Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/1510/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів довічного утримання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2018. Оприлюднено: 06.07.2018.
Дата набрання законної сили: 25.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 668/1510/15-ц
		провадження № 61-18684 св 18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5,
		представник позивача - ОСОБА_6,
		відповідач - ОСОБА_7,
		представник відповідача - ОСОБА_8,
		третя особа - державний нотаріус Другої херсонської державної нотаріальної контори м. Херсона Дергільова Олена Григорівна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10, подану представником - ОСОБА_8, на рішення Суворовського районного суду м. Херсона у складі судді Булах Є. М. 
		від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Пузанової Л. В., Фурман Т. Г., 
		від 14 лютого 2017 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання договору довічного утримання.
		Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2011 року між ним та ОСОБА_7 було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Другої херсонської державної нотаріальної контори 
		Дергільовою О. Г. Відповідно до цього договору він передав у власність 
		ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 прийняв будинок у власність та зобов'язався згідно із умовами пунктів 6, 7 договору надавати йому довічне і повне утримання та забезпечення у вигляді: забезпечення його житлом (шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному житловому будинку), харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, з визначенням вартості забезпечення у розмірі 300 грн щомісячно.  
		Оскільки ОСОБА_7 свої зобов'язання за договором не виконував, то, ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд договір довічного утримання розірвати.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
		Договір довічного утримання (догляду) від 29 грудня 2011 року за № 1-64, посвідчений державним нотаріусом Другої херсонської державної нотаріальної контори Дергільовою О. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1-647, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, розірвано.
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання від 29 грудня 2011 року за № 1-64, а саме: будинок АДРЕСА_1.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх обов'язків за договором довічного утримання не надав, догляд за позивачем не здійснює, а перебуває за межами території України, що вбачається з поданих до суду заяв. Виходячи з природи відносин, що виникають із договору довічного утримання, суд вважав, що подальша його дія суперечитиме інтересам позивача.
		Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_4, померлого 
		ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_5
		Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, подану представником - ОСОБА_11, відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4, оскільки відповідач порушував умови договору довічного утримання та не надавав йому належного забезпечення. При цьому правильно зазначив про те, що ОСОБА_7 протягом тривалого часу перебував за кордоном (близько трьох місяців) та не здійснював реального виконання умов договору в частині забезпечення відчужувача харчуванням, доглядом й необхідною допомогою. Вказані обставини не були спростовані у суді апеляційної інстанції.
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що з позовом до суду про розірвання договору довічного утримання ОСОБА_4 звернувся у лютому 2015 року, тобто майже через чотири роки після його укладення. Це свідчить, що протягом усього часу дії договору його умови виконувались належним чином. Крім того, 
		14 грудня 2010 року ОСОБА_4 склав на ім'я ОСОБА_7 заповіт на спірний будинок. 
		Процесуальний обов'язок доказування юридичних фактів для розірвання договору згідно із законом лежить на позивачеві, а тому суд апеляційної інстанції помилково вказав, що ОСОБА_7 не надав доказів виконання умов договору.
		У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_7, подану представником - ОСОБА_8
		ОСОБА_5 вважає рішення у справі законними та обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним дослідженням обстави та доказів у справі. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Встановлено, і це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
		Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
		За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений,  и     у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
		Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку         з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
		Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Судами встановлено, що 29 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено договір довічного утримання (догляду), за яким останній прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язався надавати довічне і повне утримання та забезпечення ОСОБА_4 у вигляді забезпечення його житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному житловому будинку, забезпечення його харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, з визначенням вартості щомісячного забезпечення у розмірі 300 гривень з її індексацією. У разі смерті ОСОБА_4 ОСОБА_7 зобов'язався поховати його на кладовищі у м. Херсоні (а. с. 8).
		Пунктом 8 договору передбачена можливість його розірвання у порядку, передбаченому статтями 755-758 ЦК України. 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, його правонаступником є ОСОБА_5
		ОСОБА_5 здійснила поховання свого батька ОСОБА_4 на кладовищі села Новофедорівка Голопристанського району, Херсонської області 06 лютого 
		2016 року (а. с. 151).
		Установивши, що відповідач, тривалий час перебуваючи за межами країни, належним чином не виконував своїх зобов'язань за договором довічного утримання, а саме: щодо забезпечення харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору довічного утримання.
		Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_7, поданої представником - ОСОБА_8, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_10, подану представником - ОСОБА_8, залишити без задоволення.
		Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 лютого 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            С. Ф. Хопта
		О.В. Білоконь
		Є.В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...