Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 670/266/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		03 липня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 670/266/17
		провадження № 61-7680 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_4,відповідач-Охрімовецька сільська рада Віньковецького району Хмельницької області,треті особи-Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, -Земельно-аграрний центр «Карат», 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області у складі судді Потапова О. О. від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області у складі суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І., від 24 жовтня 2017 року.
		 
		Встановив:
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Охрімовецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Земельно-аграрний центр «Карат», про визнання права власності за набувальною давністю.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що рішенням Охрімовецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,11 га для ведення особистого селянського господарства та дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в с. Охрімівці Віньковецького району Хмельницької області для отримання у власність земельної ділянки розміром 0, 25 га за адресою: АДРЕСА_1
		Позивач виготовив проекти землеустрою щодо відведених земельних ділянок, і подав їх на затвердження сільській раді, однак рада відмовилась затверджувати ці проекти, посилаючись на наявність на ділянках землі копанки та криниці загального користування.
		ОСОБА_4 вказав, що спірними землями його сім'я безперервно користується уже більше 15 років. Зокрема, рішенням Охрімовецької сільської ради Хмельницької області від 17 жовтня 2008 року спірні земельні ділянки були передані його покійній матері ОСОБА_6 і його володіння спірними земельними ділянками є добросовісним, відкритим та безперервним. 
		Посилаючись на те, що на вказаній землі позивач бере з криниці воду, неодноразово ремонтував і чистив криницю та підтримував копанку, якою останнім часом ніхто із місцевих жителів не користується, просив задовольнити його позов.
		 
		На підставі наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за кадастровим № НОМЕР_1, а також площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим № НОМЕР_2, які знаходяться в АДРЕСА_1
		 
		Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року в позові відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Охрімовецької сільської ради Хмельницької області від 17 жовтня 2008 року передано у власність матері позивача ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року і, з якою він постійно проживав до дня її смерті в с. Охрімівці, земельну ділянку площею 0,36 га, а саме: земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 0,25 га та 0,11 га - для ведення особистого селянського господарства.
		В силу положень частини третьої статті 1268 та статті 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач як спадкоємець першої черги, набув право на вказану земельну ділянку. Таке право на землю відповідачем не оспорюється, але оспорюється лише конфігурація ділянки, оскільки померла ОСОБА_6 не виготовила технічну документацію та державний акт на землю, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні належні докази того, що криниця і копанка, які є на цій земельній ділянці, увійшли до земельної ділянки, яку передано у власність ОСОБА_6
		Відмовляючи у позові ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і 0,11 га - для ведення особистого селянського господарства в порядку набувальної давності, суд першої інстанції виходив з того, що землю за набувальною давністю можна отримати тільки з дозволу органу місцевого самоврядування, що передбачено статтею 119 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), однак такого орган місцевого самоврядування позивачу не надає.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при оцінці доводів апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що власником спірної ділянки є Охрімовецька сільська рада Хмельницької області, апеляційний суд визнав такі доводи обґрунтованими, однак це посилання не призвело до невірного вирішення справи.
		Колегія суддів апеляційного суду вважала, що некоректними є доводи апеляційної скарги на невідповідність оскаржуваного рішення практиці Європейського суду з прав людини, а саме рішенню по справі «Рисовський проти України», оскільки доказів того, що спірна земельна ділянка, на якій розміщені криниця та копанка увійшли до складу земель, що були передані рішенням Охрімовецької сільської ради Хмельницької області від 17 жовтня 2008 року № 17 у власність померлій матері позивача ОСОБА_6, ОСОБА_4 в порушення вимог статей 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року надано не було.
		Апеляційний суд встановив, що порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення суду, судом першої інстанції не допущено.
		 
		У касаційній скарзі, поданій в листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року і ухвалити у справі нове рішення суду про задоволення вимог позову в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 обґрунтована тим, що:
		- апеляційний суд дійшов помилкових висновків про неможливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства;
		- апеляційний суд дійшов суперечливих висновків щодо помилковості висновків суду першої інстанції щодо власника спірної землі (сільська рада) і при цьому щодо правильності вирішення судом першої інстанції спору;
		- апеляційний суд помилково вказав на неможливість одержання у власність земельної ділянки за набувальною давністю у інший спосіб (за рішенням суду), ніж як за рішенням органу місцевого самоврядування;
		- апеляційний суд не навів мотивів з яких не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що сільська рада лише в 2016 році, після розпочатого позивачем процесу приватизації спірної землі, самовільно відокремила землю, якою його сім'я відкрито і добросовісно користується більше 15 років;
		- апеляційний суд не взяв до уваги, що лише позивач ремонтує і чистить криницю яка знаходиться на його подвір'ї, те, що копанка знаходиться на городі позивача, і їх відокремлення технічно неможливе;
		- апеляційний суд безпідставно відхилив посилання апеляційної скарги на необхідність дотримання судом при вирішенні спору практики Європейського суду з прав людини.
		 
		Рішення суду першої інстанції на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, також є незаконним.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		За правилами статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року крім іншого відкрито касаційне провадження у справі, роз'яснено сторонам у справі право на подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Правом на подання відзиву на касаційну скаргу сторони не скористалися.
		 
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За правилами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.
		 
		Апеляційним судом обґрунтовано встановлено, що згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		 
		Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		 
		Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.
		 
		В силу положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		 
		Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		 
		Встановлено, що рішеннями сесії Охрімовецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 24 січня 2017 року № 22-13/2017 та № 23-13/2017 відмовлено ОСОБА_4 у погодженні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підстав відсутності висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі; в технічній документації не виділено землі загального користування сільської ради (криниці-копанки); при обмірі земельної ділянки не було представника сільської ради; не погоджено межі з власником сусідньої земельної ділянки ОСОБА_7 (а. с. 22-23).
		 
		В силу частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		 
		Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
		Апеляційний суд правильно встановив, що спеціальним законом, який регулює порядок набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є ЗК України.
		 
		Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.
		 
		Як слідує із зазначеної вище норми, законодавцем передбачено лише право громадян звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу у власність або надання в користування земельної ділянки, якою вони добросовісно, відкрито і безперервно користуються протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку. При отриманні відмови в задоволенні клопотання про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування або залишення його без розгляду, громадянин має право оскаржити такі дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування до суду в установленому законом порядку.
		 
		ОСОБА_4 при зверненні до суду з цим позовом не ставив вимоги про оскарження дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування щодо відмови йому в задоволенні клопотання про передачу земельної ділянки у власність за набувальною давністю, або залишення такого клопотання без розгляду, тощо. І навпаки, при розгляді справи судами встановлено, що ОСОБА_4 не звертався до Охрімовецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області з клопотанням про передачу йому у власність земельних ділянок саме в порядку набувальної давності та будь-якого рішення сільська рада з цього питання не приймала.
		 
		Тому апеляційний суд дійшов правильних висновків, що вимоги позову, обрані позивачем, не підлягають задоволенню в цьому випадку (передчасний позов).
		 
		Зазначені вище посилання касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права жодним чином не спростовують наведених вище і правильних по суті мотивів апеляційного суду про необхідність відмови в задоволенні цього позову, а також про необхідність залишення в силі правильного по суті рішення суду першої інстанції у справі.
		 
		Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення у справі без змін, оскільки відповідні судові рішення судів попередніх інстанцій правильні по суті, законні та обґрунтовані, їх ухвалено судами з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій.
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 та пунктом 4 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, 
		 
		Постановив:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                            В. В. Пророк
		 
		 
		В.С. Висоцька
		 
		 
		І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...