актом виконаних робіт ПП Автоцентр Ера № 9083 від 30 вересня 2014 року підприємством проведено роботи з ремонту автомобіля позивача, наведено перелік запчастин із зазначенням їх вартості, які оплачені позивачем відповідно до квитанції від 30 вересня 2014 року № 433010005 на суму 29 006,90 грн.
		Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення апеляційного суду, оскільки суд,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, судом не встановлено. 
		Ухвалюючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що страховою компанією у повному обсязі виплачено позивачу страхове відшкодування відповідно до розміру оціненої шкоди, а акт виконаних робіт на суму 29 006,90 грн та квитанція про їх оплату від 30 вересня 2014 року не містять доказів, що вказані роботи проведенні для усунення пошкоджень автомобіля, отриманих саме в даній дорожньо-транспортній пригоді.
		Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки досліджених апеляційним судом доказів для визнання розміру заподіяної матеріальної та моральної шкоди, тоді як під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.
		Рішення апеляційного суду Львівської області від 6 грудня 2016 року залишити без змін.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                                        С. О. Карпенко 
		В.О. Кузнєцов
		В.А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...