Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3727/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		12 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа №916/3727/15
		Провадження №12-126гс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В.С.,
		судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
		суддів АнтонюкН.О., БакуліноїС.В., БританчукаВ.В., ГудимиД.А., ДанішевськоїВ.І., Золотнікова О.С., КібенкоO.Р., ЛобойкаЛ.М., ЛященкоН.П., ПрокопенкаО.Б., РогачЛ.І., СаприкіноїІ.В., СитнікО.М., ТкачукаО.С., ЯновськоїО.Г.,
		за участю секретаря судового засідання Королюка І.В.,
		учасники справи:
		позивач  Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України (від прокуратури  Яговдік С. М.),
		в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (представник  Нєкрасов Д. С.), Військової частини НОМЕР_1 (представник ОСОБА_1 ),
		відповідачі  Ізмаїльська міська рада Одеської області (представник  не з`явився), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» (представник  Купріянчук А. П.),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів  Кабінет Міністрів України (представник  не з`явився), Відділ Держгеокадастру в м. Ізмаїл Одеської області (представник  не з`явився),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів  ОСОБА_2 (представник  не з`явився), ОСОБА_3 (представник  не з`явився),
		розглянула у відкритому судовому засіданні справу №916/3727/15 Господарського суду Одеської області за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України, Відділ Держгеокадастру в м. Ізмаїл Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер»на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) та рішення Господарського суду Одеської області від 13 вересня 2017 року (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Волков Р.В., Малярчук І.А.),
		УСТАНОВИЛА:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1. У вересні 2015року Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 (далі  Військова частина) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області (далі Ізмаїльська міськрада), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» (далі  ТОВ «Дунайбункер») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2004 року (далі  договір), площею 2,3881 га, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, 
		вул. Нахімова, 258, укладеного між Ізмаїльською міськрадою та ТОВ «Дунайбункер»; витребування у ТОВ «Дунайбункер» на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі складанням акта прийому-передачі, земельної ділянки, площею 2,3881 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позов заявлено з таких підстав.
		2. Рішенням Ізмаїльської міськради від 28 вересня 2004 року № 738-ІV «Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Дунайбункер» для експлуатації адміністративної будівлі, ремонтних майстерень і відстою маломірних суден по АДРЕСА_1 » (далі  рішення) припинено Державному комітету у справах охорони державного кордону Україниправо постійного користування земельною ділянкою площею 2,3881 га по АДРЕСА_1 (далі  земельна ділянка).
		3. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Адміністрації Державної прикордонної служби України, про що свідчать пункти 1, 3 рішення, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою Державного комітету у справах охорони державного кордону України (наразі ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і за рахунок земель останнього надано земельну ділянку ТОВ «Дунайбункер».
		4. Прокурор вважає, що Ізмаїльська міськрада, укладаючи оспорюваний договір, не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 2,3881 га, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони, всупереч вимогамЗакону України «Про оренду землі»таЗемельного кодексу України. Будь-які дозволи щодо передачі земельних ділянок військового містечка суб`єктам господарювання, в тому числі і ТОВ «Дунайбункер», ані Державною прикордонною службою України, ані Військовою частиною не надавались.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		5. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, постановою Ради народних комісарів Української РСР від 07 лютого 1946 року № 157/017 «Про відвід 3138 гектарів землі для будівництва головної бази Дунайської флотилії ВМФ в Ізмаїльській області» відведено для будівництва головної бази Дунайської флотилії ВМФ в Ізмаїльській області земельну ділянку площею 3138га.
		6. Рішеннями звуженого засідання виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих від 15 червня 1951 року № 025 «Про передачу в постійне користування військовій частині НОМЕР_2 земельної ділянки» передано в постійне користування військовій частині НОМЕР_2 земельну ділянку площею 7,6 га, розташовану в районі 85-90 км ОСОБА_4 (вул. Нахімова  спуск до річки Дунай) для розширення раніше відведеного будівельного майданчика в межах території, відчуженої для спеціального будівництва Військової частини НОМЕР_2 постановою Ради Народних Комісарів Української РСР від 07 лютого 1946 року № 157/017.
