Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/4875/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 06.07.2018. Зареєстровано: 08.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
Дата набрання законної сили: 19.08.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		           Справа № 711/4875/16-к
		Провадження № 1-кп/711/48/18
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		06 липня 2018 року м. Черкаси
		 
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого: судді ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		за участі прокурора ОСОБА_5 , представників потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ,
		провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_1 ,
		в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.4 ст. 190, ст. 356, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з вищою освітою, голови парафіяльної ради релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів», який має на утриманні неповнолітню дитину, 2006 року народження, раніше судимого 02.04.2014 р. Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки, без зареєстрованого місця проживання, мешканця АДРЕСА_2 ,
		в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.4 ст. 190, ст. 356, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 389 КК України, суд
		 
		в с т а н о в и в :
		Підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вчинили умисні кримінальні правопорушення (злочини) за наступних обставин.
		Черкаська обласна редакція газети «Село і Люди» (нова назва газети «Земля Черкаська»), засновниками якої є трудовий колектив газети, Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області та Черкаська обласна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, стала власником нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , яке було придбано у відповідності з рішенням № 315 від 30.05.1997 р. «Про будівництво об`єктів та прийняття в експлуатацію 3-секційного 116-квартирного будинку по АДРЕСА_3 » і передано на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 170 від 16.03.1998 року як незавершене будівництво офісу площею 325 квадратних метрів.
		Дізнавшись про те, що це приміщення тривалий час не використовується Черкаською обласною редакцією газети «Село і Люди», обвинувачений ОСОБА_9 в невстановлений час та місці підробив для подальшого використання наступні документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по вул. Сержанта Жужоми» («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997, в яких відтиски печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» нанесені не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», підписи від імені ОСОБА_13 в графі «Генеральний директор» виконані не ОСОБА_13 , а іншою особою, поставивши при цьому свій власний підпис.
		Цими умисними діями підсудний ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 358 КК України  підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, з метою використання його підроблювачем.
		З метою протиправного заволодіння чужим майном шляхом обману підсудний ОСОБА_9 21 січня 2015 року уклав з головою парафіяльної ради релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» підсудним ОСОБА_10 , якому не було відомо про злочинний намір ОСОБА_9 , договір оренди нежитлового приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , а 06 лютого 2015 року, не будучи власником вказаного приміщення, ОСОБА_14 надав ОСОБА_15 для використання нотаріально посвідчену довіреність на право діяти від його імені в різних організаціях з метою набуття права власності на нерухоме майно, а також підроблені документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по вул. Сержанта Жужоми» («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997; виписку списку інвесторів № 245 від 17.07.1997, в яких відтиски печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» нанесені не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», підписи від імені ОСОБА_13 в графі «Генеральний директор» виконані не ОСОБА_13 , а іншою особою.
		10 лютого 2015 року ОСОБА_15 на підставі цієї довіреності замовив на ім`я ОСОБА_9 в товаристві з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «АЛТАНА» (Черкаське відділення), що розташоване в м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31 офіс 4, виготовлення технічного паспорта не нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 . 
		20 лютого 2015 року ОСОБА_15 , не знаючи про істинні наміри ОСОБА_14 , подав до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, заяву без присвоєного на той час номера нежитлового приміщення та отримані від ОСОБА_14 підроблені документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 » («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по АДРЕСА_3 »); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997; виписку списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 для реєстрації права власності на нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_9 , з новим номером нежитлового приміщення № 117, який був присвоєний приміщенню на підстав наказу № 1276-а від 27.02.2015 Департаментом архітектури, містобудування та інспектування.
		02 березня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане приміщення за ОСОБА_9 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_15 .
		Внаслідок цих умисних корисливих дій ОСОБА_9 шляхом обману заволодів чужим майном, що належить Черкаській обласній редакції газети «Село і Люди» (нова назва газети «Земля Черкаська»), засновниками якої є трудовий колектив газети, Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області та Черкаська обласна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, що складається з вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв.м вартістю 1329200 грн. і підвальних приміщень площею 40 кв.м вартістю 99045 грн., а всього загальною вартістю 1428245 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим причинив потерпілим матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.
		Вказаними діями підсудний ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 190 КК України  заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайство); а також злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України  використання завідомо підробленого документа.
