Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2109/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2018. Зареєстровано: 04.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2018.
Дата набрання законної сили: 26.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  31/82/15-27/156/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		             22.06.2018                                                                                 Справа №  908/2109/15-г
		  
		 
		м. Запоріжжя Запорізької області
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В. розглянувши матеріали справи
		за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12)
		до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-вуглезбагачення" (85400 Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, 34)
		до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" (83028                     м. Донецьк, вул. Майська, 66)
		про солідарне стягнення 27 408 851,28 дол. США та 11 861 028,28 грн. 
		 
		За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" (85400 Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, 34)
		до відповідача  (позивач за первісним позовом): Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12)
		про визнання недійсним кредитний договір № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р.
		 
		за участю 
		представника позивача (відповідача за зустрічним): Хорошилов І.І.,                                  дов. №  069/12/531 від 21.10.2017 р. 
		представник відповідача-1 (позивач за зустрічним позовом): не з'явився
		представник відповідача-2: не з'явився
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" (відповідач 2) про солідарне стягнення 27 408 851,28 дол. США та 11 861 028,28 грн. заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії                № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1. 
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/82/15, справу до розгляду в засіданні призначено на 06.05.2015 р. та розгляд справи відкладено на             20.05.2015 р.
		05.05.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" до ПАТ "АК Промінвестбанк" про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. недійсним.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2015 р. зустрічну позовну заяву ТОВ "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" було повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
		Розпорядженням керівника апарату № П-519/15 від 02.09.2015 р., враховуючи звільнення судді-доповідача  у справі Хуторного В.М., відповідно до п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/2109/15-г призначено на повторний автоматизований розподіл.
		Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями             від 02.09.2015 р., справу № 908/2109/15-г передано для подальшого розгляду судді     Дроздовій С.С. 
		Ухвалою суду від 03.09.2015 р. справу № 908/2109/15-г прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 31/82/15-27/156/15 та призначено судове засідання на 29.09.2015  р. 
		04.09.2015 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду щодо направлення на його адресу справи             № 908/2109/15-г, у зв'язку з надходженням касаційної скарги  ТОВ "Істек" на постанову Донецького апеляційного господарського  від 23.06.2015 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2015 р., у зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи № 908/2109/15-г до апеляційної інстанції для розгляду касаційної скарги ТОВ "Істек", відповідно до ч. 3 ст. 107, ст. 111 ГПК України, провадження у справі № 908/2109/15-г зупинено, на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду касаційної скарги ТОВ "Істек" на постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р.
		30.11.2015 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 30.11.2015 р. провадження у справі, на підставі ст. 79 ГПК України поновлено та призначено судове засідання на 17.12.2015 р.
		Ухвалою суду від 17.12.2015 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.12.2015 р.
		15.12.2015 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду щодо направлення на його адресу справи             № 908/2109/15-г, у зв'язку з надходженням касаційної скарги  ТОВ "Істек" на постанову Донецького апеляційного господарського  від 23.06.2015 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2015 р., у зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи № 908/2109/15-г до апеляційної інстанції для розгляду касаційної скарги ТОВ "Істек", відповідно до ч. 3 ст. 107, ст. 111 ГПК України, провадження у справі № 908/2109/15-г зупинено, на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду касаційної скарги ТОВ "Істек" на постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р.
		29.02.2016 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 01.03.2016 р., відповідно до ст. 79 ГПК України, провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 23.03.2016 р.
		15.03.2016 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду щодо направлення на його адресу справи             № 908/2109/15-г, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "Істек" на ухвалу господарського суду  від 24.12.2015 р. у справі № 908/2109/15-г.
		У зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи № 908/2109/15-г до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Істек", відповідно до ст. 91  ГПК України, ухвалою суду від 16.03.2016 р. зупинено провадження у справі № 908/2109/-15-г до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" на ухвалу господарського суду від 24.12.2015 р. 
		28.09.2016 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 29.09.2016 р. поновлено провадження у справі з 07 листопада            2016 р. та призначено судове засідання на 07 листопада 2016 р.
		05.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява  Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбачення" до відповідача  (позивач за первісним позовом) - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ про визнання недійсним кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20 червня 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення". 
		Ухвалою суду від 06.10.2016 р. зустрічний позов прийнято до розгляду разом із первісним, судове засідання призначено на 07.11.2016 р.
