Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/2548/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2018. Зареєстровано: 05.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2018.
Дата набрання законної сили: 21.02.2019
Результат оскарження 21.02.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 815/2548/18 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		        
		          04 липня 2018 року                         м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді                                                                      Потоцької Н.В.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дії та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в якому позивач просить:
		визнати неправомірними дії Подільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
		зобов'язати Подільське об'єднане управління пенсійного фонду України Одеської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017 року по теперішній час з урахуванням вже виплачених сум.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		Оскаржуване Рішення №27/Д-2 від 02.04.2018 року Подільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Одеської області «Про відмову в перерахунку пенсії» порушує право позивача на соціальний захист, є незаконним і таким, шо підлягає скасуванню з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає порядок нарахування пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
		Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які в:страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб, як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах пов'язаних з усуненням самої аварії чи її наслідків, у зоні відчуження у 1986- 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше як 30 календарних днів, зокрема у проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті. хто працював не менше як 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з приміткою до цієї статті, до військовослужбовців (у розумінні цього Закону) належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у Збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
		Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
		Згідно з частиною 8 статті 29 Закону України «Про військовій обов'язок і військову службу» у разі прийняття Президентом України схваленого Верховною Радою України рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації військовозобов'язані можуть призиватися на спеціальні збори на строк не більше двох місяців.
		Частиною 11 статті 29 Закону України «Про військовій обов'язок і військову службу» передбачено, що за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві. включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи', і також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
		З огляду на викладене позивач зазначає, що він був військовозобов'язаним та був призваний на військові збори та прийняв участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		Отже, у період з 06 травня 1986 року по 14 червня 1986 року перебував на зборах на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто є військовослужбовцем у розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які д : страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року, частина 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена в такій редакції:
		«Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
		Тобто в структурі правової норми, з якої складається частина 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чітко вбачається законодавчий поділ на дві категорії військовослужбовців, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме:
		1)          військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
		2)          військовослужбовці, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
		Позивач наполягає, що така умова, як проходження строкової служби, стосується лише осіб, що брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
		Оскільки стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 2148- VII від 3.10.2017 року застосовується з 01 жовтня 2017 року, позивач вважає, що у нього з'явилося право на перерахунок пенсії саме з 01 жовтня 2017 року.
		Отже, з огляду на вищезазначене і на те, що він є військовослужбовцем (в розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсія по інвалідності має бути виплачена з розрахунку п п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року - як це і гарантовано мені нормою частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав відзив за вхід. № 18241/18 від 26.06.2018 р.
		Слід зазначити, що заява ОСОБА_1 від 28.03.2018 р., вх. №27/Д-2 управлінням розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».
		Тоді як, перерахунок та призначення пенсій здійснюється відповідно до порядку про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 25.11.2005 року, шляхом подання заяви встановленого зразка відповідно до додатку №2 вказаного порядку за результатами розгляду такої заяви органами Пенсійного фонду України виносяться відповідні рішення.
		Також управління звертає увагу суду на те, що позивач вводить в оману суд де стверджує, що 28 березня 2018 року звернувся до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
		Вказане твердження не відповідає дійсності так як позивач звернувся до управління із заявою де просив видати розрахунок пенсії з 01.10.2017 р. за результатом розгляду якої, отримав змістовну відповідь та копію заявленого ним розпорядження про нарахування та виплату пенсії.
		Позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон).
		З 01.10.2017 р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" проведено перерахунок пенсії позивача, сума пенсії після перерахунку склала 4138,20 грн., де: мінімальний розмір пенсії особам з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС І групи - 2613,60 грн. (180% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, збільшеного на 79,00 грн.), підвищення інваліду війни 1 групи - 726,00 грн. (50% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, збільшеного на 79,00 грн.), додаткова пенсія особам з інвалідністю І групи внаслідок ЧК - 474,50 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни 1 групи - 70,00 грн., державна адресна допомога - 254,10 грн.
		Згідно зі ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. А відповідно до п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Постанова) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особам з інвалідністю 1 групи виплачується у розмірі 474,50 грн.
		Відповідно до ст. 54 Закону: пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу з зоні відчуження з 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
		Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Згідно з п.1 ст. 11 Постанови мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї становить для осіб з інвалідністю І групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто з 01.10.2017 р.: (1373,00+79,00)х180%=2613,60 грн.