		Підсудний ОСОБА_10 , будучи особою, яка вироком Соснівського райноого суду м. Черкаси від 02.04.2014 р. засуджена за ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки, перебуваючи на обліку Придніпровського районного відділу м. Черкаси кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, та будучи письмово ознайомленим 11.06.2014 р. з порядком відбування покарання та попередженим про кримінальну відповідальність у разі ухилення, умисно ухилився від покарання, не пов`язаного з позбавлення волі, а саме  позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, з червня 2014 року по 26 січня 2016 року був головою парафіяльної ради релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» (ідентифікаційний код 38305299), керівником виконавчого органу зареєстрованої в установленому Законом порядку юридичної особи, який згідно з пунктом 3.9. Статуту РГ ІПЦ «Семи архангелів» наділений повноваженнями щодо представництва парафіяльної ради в ділових, фінансово-господарських і адміністративних питаннях, а також виступати у цивільних правовідносинах та укладати договори, 04 березня 2015 року, діючи в інтересах релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» як її представник, уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 117, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, 6, тим самим вчинив дії, направлені на придбання та прийняття даного нерухомого майна у власність вказаної юридичної особи.
		Зазначеними умисними діями обвинувачений ОСОБА_10 ухилився від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме  позбавлення права обіймати певні посади особою, засудженою до такого покарання, чим вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 389 КК України.
		Обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 винуватими себе не визнали, пояснивши наступне.
		Безлюдько: в 1997 році його мати приїхала додому з невідомим, якого мати представила юрисконсультом ЗАТ «Черкасизалізобетон», на якому вона тривалий час працювала, котрий     дав йому підписати якісь документи, де були проставлені печатки і підписи. Він підписав документи на прохання матері, не вчитуючись в їх зміст, і забув про цей випадок, а в 2009 році знайшов їх і від матері дізнався, що вона внесла кошти від його імені для дольової участі у будівництві. Знайдені документи показав знайомим юристам, які роз`яснили йому, що на підставі цих документів він є власником вбудовано-прибудованого приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 . Він звертався за вказаною адресою, але якісь люди, що перебували в приміщенні, повідомили йому, що його документи недійсні, а власниками приміщення є вони. Будучи прихожанином РГ ІПЦ «Семи архангелів», весною 2014 року він сповідався ОСОБА_10 як священнослужителю і розповів йому про проблему з нерухомістю, яку він не може вирішити самостійно. ОСОБА_15 пообіцяв йому допомогти, тому він в 2015 році дав йому доручення на право реєстрації права власності і передав документи, які підписав у 1997 році і знайшов в 2009 році. Злочинів не вчиняв, мати запевнила його, що від його імені вклала кошти в нерухомість.
		ОСОБА_15 : він є священнослужителем  головою релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» і не виконує організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. До нього звернувся як прихожанин ОСОБА_9 і повідомив, що має якісь документи, які підтверджують його право власності на нежитлове приміщення, але із-за браку досвіду та освіти не може оформити це право. З метою надання допомоги він отримав від ОСОБА_14 надані ним документи і нотаріально посвідчену довіреність та здав до відповідних інстанцій, де отримав документ про право власності на ім`я ОСОБА_9 і передав йому. 04.03.2015 р. від імені релігійної громади він уклав договір з ОСОБА_14 на придбання частини приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 . Про те, що передані ОСОБА_14 документи підроблені, йому не було відомо. Перед одержанням від ОСОБА_14 довіреності він відвідував це приміщення, куди заходила якась невідома йому особа і цікавилась, що він тут робить, але не повідомляла йому про право власності на приміщення інших осіб.
		Винуватість підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні вказаних у вироку злочинів доведена перед судом наступними доказами.
		Представник потерпілого ОСОБА_7 повідомив, що редакція газети «Село і люди» уклала інвестиційний договір із забудовником і рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 170 від 16.03.1998 року вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_3 як незавершене будівництво було передано редакції, яка займала його на протязі тривалого часу. Колектив редакції працював в приміщенні до 2011 року, потім випуск газети припинився і за приміщенням час від часу наглядали, хоча його не ввели офіційно в експлуатацію. 05.02.2015 р. він прибув до приміщення і побачив, що в ньому перебуває ОСОБА_15 , який представився капеланом і займає приміщення на підставі договору оренди, укладеного із прихожанином церкви ОСОБА_14 . На його доводи про те, що приміщення належить редакції, ОСОБА_15 дав йому примірник укладеного з ОСОБА_14 договору оренди і повідомив, що вірить ОСОБА_14 про те, що той є власником приміщення.
