Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/97/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); лізингу.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2018. Зареєстровано: 05.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2018.
Дата набрання законної сили: 04.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 липня 2018 року Справа № 903/97/16 
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р. 
		 
		секретар судового засідання Максютинська Д.В.
		 
		за участю представників сторін:
		позивача: представник не з'явився 
		відповідача: представник не з'явився 
		від органу ДВС: ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.03.2018,
		розглянувши апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області, від 26.04.18р. за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екотехнології на дії Другого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області (суддя - Дем' як В.М. )
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія ЕТАЛОН, м.Київ
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екотехнології, м.Луцьк
		про розірвання договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р. та вилучення предмета лізингу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду скасовано рішення господарського суду Волинської області у справі №903/97/16 від 12.04.2016 р. та задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (позивач, стягувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (відповідач, боржник) про розірвання договору фінансового лізингу № 000116 від 24.10.2013р. та вилучення предмета лізингу.
		13.09.16р. на виконання вказаного рішення господарським судом Волинської області видано судовий наказ про вилучення у ТОВ "Торговий дім "Екотехнології" предмету лізингу - трактора МТЗ-82.1.26, документів та приналежностей до нього та передачу його ТОВ "Лізингова компанія "Еталон".
		16.04.2018р. відповідач (боржник) звернувся до господарського суду із скаргою на дії ДВС, в якій просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області, які полягають у винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника від 30.03.2018 року у виконавчому провадженні №55219713; - скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області про накладення арешту на кошти боржника від 30.03.2018 року у виконавчому провадженні №55219713.
		Ухвалою господарського суду Волинської області від 26 квітня 2018 року (т.2, а.с. 39-41) скаргу відповідача (боржника) задоволено, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області, які полягають у винесенні постанови про арешт коштів боржника від 30.03.2018 року у виконавчому провадженні №55219713; скасовано постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області від 30.03.2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №55219713.
		Вищевказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до положень статей 10, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі  Закон), у разі невжиття у виконавчому провадженні заходів примусового виконання рішення, відсутні й підстави для стягнення виконавчого збору. Суд зазначив, що доказів на підтвердження вжиття заходів примусового виконання постанови суду від 16.08.2016р. у справі №903/97/16 та передачі предмета лізингу стягувачу Другим відділом ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області не подано. Оскільки Другий відділ ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області не вживав примусових заходів виконання постанови суду від 16.08.2016р. у справі №903/97/16, не вилучив предмета лізингу у боржника і не передав його стягувачу, підстав для стягнення з боржника виконавчого збору немає, а відтак і немає підстав для накладення арешту.
		Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Другий відділ ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області (надалі  апелянт) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 26.04.2018р. у справі № 903/97/16. 
		Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування з підстав неповного з»ясування судом усіх обставин справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі обставинам справи.
		Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду про безпідставності накладення арешту на рахунки боржника. В обґрунтування заперечень, посилаючись на норми ст.. 3, п.1 ст.56 Закону, вказує, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є рішенням, для реального виконання якого застосовується арешт майна (коштів) боржника. 
		Також апелянт вказує, що з системного аналізу Закону України Про виконавче провадження випливає, що виконавчий збір стягується у всіх випадках без винятку,крім тих які перераховані у п.5 ст.27 Закону України Про виконавче провадження. Виконавчий збір по даному виконавчому провадженні стягується незалежно від того чи виконується рішення суду боржником чи ні.
		Ухвалою суду від 05 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.04.2017 у справі №903/97/16, розгляд скарги призначено на 04.07.2018 на 10.00 год.
		02.07.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, у якому останній виклав свою позицію щодо незгоди із її доводами. Зокрема, зазначив, що фактичною підставою для стягнення виконавчого збору у даному виконавчому провадженні є саме виконання органами ДВС рішення суду, як передбачено ст.. 10 Закону, вжиття відповідних заходів, зокрема вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні. Вважає, що постанова про арешт коштів боржника від 30.03.2018 винесена у виконавчому провадженні №55218517 є незаконною, оскільки за змістом ч.1 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Із змісту постанови від 30.03.2018 вбачається, що арешт на грошові кошти боржника накладено органом ДВС для забезпечення стягнення виконавчого збору. Тобто, постанова про арешт коштів боржника є передчасною. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
		У судовому засіданні 04 липня 2018року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній, надав пояснення по суті скарги. Просив скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 26.04.2018р. у справі № 903/97/16.
		Представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника)у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
		Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). 
		Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, вислухавши думку скаржника, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача та відповідача, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. 
		Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Як вбачається зі скарги стягувача на дії та бездіяльність органу ДВС, остання обгрунтована тим, що дії державного виконавця при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника від 30.03.2018 року є протиправними та порушують права скаржника, оскільки на даний час відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, так як рішення суду, а саме вилучення у боржника та передача тракторів стягувачу не виконане. 
