Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/21154/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2018. Зареєстровано: 05.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		Справа № 638/21154/14-ц                Головуючий суддя І інстанції Шишкін О. В.
		Провадження № 22-ц/790/2910/18        Суддя доповідач Яцина В.Б.
		Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 липня 2018 року                                                                м. Харків.
		 
		Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:
		головуючого судді        Яцини В.Б.
		суддів колегії:                 Бурлака І.В., Кіся П.В.,
		за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
		розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 січня 2018 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
		 
		встановив :
		 
		28 листопада 2014 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
		Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2013 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 23219,59 гривні за період з 01.07.2006 по 31.07.2013 року за послуги теплопостачання з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 після відмови у прийнятті судового наказу.
		Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знялись з реєстрації в спірній квартирі, згідно до довідки адресно-довідкового бюро УМВСУ в Харківській області.
		В ході судового розгляду позивачу стало відомо про зміни в складі сім'ї відповідачів, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2, а саме: зняття з реєстрації в липні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зняття з реєстрації в жовтні 2012 року ОСОБА_6
		На теперішній час в квартирі зареєстрована тільки ОСОБА_3
		На підставі викладеного, остаточно просив стягнути заборгованість у сумі 23219 грн.59 коп., яка складається: за період з 01.07.2006 року по 01.08.2012 року заборгованість у розмірі 19319 грн. 10 коп. за послуги теплопостачання повинні сплачувати відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 За період з 01.08.2012 року по 01.10.2012 року заборгованість у розмірі 216 грн. 54 коп. за послуги теплопостачання повинні сплачувати відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 За період з 01.10.2012 року заборгованість у розмірі 3683 грн. 95 коп. за послуги теплопостачання повинна сплатити відповідачка ОСОБА_3, а також судові витрати.
		Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 січня 2018 року позовну заяву залишено без задоволення.
		В апеляційній скарзі представник КП «Харківські теплові мережі» просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов та стягнути ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість у загальній сумі 23219 грн.59 коп. за послуги теплопостачання у розмірі 15142 грн. 80 коп. - за період з 01.07.2006 р. по 01.08.2011 р., з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 4196 грн. 30 коп. за період з 01.08.2011 р. по 01.08.2012 р., з ОСОБА_3, ОСОБА_6 заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 216 грн. 54 коп. за період з 01.08.2012 р. по 01.10.2012 р.; з ОСОБА_3 заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 3663 грн. 95 коп. за період з 01.10.2012 р. по 31.07.2013 р.
		Стягнути на користь КП "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 витрати по судовому збору за подання позовної заяви в розмірі 243,60 грн. та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 364,50 грн.
		       Вказав, що рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості рішення та порушує норми процесуального права - ст.ст. 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, а саме, не ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів у зв'язку з тим, що судом не прийняті до уваги надані до справи позивачем докази, судом порушено ст.ст. 89, 263 ЦПК України.
		Зазначив, що житловий будинок № 7 по проспекту Правди у місті Харкові, обладнаний централізованою системою теплопостачання, квартира № 23 належить відповідачам та є невід'ємною частиною житлового будинку, а тому послуги з теплопостачання надаються зокрема і в зазначену квартиру (акти включення та відключення житлового будинку від джерела теплової енергії містяться в матеріалах справи). Квартира відповідачів була переобладнана без права відключення від системи центрального опалення, без залучення представників КП "Харківські теплові мережі". Документів, що підтверджують правомірність такого відключення на підприємстві не існує, а також в судове засіданні надані не були. Посилання відповідачів на фототаблицю, акт ЖКС-4 від 06.06.2008 р., що знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні від 25.01.2018 р., не є підставою для відключення від системи централізованого опалення, не є дозволом на проведення самовільного втручання в централізовану систему опалення житлового будинку, не спростовує затверджений порядок відключення окремих приміщень житлових домів від системи централізованого опалення, не звільнює від обов'язку своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману послугу. Судом помилково встановлено, що даний акт від 06.06.2008 р. засвідчує відсутність системи централізованого опалення в будинку АДРЕСА_2 Незважаючи на самовільний демонтаж приладів опалення в квартирі, вона опалюється за рахунок опалення усього житлового будинку, тобто вимога позивача щодо оплати суми боргу за послуги з теплопостачання є законною та обґрунтованою.