		З наданої ОСОБА_16 в ході досудового розслідування копії договору оренди, який він отримав 05.02.2015 р. від підсудного ОСОБА_15 , випливає, що 21.01.2015 р. ОСОБА_9 передав релігійній громаді ІПЦ «Семи архангелів», від імені якої діяв ОСОБА_15 , в тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_3 (т.1 а.с.8). В цьому договорі зазначено паспортні та анкетні дані ОСОБА_14 , а також реквізити вказаної релігійної громади та телефони ОСОБА_15 . Зазначене і сам факт перебування ОСОБА_15 в цьому приміщенні на час відвідання ОСОБА_16 підтверджує факт укладання такого договору.
		Представник потерпілого ОСОБА_8 пояснив, що Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області є співзасновником вказаної газети. 05.02.2015 р. ОСОБА_16 повідомив йому про те, що приміщення, в будівництво якого редакція газети вклала кошти, самовільно зайняте.
		Свідок ОСОБА_17 дав показання про те, що редакція газети уклала інвестиційний договір, згідно з яким біля 90 тис. грн. перерахувала забудовнику. Після 1998 року редакція займала офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , уклала договори на надання комунальних послуг. Після 2011 року випуск газети припинився і приміщення стояло зачинене, але ОСОБА_16 його періодично провідував, а потім повідомив йому, що приміщення зайняте. 
		Показання вказаних представників потерпілих і свідка підтверджені наступними документами.
		Згідно із рішенням № 315 від 30.05.1997 р. виконавчого комітету Черкаської міської ради надано дозвіл державному комунальному підприємству «Черкасиінвестбуд» виконати будівництво вбудовано-прибудованих приміщень у 3-секційному 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 під розміщення офісу газети «Село і люди» (т.2 а.с.41).
		На підставі рішення виконкому Черкаської міської ради № 170 від 16.03.1998 р. незавершене будівництво офісу площею 325 кв.м у вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку по АДРЕСА_3 передано на баланс газети «Село і люди» (т.2 а.с.15).
		Згідно із копією акта прийому-передачі від 01.07.1998 р. на підставі цього рішення виконавчого комітету зазначене вище приміщення взято на баланс редакції газети «Село і люди» (т.6 а.с.188).
		З оригіналів та копій листів, банківських та інших документів встановлено, що редакція газети «Село і люди» вносила плату ЗАТ «Черкасизалізобетон» за будівництво приміщення в 116-квартирному будинку по АДРЕСА_3 і користувалась ним, укладала договори на постачання комунальних послуг та оплачувала їх (т.1 а.с.41, 44-50, 103-110, т.2 а.с.18-35, 76-91, 94-104, т. 4 а.с.42-59, 70-75, 104), а також зверталась до різних інстанцій з метою введення цього приміщення в експлуатацію (т.2 а.с. 187-192).
		Згідно з висновком судової криміналістичної експертизи у договорі № 70/1 від 15.04.1997 р. «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 » («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акті прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997 р.; виписці списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 р. підписи перед прізвищем « ОСОБА_13 » виконані не ОСОБА_13 , а іншою особою (т.2 а.с.123-131). 
		Як з`ясовано судом із показань підсудних, ці документи підсудний ОСОБА_14 передав ОСОБА_15 для подальшого використання при оформленні права власності ОСОБА_14 на вказане приміщення, а ОСОБА_18 , в свою чергу, передав їх до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції (т.3 а.с.241-243). 
		Також вказаним висновком експертизи встановлено, що в наданому Січкарем екземплярі договору № 70 від 14.04.1997 р. «Про дольову участь в інвестуванні будівництва вбудовано-прибудованої частини та підвального приміщення в 116-квартирному житловому будинку по вул. С.Жужоми («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы») підпис після прізвища « ОСОБА_13 » виконаний ОСОБА_13 .
		За підсумками судової криміналістичної експертизи на а.с.184-190) в наданих ОСОБА_14 вказаних вище договорі 70/1 від 15.04.1997 р., акті прийому-передачі від 16.07.1997 та у виписці списку інвесторів від 17.07.1997 р. відтиск печатки нанесено не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», зразки якої надано на експертизу, а іншою печаткою. В той же час, на наданому ОСОБА_16 вказаному договорі № 70 від 14.04.1997 р. відтиск печатки виконаний печаткою вказаного товариства.