		18.10.2016 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга ТОВ "Істек" про перегляд ухвали господарського суду від 20.05.2016 р. у справі                № 908/2109/15-г.
		25.10.2016 р. відповідно до ст. 91 ГПК України, апеляційну скаргу про перегляд ухвали по справі № 908/2109/15-г від 20.05.2015 р. та матеріали оскарження (копії документів із вказаної справи) було направлено до Донецького апеляційного господарського суду.
		01.11.2016 р. матеріали справи № 908/2109/15-г направлено до Донецького апеляційного господарського суду.
		Ухвалою суду від 07.11.2016 р. зупинено провадження у справі № 908/2109/15-г, на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду апеляційної скарги ТОВ "Істек" на ухвалу господарського суду від 20.05.2015 р. та повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Запорізької області. 
		31.01.2017 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 01.02.2017 р. провадження у справі, на підставі ст. 79 ГПК України поновлено та призначено судове засідання на 28.02.2017 р.
		08.02.2017 р., у зв'язку з надходженням касаційної скарги від ТОВ "Істек" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 р. у справі № 908/2109/15-г за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "Донецьквуглезбагачення", справу № 908/2109/15-г та матеріали оскарження (копії документів із вказаної справи) було направлено до Донецького апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Вищого господарського суду України.
		Ухвалою суду від 06.02.2017 р. зупинено провадження у справі № 908/2109/15-г, на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду                      від 01.11.2016р.
		28.03.2017 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 29.03.2017 р. провадження у справі, на підставі ст. 79 ГПК України поновлено та призначено судове засідання на 19.04.2017 р.
		03.04.2017 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду щодо направлення на його адресу справи            № 908/2109/15-г, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "Істек" на ухвалу Донецького  апеляційного господарського суду  від 01.11.2016 р. у справі № 908/2109/15-г.
		06.04.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду направлено матеріали оскарження на  ухвалу № 908/2109/15-г.
		03.04.2017 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", Донецька область, м. Селидове на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 р.
		У зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи № 908/2109/15-г до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", відповідно до ст. 91 ГПК України, ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2017р. зупинено провадження у справі            № 908/2109/15-г, на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду апеляційної скарги ТОВ "Донецьквуглезбагачення" на ухвалу господарського суду від 06.02.2017 р. та повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Запорізької області. 25.07.2017 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		У зв'язку з тим, що головуючий суддя у справі - Дроздова С.С. знаходився у щорічній відпустці, листом керівника апарату господарського суду Запорізької області              Вознесенської О.І.  від 26.07.2017 р., ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ, ТОВ "Донецьквуглезбагачення", м. Селидове Донецька область, ТОВ "ІСТЕК", м. Донецьк було повідомлено, що вирішення питання щодо поновлення провадження у справі буде вирішено після виходу головуючого судді із відпустки у серпні місяці 2017 року.
		У зв'язку з надходженням касаційної скарги ТОВ "Істек" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду  від 26.04.2017 р. у справі № 908/2109/15-г, 02.08.2017 р. 24-й том справи № 908/2109/15-г на 138 арк. направлено на адресу Донецького апеляційного господарського суду, матеріали справи у кількості 23 томи та матеріали оскарження залишилися у господарському суді Запорізької області, які є достатніми для поновлення провадження у справі та призначення судового засідання. 
		Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
		Ухвалою суду від 29.08.2017 р. поновлено провадження у справі з  12 вересня 2017р. та призначено судове засідання на 12.09.2017 р. 
		04.09.2017 р. на адресу господарського суду Запорізької області поштовим відправленням надійшла апеляційна скарга ТОВ "Донецьквуглезбагачення", м. Селидове Донецька область № 03/167/17 від 01.09.2017 р. про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 р. у справі № 908/2109/15-г.
		07.09.2017 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга ТОВ "ІСТЕК"", м. Донецьк № 03/181/17 від 06.09.2017 р. про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р. у справі № 908/2109/15-г.
		Відповідно до  пункту 3.16 Постанови пленуму  ВГС України  від 26.12.2011 р.  № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.