		7. Рішенням звуженого засідання виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих від 26 червня 1952 року № 031 «Про передачу в постійне користування військовій частині НОМЕР_2 земельної ділянки» передано в постійне користування військовій частині НОМЕР_2 земельну ділянку площею 1,7 га, розташовану в районі Копаної Балки для розширення раніше відведеного будівельного майданчика.
		8. На підставі зазначених рішень 20 січня 1967 року представником управління головного архітектора м. Ізмаїла складено акт про відвід в натурі земельної ділянки загальною площею 8,55 га, розташованої в АДРЕСА_1 , в користування Військовій частині НОМЕР_2 .
		9. Відповідно до директиви Міністра оборони України від 12 вересня 1995 року № Д-08 та наказу Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 15 вересня 1995 року № 359 здійснено приймання-передачу з бригади річкових кораблів ВМС України до складу Прикордонних військ України військового майна, в тому числі і військового містечка № НОМЕР_3 м. Ізмаїл, що підтверджується актом приймання-передачі від 12 грудня 1995 року.
		10. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року 
		№ 573-р затверджено перелік нерухомого військового майна Прикордонних військ, яке пропонується до відчуження, згідно з яким підлягала відчуженню, зокрема, казарма, будівля АДРЕСА_2 .
		11. На підставі вказаного розпорядження 21 березня 2003 року між Державним комітетом у справах охорони державного кордону України та ТОВ«Дунайбункер» укладено договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їхніх сімей, предметом якого є обмін військового нерухомого майна, а саме: казарма, будівля № 1 військового містечка № НОМЕР_3 , загальною площею 384 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на три квартири, які належать ТОВ «Дунайбункер».
		12. На виконання зазначено договору сторонами 21 березня 2003 року підписано акт приймання-передачі зазначеного майна.
		13. Рішенням Ізмаїльської міськради від 28 вересня 2004 року № 738-ІV «Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ«Дунайбункер» для експлуатації адміністративної будівлі, ремонтних майстерень і відстою маломірних суден по АДРЕСА_1 » припинено Державному комітету у справах охорони державного кордону України право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3881 га по АДРЕСА_1 ; затверджено проект відводу земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Дунайбункер» та надано в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Дунайбункер» вказану земельну ділянку для експлуатації адміністративної будівлі, ремонтних майстерень і відстою маломірних суден.
		14. На виконання вказаного рішення між Ізмаїльською міськрадою (орендодавець) та ТОВ «Дунайбункер» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 15 листопада 2004 року, який зареєстрований 22листопада 2004 року в Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі землі вчинено запис за № 030450700001, за умовами якого орендодавець за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 2,3881 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації адміністративного приміщення, ремонтних майстерень і відстою маломірних суден.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		15. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір та витребувано з незаконного володіння ТОВ «Дунайбункер» на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельну ділянку.
		16. Постановою Вищого господарського суду України від 01 лютого 2017 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2016року та рішення Господарського суду Одеської області від 16 травня 2016року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Постанову мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору з тих підстав, що Ізмаїльською міськрадою з перевищенням своїх повноважень передано в оренду землі оборони за адресою: АДРЕСА_1 , не дослідили правового титулу переданої земельної ділянки за договором, чи перебувала відповідна земельна ділянка у користуванні Військової частини, а в подальшому передана ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановили дійсного власника такої земельної ділянки на момент укладення договору, її цільового призначення, виду використання, площі, тобто, судами не здійснено правової ідентифікації земельної ділянки.