		Проведеною такою ж експертизою встановлено, що відтиски печатки ЗАТ «Черкаси-залізобетон» в договорі № 70/1 від 15.04.1997, акті прийому-передачі від 16.07.1997, у виписці списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 (наданих ОСОБА_19 для використання) нанесені однією печаткою за умови, що з того ж файлу оригінала не було виготовлено інший примірник печатки. Відтиски печаток на вказаних документах і відтиск печатки на наданому Січкарем договорі № 70 від 14.04.1997 нанесені різними печатками.
		Підстав для сумнівів у висновках цих експертиз у суду немає, оскільки для дослідження надавались експертам зразки підпису ОСОБА_13 і відтиску печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» за вказаний у перелічених документах період, які вилучались із різних організацій та установ. Участь газети «Село і люди» в інвестуванні будівництва підтверджена вказаними вище документами та їх копіями. Все це в сукупності із показаннями представників потерпілих переконує суд в тому, що не підсудний ОСОБА_14 , а редакція вказаної газети вкладала кошти в будівництво вбудовано-прибудованої частини та підвального приміщення в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 .
		За висновками судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_9 в договорі 70/1 від 15.04.1997 р., акті прийому-передачі від 16.07.1997 р. виконані підсудним ОСОБА_9 (т. 7 а.с.34-39).
		Із наданих ТОВ «Інжинірингова Компанія «Алтана» копій документів встановлено, що замовлення на виготовлення технічного паспорта на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_3 , було здійснено ОСОБА_10 , який діяв від імені ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та надав пакет документів, у тому числі договір № 70/1 від 15.04.1997 р. «О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы», акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997 р. (т.6 а.с.154-163).
		У вилученій реєстраційній справі на об`єкт нерухомості вбудованого прибудованого приміщення, що зберігається у відділі державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, містяться документи, які свідчать про те, що ОСОБА_10 , діючи на підставі довіреності, виданої йому 06.02.2015 р. ОСОБА_14 , подавав від його імені заяву та інші документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень, в тому числі й договір № 70/1 від 15.04.1997 р., акт прийому-передачі від 16.07.1997 р., виписку із переліку інвесторів № 245 від 17.07.1997 р, на підставі чого 02.03.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення, що розташоване в АДРЕСА_4 за ОСОБА_9 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_15 (т.5 а.с.7-37).
		Висновком оціночно-будівельної експертизи встановлено, що станом на лютий 2015 року ринкова вартість вбудовано-прибудованого приміщення та підвальних приміщень, що розташовані в АДРЕСА_3 , становила: вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв.м - 1329200 грн., підвальних приміщень площею 40 кв.м - 99045 грн., а всього 1428245 грн. (т.7 а.с.49-81).
		Згідно з наданими Придніпровським районним відділом м. Черкаси кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області ОСОБА_10 перебував на обліку як особа, засуджена вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2014 р. за ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки. Перебуваючи на обліку, засуджений був повідомлений про можливе настання кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 389 КК України у разі ухилення від відбування призначеного покарання. (т.8 а.с.236-245).
		Із наданих нотаріусом документів встановлено, що 04 березня 2015 року ОСОБА_10 , діючи в інтересах релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» як її представник, уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 117, що знаходиться в АДРЕСА_3 (т.5 а.с.51-107).
		Із довідки ДПІ у м. Черкасах встановлено, що релігійна громада істино-православної церкви «Семи архангелів» перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.6 а.с.152).
		Аналіз наведених доказів приводить суд до однозначного висновку доведеності того, що підсудний ОСОБА_9 підробив офіційні документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по вул. Сержанта Жужоми» («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»), акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997, тому що своїм підписом вніс до нього неправдиві відомості про те, що він їх підписав в день укладання цих договорів, хоча він, виходячи із його показань, підписав їх в один день, а документи датовані різними числами; при цьому не був присутнім інший учасник договорів; своїми підписами ОСОБА_14 підтвердив неправдиву інформацію про те, що він здійснював фінансування робіт та матеріалів по будівництву вбудовано-прибудованих приміщень в будинку АДРЕСА_3 , а також прийняв збудовані приміщення. Разом з тим, суду не надано доказів того, що саме ОСОБА_14 , а не інша особа, проставив відтиски печаток і вчинив підписи замість директора ЗАТ «Черкасизалізобетон» на цих документах і в виписці зі списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 р., тому суд вважає недоведеним, що ОСОБА_14 вчинив підробку останнього документа.
