Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 281/46/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
Дата набрання законної сили: 04.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 липня 2018 року                                                                       
		м. Київ                                                                   
		 
		справа № 281/46/16-ц
		 
		провадження № 61-9561св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2016 року у складі колегії суддів Худякової А. М., Косигіної Л. М., Григорусь Н. Й., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області (далі - УПФУ в Лугинському районі Житомирської області) про відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної неправомірними діями органу державної влади.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 25 липня 2014 року вона зверталася до Лугинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в Лугинському районі Житомирської областіпро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, її адміністративний позов було задоволено частково. Визнано дії УПФУ в Лугинському районі Житомирської області щодо не проведення перерахунку та виплати їй пенсії протиправними та зобов'язано провести перерахунок пенсії і виплачувати її, починаючи з 01 червня 2014 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 30 квітня 2005 року «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Протиправними діями УПФУ в Лугинському районі Житомирської області, які полягали у безпідставному зменшенні їй розміру пенсії, що призвело до необхідності відстоювати свої права в суді,їй заподіяно майнову і моральну шкоду. Майнова шкода полягає в оплаті послуг її представника з надання правової допомоги у справі, а також у понесених витратах на пальне в період розгляду справи в Житомирському апеляційному адміністративному суді. Загальний розмір понесених витрат складає  3 189,91 грн. Крім цього, їй було заподіяно моральну шкоду. З вини відповідача та внаслідок його протиправних дій вона втратила душевний спокій, вимушена була неодноразово звертатися за медичною допомогою, знаходилася у стані морального пригнічення і дискомфорту, у неї постійно боліла голова, був підвищений артеріальний тиск, вона відчувала біль у серці. Розмір моральної шкоди обґрунтувала глибиною душевних страждань і оцінила в сумі 15 тис. грн. Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на свою користь вказані грошові кошти. 
		 
		УПФУ в Лугинському районі Житомирської областізаперечило проти позову і просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що майнова шкода не підлягає відшкодуванню, оскільки витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, пов'язані з прибуттям до суду, несуть сторони. Моральна шкода не може бути відшкодована, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які  підтверджують наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, а також суду не надано доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди.
		 
		Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року замінено неналежного відповідача УПФУ в Лугинському районі Житомирської області на належного відповідача Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ОО УПФУ в Житомирській області), оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 «Про деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» УПФУ в Лугинському районі Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області ліквідовані шляхом злиття та утворення з 31 березня 2016 року нового  ОО УПФУ в Житомирській області.
		 
		Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року у задоволені позову відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, перенесення  моральних страждань, а також наявності причинного зв'язку між такою шкодою та неправомірними діями відповідача. Позивачем не було заявлено клопотання про проведення судово-психологічної експертизи для встановлення особливостей психічних процесів, станів і властивостей ОСОБА_1, висновок якої дав би можливість суду поза всяким сумнівом стверджувати про факт заподіяння їй моральної шкоди. Заявлена майнова шкода не підлягає відшкодуванню, оскільки її не можна вважати такою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України (далі -             ЦК України), а вимога про стягнення майнової шкоди з ОО УПФУ в Житомирській області не ґрунтується на вимогах закону.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОО УПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що місцевий суд не врахував усіх обставин справи, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Протиправність дій УПФУ у Лугинському районі Житомирської області та інші обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відтак не підлягають доведенню. Рішення місцевого суду в частині відмови в позові про відшкодування майнової шкоди є законним і обґрунтованим.
		 
		У липні 2016 року ОО УПФУ в Житомирській областіподало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх обов'язкових складових, які є підставою для відшкодування моральної шкоди, не зазначив, чим позивач підтверджує заподіяння їй такої шкоди. В матеріалах справи відсутні докази наявності причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, суду не надано жодних доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 04 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		На час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		02 лютого 2018 року справу № 281/46/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судові рішення в частині відмови в позові про відшкодування майнової шкоди в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Встановлено, що постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 21 січня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, визнано дії УПФУ в Лугинському районі Житомирської області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними та зобов'язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплату пенсії, починаючи з 01 червня 2014 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідки від 04 липня 2005 року № 188 та довідки від 04 липня 2005 року № 189, виданих приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами «Україна» смт  Лугини Житомирської області.
		 
		При розгляді вказаної адміністративної справи судами встановлено, що          ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Лугинському районі Житомирської області з 21 жовтня 1998 року та отримує пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Спір між сторонами виник у зв'язку з не проведенням відповідачем перерахунку розміру пенсії позивачу на підставі довідок, виданих підприємством, у якому вона працювала. Дослідивши зібрані докази, суди дійшли висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок.
		 
		Отже, вказаними судовими рішеннями порушені пенсійні права позивача були відновлені.
		 
		Правовими підставами цього позову ОСОБА_1 зазначила статті 22, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України.
		 
		Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		Статтею 56 Конституції України  передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. 
		 
		Відповідно до статей 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України                від 18 березня 2004 року у редакції, чинній час ухвалення рішення (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. 
		 
		За встановлених обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем внаслідок не проведення їй перерахунку пенсії моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про відшкодуванню моральної шкоди не підлягають задоволенню. Зазначений висновок місцевого суду стосується оцінки встановлених ним обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог статей 57-61, 212-215 ЦПК України 2004 року. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд всупереч вимогам статей 303, 309, 316 ЦПК України 2004 року не зазначив в оскаржуваному рішенні, в чому полягає порушення або неправильне застосування місцевим судом норм матеріального або процесуального права, які нові обставини ним встановлені та які відповідно до них правовідносини визначені.
		 
		Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що протиправність дій УПФУ у Лугинському районі Житомирської області встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відтак ця обставина не підлягає доведенню. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач втратила душевний спокій, рівновагу та звичайний для себе спосіб життя, вимушена була звертатися за медичною допомогою, знаходилася у стані морального пригнічення і дискомфорту.
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на те, що вищезгаданою постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 21 січня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, визнано дії УПФУ у Лугинському районі Житомирської області протиправними, однак будь-яких інших обставин, зокрема щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та діями відповідача не встановлено. Не встановив таких обставин і апеляційний суд при розгляді цієї справи. В оскаржуваному рішенні не наведено жодних доказів, на підставі яких зроблені вказані висновки.
		 
		Крім того, вищенаведеною статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою.
		 
		Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України. 
		 
		Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
		 
		Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.
		 
		Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
		 
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року                 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		 
		Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
		 
		Частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції, передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		 
		Аналогічне положення міститься у частині другій статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.
		 
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України         від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
		 
		Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		 
		Стягуючи кошти з ОО УПФУ в Житомирській області, суд апеляційної інстанції не врахував, що шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		 
		ОСОБА_1 у цій справі не пред'являвся позов до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		 
		Тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову не можна визнати законним і обґрунтованим ще й з наведених підстав неможливості відшкодування шкоди за рахунок ОО УПФУ в Житомирській області.
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		З урахуванням встановлених у цій справі обставин Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення апеляційного суду в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і залишення в силі рішення суду першої інстанції у вказаній частині.  
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та залишити в силі в цій частині  рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   С.О.Погрібний                                                                                                                         Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...