		Колегією суддів з матеріалів справи вбачається, що 12.04.2016р. рішенням господарського суду Волинської області в позові відмовлено
		16.08.2016 р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду скасовано рішення господарського суду Волинської області від 12.04.2016р. та постановлено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" предмет лізингу - трактор МТЗ-82.1.26 (номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску) і документи та приналежності: свідоцтво про реєстрацію машини серія ЕА №068768, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у кількості 2 шт., комплект ключів, сервісну книжку, паспорт на трактор та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" .
		На виконання постанови видано наказ №903/97/16-1 від 13.09.2016р. 
		 22.11.2017р. державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55219713, якою постановлено виконати боржнику - ТОВ Торговий дім Екотехнології рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнути з боржника виконавчий збір основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12800 грн.
		 30.03.2018 року органом ДВС у виконавчому провадженні №55219713 було винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться у Приватбанку та всіх інших відкритих рахунках у банках у межах суми виконавчого збору 12800 грн. 
		Обґрунтовуючи накладення арешту, Другий відділ ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області зазначив, що боржником не сплачено виконавчий збір в розмірі 12800 грн. станом на 30.03.2018р. 
		Розглядаючи вимоги та доводи, викладені відповідачем у вищевказаній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне взяти до уваги наступне.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		За змістом ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.ч. 1, 3 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження").
		Згідно із ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		Колегія суддів не погоджується із висновком суду про те, що згідно п.1-4 ст.56 Закону арешт майна (коштів) застосовується для забезпечення реального виконання лише судового рішення. 
		Так, п. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		Перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню визначено ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".
		У зв'язку з цим, державний виконавець виконує та накладає арешт не тільки для забезпечення судового рішення, а для забезпечення виконання всіх виконавчих документів, які визначені ст. 3 Закону. У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону "Про виконавче провадження" до рішень, що підлягають примусовому виконанню належать постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
		Відтак, постанови державного виконавця про стягнення судового збору є виконавчими документами, рішеннями, в ході виконання яких орган виконавчої служби має право застосувати заходи примусового виконання, в тому числі і накладення арешту на рахунки боржника. 
		Пунктом 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Також у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі , встановленому статтею 27 цього Закону.
		Відповідно до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника  фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника  юридичної особи.
		 22.11.2017 державний виконавець на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55219713, якою зобовязав боржника ОСОБА_3 Торговий дім Екотехнології виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. Дана постанова є чинною та сторою боржника не оскаржувалася.
		Порядок виконання рішень про вилучення (передачу) майна визначений ст. 60 Закону України Про виконавче провадження, зокрема, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження (п.6 ст. 39 ЗУ ПВП), а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу (п.6 ст. 37 Закону).
		Колегією суддів з матеріалів справи вбачається , що станом на сьогоднішній день державним виконавцем вживаються заходи щодо виявлення майна, яке необхідно передати стягувачу за рішенням суду. В добровільному порядку боржником рішення суду не виконане, предмет лізингу не повернуто.
		Випадки, у яких виконавчий збір не стягується, визначено п.5 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, та не поширюються на обставини, що виникли у даній справі.
		Враховуючи, що в ході виконавчого провадження виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка є чинною та не скасована, беручи до уваги факт невиконання рішення суду в добровільному порядку боржником та несплату суми виконавчого збору визначену постановою від 22.11.2017, суд вважає правомірною постанову про накладення арешту для забезпечення виконання рішення щодо стягнення виконавчого збору.
		Підсумовуючи вищеописане, колегія суддів вважає скаргу відповідача на дії органу ДВС необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. 
		Відповідно до ст.ст. 74, 76, 77 ,78, 86 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
		З урахуванням викладеного вище, розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає постанову старшого державного виконавця Другого відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 від 30.03.2018 про накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні №55219713, а також дії державного виконавця, які полягають у винесенні останньої, такими, що відповідають вимогам законодавства, а доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, які є підставою скасування оскаржуваної ухвали, як такої, що не відповідає в повній мірі вимогами законності та обґрунтованості, з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні скарги слід відмовити. 
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області від 05.05.18р. задоволити. 
		Ухвалу господарського суду Волинської області від 26 квітня 2018 року у справі №903/97/16 скасувати. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екотехнології у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1, які полягають у винесенні постанови про арешт коштів боржника від 30.03.2018 року у виконавчому провадженні №55219713.
		Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екотехнології (43021, Волинська область, м.Луцьк, вул.Шопена, б.22, ЄДРПОУ 35900629) на користь ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка,27а, ЄДРПОУ 35041370) 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.) судового збору за розгляд апеляційної скарги. 
		Господарському суду Волинської області видати наказ. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
		Справу №903/97/16 повернути господарському суду Волинської області.
		 
		Повний текст постанови складений "04" липня 2018 р.
		 
		Головуючий суддя Бучинська Г.Б. 
		 
		Суддя Філіпова Т.Л. 
		 
		Суддя Василишин А.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...