		Зазначеними діями ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 358 КК України  підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, з метою використання його підроблювачем.
		Мета використання підроблених документів, в тому числі й виписки списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 р., встановлена із фактичних дій обвинуваченого ОСОБА_14 , який, знаючи, що він не був інвестором і не вносив кошти для будівництва приміщень, не укладав відповідних договорів, але разом із довіреністю передав їх ОСОБА_15 для реєстрації права власності на нерухомість.
		Цими умисними діями підсудний ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України  використання завідомо підробленого документа.
		Кримінальну відповідальність за ст. 358 КК України ОСОБА_9 повинен нести в редакції Закону від 07.04.2011 р., який пом`якшує відповідальність.
		Незважаючи на те, що редакція газети «Село і люди» не зареєструвала право власності на зазначені у вироку приміщення, суд вважає, що вбудовано-прибудовані приміщення і підвальні приміщення, розташовані в АДРЕСА_3 , належали на праві власності редакції цієї газети, виходячи з наступного.
		Відповідно до положень ст.5 ЦК України при вирішенні спорів, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності цього Кодексу та тривають до цього часу, суди повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, встановити час та підстави виникнення права власності, з`ясувати, чи належить майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час.
		За положеннями ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.
		Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.
		Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 24 травня 2017 року у справі №640/2034/15-ц.
		З наведених вище доказів судом встановлено, що редакція газети «Село і люди» брала участь в інвестуванні будівництва приміщень, які були передані їй на баланс і прийняті згідно з актом прийому-передачі, утримувала ці приміщення і вносила плату за надані згідно з укладеними договорами комунальні послуги.
		Таким чином, станом на лютий 2015 року зазначені вище приміщення були власністю редакції газети «Село і люди», але вибули з її власності у зв`язку із тим, що 02 березня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за ОСОБА_9 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_10 .
		Відомості, що містяться в показаннях свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 суд не допускає як докази, тому що ці докази не відкривались в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.
		Суд допитав свідка ОСОБА_22 , яка підтвердила те, що вона до 1990 р. працювала в ЗАТ «Черкасизалізобетон», але в 1996 р. дізналась про можливу участь в інвестуванні будівництва і вирішила вкласти кошти для придбання нерухомості для свого сина ОСОБА_9 . Для цього вона в 1997 р. привезла додому юрисконсульта підприємства, який дав її сину на підпис якісь документи. Наступного дня вона передала юрисконсульту 40 тисяч доларів США, а він віддав їй документи, на яких були підписи директора підприємства і проставлено печатки. Через кілька років син знайшов ці документи і вона повідомила його про те, що від його імені внесла кошти в будівництво нерухомості.
		Суд приходить до висновку про те, що свідок дала суду неправдиві показання з метою виправдання свого сина. Цей висновок суду ґрунтується на аналізі показань свідка, підсудного ОСОБА_14 і змісту документів, про які йде мова.
		Так, підсудний пояснив, що йому було надано документи, на яких вже було проставлено підписи і відтиски печатки. Свідок ОСОБА_22 дала показання про те, що кошти вона внесла на наступний день після підписання документів. Отже, на час підписання ОСОБА_14 документів, що начебто відбулось в один день, кошти його матір`ю не були внесені, але зі змісту договору № 70/1 від 15.04.1997 р. випливає, що 60 % коштів повинні бути внесені ОСОБА_14 на розрахунковий рахунок або в касу ТОВ «Черкасизалізобетон» не пізніше 15 банківських днів з дня його підписання, а решта  на протязі 5 банківських днів з дня підписання акта про здачу приміщення в експлуатацію; після завершення будівництва і повної оплати вартості ОСОБА_14 повинен прийняти у власність приміщення (пункти 2.1., 2.2., 2.3. договору). Зі змісту акта прийому-передачі від 16.07.1997 р. випливає, що у зв`язку з виконанням умов п.2.2. і п.2.3. зазначеного договору та з урахуванням того, що сума інвестицій внесена повністю, ОСОБА_9 приймає побудовані приміщення (т.3 а.с.242, 243). Отже, виходячи із показань цих осіб, директор ТОВ «Черкасизалізобетон» ОСОБА_13 нібито підписав цей акт і договір, на яких проставлені відтиски печатки, ще до того, як їх підписав ОСОБА_9 і до того, як мати ОСОБА_23 внесла кошти, тим більше, що кошти, виходячи з її показань, внесені ні на розрахунковий рахунок, ні в касу ТОВ «Черкасизалізобетон», що неможливо, тому що подія (внесення коштів) не наступила на час дати, яка проставлена на цих документах.