		Відповідно до п.12 Постанови у разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, І групи - 285 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
		З 01.10.2017 року 285 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян збільшеного на 79,00 грн., відповідно до Закону України від 03.10.2017 р. № 2148 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», складають:(1373,00+79,00)х285%= 4138, 20 грн.
		Стаття 59 Закону, на яку посилається позивач, та пункт 9-1 Постанови визначають механізм призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме:
		Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
		Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
		Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
		Отже, не має підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 р.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2
		Перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		З 01.10.2017 р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", сума пенсії після перерахунку склала 4138,20 грн., де: мінімальний розмір пенсії особам з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС І групи - 2613,60 грн. (180% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, збільшеного на 79,00 грн.), підвищення інваліду війни 1 групи - 726,00 грн. (50% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, збільшеного на 79,00 грн.), додаткова пенсія особам з інвалідністю І групи внаслідок ЧК - 474,50 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни 1 групи - 70,00 грн., державна адресна допомога - 254,10 грн.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ВИСНОВКИ СУДУ.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом -Закон № 796-XII).
		Відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210  Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
		Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року та застосовується з 1 жовтня 2017 року.
		Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія порядку, шляхом включення до нього  статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 1 жовтня 2017 року.
		Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону викладено в новій редакції, яка застосовується з 1 жовтня 2017 року.
		Отже, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01 жовтня 2017 року.
		Відповідно до п. 1. Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .
		Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено ст.ст. 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
		Між тим, аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за ст. 59 Закону №796-XII.
		Так, статтею 59 в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
		Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до  статті 54 цього Закону.
		Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
		Суд вважає, що частину 3 статті 59 необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону № 796-XII.
		Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
		Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
		Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
		Суд зазначає, що стаття 59 має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже, її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
		Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону №796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
		Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.
		Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
		Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не будучи військовослужбовцем під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що частина третя статті 59 Закону та п. 9-1 Порядку № 1210 не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком його пенсії.
		Позивачем надано до суду архівну довідку Міністерства оборони України №726 від 28.10.2008 року, згідно якої позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 02.05.1986 року по 14.06.1986 року (а/с. 19).
		Судом встановлено, що позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, проте, він не надав суду жодного доказу, який б підтверджував, що він проходив строкову військову службу в цей період.
		Тобто, позивач приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
		Таким чином, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.
		За таких обставин, у відповідача відсутні підстави для встановлення позивачу розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
		Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду викладену в ухвалі від 08.05.2018 року по справі №820/1148/18 щодо застосування ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		При винесені ухвали від 08.05.2018 року по справі №820/1148/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/33/18) Верховний Суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату, пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017 року по теперішній час з урахуванням вже виплачених сум задоволенню не підлягають.
		Крім того, суд звертає увагу позивача що подана заява  від 28.03.2018 р. за вхід. №27/Д-2 взагалі не містить вимог щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Отже вимога щодо визнання неправомірними дій Подільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Також, суд вважає безпідставними посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року і  Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року), з наступних підстав.
		Відповідно до п.п. 69-71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» державні органи мотивували скасування рішення 1992 року тим, що його було прийнято помилково, без урахування попередньої обіцянки про виділення цієї ж землі третім особам. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I,  Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії(Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії  (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
		Таким чином, висновки, Європейського суду з прав людини стосуються рішень державних органів про скасування рішення 1992 року, за яким у заявника виникло право користування земельною ділянкою, що призвело до порушення майнових прав заявника.
		В даних правовідносинах відсутні обставини для застосування зазначених висновків Європейського суду з прав людини, оскільки державним органом, відповідачем, не було допущено помилку, скасовано попереднє рішення або норму закону, за якою позивач набув права на певний розмір пенсії, позивач не мав права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як до внесення змін до Закону № 796-ХІІ так і після їх внесення.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
		Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторін процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45). 
		Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дії та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), адреса: 66300, АДРЕСА_1, телефон: НОМЕР_3
		 
		Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (ЄДРПОУ 40386424), адреса: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Шкільна, 2-б, телефон: (04862) 21767, електронна пошта: kot@od.pfu.gov.ua
		 
		Головуючий суддя                                                                      Потоцька Н.В.
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...