		Ухвалою суду від 08.09.2017 р.  зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи № 908/2109/15-г до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Донецьквуглезбагачення",    м. Селидове Донецька область № 03/167/17 від 01.09.2017 р. про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 р. у справі                  № 908/2109/15-г та апеляційної скарги ТОВ "ІСТЕК"", м. Донецьк № 03/181/17 від 06.09.2017 р. про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р. у справі № 908/2109/15-г, господарським судом Запорізької області провадження у справі             № 908/2109/15-г зупинено, на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду касаційної скарги ТОВ "Істек" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2017 р. у справі  № 908/2109/15-г, апеляційної скарги ТОВ "Донецьквуглезбагачення", м. Селидове Донецька область № 03/167/17 від 01.09.2017 р. про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 р. у справі № 908/2109/15-г та апеляційної скарги ТОВ "ІСТЕК"", м. Донецьк № 03/181/17 від 06.09.2017 р. про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 р. у справі № 908/2109/1
		02.05.2018 р. матеріали справи № 908/2109/15-г повернуто на адресу господарського суду Запорізької області.
		Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017 р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.
		За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України  № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Статтею 229 ГПК України встановлені строки, на які зупиняється провадження у справі, п. 4 ч.1 зазначеної статті провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом  5  частини першої ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням від якого залежить вирішення справи.
		Відповідно до ст. 230 ГПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
		Згідно з п. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
		Фактично, після набрання 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України провадження у справі  №  908/2109/15-г вважалось зупиненим, на підставі   ст. 228 ГПК України.  
		З метою з'ясування фактичних обставин справи, вивчення документів, дотримання прав сторін, суд вважає за необхідне продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від  03.05.2018 р. провадження у справі № 908/2109/15-г  поновлено з 21.05.2018 р. Підготовче засідання призначено на 21.05.2018 р.  
		21.05.2018 р. судом  проведено підготовче засідання у справі № 908/2109/15-г за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України  № 2147-VIII від 03.10.2017).
		Ухвалою суду від 21.05.2018 р. підготовче засідання  відкладено, відповідно до ст. 183 ГПК України та призначено на 04.06.2018 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів, а також необхідністю суду здійснити дії необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. 
		04.06.2018 р. судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/2109/15-г.
		 
		04.06.2018 р. представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою б/н від 04.06.2018 р. (вх. № 08-08/10096/18 від 04.06.2018 р.) в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання, мотивуючи її тим, що відповідачами фактично ігноруються судові засідання у справі, а також зважаючи на те, що відповідачами на протязі трьох років здійснюються заходи спрямовані на навмисне затягування судового розгляду справи шляхом оскарження в усіх інстанціях ухвал у цій справі. Крім того, представник позивача вважає, що під час підготовчого засідання вирішені усі питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України.
		Ухвалою суду від 04.06.2018 р., у зв'язку з неявкою в засідання представників сторін судове засідання було відкладено на 22.06.2018 р.
		У судовому засіданні 22.06.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини  рішення. 
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
		Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи. 
		Відводів складу суду не заявлено.
		У судовому засіданні 22.06.2018 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви щодо уточнення позовних вимог, наданої 04.06.2018 р. (вх. № 08-08/10118/18), відповідно до якої  зазначив, що приймаючи до уваги, рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2653/15 від 29.08.2016 р., що залишено без змін відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/2653/15 від 08.02.2018 р., встановлено   розмір   заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р., позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" солідарно заборгованість за Кредитним договором № 20-1741/2-1 від 20 червня 2011р. у розмірі 27 408 851,28 дол. США. (Двадцять сім мільйонів чотириста вісім тисяч вісімсот пятдесят один долар СІЛА 28 центів), та 2 250 057,39 грн. (два мільйони двісті п'ятдесят тисяч п'ятдесят сім гривень 39 копійок), в тому числі:
		- заборгованість по кредиту 23 950 000,00 дол. США (Двадцять три мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів), заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 3 458 851,28 дол. США (три мільйони чотириста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят один долар США 28 центів), заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі 1 913 927,55 грн. (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 55 коп.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 32 641,21 грн. (тридцять дві тисячі шістсот сорок одна гривня 21 коп.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 43 929, 40 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 40 коп.); пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 259 559,23 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 23 коп.).
		Заява позивача за первісним позовом прийнята судом.