		В своїх заявах до різних органів та посадових осіб ОСОБА_9 вказував, що він уклав договір про дольову участь з будівельною організацією, після чого профінансував будівництво, після завершення якого підписав акт прийому-передачі збудованого приміщення, потім передав це приміщення в оренду редакції газети «Село і люди», після чого з 2012 року намагався повернути приміщення, в чому керівництво редакції йому відмовляло і заявляло, що ними підроблено документи на право власності на це приміщення (т.1 а.с.114, 130). Зміст цих заяв суперечить як показанням підсудного ОСОБА_14 в судовому засіданні, так і встановленим фактичним обставинам.
		Таким чином, підсудний ОСОБА_14 заволодів чужим майном шляхом обману. При цьому не має значення те, що він не обманював безпосередньо власника або його представника, адже він, використовуючи ОСОБА_15 , надавши через нього підроблені офіційні документи, обманув державного реєстратора, який наділений повноваженнями реєструвати право власності.
		Свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що вона, як державний реєстратор прав на нерухоме майно, отримала від ОСОБА_10 , який діяв від імені ОСОБА_9 , пакет документів, які зовні не викликали сумнівів в їх дійсності, тому прийняла 02.03.2015 р. рішення про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_4 , за ОСОБА_9 .
		З огляду на встановлені і доведені фактичні обставини суд вважає доведеним, що ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України  заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тому що вартість вказаного майна в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
		Згідно з вироком Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених за ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки (т.2 а.с.110).
		Із досліджених судом документів (Статуту релігійної громади, довідок про реєстрацію статуту, із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та ін.) встановлено, що релігійна організація РГ ІПЦ «Семи архангелів» зареєстрована в 2012 році та з того часу керівником її виконавчого органу як голова парафіяльної ради є ОСОБА_10 (т.5 а.с.60-74).
		Тобто, він є керівником юридичної особи і згідно з п. 3.9. Статуту РГ ІПЦ «Семи архангелів» наділений повноваженнями щодо представництва парафіяльної ради в ділових, фінансово-господарських і адміністративних питаннях, а також виступати у цивільних правовідносинах та укладати договори. З цього виходить, що ОСОБА_15 займав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також 04.03.2015р., діючи в інтересах вказаної релігійної організації, уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. 
		Таким чином, незважаючи на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2014 року, яким його засуджено за ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки, ОСОБА_10 в період іспитового строку та в період відбування додаткового покарання вчинив новий злочин, передбачений ч.1 ст. 389 КК України, тому що ухилився від покарання, не пов`язаного з позбавлення волі, а саме позбавлення права обіймати певні посади особою, засудженою до такого покарання.
		Разом із тим, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.03.2018 р. засудженого ОСОБА_10 звільнено від покарання у виді позбавлення волі, призначеного йому вказаним вироком, і ця ухвала набрала законної сили.
		При цьому суд враховує роз`яснення, які містяться в абз. 3 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», про те, що якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку.
		У зв`язку із викладеним суд за сукупністю вироків не може призначити остаточне покарання ОСОБА_15 за правилами приєднання покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням положень ч.3 ст. 71 КК України приєднує до нового основного покарання невідбуте додаткове покарання за попереднім вироком.
		ОСОБА_15 висунуто обвинувачення у вчиненні нового злочину, починаючи з 11.06.2014 року, тобто з часу ознайомлення з порядком відбування покарання та попередження про кримінальну відповідальність у разі ухилення від покарання, тому з часу проголошення вироку невідбута частина додаткового покарання складає 2 роки 09 місяців 21 день. ОСОБА_15 вчинив триваючий злочин, часом закінчення якого слід вважати дату повідомлення про підозру  26 січня 2016 року.
		 
		Незважаючи на те, що на утриманні підсудного ОСОБА_15 є дитина, якій не виповнилось 18-ти років, дія Закону України «Про амністію у 2016 році» на нього не поширюється на підставі п. «а» ст. 9 цього Закону, тому що він після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинив умисний злочин.
		Призначення покарання за новим злочином після звільнення засудженого від покарання за попереднім вироком допускається із застосуванням ст. 75 КК України.
