Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/14909/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 27.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		27 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 759/14909/15-к
		Провадження № 51  3943 км 18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100010000447 від 16 січня 2015 року щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		за ст. 309 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року  ОСОБА_6 виправдано за ст. 309 ч. 1 КК України у зв`язку за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		Прийнято рішення щодо речових доказів та судові витрати віднесено на рахунок держави.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 15 січня 2015 року о 16-20 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Кіпріанова, 2, незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину - MDPBP, маса якої становить 0,4316 г. Так, ОСОБА_6 у невстановлений слідством час, в 2015 році, в невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину - MDPBP. Цього ж дня о 16-20 год. ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Я.Колоса, 23, був зупинений працівниками міліції, після чого в ході огляду в лівій кишені куртки, у яку був одягнений ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено пачку з-під цигарок, в якій знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві № 39 від 26.01.2015 року в речовині виявлено MDPBP (3,4 - метилендіокси-а- піролідинобутіофенон) - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Відсотковий вміст MDPBP (3,4 - метилендіокси-а- піролідинобутіофенону) становить 37, 47 %. Маса MDPBP (3,4 - метилендіокси- а-піролідинобутіофенону) у досліджуваній речовині становить 0,4316 г.
		MDPBP (3,4 - метилендіокси-а-піролідинобутіофенон), згідноПостанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів»(Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, таблиця 1, список №2), віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
		Дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 309 ч. 1 КК України як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишена без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_6  без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що висновки судів обох інстанцій про недоведеність вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, є передчасними та такими, що зроблені без врахування усіх обставин у їх сукупності, а вирок та ухвалу такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 370, 374, 419 КПК України. 
		Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор у судовому засіданні вважала доводи касаційної скарги необґрунтованими і просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом. 
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.
		Відповідно до вимог ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Згідно зі ст. 374 ч. 3 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів наявних в матеріалах кримінального провадження, як тих, що були зібрані під час досудового розслідування, так і отриманих судом безпосередньо в процесі здійснення судового провадження. При цьому суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, має керуватись положеннями ст. 373 ч. 1 КПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення. 
		З матеріалів провадження вбачається, що суд належним чином проаналізував докази, на які сторона обвинувачення посилалася на підтвердження пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, та з дотриманням вимог ст. 374 ч. 3 КПК України вказав у вироку підстави для його виправдання із зазначенням мотивів такого рішення. Висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, є обґрунтованим з огляду на наступне. 
		Відповідно до частини першої статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Так, судом першої інстанції проаналізовано обставини провадження та встановлено, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 15 січня 2015 року о 16-20 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Кіпріанова, 2, незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту психотропну речовину, та цього ж дня о 16-20 год. по вул. Я.Коласа, 23 був зупинений працівниками міліції, які виявили та вилучили дану речовину. При цьому, обвинувальний акт містить посилання і на ті обставини, що ОСОБА_6 в 2015 році у невстановленому слідством місці незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину.В той же час в судовому засіданні встановлено, що вилучення відбувалось саме по АДРЕСА_2 , що підтверджується як протоколом огляду від 15.01.2015 року, так і показаннями понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також самим обвинуваченим. При цьому в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що працівники міліції підійшли до ОСОБА_6 саме біля магазину «АТБ» на вул. Я.Коласа, 23 в м. Києві, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та самого обвинуваченого. При цьому необхідність переміщення на вул. Кіпріанова, 2 та проведення огляду саме за цією адресою стороною обвинувачення не доведено. З врахуванням таких обставин, суд першої інстанції зробив висновок про те, що в порушення вимог ст.ст. 91,92 КПК Українистороною обвинувачення не встановлено місця вчинення кримінального правопорушення.
		Протокол огляду від 15 січня 2015 року місцевим судом обґрунтовано було визнано таким, що складений із порушенням вимог КПК України, а огляд ОСОБА_6 проведено із порушенням вимог закону. При цьому допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що він, як понятий при проведенні огляду, не бачив у кого та звідки вилучався пакетик, який йому вже показав працівник міліції, повідомивши, що він належить обвинуваченому,який на той час перебував в автомобілі. Свідок  ОСОБА_9 , який був понятим, також не підтвердив обставин того, що огляд ОСОБА_6 проводивсяз його дозволу чи він добровільно видав заборонені речі. 
		Крім того, судом встановлено, що згідно рапорту оперуповноваженого до ОСОБА_6 були застосовані спецзасоби - наручники, однак ні поняті, ні оперуповноважений не змогли вказати про те, чи були вони застосовані під час проведення огляду, а відповідного протоколу, передбаченого ст. 208 КПК України, уповноваженою особою складено не було. Так, відповідно до статті 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
		На підставі наведеного, в порядку ст. 86 КПК України суд першої інстанції визнав протокол огляду від 15 січня 2015 року недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням вимогКПК України. 
		Щодо речового доказу та висновку експерта № 39 від 26.01.2015 року, які були отримані після події та внаслідок складеного протоколу огляду від 15 січня 2015 року, то судом першої інстанції їм дано оцінку та зазначено, що вони лише підтверджують виявлення внаданій на дослідження речовині особливо небезпечної психотропної речовини, проте не підтверджують вину ОСОБА_6 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту. При цьому суд першої інстанції вказав, що інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_6 незаконного придбання та зберіганняпсихотропної речовини без мети збуту стороною обвинувачення не надано і такі не були встановлені судом в ході розгляду даного кримінального провадження.
		Положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Суд першої інстанції, врахувавши такі обставини провадження, та вказані положення закону, обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КПК України, визнав не доведеним та виправдав його за цією статтею за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відповідно до вимог ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України.
		Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України. 
		Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги прокурора, перевірив та дійшов правильного висновку про законність вироку суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, а висновок про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення належним чином мотивував. 
		При цьому, апеляційний суд відповідно до вимог ст.ст. 22, 94, 95 КПК України повторно допитав обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , дослідив наявні в матеріалах провадження письмові докази, погодившись із висновками місцевого суду про невстановлення згідно обвинувального акту місця вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, про недопустимість протоколу огляду місця події від 15 січня 2015 року, та зазначивши, що самі по собі речові докази - вилучена психотропна речовина та висновок експерта № 39 від 26.01.2015 року не доводять винності ОСОБА_6 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні апеляційної інстанції дав показання, що не бачив у кого і звідки вилучався пакетик із речовиною, який йому показав співробітник міліції, свідок ОСОБА_9 не підтвердив обставин того, що огляд ОСОБА_6 проводився з його дозволу чи він добровільно видав заборонені речі.
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що судами не прийнято рішення щодо речового доказу і висновку експертизи № 39 від 26.01.2015 року є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження. 
		Врахувавши усі обставини у їх сукупності, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора. Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, а його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про недоведеність вини  ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, а об`єктивних даних, які вказували б на його наявність, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
		ухвалив:
		Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 рокущодо ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7  - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...