Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/738/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2018. Зареєстровано: 11.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  907/738/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
		 
		за участю секретаря:  Натаріної О.О.
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
		 
		на рішення Господарського суду Закарпатської області
		(головуючий - Івашкович І.В.)
		від 27.06.2017
		та постанову Львівського апеляційного господарського суду
		(головуючий - Кордюк Г.Т., судді: Давид Л.Л., Костів Т.С.)
		від 28.09.2017
		 
		у справі №907/738/16
		 
		за позовом ОСОБА_4
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Селена"
		про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 року між сторонами ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт", та застосування правових наслідків недійсності правочину у вигляді приведення у первісний стан,
		 
		за участю представників сторін: 
		від позивача - ОСОБА_4;
		від відповідача - Бондар К.В., Журавльов С.Б.;
		від третьої особи - не з'явився;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. ОСОБА_7 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт" (далі - ТОВ "Карпатський горизонт") про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 між ОСОБА_7 та ТОВ "Карпатський горизонт" та застосувати правові наслідки недійсності правочину у вигляді приведення сторін у попередній стан (з урахуванням заяви про уточнення (зміну) предмета позову).
		 
		1.2. Позов мотивовано тим, що при укладенні такого договору ТОВ "Карпатський горизонт" зловживало довірою, вчинило дії, спрямовані на незаконне заволодіння належною позивачу часткою у статутному капіталі. Письмового договору купівлі-продажу не укладалось, а на підставі рішення загальних зборів учасників ТДВ   "Селена", яким погоджено відступлення частки учасника ОСОБА_4 на користь ТОВ "Карпатський горизонт", проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, згідно якої позивача виключено зі складу учасників ТДВ "Селена". В обґрунтування підстав недійсності договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі позивач посилається на норми ст. ст. 202, 203, 208, 209, 215 Цивільного кодексу України. При цьому наголошує, що оскільки оспорюваним договором не передбачено окремого порядку здійснення оплати за отриману частку, то виходячи з положень статті 655, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, оплата мала бути проведена одразу після передання частки новому власнику. Однак після проведення загальних зборів учасників зі сторони покупця не було вчинено жодних дій, спрямованих на оплату відчуженої частки. Сторонами також не було обумовлено основних істотних умов договору, зокрема, ціну. 
		 
		1.3. У заявах про уточнення позовних вимог ОСОБА_4 також посилався на те, що підписання договору з встановленням договірної ціни в розмірі 8 116, 50 грн ним не здійснювалось, оскільки вказане суперечить домовленостям щодо дійсної вартості в пропорційному відношенні до активів товариства, але не менше 1 тис. доларів США за кожний 1% частки; окрім того, зазначав про відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, стверджував, що обов'язковість нотаріального посвідчення для такого типу договорів узгоджується з приписами ст. 209 Цивільного кодексу України; його дружиною не надавалась згода на вчинення оспорюваного правочину.
		 
		2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		 
		2.2. Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини:
		 
		- між ОСОБА_7 (продавець) та ТОВ "Карпатський горизонт" (покупець) 06.09.2013 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", за умовами якого на підставі ст. ст. 116, 147, 655 Цивільного кодексу України продавець зобов'язався передати 29,9082 % статутного капіталу ТДВ "Селена" у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у власність 29,9082 % статутного капіталу ТДВ "Селена" і сплатити грошову суму, встановлену за домовленістю сторін;
		 
		- відповідно до пункту 1.4 договору за домовленістю сторін вартість відчужуваних 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена" складає 8 116, 50 грн, вартість грошового еквіваленту вказаного в установчих документах ТДВ "Селена" становить 8116,50 грн;
		 
		- згідно з пунктом 4 договору він набирає чинності з моменту його підписання, право власності на 29, 9082% статутного капіталу ТДВ "Селена", що зазначені у п.1.2 цього договору, переходить до покупця з моменту державної реєстрації змін до установчих документів ТДВ "Селена";
		 
		- пунктом 5 "Прикінцеві положення" договору передбачено, що продавець повідомив покупця про всі істотні обставини, які мають відношення до відчужуваних 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена", та можуть вплинути на волю покупця щодо укладення цього договору. Продавець ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі і діє за згодою своєї дружини. Зміст ст. 655 Цивільного кодексу України, ст.   ст.7, 53 Закону України "Про господарські товариства" сторонам відомі. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характер фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин;
		 
		- рішенням загальних зборів учасників ТДВ "Селена", оформленим протоколом №2 від 09.09.2013, затверджено відступлення ОСОБА_4 на користь ТОВ "Карпатський горизонт" частки в розмірі 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена", що складає 8116,50 грн, взято до відома, що у зв'язку з відступленням частки корпоративні права ОСОБА_4 переходять до ТОВ "Карпатський горизонт", ОСОБА_4 припиняє участь у ТДВ "Селена";
		 