		ОСОБА_10 характеризується позитивно (т.6 а.с.183-185). Пом`якшує його покарання наявність на утриманні малолітньої дитини. Обставини, які б обтяжували його покарання, відсутні.
		Суд враховує позитивні характеристики ОСОБА_15 , наявність постійного місця проживання і малолітньої дитини, тобто його міцні соціально-побутові зв`язки, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, належне виконання процесуальних обов`язків під час кримінального провадження, тому приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і приймає рішення про звільнення ОСОБА_15 від відбування основного покарання з випробуванням.
		За місцем проживання ОСОБА_9 характеризується як неплатник за надані комунальні послуги (т.6 а.с.91). Пом`якшує його покарання наявність на утриманні матері похилого віку. Обставини, які б обтяжували його покарання, не встановлені.
		Він вчинив особливо тяжкий злочин та злочини невеликої тяжкості. З урахуванням наявності обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_14 , суд застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначає йому мінімальний розмір покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України, а також додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна. Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не встановлено з урахуванням наслідків, які настали від його злочинів, та того, що потерпілому не відшкодовано завданої шкоди.
		Підсудним ОСОБА_9 і ОСОБА_10 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України  самоуправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремою організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода громадським інтересам та інтересам власника, за наступних обставин.
		Приблизно в 2104 році ОСОБА_14 дізнався, що нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі 116-квартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , не використовується власниками, повідомив про цю обставину ОСОБА_15 , після чого вони зайняли це приміщення.
		Достовірно знаючи про те, що зазначене нежитлове приміщення не належить ОСОБА_14 та переслідуючи мету отримання його в подальшому у власність за попереднього змовою, підсудні ОСОБА_15 і ОСОБА_14 уклали 21.01.2015 р. фіктивний договір оренди між ОСОБА_14 та релігійною громадою істино-православної церкви «Семи архангелів» в особі ОСОБА_15 , продовжуючи самовільно всупереч установчому законом порядку використовувати дане нежитлове приміщення. На вимогу редактора газети «Село і люди» ОСОБА_7 , починаючи з 05.02.2015 р., звільнити це приміщення підсудні його не звільнили, внаслідок чого редакція газети в особі редактора ОСОБА_16 була протиправно позбавлена доступу до приміщення та його використання, вартість якого склала 1428245 грн., чим завдана значна шкода інтересам власника.
		Суду не надано переконливих доказів тому, що ОСОБА_15 було відомо про злочинні наміри ОСОБА_14 заволодіти вказаним приміщенням.
		Суд вважає доведеним ті обставини, що 21.01.2015 р. між ОСОБА_14 та релігійною громадою ІПЦ «Семи архангелів», від імені якої діяв ОСОБА_15 , укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке, як раніше вказав суд, належало редакції газети «Село і люди», що встановлено із копії такого договору. Станом на 05.02.2015 р. в цьому приміщенні перебував ОСОБА_15 , що встановлено із показань ОСОБА_7 і підтверджено показаннями ОСОБА_25 і ОСОБА_26 .
		Разом з тим, із показань зазначених осіб судом встановлено, що приблизно з 2011 року випуск газети припинився і приміщення редакцією не використовувалось за призначенням, воно було зачинене і його періодично провідував ОСОБА_16 або інші працівники редакції. Суд встановив, що шкода редакції газети «Село і люди» у зв`язку з вибуттям із власності приміщення заподіяна внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 , передбачених ч.4 ст. 190 КК України.
		Таким чином, перед судом не доведено, що зазначеними діями підсудних заподіяно значної шкоди інтересам власника та/або громадським інтересам, тому підсудні підлягають виправданню у зв`язку із недоведеністю вчинення ними злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ст. 356 КК України.
		Також підсудний ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що він, достовірно знаючи те, що нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , не належить ОСОБА_9 , переслідуючи мету отримання його у власність шляхом шахрайства, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_14 , який надав йому нотаріально посвідчену довіреність та завідомо підроблені документи (договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 » («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по АДРЕСА_3 »); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997; виписку списку інвесторів № 245 від 17.07.1997), 10.02.2015 р. замовив на ім`я ОСОБА_9 в ТОВ «Інжинірингова компанія «АЛТАНА» (Черкаське відділення), що розташоване в м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31 офіс 4, виготовлення технічного паспорта не нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 . 20.02.2015 року ОСОБА_15 подав до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, заяву без присвоєного на той час номера нежитлового приміщення та отримані від ОСОБА_14 вказані підроблені документи для реєстрації права власності на нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_9 , з новим номером нежитлового приміщення № 117, який був присвоєний приміщенню на підставі наказу № 1276-а від 27.02.2015 Департаментом архітектури, містобудування та інспектування. 02.03.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане приміщення за ОСОБА_9 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_15 . Внаслідок цих умисних корисливих дій ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб шляхом обману заволодів чужим майном, що належить Черкаській обласній редакції газети «Село і Люди» і складається з вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв.м вартістю 1329200 грн. і підвальних приміщень площею 40 кв.м вартістю 99045 грн., а всього загальною вартістю 1428245 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим причинив потерпілим матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.