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
		Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, - в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, згідно до положень ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у передбачених ст. 367 ЦПК України межах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
		1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
		       Залишаючи позовну заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що: сплив строк позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у спорі, клопотання про поновлення такого строку з поважних причин позивачем не надано; фактично відповідачам послуги не надавалися, оскільки квартира була від'єднана від централізованої системи постачання тепла у спосіб, який виключає можливість подання тепла до реконструйованої оселі відповідача. При цьому, суд вважав від'єднання квартири відповідача від системи централізованого постачання тепла із спорудженням автономної системи обігріву помешкання здійсненим законним чином. 
		Суд також вказав, що згідно до фототаблиці, листа заступника начальника Головного управління з питань інженерної інфраструктури та енергозабезпечення міста послуги з опалення місць загального користування фактично також не надавались. З посиланням на ст. 901 ЦК України суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по наданим послугам теплопостачання за період з червня 2008 по липень 2013 року. Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості із відповідачів за період з липня 2006 по травень 2008 року, то суд застосував наслідки спливу строку позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі, та за приписами ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Клопотання про поновлення такого строку з поважних причин позивачем не надано.
		Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
		Так, за змістом ч.1 ст. ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. 
		       Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.   
		Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом
		Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
		Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов'язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. 
		Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами N 630 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 N 1268), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4 (із змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007 N 169, який набув чинності з 09.12.2007).
		Згідно з указаним Порядком дозволи на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання видаються відповідною комісією органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади, до складу якої входять представники органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, районного (місцевого) житлового управління, власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, організації газопостачання, організації електропостачання, організації водопостачання, екологічної інспекції (за згодою), районного відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, пожежного нагляду (за згодою), місцевої установи (закладу) держсанепідслужби, організації теплопостачання, проектної організації з опалення та теплопостачання, Державної інспекції цивільного захисту та jo.et техногенної безпеки МНС України.        
		Вказаним Порядком передбачена можливість відключення від централізованого опалення за рішенням загальних зборів та за згодою всіх власників (уповноважених осіб) приміщень у житловому будинку.        
		Згідно з п. 2.2 зазначеного Порядку комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та відповідно до неї.
		Згідно з пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
		Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
		Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4» (далі - Наказ   № 169)).
		При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу № 169).
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
		Пунктом 22 Правил № 630 передбачено, що точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
		Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.
		Згідно ст.19,25 Закону України" Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
		Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України   від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1706цс15 та № 6-1192цс15, які є чинними, тому відповідно до ст. 263 та п. 7 Розділу ХІІІ перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017, при виборі і застосуванні вказаних норм права до спірних правовідносин суд їх враховує.
		Судом встановлено, що відповідачі до липня 2013 року були зареєстровані та проживали за адресою АДРЕСА_2, а з серпня 2013 року у квартирі проживає тільки ОСОБА_3
		Згідно Акту від 06.06.2008 року, за підписом  ОСОБА_3, начальника ЖКС-4 ОСОБА_9, мешканця АДРЕСА_2 М.К. та мешканця АДРЕСА_2 П.А., у квартирі АДРЕСА_2 централізоване опалення відсутнє. Про відсутність приладів централізованого опалення свідчить також надана відповідачем фототаблиця. Надані представником позивача копії актів підключення споживача до джерела теплової енергії (а.с. 79 та ін.) не спростовують факту відсутності приладів централізованого опалення у квартирі відповідача.
		Згідно ст. 100, 152 ЖК України переобладнання і перепланування наймачами та власниками житлових приміщень допускається тільки з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. Такий дозвіл відповідачами отримано.
		Таким чином, квартира відповідача відключена від мереж централізованого опалення, проте суд не взяв до уваги, що згідно чинного законодавства, а саме п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою КМ України від 31.10.2007 № 1280), це не звільняє їх від оплати послуг з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. 