		17. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір та витребувано з незаконного володіння ТОВ «Дунайбункер» на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України земельну ділянку. Рішення судів мотивовані тим, що передана Ізмаїльською міськрадою в оренду земельна ділянка відноситься до земель оборони, розпорядження якими належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а тому прийняття рішення про передачу в оренду земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні Адміністрації Державної прикордонної служби України, та укладення на підставі цього рішення договору здійснено Ізмаїльською міськрадою з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання договору недійсним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18. У листопаді 2017 року ТОВ «Дунайбункер» подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Одеської області від 13 вересня 2017 року, в якій просило зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		19. Мотивуючи касаційну скаргу, ТОВ «Дунайбункер»зазначило, що судами попередніх інстанцій було проігноровано вимоги Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», не досліджено та не встановлено чи було наявним рішення про розмежування спірної земельної ділянки та віднесення її до державної чи комунальної власності.
		20. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що наявність державного нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, надає підстави для віднесення їх до земель оборони, та про відсутність у Ізмаїльської міськради повноважень приймати рішення та укладати договір з ТОВ «Дунайбункер».
		21. Також, за твердженням особи, яка подала касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили право постійного користування земельною ділянкою та право власності на землю, тобто порушили вимоги статті 319 Цивільного кодексу України, віднісши спірну земельну ділянку до державної власності.
		Узагальнений виклад позицій учасників справи, наведених у запереченнях на касаційні скарги
		22. У лютому 2018року Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Дунайбункер» в якому зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому постанова та рішення є законними й обґрунтованими, оскільки Ізмаїльська міськрада без законних підстав та повноважень прийняла рішення яким фактично припинила право землекористування Адміністрації Державної прикордонної служби України.
		23. Також у березні 2018 року Військова частина подала відзив на касаційну скаргу ТОВ «Дунайбункер» у якому стверджує, що Ізмаїльська міськрада, приймаючи рішення, свідомо виходила з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними. Вважає, що судами надано належну оцінку доказам у справі, повно та об`єктивно розглянуто справу.
		24. Адміністрація Державної прикордонної служби України у своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Дунайбункер» зазначає, що Земельним кодексом України визначені підстави припинення права власності та права користування земельною ділянкою. Так, однією з підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права. Поряд з цим наголошує, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель, зокрема вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою. Проте, будь-які рішення щодо добровільної відмови чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування не приймались. Таким чином, Ізмаїльська міськрада не мала жодних повноважень щодо володіння, користування й розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому незаконно та самовільно розпорядилася землями оборони.
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		25. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26лютого 2018року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Дунайбункер», призначив її до розгляду та надав строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
		26. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26квітня 2018року передав цю справу разом з касаційною скаргою ТОВ«Дунайбункер» на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		27. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що правова проблема зводиться до неоднозначного застосування та трактування норм права у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, які належать до земель оборони, зокрема, у разі встановлення обставин неправомірного набуття іншими особами такої земельної ділянки та визначення особи, на користь якої повинна витребовуватись спірна земельна ділянка. Поряд з цим потребує вирішення питання щодо переходу права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України.
		28. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2018 року справу прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		29. За змістом статей13,19 Конституції Українивід імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
		30. Частиною 5статті 116 Конституції України наділено Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону.
		31. Статтею 1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» визначено поняття управління об`єктами державної власності, згідно з якою це  здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		32. Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		33. Пунктом «б» частини третьої статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Відповідно абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони» (далі  Закон № 1345-IV).
		34. За приписамистатті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 9 та 14 Закону України від 06 грудня 1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
		35. За статтями 1, 2 Закону № 1345-IV землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
		36. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов зазначили, що земельна ділянка відноситься до земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними, тому повноваження по розпорядженню цією земельною ділянкою не належали Ізмаїльській міськраді, яка видала оспорюване рішення та уклала спірний договір з перевищенням повноважень, у зв`язку з чим укладений спірний договір підлягає визнанню недійсним.
		37. Крім цього, суди правильно вказали, що оскільки відсутні докази надання Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України згоди на відчуження земельної ділянки, переданої в оренду, то Ізмаїльська міськрада не мала законних підстав для припинення права землекористування позивачу.