		Ці дії ОСОБА_10 кваліфіковані як злочини, передбачені ч. 4 ст. 190 та ч.4 ст. 358 КК України.
		Як зазначено вище, підсудний ОСОБА_15 винуватим себе не визнав і пояснив, що був переконаний у справжності документів, які йому передав ОСОБА_14 , та достовірності інформації, яку той йому повідомив.
		Суду не надано доказів, які б поза всяким розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_15 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні зазначених злочинів.
		Надані ОСОБА_19 документи, які той використовував для реєстрації права власності ОСОБА_14 на нежитлові приміщення, зовні схожі на справжні, тому що містять необхідні реквізити, в тому числі печатки і підписи. Сторона обвинувачення і представники потерпілих фактично тільки припускають те, що ОСОБА_15 знав про підробленість документів і мав намір шляхом обману заволодіти чужим майном, тому що діяв від імені ОСОБА_14 і використовував надані ним документи, а потім брав участь в укладенні договорів купівлі-продажу.
		Суд не сумнівається в правдивості показань ОСОБА_7 про те, що він 05.02.2015 р. повідомив ОСОБА_15 про те, що спірні приміщення перебувають у власності редакції газети «Село і люди», але із його показань також встановлено, що ОСОБА_15 у відповідь послався на договір оренди, укладений із ОСОБА_14 , тобто ОСОБА_15 вважав, що правомірно використовує приміщення, володільцем якого для нього був саме ОСОБА_14 .
		Суб`єктивна сторона вказаних злочинів характеризується прямим умислом, що перед судом не доведено, тому ОСОБА_10 підлягає виправданню у зв`язку із недоведеністю вчинення ним злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ч. 4 ст. 358 і ч.4 ст. 190 КК України.
		У зв`язку із викладеним суд також на підставі ч.3 ст. 337 КПК України виключає з обвинувачення ОСОБА_9 вчинення ним злочинів разом із ОСОБА_10 і за попередньою змовою із ним групою осіб.
		Суд вважає доведеним, що внаслідок злочинних дій підсудного ОСОБА_9 редакції газети «Село і люди» завдано майнової шкоди на 1428245 грн., розмір якої визначено висновком оціночно-будівельної експертизи, тому в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню. У зв`язку з виправданням ОСОБА_10 пред`явлений до нього цивільний позов потрібно залишити без розгляду.
		Строк дії обраних підсудним запобіжних заходів скінчився, підстав для обрання їм запобіжного заходу не встановлено.
		Вирішуючи долю речових доказів, суд вважає за необхідне зберігати їх в матеріалах кримінального провадження.
		З підсудного ОСОБА_9 потрібно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 5707 грн.60 коп.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		 
		у х в а л и в :
		Визнати ОСОБА_9 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ст. 356 КК України.
		Визнати ОСОБА_10 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ст. 356, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ст. 356, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України.
		Визнати ОСОБА_9 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:
		-за ч.1 ст. 358 КК України  у виді арешту строком 5 (п`ять) місяців;
		-за ч.4 ст. 358 КК України  у виді арешту строком 5( п`ять) місяців;
		-за ч.4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Визнати ОСОБА_10 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.
		На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, приєднати невідбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, призначеного йому вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2014 року, і призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки 11 місяців 21 день.
		У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		Згідно з положеннями п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_10 наступні обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Стигнути із ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 5707 грн.60 коп.
		Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_9 на користь редакції газети «Село і Люди» на відшкодування шкоди 1428245 грн. Цивільний позов до ОСОБА_10 залишити без розгляду.
		Речові докази (документи, в тому числі й підроблені) зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Копію вироку вручити прокурору і підсудним негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.
		 
		Головуючий: ОСОБА_1 
		судді ОСОБА_3 
		ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...