		Посилаючись на обґрунтування своїх висновків про те, що послуги з опалення місць загального користування фактично не надавались, на фототаблицю, надану відповідачем, лист Заступника начальника Головного управління з питань інженерної інфраструктури та енергозабезпечення міста (№ Ко-106/777 від 15.03.2006 року), суд першої інстанції не взяв до уваги, що ця обставина на звільняє відповідачів від сплати заборгованості. Оскільки відповідачі без дозволу та з порушенням діючого порядку самовільно змінили централізовану систему опалення будинку, то вони зобов'язані сплачувати нараховану позивачем заборгованість. 
		Крім того, судом помилково встановлено, що даний акт від 06.06.2008р. засвідчує відсутність системи централізованого опалення будинку № 7 по проспекту Незалежності у м. Харкові.
		Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно до вказаного Порядку вирішується відповідною комісією органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади і допускається лише при наявності відповідної технічної можливості. Вказаний Порядок передбачає можливість відключення від централізованого опалення за рішенням загальних зборів та згодою всіх власників (уповноважених осіб) приміщень у житловому будинку лише для усього будинку в цілому. При цьому цей Порядок передбачає не самовільне відключення від системи централізованого опалення, а для переобладнання окремих квартир при встановленні індивідуального опалення.
		Незважаючи на самовільний демонтаж приладів опалення у квартирі, вона опосередковано опалюється за рахунок опалення усього житлового будинку, тобто вимоги позивача щодо оплати суми боргу за послуги теплопостачання є законними і обґрунтованими. 
		Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
		1) договори та інші правочини;
		2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
		3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
		4) інші юридичні факти.
		У даному випадку підставою для нарахування заборгованості та її сплати є той факт, що відповідачі у певний час фактично користувалися послугами позивача, внаслідок чого у них виникли передбачені вказаними нормами матеріального права обов'язки сплатити позивачу заборгованість.
		При розрахунку кількості теплоти на опалення місць загального користування та визначення їх оплати, позивачем були застосовані формули п.2.4, 2.8 методики, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359, тобто кількість теплової енергії при відсутності приладу обліку визначається розрахунковим способом.
		Наявність приладів опалення в місцях загального користування у вказаному будинку підтверджуються актами обстеження системи тепло забезпечення складеними КП «ХТМ». 
		Відповідно до п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим постановою КМ України від 21.07.2005 року №630, споживачі, які встановили автономне опалення сплачують послуги по централізованому опаленню місць загального користування будинку на підставі методики, яка затверджується органом виконавчої влади з питань житлового-комунального господарства. Тобто, якщо навіть відповідачі встановлюють автономне опалення, це не звільняє їх від оплати послуг з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
		Відповідно до правової позиції стосовно змісту п.п. 25, 26, 20. п. 3 Правил, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року по справі № 6-1706 цс15 за позовом КП «Стрийтеплоенерго» про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення: самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлових приміщень, які належать відповідачу свідчать про виконання послуг позивачем, а відповідач при не оформленні у встановленому порядку відключення від централізованої мережі, незалежно від фактичного споживання цієї послуги, зобов'язаний         відшкодувати завдані внаслідок цього позивачу збитки у розмірі неоплаченої вартості споживання цих послуг.
		Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачі зверталися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, відповідно до зазначеного Порядку з питань щодо відключення належної їм квартири від мереж централізованого опалення та отримували би на це відповідний дозвіл.
		Відповідачі всупереч положень ст. 81 ЦПК України щодо процесуального обов'язку доказування, не надали до суду, у тому числі під час апеляційного провадження, належних і допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги.
		 Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.
		За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
		Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
		З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
		Аналогічна правова позиція викладена в чинній Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13.
		Маючи намір відключити квартиру АДРЕСА_3 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, влаштувати індивідуальну (автономну) систему теплопостачання, ОСОБА_3 не зверталася із заявою до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - Комісія).
