Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/808/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		20 червня 2018 року           
		м. Київ                                                                      
		 
		Справа № 826/808/16
		Провадження № 11-134ас18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача  Прокопенка О.Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В.,  Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І.В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/808/16 за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України (далі - НБУ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу і вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди 
		за заявою ОСОБА_3 про перегляд з підстави,передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (у складі колегії суддів Літвінової Н. М., Ганечко О. М., Коротких А. Ю.) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року (суддя Пасічник С. С.),
		У С Т А Н О В И Л А :
		У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		- скасувати наказ НБУ від 10 серпня 2015 року № 3723-к про звільнення ОСОБА_3;
		- поновити ОСОБА_3 на посаді головного економіста Департаменту фінансового моніторингу (далі - Департамент) НБУ з 22 грудня 2015 року;
		- зобов'язати НБУ переглянути посадовий оклад головного економіста ОСОБА_3 та привести його у відповідність із середніми значеннями аналогічних посад у Департаменті НБУ;
		- зобов'язати НБУ здійснити виплату ОСОБА_3 середнього заробітку (з урахуванням перегляду його посадового окладу головного економіста та приведенням його у відповідність із середніми значеннями аналогічних посад у Департаменті НБУ) за час вимушеного прогулу;
		- зобов'язати НБУ здійснити відрахування до корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ за час вимушеного прогулу ОСОБА_3;
		- стягнути з НБУ на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнято безпідставно. ОСОБА_3 зазначає, що НБУ при прийнятті оскаржуваного наказу грубо порушив вимоги статей 40, 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та під час звільнення позивача не врахував його переважне право на залишення на роботі в силу вимог статті 42 КЗпП та положень Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) і не запропонував іншу роботу (посаду) в межах кваліфікації позивача, досвіду роботи та професійних якостей і продуктивності праці.
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 9 березня 2017 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ НБУ від 9 грудня 2015 року № 7019-к про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади головного економіста відділу фінансового моніторингу центрального регіону Департаменту НБУ з роботи 21 грудня 2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП;  поновив ОСОБА_3 на посаді головного економіста відділу фінансового моніторингу центрального регіону Департаменту НБУ з 22 грудня 2015 року; постановив стягнути з НБУ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року по 9 березня 2017 року в розмірі 178 454 грн 08 коп.; допустив до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного економіста відділу фінансового моніторингу центрального регіону Департаменту НБУ та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12 327 грн 14 коп.У решті позовних вимог відмовив.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з НБУ на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року по 9 березня 2017 року у розмірі 178 454 грн 08 коп. та допуску до негайного виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12 327 грн 14 коп. і відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2017 року залишив без змін.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року.
		Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України зазначив, що після звільнення з НБУ позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату, розмір якої за вказаний вище період становить 282 505 грн, а отже, перевищує суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (178 454 грн 08 коп.). За таких обставин суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, а скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення з НБУ на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року по 9 березня 2017 року у розмірі 178 454 грн 08 коп. та допуску до негайного виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12 327 грн 14 коп. є законним та обґрунтованим.
		Не погодившись із рішеннямсуду касаційної інстанції, ОСОБА_3 подав заяву про його перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду.
		На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня 2012 року 
		(справа № 6-6514св12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права при визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає до стягнення з роботодавця на користь працівника за весь період вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника, а саме: частини другої статті 235 КЗпП, статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» та положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		А також ОСОБА_3 вважає, що оскаржувана ухвалу суду касаційної інстанції не відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (справа № 6-511цс16), щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 235 КЗпП.
		Заявник просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з НБУ на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року по 9 березня 2017 року у розмірі 178 454 грн 08 коп. та допуску до негайного виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12 327 грн 14 коп. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2017 року залишити в силі. 
		Верховний Суд України ухвалою від 7 листопада 2017 року відкрив провадження у справі для вирішення питання про усунення неоднакового застосування касаційними судами одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах та невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 
		До набрання чинності КАС у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(далі - Закон № 2147-VIII) і припинення діяльності Верховного Суду України розгляд справи за позовом ОСОБА_3 про перегляд судових рішень цим судом не закінчено.