		Розглядаються позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК": заборгованість по кредиту 23 950 000,00 дол. США (Двадцять три мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів), заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 3 458 851,28 дол. США (три мільйони чотириста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят один долар США 28 центів), заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі 1 913 927,55 грн. (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 55 коп.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 32 641,21 грн. (тридцять дві тисячі шістсот сорок одна гривня 21 коп.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 43 929, 40 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 40 коп.); пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 259 559,23 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 23 коп.).
		Представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", як відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив у повному обсязі.
		Представник відповідача-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Зустрічні позовні вимоги не підтримав, відзиву на первісний позов не надав. Клопотань про розгляд справи без відповідача-1 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
		Крім того, в матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на ім'я відповідача-1, які отримані його уповноваженим представником.
		Згідно  Інформаційного  листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р.  № 01-062052/14, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу" зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
		2)          У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому
		реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).
		3)          Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не
		вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту, У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення" суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи", що підтверджують отримання учасником   судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
		4) За неможливості здійсни їй повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вичиняється його підпис.
		Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110  ГПК України. 
		          Господарський суд зазначає, що всі без винятку ухвали суду були розміщені на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень
		Інформація про слухання справи була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy).  
		Крім того, робітник суду постійно телефонував за номером телефону НОМЕР_1, та повідомляв про призначення наступного судового засідання. Телефонограму кожного разу приймав радник по правовим питанням Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" - Костюк С.В.  
		Отже, відповідач-1 та відповідач-2 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. 
		Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.  У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
		Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2109/15-г. 
		У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
		Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача-1 та відповідача-2.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи,  за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), оцінивши надані докази, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		20.06.2011р. Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" (позичальник, третя особа у справі) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1.
		Відповідно до п. 2.1 кредитного договору (договір про внесення змін № 20-2247/2-1 від 25.07.2013р.), банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 25 000 000,00 дол. США.
		Кінцевий термін повернення кредиту, відповідно до п. 2.2 кредитного договору (договір про внесення змін № 20-2247/2-1 від 25.07.2013р.),не пізніше 30 липня 2016 року.
		Відповідно до п. 3.2 кредитного договору (договір про внесення змін № 20-2247/2-1 від 25.07.2013р.) проценти за користуванням кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 12,3 відсотки річних.
		Відповідно до п. 3.2 кредитного договору (договір про внесення змін № 20-2247/2-1 від 25.07.2013р.) проценти за користування Кредитом нараховуються Банком, виходячи із процентної ставки у розмірі 12,3% (дванадцять цілих три десятих процентів) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.   
		Згідно п. 3.3 кредитного договору (договір про внесення змін № 20-2247/2-1                       від 25.07.2013р.) Позичальник сплачує Банку комісію за управління Кредитом у формі кредитної лінії (надалі -"Комісія за управління Кредитом") у розмірі 0,5% (нуль цілих п'ять десятих процентів) річних від фактичного щоденного залишку заборгованості. Комісія за управління Кредитом нараховується Банком в національній валюті, розрахунок здійснюється щоденно, виходячи із розміру встановленого Ліміту кредитної лінії за Кредитом, за період з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по останній календарний день місяця та в подальшому за повний календарний місяць, а при остаточному поверненні Кредиту - по дату фактичного повернення, із розрахунку фактичної кількості днів у місяці і в році за методом "факт/факт" з використанням щоденного курсу, встановленого НБУ по валюті кредитної заборгованості.
		Відповідно до п. 3.2 кредитного договору (договір про внесення змін № 20-2247/2-1 від 25.07.2013р.) а несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання Кінцевої дати повернення Кредиту, що вказана у п. 2.2 цього Договору пеня не нараховується.
		Згідно п. 6.7 кредитного договору, цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.
		20.06.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» було укладено договір поруки № 20-1746/3-3.
		Згідно п. 2.1 договору поруки (3 урахуванням договору про внесення змін № 20-2257/3-3 від 25.07.2013 р.), поручитель, відповідно до умов договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті Кредитору:
		1)          Заборгованості по наданому кредиту в розмірі 25 000 000,00 дол. США;
		2)          Процентів, нарахованих за користування кредитом у розмірі 12,3 процентів річних,
		в тому числі у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту,
		процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 15,3 процента річних;
		3)          Комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 0,5 процента річних від
		розміру Ліміту кредитної лінії, який встановлено на дату нарахування комісії
		4)          Неустойки (штрафу, пені);
		5)          Збитків завданих кредиторові,
		зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.
		Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.
		Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
		Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
		Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Крім того, в силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання який прострочив виконання грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони  домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк. 
		За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 
		Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
		Факт кредитування на підставі кредитного договору № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. відповідачем-1 не спростований. 
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).
		В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
		Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.
		Як зазначалося вище, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 в справі зобов'язань за договором № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. між позивачем та відповідачами-1, -2  був укладений договір поруки № 20-1746/3-3 від 20.06.2011 р. 
		Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається  перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Відповідно до ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
		Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Свої зобов'язання позивач за первісним позовом виконав належним чином, шляхом своєчасної оплати розрахункових документів, наданих відповідачем.
		Відповідач-1  свої зобов'язання по договору не виконав належним чином та у повному обсязі, при цьому останнім не виконуються обов'язки прийняті ним на себе відповідно до укладеного кредитного договору, зокрема щодо сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами (2.2, 2.3, 3.2, 2.4 та 3.2.2 кредитного договору).
		Крім того, рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2653/15 від 29.08.2016 р., що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/2653/15 від 08.02.2018 р., встановлено розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. у розмірі 27 408 851,28 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 р. еквівалентно 697 345 779, 23 грн. та 2 250 057, 39 грн., в тому числі:
		- заборгованість по кредиту - 23 950 000,00 дол. США (Двадцять три мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 р. еквівалентно 609 344 450, 15 (шістсот дев'ять мільйонів триста сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят грн. 15 коп.); 
		- заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі - 3 458 851,28 дол. США (три мільйони чотириста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят один долар США 28 центів), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 р. еквівалентно 88 001 329, 08 грн. (вісімдесят вісім мільйонів одна тисяча триста двадцять дев'ять гривень 08 коп.);
		- заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі - 1 913 927,55 грн. (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 55 коп.); 
		- пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі - 32 641,21 грн. (тридцять дві тисячі шістсот сорок одна гривня 21 коп.); 
		- пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі - 43 929, 40 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 40 коп.); 
		- пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі - 259 559,23 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 23 коп.).
		Відповідно до ст. 4   ст. 75 Господарського процесуального кодексу України  обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
		Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
		Отже, рішення господарського суду від 29.08.2016 р. № 908/2653/15 та постанова Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/2653/15 від 08.02.2018 р., мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.
		Відповідач-1 порушив умови кредитного договору в частині сплати суми кредиту за графіком та сплати процентів за користування кредитними коштами, у строк, встановлений п. 2.1, 2.2 та 3.2 кредитного договору, в результаті чого заборгованість по кредиту склала 23 950 000,00 дол. США, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 3 458 851,28 дол. США, заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі 1 913 927,55 грн.
		Дана сума заборгованості заявлена позивачем за первісним позовом обґрунтовано та підлягає задоволенню.
		Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 32 641,21 грн.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 43 929, 40 грн.; пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 259 559,23 грн. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. 
		Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
		Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
		Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Згідно розрахунку заборгованості та виписки до нього нарахування Банком пені здійснено відповідно до умов договору, а саме: за період з 07.05.2013р. до 13.04.2014р. включно в сумі 43 929, 40 грн., за період з 31.08.2013р. по 13.04.2014р. в розмірі - 32 641,21 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 259 559,23 грн. за період з 07.05.2013р. по 24.03.2015р. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
		Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
		Відповідачі за первісним позовом своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надали. Укладення договорів № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. та № 20-1746/3-3 від 20.06.20111 р. відповідачі не заперечили, отримання кредитних коштів, які покладені в підставу позову, не спростували, доказів повного виконання  зобов'язання за договорами суду не надали.
		Зустрічний позовом не підлягає задоволенню, на підставі наступного:
		Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
		Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями  215,  216  ЦК України, статями 207,  208  ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої  статті 203 ЦК України  і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
		Отже, при прийнятті рішень про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Відповідно до  статті 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частина 1  ст. 215 ЦК України  встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 цього Кодексу.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. 
		Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України     суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		За змістом п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Одночасно, за змістом п. 2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за     позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
		Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п. 18 Інформаційного листа № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України     не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення     Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
		Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України,     статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Так, згідно зі  статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина пята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).
