Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/1848/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча   ОСОБА_1 ,
		судді:  ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 , 
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор  ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, навирок Бориспільського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100000001106, 
		 
		відносно  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		 
		1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Вимогою прокурора до касаційного суду є скасування вироку Бориспільського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Стверджує про необґрунтованість вироку суду, яким безпідставно виправдано ОСОБА_6 , без повного врахування доказів, зібраних у провадженні, достатніх для прийняття рішення щодо його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Також зазначає про недотримання апеляційним судом при перевірці цього вироку положень ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України), оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, не виклав вичерпних і переконливих мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими. Зокрема, прокурор у касаційній скарзі вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме на порушення судами вимог статей 86, 94 КПК України щодо оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		2. Історія кримінального провадження, зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені судами обставини у провадженні 
		2.1 Судове рішення суду першої інстанції, що оскаржується
		Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдано.
		Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
		 
		2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року відносно виправданого ОСОБА_6  без зміни.
		 
		2.3 Судове рішення суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2016 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2016 року відносно виправданого ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		2.4 Судове рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року відносно виправданого ОСОБА_6  без зміни.
		 
		2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		Співробітниками ТОВ «Брокерський центр», директором якого є ОСОБА_6 , відповідно до уставних документів займається зовнішньоекономічною діяльністю та на даний час здійснює митні оформлення вантажів на митному посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів (далі  МП «Східний термінал»), розташованому в с.Мартусівці Бориспільського району (вул.Мойсеєва,72) 16 вересня 2014 року було розмитнено товари  автомобільні чохли на сидіння, чохли на кермо та прапорці, які надійшли на адресу ТОВ «Дельта резалт», директором якого є ОСОБА_7 . 19вересня 2014 року ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_6 у службовому кабінеті останнього, де останній, реалізуючи свій злочинний умисел (спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, користуючись своїми відносинами з працівниками МП «Східний термінал»), повідомив ОСОБА_7 , що за його вплив на вирішення питання щодо швидкого оформлення та встановлення нижньої межі митної ставки при митному оформленні товару, той має передати 1200доларів США та сплатити 4 700 гривень за офіційні послуги, надані ТОВ «Брокерський центр». Цього ж дня приблизно о 14-ій год. 30 хв. ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_6 на Русанівській набережній у м. Києві, в автомобілі ОСОБА_6 марки BMW X5 чорного кольору він передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 1200 доларів США.
		 
		13 жовтня 2014 року в зону митного контролю МП «Східний термінал» на адресу ТОВ «Дельта резалт» прибув вантаж  гідромасажні душові кабіни. Цього ж дня ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_6 у службовому кабінеті останнього та попросив сприяти у швидкому митному оформленні вказаних товарів. 19 жовтня 2014року службовими особами МП «Східний термінал» вказаний товар було оформлено. 24жовтня 2014 року приблизно о 15-ій годині ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_6 передав останньому неправомірну вигоду в розмірі 6000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		 
		Відповідно до обвинувального акта органом досудового розслідування предявлено вказане обвинувачення  ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, що підтвердження за результатами проведення судового розгляду не знайшло.
		 
		 
		3. Доводи інших учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу і просила скаргу задовольнити, наголошуючи на незаконності й необґрунтованості судових рішень, постановлених з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		 
		4. Джерела права й акти їх застосування
		4.1 Практика Європейського суду з прав людини щодо мотивування судових рішень (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)
		4.1.1 Рішення Європейського суду з прав людини у справі від 10 лютого 2011 року «Серявін та інші проти України» 
		Пункт 58. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
		 
		4.2 Кримінальний кодекс України
		4.2.1 Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
		Примітка. 1. Службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		 
		4.2.2 Стаття 369-2. Зловживання впливом
		Частина 2. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди  
		караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.
		 
		4.3 Кримінальний процесуальний кодекс України
		4.3.1 Стаття 86. Допустимість доказу
		Частина 1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Частина 2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		4.3.2 Стаття 94. Оцінка доказів
		Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		4.3.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		4.3.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
		Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		5. Мотиви суду касаційної інстанції щодо доводів касаційних скарг
		5.1 Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень розгляд справи суд касаційної інстанції здійснив лише в частині перевірки доводів скарги про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону.
		 