		Тому, за таких обставин колегія суддів вважає, що дане відключення проведено власником самостійно без будь-яких на це дозвільних документів. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
		Аналогічна правова позиція викладена у чинній постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі 6-1192 цс15 .
		Тому, необхідно стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.08 2010 року по 31.07.2013 року заборгованість у загальній сумі 12248,27 - за послуги теплопостачання повинні сплачувати відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 За період з 01.08.2012 року по 01.10.2012 року заборгованість у розмірі 216 грн. 54 коп. за послуги теплопостачання повинні сплачувати відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 За період з 01.10.2012 року заборгованість у розмірі 3683 грн. 95 коп. за послуги теплопостачання повинна сплатити відповідачка ОСОБА_3
		Висновки суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог про стягнення заборгованості за період з серпня 2008 по липень 2013 року - не відповідають вказаним нормам матеріального права. Позовні вимоги в цій частині належним чином обґрунтовані, доведені, тому порушене право позивача підлягає захисту.
		Оскільки кожний зі споживачів повинний сплачувати заборгованість у рівних частках, і для цього випадку солідарна відповідальність законом не передбачена, то судова колегія доходить висновку, що відповідно до наданого позивачем розрахунку необхідно стягнути на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги: з ОСОБА_3 : 4196,30/4 + 216,54/2 + 3663,95 = 1049,07 + 108,27 + 3663,95 = 4821,29 грн.; з ОСОБА_6 - 4196,30/4 + 216,54/2 = 1049,07 + 108,27 =1157,34грн.; з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з кожного, - по 4196,30/4 = 1049,08 грн. 
		Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Суд за заявою відповідачів застосував наслідки спливу трирічної позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за період з липня 2006 по травень 2008р.
		Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 15142,80 грн. за період з 01.07.2006 по 01.08.2011 року, 4196,30 грн. за період з 01.08.2011 по 01.08.2012 року, 216,54 грн. за період з 01.08.2012 по 01.10.2012 року (тільки з ОСОБА_3 та ОСОБА_6.), 3663,95 грн. за період з 01.10.2012 по 31.07.2013 року (тільки з ОСОБА_3.), а також судові витрати.
		Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		За частинами 1, 2 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
		 
		Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
		Враховуючи те, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.
		КП «ХТМ» звернулось до районного суду з позовом  у листопаді 2014 року. При цьому у квітні 2011 року позивач також звертався до районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за вказаний період, який був виданий 22 квітня 2011 року. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2011 року судовий наказ від 22 квітня 2011 був скасований (а.с.5 том №1). 
		Таким чином, на день звернення до суду з позовом у листопаді 2014р., вже сплив трирічний строк позовної давності, який переривався внаслідок звернення позивача із заявою про видачу судового наказу, за вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.07.2006 до 01.08.2011 на загальну суму 15142,80 грн. 
		На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо застосування за заявою відповідачів наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення вищевказаної заборгованості, які відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України не підлягають задоволенню. 
		Виходячи з наведеного, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи щодо невиконання відповідачем умов договору, що мають значення для справи; висновки суду про виконання відповідачем своїх обов'язків та про недоведеність позову не відповідають обставинам справи; суд порушив вищевказані норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду повністю та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову.
		Ухвалюючи нове рішення у вигляді постанови, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, які мають бути присуджені позивачеві з боку кожного відповідача пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням недоплаченого позивачем судового збору на подачу апеляційної скарги у сумі 0,90 грн..
		Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 388-392 ЦПК України,  та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції 
		постановив: 
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.
		Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року скасувати.
		Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.
		Стягнути на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги: з ОСОБА_3: 4821,29 грн.; з ОСОБА_6 1157,34 грн.; з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з кожного, - по 1049,08 грн. 
		В рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору до суду першої та апеляційної інстанції стягнути на користь КП "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119): з ОСОБА_3 - 120,31 грн.; з ОСОБА_6 - 28,71 грн. грн.; з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з кожного, - по 26,01 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст судового рішення виготовлений 03 липня 2018 року.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                                В.Б. Яцина.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:        І.В.Бурлака. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П.В.Кісь.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...