Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4425/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2018. Зареєстровано: 05.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/4425/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,
		за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон",
		представник позивача - Васильєв А.О., адвокат (дов. від 18.09.2017),                                                                                                                                                                                                          
		відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
		представник відповідача - Волинський А.В., адвокат (дов. від 03.03.2018),                                                                                       
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Антимонопольний комітет України,
		представник третьої особи - Данилов К.О., головн. експерт відділу (дов. від 30.05.2018),                                                                                          
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Державна адміністрація залізничного транспорту України,
		представники третіх осіб: 1. Пуленець А.С., головн. спеціаліст відділу (дов. від 09.02.2018),
		2. не з'явився,
		                                                                                                                                                                      
		розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 (головуючий - Разіна Т.І., судді:  Яовлєв М.Л., Чорна Л.В.)
		 
		у справі № 910/4425/16
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон")
		до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Антимонопольний комітет України,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Державна адміністрація залізничного транспорту України,
		про стягнення 174 753 200,14 грн.          
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		ТОВ СП "Нібулон" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з останнього (з урахуванням заяви про  уточнення позовних вимог)  120 283 293,60 грн. завданої шкоди, внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 49 056 791,75 грн. інфляційних втрат та 5 413 115,09 грн. -3% річних.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі                            № 910/4425/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача  120 283 293,60 грн. завданої шкоди та 142 272,40 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 рішення та постанову судів попередніх інстанцій зі справи № 910/4425/16 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 120 283 293,60 грн. завданої шкоди та  142 272,40 грн. судового збору. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові акти попередніх інстанцій залишено без змін.
		У новому розгляді справи № 910/4425/16 рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення місцевого господарського суду про відмову в позові мотивовано спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем по справі.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи № 910/4425/16 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову: стягнуто з відповідача на користь позивача  120 283 293,60 грн. завданої шкоди, 142 272,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 213 408,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано доведеністю позивачем заподіяння шкоди відповідачем, внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції у заявленому до стягнення розмірі; звернення позивача з позовом до суду у межах трирічного строку позовної давності.
		ПАТ "Українська залізниця", посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі та доповненні до неї:
		- судом апеляційної інстанції помилково визначено ПАТ "Українська залізниця" правонаступником Державної адміністрації залізничного транспорту України, відповідно не враховано те, що ПАТ "Українська залізниця" є неналежним відповідачем у справі;
		- апеляційним господарським судом залишено поза увагою те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свої порушених прав та законних інтересів,  оскільки предмет позову стосується договірних зобов'язань, які пов'язані з перевезенням вантажу, а не порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- апеляційний господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення пункту 6 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
		- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи частини третьої статті 22 ЦК України та статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які регулюють відшкодування збитків, а не майнової шкоди. Повернення надмірно сплачених коштів не є такими втратами або витратами позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків;
		- апеляційний господарський суд не врахував відсутність вчинення відповідачем господарського правопорушення у відношенні до позивача;
		- суд не врахував і того, що рішення Антимонопольного комітету України від 16.07.2013 лише надало цивільно-правовим відносинам сторін, що виникли з договору перевезення додаткового публічно-правового змісту, утворивши відносини з Антимонопольним комітетом України. Рішення Антимонопольного комітету України не може впливати на момент усвідомлення позивачем того, що ним надмірно сплачено кошти за перевезення (щодо факту кожного перевезення окремо) та заподіяння у зв'язку з цим шкоди.
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ СП "Нібулон" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.
		У письмовій відповіді на відзив на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" підтримало доводи, які викладені ним у касаційній скарзі та доповненні до неї. 
		02.07.2018 від ТОВ СП "Нібулон" надійшли письмові заперечення на письмову відповідь ПАТ "Українська залізниця" на відзив ТОВ СП "Нібулон" по справі.
		02.07.2018 від Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, зокрема, про правильне встановлення судом апеляційної інстанції обставин, пов'язаних з виключними повноваженнями органів Антимонопольного комітету України та початком перебігу строку позовної давності.
		Перевіривши на підставі встановлених судом попередньої інстанції обставин справи правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін і третіх осіб, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
		- 16.07.2013 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК № 576-р), відповідно до якого: 
		визнано, що Державна адміністрація залізничного транспорту України разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту за результатами діяльності протягом 2012 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку перевезень вантажів транспортом загального користування;
		визнано дії  Державної адміністрації залізничного транспорту України, які полягають у зобов'язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської залізниць) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, порушенням передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ СП "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку);
		за наведене порушення на  Державну адміністрацію залізничного транспорту України накладено штраф у сумі 100 000 000 грн.;
		зобов'язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення);
		- Рішення АМК № 576-р мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:
		Державна адміністрація залізничного транспорту України здійснює управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності та підпорядкована центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту;
		Державна адміністрація залізничного транспорту України разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту є єдиним суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		Укрзалізниця разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту є суб'єктом природної монополії на загальнодержавному ринку надання послуг  з користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування, і займає на цьому ринку монопольне (домінуюче) становище з часткою 100%;
		- суміжними з природними монополіями ринками, що регулюються відповідно до приписів Закону України "Про природні монополії" визначено, зокрема, внутрішні та міжнародні перевезення вантажів залізничним транспортом;
		Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери її управління, організує та контролює їх виконання;
