Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/172/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2018. Зареєстровано: 10.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2018.
Дата набрання законної сили: 06.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		про відмову у відводі колегії суддів
		 
		06 липня 2018 року  ЛуцькСправа № 803/172/16 Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Дмитрука В.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід колегії суддів  головуючому судді Ковальчуку В.Д., суддям Валюху В.М., Костюкевичу С.Ф., в адміністративній справі №803/172/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває справа №803/172/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити дії.
		На адресу суду 19 червня 2018 року за вх. №8096/18 надійшла заява позивача від 19 червня 2018 року про відвід усьому складу суду, який розглядає дану справу.
		Заява обґрунтована тим, що провадження у справі було відкрито 19.02.2016 року, а ухвалою суду від 11.03.2016 року провадження у даній справі було зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади». Позивач 06.06.2017 року та 19.12.2017 року звертався до суду з клопотаннями про поновлення провадження у справі, але суд ухвалами від 20.06.2017 року та 29.01.2018 року відмовив у задоволенні зазначених клопотань.
		Позивач зазначає, що станом на червень 2018 року з аналізу судової практики судів першої та апеляційної інстанції слідує, що суди поновлюють провадження у справах, аналогічній цій, тобто у справах про визнання протиправними і скасування наказів про звільнення з публічної служби на підставі Закону України «Про очищення влади», в звязку з чим позивач втретє звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі. Проте, на думку позивача, у цього складу суду - головуючого судді Ковальчука В.Д., суддів Валюха В.М., Костюкевича С.Ф. - сформувалася певна правова позиція в даній справі з приводу поновлення у ній провадження, а відтак існує обґрунтований сумнів, що розгляд клопотання буде обєктивним, якщо таке клопотання щодо поновлення провадження у справі будуть вирішувати ті ж самі судді.
		Розглянувши питання про відвід, суд, що розглядає дану справу, дійшов висновку про необґрунтованість заяви, а тому, враховуючи, що провадження у справі на момент розгляду заяви про відвід, вже зупинене, на підставі ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України постановив ухвалу про передачу справи для вирішення питання про відвід складу суду іншому складу суду.
		Відповідно до ч.8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
		Вивчивши подані матеріали, суд вважає, що розгляд заяви слід здійснювати в порядку письмового провадження. 
		Дослідивши наведені позивачем обставини, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.
		Статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, зокрема, відповідно до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
		Позивач в обґрунтування наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді зазначив, що колегія суддів безпідставно відхилила ті підстави поновлення провадження у справі, які беруться до уваги іншими судами при вирішенні аналогічних клопотань, та фактичним формуванням правової позиції зазначених суддів щодо можливості поновлення провадження у справі за наявних обставин.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
		Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» (справа № 08692/79, рішення від 01.10.1982 року) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
		Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» (заява № 10486/83) зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
		Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» (серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30 рішення від 24.02.1993 року) ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
		Суд зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності колегії суддів - головуючого судді Ковальчука В.Д., суддів Валюха В.М., Костюкевича С.Ф. - при розгляді даної справи, з доводів заяви про відвід не вбачається. Відтак, сам лише сумнів позивача у неупередженості чи необєктивності суддів, не є чинником, що об'єктивно може впливати на неупередженість та безсторонність суду.
		В частині 4 статті 36 КАС України зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявленого відводу колегії суддів - головуючого судді Ковальчука В.Д., суддів Валюха В.М., Костюкевича С.Ф.
		Керуючись статтями 36, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні заяви позивача про відвід колегії суддів  головуючому судді Ковальчуку В.Д., суддям Валюху В.М., Костюкевичу С.Ф., в адміністративній справі №803/172/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити дії, - відмовити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення щодо даної ухвали може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду за результатами розгляду справи по суті. 
		 
		 
		Суддя В.В.Дмитрук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...