		На підставі розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 зазначену заяву супровідним листом від 12 січня 2018 року № 21-1889а17 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2018 року зазначену адміністративну справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 241 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підпункт 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС у редакції  Закону № 2147-VIII. 
		Оскільки така справа відповідно до частини другої статті 241 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підлягала розгляду Верховним Судом України на спільному засіданні судових палат в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України, її на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАСу редакції Закону № 2147-VIII передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. До набрання чинності КАС у редакції Закону № 2147-VIII та припинення діяльності Верховного Суду України розгляд заяви ОСОБА_3 про перегляд судових рішень цим судом не закінчено.
		Тому така заява на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАСу редакції Закону № 2147-VIII була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Так, у справі, яка переглядається, суди встановили, що наказом НБУ від 6 березня 2015 року № 1441-к ОСОБА_3, головного економіста відділу ліцензування валютних операцій управління контролю та ліцензування валютних операцій Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області, за його згодою переведено на посаду головного економіста відділу фінансового моніторингу центрального регіону Департаменту НБУ як такого, що перебував в кадровому резерві, з 18 березня 2015 року.
		Постановою Правління НБУ від 18 вересня 2015 року № 619 «Про вдосконалення структури Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України», зокрема, виключено зі структури Департаменту фінансового моніторингу НБУ відділ фінансового моніторингу та зобов'язано директора Департаменту персоналу видати наказ про скорочення штату працівників Департаменту НБУ з урахуванням його нової організаційної структури.
		Наказом директора Департаменту персоналу від 21 вересня 2015 року № 4662-к «Про скорочення штату працівників Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України» скорочено штат та чисельність працівників відділу фінансового моніторингу південного регіону.
		19 жовтня 2015 року НБУ попередив ОСОБА_3 про його звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП, що підтверджується особистим підписом позивача на попередженні, копія якого наявна в матеріалах справи.
		Наказом НБУ від 9 грудня 2015 року № 7019-к «Про звільнення ОСОБА_3» ОСОБА_3 звільнено з роботи 21 грудня 2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП; виплачено ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані 48 календарних днів щорічної основної відпустки за робочі роки з 10 листопада 2014 року до 21 грудня 2015 року; вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (стаття 44 КЗпП); допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати (статті 21 Закону № 796-XII).
		Ухвалюючи рішення про задоволення вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому трудові права позивача підлягають захисту шляхом поновлення його на роботі на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що після звільнення з НБУ позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату, розмір якої за вказаний вище період становить 282 505 грн, а отже, перевищує суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (178 454 грн 08 коп.). За таких обставин суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, а скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення з НБУ на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року по 9 березня 2017 року у розмірі 178 454 грн 08 коп. та допуску до негайного виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12 327 грн 14 коп.  є законним та обґрунтованим.
		Разом із тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня 2012 року, наданій заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, міститься висновок про те, що зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу на отриману позивачкою суму вихідної допомоги по безробіттю є помилковим.
		Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 25 травня 2016 року, яку ОСОБА_3 надав як приклад невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
		Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
		Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
		Посилання апеляційного суду, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».
		Проте апеляційний суд на наведене не звернув належної уваги та безпідставно відмовив в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначені порушення вимог закону залишилися і поза увагою суду касаційної інстанції.
		За таких обставин ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у зазначеній частині підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
		Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі 
		№ 6-511цс16). 
		Таким чином, на підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону № 2147-VIII, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1. Заяву ОСОБА_3 задовольнити.
		2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України 21 червня 2017 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2015 року по 9 березня 2017 року у розмірі 178 454 грн 08 коп. та допуску до негайного виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12 327 грн 14 коп. скасувати.
		3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2017 року в цій частині залишити в силі. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		У повному обсязі постанову складено 25 червня 2018 року.
		Суддя-доповідач                                                                  О.Б. Прокопенко Судді:                                            Н. О. Антонюк                                           Л.М. Лобойко                                                       С.В. Бакуліна                                         Н.П. Лященко                                                       В.В. Британчук                                         Л.І. Рогач                                                       Д.А. Гудима                                         І.В. Саприкіна                                                      В.І. Данішевська                                         О.М. Ситнік                                                       О.С. Золотніков                                         О.С. Ткачук                                                       О.Р. Кібенко                                         В.Ю. Уркевич                                                       В.С. Князєв                                         О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...