		вартість послуг з перевезення зернових вантажів на експорт залізничним транспортом є більшою, ніж перевезення таких же вантажів у внутрішньому сполученні;
		Державна адміністрація залізничного транспорту України зобов'язала Південну, Південно-Західну та Одеську залізниці (шляхом видачі оперативного наказу) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт та донараховувати і стягувати відповідну частку тарифу;
		Укрзалізницею були відкладені раніше узгоджені залізницями плани перевезень зернових вантажів ТОВ СП "Нібулон" із зазначенням внутрішнього коду станції Миколаїв-Вантажний;
		станція Миколаїв-Вантажний знаходиться в межах території України; перевезення зернових вантажів, які здійснювала Південна залізниця за планами перевезень ТОВ СП "Нібулон" є перевезенням у внутрішньому сполученні; вартість послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом повинна розраховуватися як за перевезення вантажів у внутрішньому сполученні відповідно до положень збірника тарифів;
		Укрзалізниця не мала підстав вважати перевезення вантажів ТОВ СП "Нібулон" перевезеннями на експорт та, відповідно, застосовувати до них тарифи як для перевезення експортних вантажів;
		дії Державної адміністрації залізничного транспорту України, які полягають у зобов'язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської залізниць) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, призвели до необґрунтованого збільшення вартості перевезення зернових вантажів на адресу ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний та неправомірного списання коштів з особового рахунку ТОВ СП "Нібулон";
		такі дії Укрзалізниці призводять до ущемлення інтересів ТОВ СП "Нібулон" та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
		починаючи з лютого 2012 року розрахунки за надані залізницями України послуги з перевезення зернових вантажів між структурними підрозділами (зерносховищами) ТОВ СП "Нібулон" на станцію Миколаїв-Вантажний провадяться як перевезення зернових вантажів на експорт незалежно від фактичного призначення цих вантажів. Питання між ТОВ СП "Нібулон" та Укрзалізницею щодо розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів не врегульовано;
		- Рішення АМК № 576-р переглянуто Антимонопольним комітетом України в порядку статті 58 "Про захист економічної конкуренції" (за заявою Державної адміністрації залізничного транспорту України), за наслідками чого винесено рішення від 03.06.2014 № 321-р (далі - Рішення АМК № 321-р), відповідно до якого Рішення АМК № 576-р залишено без змін;
		- рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі  № 910/14542/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015, у задоволенні позовних вимог Державної адміністрації залізничного транспорту України про визнання недійсним Рішення АМК № 321-р відмовлено;
		- рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі  № 910/16430/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, позов Антимонопольного комітету України до Державної адміністрації залізничного транспорту України задоволено: стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України в доход Державного бюджету України  100 000 000 грн. штрафу та 100 000 000 грн. пені, у зв'язку з невиконанням Рішення АМК № 576-р; зобов'язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення АМК № 576-р.
		Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
		- ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків, зокрема, Державної адміністрації залізничного транспорту України, що підтверджується зведеним передавальним актом від 06.08.2015, заключним передавальним актом від 01.12.2015 та Статутом ПАТ "Українська залізниця", відповідно до якого останнє є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту;
		- за період з 06.02.2012 по 22.07.2014 з позивача без належних правових підстав стягнуто 60 141 646,80 грн., що є різницею між тарифом для перевезення по території України і тарифом на експорт.
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої шкоди, внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Основним завданням Антимонопольного комітету України, відповідно до приписів статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
		Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (пункт 1 частини першої статті 7); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини першої статті 7); проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункт 11 частини першої статті 7). Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.
		Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України (частина четверта статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). 
		Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку. 
		Згідно з приписами статті 50 вказаного Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем. 
		Як унормовано приписами статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. 
		Апеляційний господарський суд у вирішенні спору дійшов обґрунтованого висновку про те, що до повноважень саме органу Антимонопольного комітету України віднесено вирішення питання щодо визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку (у даному випадку, на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування) та наявності чи відсутності підстав вважати особу (у даному випадку, Державну адміністрацію залізничного транспорту України) такою, що зловживає своїм монопольним становищем, відповідно, саме з моменту прийняття Рішення АМК № 576-р у позивача виникло право на звернення з позовом до суду до особи, якою було завдано шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції (факт вчинення якого якраз і встановлений у Рішенні АМК  № 576-р).
		Також судом апеляційної інстанції вірно встановлено те, що до вимог про відшкодування шкоди застосовується загальна позовна давність, тобто трирічний строк позовної давності, який, у даному випадку, позивачем не пропущений.
		Частиною першою статті 22  ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками  відповідно до  частини другої статті 22 ЦК України є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). 
		Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. 
		Апеляційний господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши в діях Державної адміністрації залізничного транспорту України (правонаступником якої є відповідач) наявність складу цивільного правопорушення, - на законних підставах задовольнив позов про відшкодування шкоди, завданої відповідачем внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції у заявленому до стягнення розмірі (60 141 646,80 грн. х 2 = 120 283 293,60 грн.).
		Доводи ПАТ "Українська залізниця", які викладені у касаційній скарзі спростовуються тим, що спір у даній справі виник не у зв'язку з неналежним виконанням стороною договірних зобов'язань, а у зв'язку з вчиненням Державною адміністрацією залізничного транспорту України (правонаступником якої є відповідач) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого (вчиненого порушення) позивачу було заподіяно шкоду, а саме необґрунтоване збільшення вартості перевезення зернових вантажів на адресу ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний стало причиною безпідставного стягнення з позивача   60 141 646,80 грн., що є різницею між тарифом для перевезення по території України і тарифом на експорт. Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та безпосередньо передбачений приписами статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Доводи, які викладені у відзиві ТОВ СП "Нібулон" на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом попередньої інстанції та відповідають нормам матеріального і процесуального права.  
		Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Згідно із статтею 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ПАТ "Українська залізниця" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судовий акт попередньої інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018  у справі № 910/4425/16  - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                 І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                                  К. Пільков 
		 
		 
		Суддя                                                                                                   В. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...