		5.2.Щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону
		Доводи касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема при оцінці досліджених доказів, суд визнає необґрунтованими з огляду на таке.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 предявлено обвинувачення в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Судом проаналізовано повноваження ОСОБА_6 як представника митного брокера, які закріплені в митному законодавстві, які вказують на те, що його взаємозвязок із митними органами та посадовими особами митниці під час митних формальностей обмежено чіткими приписами закону. Надаючи послуги з декларування товарів, він користувався лише тими повноваженнями, що мають декларанти митних товарів. Митне законодавство не наділяє представника митного брокера, декларанта жодними повноваженнями та пов`язаними з ними службовими можливостями, завдяки яким можна впливати на посадових осіб митниці.
		При цьому існування неслужбових та родинних звязків, дружніх, добрих міжособистісних відносин між ОСОБА_6 та посадовою особою митниці в розумінні ст. 369-2 КК України не може бути ознакою суб`єкта зловживання впливом. Тому суд відхилив посилання сторони обвинувачення на наявність у ОСОБА_6 добрих відносин із певними працівниками митного посту завдяки їхній тривалій співпраці, розташування їхнього місця роботи в одній адміністративній будівлі та на наявність знайомих та друзів серед яких він користується повагою.
		До того ж прокурор не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що в ОСОБА_6 є можливості, пов`язані зі службовими повноваженнями здійснювати вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави.
		Доводи касаційної скарги прокурора про наявність у діях ОСОБА_6 реального впливу на невизначене коло посадових осіб митниці, отримання грошових коштів з метою їх передачі зазначеним посадовим особам, а також про необхідність кваліфікації його діяння за ч. 2 ст. 369-2 КК України з посиланням на те, що засуджений одержав неправомірну вигоду за здійснення на підставі добрих стосунків впливу на прийняття рішення про оформлення вантажу, належного ТОВ «Дельта резалт», були предметом перевірки судів першої і апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані неспроможними.
		Щодо доводів прокурора про суперечливі висновки, викладені в мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року, Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення суб`єкта злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, апеляційним судом наведено правильно із зазначенням відсутності належних та допустимих доказів наявності в ОСОБА_6 службових можливостей здійснювати вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави [4.2.1].
		Крім того, в основу вироку суд обґрунтовано поклав: послідовні показання ОСОБА_6 , який проти отримання відповідних сум грошових коштів не заперечував, посилаючись на те, що отримані кошти було направлено на позадоговірну оплату наданих працівниками ТОВ «Брокерський центр» консультацій, але при цьому особам, уповноваженим на виконання функцій держави, ці кошти не передавалися; показання потерпілого щодо передачі грошових коштів після здійснення розмитнення товару та наявності домовленості про позадоговірний розрахунок з ОСОБА_6 . 
		Враховано й показання свідків, які під час судового розгляду пояснили, що їм нічого невідомо про предмет домовленостей між ОСОБА_6 та потерпілим, а також з приводу переданих коштів. 
		Проаналізовані судом й зміст телефонних розмов, зафіксованих у ході проведення негласних слідчих дій, в результаті чого встановлено, що жоден із співрозмовників не зазначав ні про особу чи про посаду, яку обіймає така особа, на яку здійснюватиметься вплив, ні про рішення, яке необхідно було б прийняти такій особі.
		Отже, ці та інші докази досліджено та оцінено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судових рішеннях наведено докладні мотиви [4.3.1, 4.3.2].
		Суд апеляційної інстанції за наслідками повторного дослідження відповідних доказів і матеріалів провадження перевірив повною мірою доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, спростувавши такі доводи з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення. Із матеріалів провадження встановлено, що апеляційний розгляд проведено згідно з вимогами кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною і мотивованою [4.3.3].
		Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2016 року з огляду на формальний апеляційний розгляд та необхідність здійснити перевірку доказів у зв`язку із встановленням проведення неповного судового розгляду в суді першої інстанції. 
		Доводи прокурора про неврахування судами при прийнятті рішень показань потерпілого, свідків та інші зібрані під час досудового розслідування докази, викладені в касаційній скарзі, спростовуються належним аналізом вказаних доказів, зазначеним в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року (а.к.п. 5860, том 6). 
		За наслідками проведення апеляційного розгляду було підтверджено правильність висновків суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину (а саме об`єктивної сторони) через недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_6 отримав кошти від потерпілого саме за вчинення протиправного впливу, наслідком якого могло бути прийняття відповідного рішення особою, яка уповноважена на виконання функцій держави. 
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про ґрунтування обвинувачення на припущеннях, бо не було встановлено особу, уповноважену на виконання функцій держави, на яку саме мав бути здійснений вплив, та за вчинення яких саме дій цією особою, оскільки митне оформлення вантажів було здійснено без порушень митного законодавства [4.2.2].
		Отже, суд не вбачає підстав стверджувати про недотримання апеляційним судом вимог процесуального закону при розгляді провадження та постановлення ухвали за його наслідками [4.3.3].
		 
		5.3. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні виправдувального вироку та при його перегляді в апеляційному порядку не встановлено.
		 
		Керуючись статтями 376, 436, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 § 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Вирок Бориспільського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року відносно виправданого ОСОБА_6 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2 єва ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...