Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/2102/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: 10.07.2018. Зареєстровано: 11.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.09.2018
Результат оскарження 12.09.2018 Апеляційний суд Миколаївської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 489/2102/18 
		Номер провадження 2/489/1622/18
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		   09 липня 2018 року                            м. Миколаїв,
		                                   вул. Космонавтів,81/16 (81/17),
		                                   зал судових засідань №11
		Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: 
		головуючого - судді Тихонової Н.С., 
		секретар судового засідання - Супрун Т.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
		за участю представника позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - ОСОБА_3
		ВСТАНОВИВ:
		13 квітня 2018 року Департамент патрульної поліції звернулось із позовом до ОСОБА_1, яким просили стягнути з відповідача на їх користь завдану його діями майнову шкоду в розмірі 354902 грн. 25 коп. 
		Вказували на те, що 26.02.2016 року, згідно з розстановкою сил та засобів роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП, екіпаж КАНТ-0305, у складі рядового поліції ОСОБА_1, приступив до служби по охороні громадського порядку в Ленінському районі м. Миколаєва на службовому автомобілі «Toyota Prius», державний номер 190841, що належить на праві власності позивачу. 
		Керуючи вказаним транспортним засобом, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 «б» 16.11 «Правил дорожнього руху України», що призвело до ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
		Посилаючись на норми ст.ст.22,1166, 1187, 1192 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля.
		В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити заявлені вимоги, з підстав зазначених у позові, в повному обсязі.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали з підстав, зазначених у відзиві, зокрема вважали, що
		- позивач на час скоєння ДТП не був власником автомобіля, оскільки власником було УДАІ УМВС в Сумській області, отже не має права вимоги;
		- ДТП сталась під час виконання службових обов'язків відповідачем;
		- позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, відповідно до положень ст.233 ч.3 КЗпП , без поважних причин;
		- розмір відповідальності, відповідно до вимог КЗпП , не може перевищувати середньомісячну заробітну плату працівника;
		- між сторонами відсутній договір про повну матеріальну відповідальність та за посадою відповідача з не може бути укладено такій договір;
		- відносини, які склались між сторонами з приводу шкоди, внаслідок ДТП, мають вирішуватись на підставі вимог КЗпП України та не можуть бути вирішені на підставі положень ЦК України, зазначених позивачем. 
		Судом встановлені фактичні обставини, а саме
		02.12.2015 року між Автогосподарством УДАІ УМВС України в Сумській області, в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 та Департаментом патрульної поліції, в особі начальника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5, який діє на підставі Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженим Наказом Національної поліції від 06.11.2015 року за № 73 із змінами внесеними наказом Національної поліції України від 18.11.2015 за № 92 був укладений Договір позички № 8, відповідно до якого одна сторона передає у безоплатне користування стоком на 12 місяців 13 транспортних засобів, з метою забезпечення виконання заходів охорони громадського порядку в умовах реального несення служби, а друга сторона приймає вказані транспортні засоби.
		Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 916381, виданого 30.12.2016 року власником автомобіля «Toyota Prius» державний номер 190841, 2012 року випуску, є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
		Згідно із Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за № 21о/с від 10.12.2015 , відповідно до ч.1 ст.47 та ч.4 ст. 59 Закону України «Про національну поліції», призначено працівників, які прибули з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 07.12.2015 року до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві № 4 батальйону № 3 роти, у тому числі рядового поліції інспектора Онищука Євгенія Юрійовича, з окладом згідно штатного розпису.
		З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2016 року, згідно із розстановкою сил та засобів роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП, екіпаж КАНТ-0305 у складі рядового поліції ОСОБА_1, рядового поліції ОСОБА_6 та старшого сержанта ОСОБА_7 заступив на службу по охороні громадського порядку в Ленінському районі м. Миколаєва на службовому автомобілю «Toyota Prius»,державний номер 190841.
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії АП1 № 131157 від 01.04.2016 року, 26.02.2016 року , керуючи транспортним засобом, водій ОСОБА_1, не врахував дорожньої обстановки, не надавши перевагу в русі автомобілю «Reno Simbol», державний номер ВЕ 8688В, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.п. 2.3 «б» 16.11 ПДР. В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, тілесні пошкодження отримав водій ОСОБА_8, який керував транспортним засобом «Reno Simbol».
		Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП. Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності заст. 124 КУпАП, провадженням закрито, у звязку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення. 
		Згідно висновку службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля «Toyota Prius», державний номер 190841 під керуванням інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 від 31.03.2016 року, на підставі наказу Департаменту патрульної поліції «Про призначення та проведення службового розслідування» від 16.03.2016 року за № 264, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду на службовому автомобілі «Toyota Prius», державний номер 190841, було вирішено суворо вказати інспектору роти №3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП рядовому поліції ОСОБА_1 на дотримання транспортної дисципліни.
		У відповідності до висновку № 09/2-113-2 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, складеного 09.02.2017 року судовим експертом ОСОБА_9, вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, спричиненої власнику автомобіля «Toyota Prius» реєстраційний номер 113305, станом на час проведення експертного дослідження складає 354902 грн. 25 коп. 
		Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність національної поліції є Закон України „Про Національну поліцію", згідно зі ст. 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
		За загальним правилом, під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		Однак, у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому суд приходить до висновку, що на поліцейського, як на працівника, поширюється трудове право, отже, при вирішенні даного спору слід керуватисьКодексом законів про працю України.
		Відповідно дост. 138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихст. 130 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
		Відповідно до ч. 2ст. 131 КЗпП Українипрацівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
		Згідно з ч. 1ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
		Як передбачено п. 1 ч. 1ст. 134 КЗпП Українивідповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
		Відповідно дост. 135-1 КЗпП Україниписьмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
		Суд враховує те, що шкода майну позивача була завдана відповідачем під час виконання ним своїх трудових обов'язків, а саме під час безпосереднього керування транспортним засобом.
		Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПР від 28.12.1977 № 447/24 затверджений вищевказаний перелік таких посад і робіт працівників, із якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. Посада водія або патрульного поліцейського, як і виконувана ними робота по керуванню транспортним засобом, у вказаному переліку відсутня.
		Як вбачається з матеріалів справи, договір про повну матеріальну відповідальність між сторонами не укладався.
		Отже, відповідно до діючого законодавства, відповідач не несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, тому на нього, в цьому випадку, не може бути покладена повна матеріальна відповідальність і відповідач може нести тільки обмежену матеріальну відповідальність, як це передбаченост. 132 КЗпП України.
		Проте, відповідно до ч.3 ст.233 КЗпПУ для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
		З урахуванням викладеного вище, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання трудових обовязків інспектором патрульної поліції, а тому відповідальність має наставати за нормами КзпПУ.
		Отже суд погоджується з доводами відповідача та може взяти до уваги доводи позивача через їх безпідставність, вважаючи, що позивачем було не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, з посиланням на норми ст.ст.1166, 1187, 1192 ЦК України.
		Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволені позовних вимог Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди  відмовити.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до / або через Ленінський районний суд м. Миколаєва.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 10.07.2018 р.
		 
		Суддя                                Н.С. Тихонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...