Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 628/4025/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2018.
Дата набрання законної сили: 04.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		04 липня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 628/4025/13-к
		Провадження № 51  3258 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		його захисника  адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220370001664 від 30 березня 2014 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янська Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2012 року за ст. 311 ч. 1, ст. 317 ч. 1, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, 
		за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України, 
		за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		На підставі ст. 71 ч. 1 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2012 року до призначеного за даним вироком остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків призначено у виді позбавлення волі на строк 11 років. 
		Строк відбуття покарання вказано рахувати з 14 липня 2013 року.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 14 липня 2013 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 4 498 гривень 80 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
		Так, 13 липня 2013 року протягом дня ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дівчиною на ім`я ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходилися за місцем реєстрації останнього в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_6 з іншого неодноразово виникали конфлікти, які припинялися іншими присутніми в квартирі особами. 
		Того ж дня приблизно о 23 годині в приміщенні кухні зазначеної квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочалася сварка, під час якої вони висловлювали образи один одному. Після чого ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_6 , який сидів на стільці, та обхопив його руками за шию. Останній підвівся і в цей час до них з метою зупинити назріваючу бійку наблизилась ОСОБА_8 . У ОСОБА_6 з метою помсти за нанесені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 образи виник умисел на їх вбивство.
		Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, схопив зі стола ніж та, обернувшись до ОСОБА_9 , завдав йому три удари ножем в область грудної клітки та живота, де знаходяться життєво важливі органи людини. ОСОБА_8 , бажаючи припинити злочинні дії ОСОБА_6 , схопила його за одяг та почала відтягувати від ОСОБА_9 . ОСОБА_6 повернувся до неї та завдав їй два удари ножем в область грудної клітки, де знаходяться життєво важливі органи людини, та два удари в область верхніх кінцівок.
		Від завданих ударів ОСОБА_9 впав на підлогу, а ОСОБА_8 почала дзвонити до лікарні. ОСОБА_6 , вважаючи, що ним виконанні всі дії для реалізації його злочинного умислу на протиправне заподіяння смерті двом особам, втік з квартири. 
		Діями ОСОБА_6 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, однак смерть потерпілих не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки їм було надано своєчасну медичну допомогу. 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року апеляційні скарги прокурора, ОСОБА_6 та його захисників  адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_14 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Указує на те, що він вимушений був захищатися від протиправних дій потерпілих, а тому діяв з перевищенням меж необхідної оборони. Зазначає, що суд не звернув уваги на висновки судово-медичної експертизи про наявність у нього тілесних ушкоджень. 
		У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій останнього, оскільки вважають, що він захищався від дій ОСОБА_9 , та суворістю призначеного покарання. Зазначають, що не мають претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_6 . 
		Позиції учасників судового провадження 
		Засуджений ОСОБА_6 та його захисник  адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого, касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вважали обґрунтованою та просили її також задовольнити. 
		Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
		Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 , та обґрунтовано послався, у тому числі, на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував факту завдання ударів ножем  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на показання потерпілої ОСОБА_8 про обставини сварки між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з приводу неприязні останнього до наркоманів, під час якої ОСОБА_9 обхопив руками ОСОБА_6 за шию та нагнув його обличчям до столу, а ОСОБА_6 схопив зі столу ніж та завдав ударів ОСОБА_9 , вона намагалася припинити дії засудженого, однак він завдав ударів ножем і їй, на показання потерпілого ОСОБА_9 про те, що обставин заподіяння йому ножових поранень не пам`ятає, на показання свідка ОСОБА_10 про те, що в день вчинення злочину сварки між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникали неодноразово, між ними сталася бійка і він побачив кров на животі у ОСОБА_9 , прямої загрози від останнього не було, на показання свідка ОСОБА_12 про ножові поранення у ОСОБА_9 в області печінки, на показання свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_8 трималася за бік і повідомила, що її порізав ОСОБА_15 , на показання свідка ОСОБА_16 , якому ОСОБА_6 повідомив, що саме він заподіяв ножові поранення  ОСОБА_9 та  ОСОБА_8 , про обставини, за яких йому необхідно було оборонятися, не повідомляв, на дані, які містяться у протоколах огляду місця події від 14 липня 2013 року, в ході яких серед іншого було вилучено знаряддя злочину  складний ніж та одяг потерпілих зі слідами порізів, на дані, які містяться у висновках судово-медичних експертиз № 415-КП-13 від 27 серпня 2013 року та № 416-КП-13 від 27 серпня 2013 року про заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, надані, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 23 вересня 2013 року за участю ОСОБА_6 .
		Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).
		Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження суд правильно встановив, що в діях потерпілих суспільно небезпечного посягання не було, оскільки дії ОСОБА_9 не становили загрози для життя чи здоров`я ОСОБА_6 , а дії ОСОБА_8 були спрямовані лише на припинення конфлікту, визначальним у поведінці ОСОБА_6 було не відвернення нападу чи захист, а бажання спричинити шкоду потерпілим (розправитися), помститися. Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілих, що передувала події, їх стосунки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу ОСОБА_6 саме на вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та правильно кваліфікував його дії за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України, належним чином мотивувавши таке рішення та давши відповідну оцінку позиції ОСОБА_6 і його захисника. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		При призначені покарання ОСОБА_6 за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.
		Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_6 , який будучи раніше судимим, вчинив новий умисний злочин у період іспитового строку, не працює, характеризується позитивно, думку потерпілих, які не мають до нього претензій. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а обставиною, яка обтяжує покарання,  рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. 
		Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання за вчинення замаху на вбивство двох осіб в межах санкції ст. 115 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років, мотивувавши таке рішення. Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та його захисників  адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_14 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг, і визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засуджено ОСОБА_6 та потерпілих  ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
		ухвалив:
		Вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...