		Відповідно до  ст. 207 ГК України  господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. 
		          Відповідно до ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1  цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. 
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).
		Укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 202, 509 ЦК України і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Суд також зазначає, що неналежне виконання, невиконання однією із сторін договору його умов, не є підставою для визнання недійсним цього договору, оскільки недійсність договору встановлюється на момент укладення правочину.
		Крім того, відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу  України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. 
		Аналогічні приписи встановлені ст. 638 Цивільного кодексу  України.
		Відповідно до ч. 1  ст. 181 Господарського кодексу  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Згідно з ч. 4 цієї ж статті, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
		Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами. 
		Статтею 627 ЦК визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р. відповідає вимогам встановленим Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України для подібного роду договорів, а саме: у оскаржуваному договорі сторони дійшли згодили щодо усіх істотних умов договору. 
		Згідно зі статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
		              Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують в тому числі й операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. 
		Однією з підстав визнання недійсним договору позивачем визначено відсутність у відповідача (банк) індивідуальної ліцензії на здійснення разової операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Отримання індивідуальної ліцензії та дозволу є необхідною умовою для правомірності та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником.
		Водночас відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій); якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є іноземний інвестор (ця норма стосується лише операцій, що здійснюються з метою проведення іноземних інвестицій в Україну і повернення іноземних інвестицій, доходів, прибутків та інших коштів, одержаних іноземним інвестором від здійснення іноземних інвестицій в Україну, у тому числі від спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи); якщо як ініціатором, так і отримувачем за валютною операцією є інвестор (представництво іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції або держава ця норма стосується лише операцій, що здійснюються з метою розподілу коштів згідно з умовами угод про розподіл продукції між інвесторами за такими угодами та (або) між інвесторами та державою; у випадках, передбачених законами України.
		У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
		Використання на території України як засобу платежу банківських металів, платіжних документів та інших цінних паперів, виражених в іноземній валюті або банківських металах, дозволяється лише у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.
		Як слідує із матеріалів справи, 05.10.2011 р. відповідачу Національним банком України видана генеральна ліцензія № 1 на здійснення валютних операцій, визначені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та додаток до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 1 від 05.10.2011 р. 
		22.06.2012 р. Національним банком України видана банківська ліцензія № 1 на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Відповідно до додатку до генеральної ліцензії № 1 від 05.10.2011 р. позивач має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України тощо.
		Суд приходить до висновку, що за наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій,та додатку до неї, отриманих у встановленому порядку, у Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" були всі правові підстави для здійснення кредитування в іноземній валюті, згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
		Враховуючи викладене, укладення спірного договору не суперечить вимогам діючого законодавства, сторони були вільними у визначенні умов договору, а, отже, зазначені позивачем за зустрічним позовом обставини, не можуть бути підставою для визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-1741/2-1 від 20.06.2011 р.
		Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст.  203,  215 Цивільного кодексу України  та  Господарського процесуального кодексу України, позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Суд перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що зустрічні позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим  статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 73 080 грн. 00 коп. покладається на відповідача-1 за первісним позовом та відповідача-2 за первісним позовом. 
		Судовий збір у розмірі 1  378 грн. 00 коп. за подачу зустрічної позовної заяви покласти на позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення".
		Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позовні вимоги  за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-вуглезбагачення", Донецька область, м. Селидове та  Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК",   м. Донецьк   задовольнити. 
		 
		2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ  36887724) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" (83028  м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 32510349) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002)  заборгованість по кредиту 23 950 000,00 дол. США (двадцять три мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів), заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 3 458 851,28 дол. США (три мільйони чотириста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят один долар США 28 центів), заборгованість по сплаті комісійної винагороди у розмірі 1 913 927,55 грн. (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 55 коп.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі                  32 641,21 грн. (тридцять дві тисячі шістсот сорок одна гривня 21 коп.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 43 929, 40 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 40 коп.); пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 259 559,23 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 23 коп.), 73     080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", Донецька область, м. Селидове до  Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ відмовити. 
		 
		4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ  36887724) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; стягувач: Державна судова адміністрація України, 01021,  м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 1 378  (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Рішення оформлено та підписано 03.07.2018 р.
		 
		Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...