		38. За змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		39. Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.
		40. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		41. При цьому необхідно зазначити, що стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477 IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		42. Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		43. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 вересня 2017 року № 96127432 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності (спільної часткової) володіють нежитловими будівлями по   АДРЕСА_1 , які розташовані на спірній земельній ділянці. На цій же земельній ділянці розташована й належна на праві власності ТОВ «Дунайбункер» нежитлова будівля.
		44. Частини перша та друга статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час продажу нерухомого майна) встановлюють, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування  на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
		45. Згідно частини першої статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час продажу нерухомого майна) право постійного користування земельною ділянкою  це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		46. Осіб, які можуть бути постійними користувачами, визначено Земельним кодексом України. Згідно частини другої статті 92 названого Кодексу (у редакції, чинній на час продажу нерухомого майна) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
		47. Відповідно до частини другої статті 6 Закону 1075-XIV рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. У відповідності до цієї норми права нерухоме військове майно було відчужене на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року №573-р. Таким чином, продавцем нерухомого майна слід вважати державу в особі Кабінету Міністрів України, а не Військову частину чи Державний комітет у справах охорони державного кордону України.
		48. Як вже зазначалося, частина перша статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час продажу нерухомого майна) встановлює, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування  на підставі договору оренди. Оскільки і нерухомість, і земельна ділянка належали державі, враховуючи зміст правовідносин з відчуження нерухомості, та беручи до уваги, що не вся земельна ділянка використовувалася для розміщення та обслуговування нерухомості як до її відчуження, так і після (зокрема, як встановлено судами, частина земельної ділянки використовувалася для відстою маломірних суден), Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що до ТОВ «Дунайбункер» перейшло право лише на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування такого майна.
		49. Водночас ТОВ «Дунайбункер» не вчинило дій щодо формування цієї частини земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а натомість безпідставно уклало договір щодо користування всією земельною ділянкою площею 2,3881 га.
		50. У зв`язку з цим суди дійшли обґрунтованого висновку, що держава в особі Кабінету Міністрів України, як власник спірної земельної ділянки, вправі на підставі статті 387 Цивільного кодексу України вимагати її повернення з чужого незаконного володіння ТОВ «Дунайбункер», яке отримало цю земельну ділянку за оспорюваним договором.
		51. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи і в межах наведених у касаційних скаргах доводів, Велика Палата Верховного Суду погоджується з їх висновками про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1.) Щодо суті касаційної скарги
		52. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		53. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		54. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Дунайбункер» без задоволення.
		(2.2.) Щодо судових витрат
		55. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		56. Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду не змінює судового рішення у даній справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.
		Висновок щодо застосування норм права
		57. Правочини, що передбачають відчуження земельних ділянок, які відносяться до земель оборони, здійснюються з обов`язковим наданням Кабінетом Міністрів України, як органом, що здійснює розпорядження цими землями, згоди на таке відчуження.
		58. Виникнення права власності на нежитлові будівлі, розміщені на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні, в осіб, які згідно земельного законодавства не можуть бути суб`єктами права постійного користування, не є підставою для переходу права постійного користування на землю до названих осіб і не зумовлює автоматичного набуття права оренди такої земельної ділянки.
		Керуючись статтями 300302, 308, 309, 314317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від13 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2017 року у справі № 916/3727/15  без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддяВ.С. КнязєвСуддя-доповідач В.Ю. УркевичСудді:Н.О. АнтонюкЛ.М. ЛобойкоС.В. БакулінаН.П. ЛященкоВ.В. БританчукО.Б. ПрокопенкоД.А. ГудимаЛ.І. РогачВ.І. ДанішевськаІ.В. СаприкінаО.С. ЗолотніковО.М. СитнікО.Р. КібенкоО.С. ТкачукО.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...