		- нотаріально оформленою заявою від 19.08.2013 ОСОБА_4 засвідчив власне волевиявлення на передачу в установленому порядку 29,9% від статутного капіталу ТДВ "Селена", перехід у зв'язку з цим до ТОВ "Карпатський горизонт" прав та обов'язків засновника ТДВ "Селена", надання згоди на перереєстрацію 29,9% статутного капіталу ТДВ "Селена" на ТОВ "Карпатський горизонт";
		 
		- на підставі рішення загальних зборів учасників ТДВ "Селена", оформленого протоколом №2 від 09.09.2013, проведено державну реєстрацію змін до Статуту ТДВ   "Селена" за №13141050001000666 від 09.09.2013, в т.ч. у зв'язку із відчуженням учасником ТДВ "Селена" ОСОБА_4 належної йому частки у статутному капіталі на користь ТОВ "Карпатський горизонт" та зміною складу учасників товариства.
		 
		2.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що жодного факту існування умислу у сторони договору (відповідача) ввести в оману позивача, як сторони (продавця) за договором, позивачем не підтверджено; позивачем не наведено жодного обґрунтованого та документально підтвердженого доводу про те, під впливом яких саме важких обставин укладався договір та в чому саме полягають вкрай невигідні умови його укладення. Оформлений в простій письмовій формі та підписаний сторонами договір від 06.09.2013 за своїм змістом містить усі істотні умови, на яких сторони домовились про укладення цього договору. Доказів на підтвердження будь-яких фактів вчинення підробок підпису на договорі або в частині змісту його окремих умов позивачем не надано. Факт підписання спірного договору позивачем не заперечувався. Доводи про те, що з позивачем не здійснено жодних розрахунків за спірним договором, судами попередніх інстанцій відхилено, оскільки невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оцінку вартості частки у більшому розмірі ніж визначено сторонами у договорі. Також в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені попередні домовленості між сторонами договору, які б підтверджували той факт, що вартість частки яка є предметом спірного договору є іншою ніж зазначена у ньому.
		 
		2.4. Також господарськими судами встановлено, що укладений між сторонами даного спору у простій письмовій формі договір від 06.09.2013 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена" відповідає вимогам до письмової форми правочину (ст. 207 Цивільного кодексу України) та на час його укладення не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення. Так, відповідно до ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у редакції, чинній на час укладення спірного договору, не передбачено обов'язковості надання нотаріально посвідченого договору про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. Серед переліку документів встановлено обов'язкове надання лише нотаріально засвідченої копії відповідного договору.
		 
		2.5. Доводи позивача про відсутність згоди його дружини на укладення спірного договору судами визнано необґрунтованими, оскільки при відчуженні частки у статутному капіталі господарського товариства (в т.ч. товариства з додатковою відповідальністю) учасником товариства - фізичною особою згода подружжя на укладення відповідного договору не вимагається (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі №6-61цс13).
		 
		2.6. Суд апеляційної інстанції також спростував доводи апеляційної скарги щодо відсутності у підписанта по договору зі сторони ТОВ "Карпатський горизонт" повноважень на представництво інтересів та укладення відповідних договорів.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017, ОСОБА_7 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		3.2. Узагальнені доводи, викладені у касаційній скарзі та письмових поясненнях:
		 
		- суди попередніх інстанцій помилково встановили, що між сторонами 06.09.2013 був укладений договір купівлі-продажу частки;
		 
		- суди не надали належної оцінки тій обставині, що сторонами не досягнуто згоди за всіма істотними для даного виду правочину умовами, зокрема щодо ціни договору;
		 
		- договір купівлі-продажу частки з ціною 8 116, 50 грн між позивачем та відповідачем не укладався. Ціна в договорі вписана вподальшому чорнильною ручкою зацікавленою зі сторони покупця особою;
		 
		- розрахунок з позивачем не проводився;
		 
		- суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки нотаріально посвідченій заяві співзасновника ТОВ "Карпатський горизонт" ОСОБА_8 від 16.01.2017;
		 
		- вартість корпоративних прав мала визначатись на підставі ринкової оцінки активів ТДВ "Селена";
		 
		- у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 917/207/14 викладено правову позицію, згідно з якою нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено вимогу щодо подання державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, пов'язаних зі змінами у складі засновників, зокрема, оригіналу договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення, що узгоджується з приписами статті 209 Цивільного кодексу України;
		 
		- спірний договір (чи його ксерокопія, нотаріальна копія) відповідно до вимог частини 3 статті 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державному реєстратору не подавалась;
		 
		- заяву про вихід з товариства позивач не подавав, нотаріальна заява від 18.08.2013 свідчить лише про намір відчужити частку;
		 
		- недодержання вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору має наслідком його нікчемність;
		 
		- дружина позивача ні усну, ні письмову згоду на відчуження частки не надавала.
		 
		3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Карпатський горизонт" просило відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:
		 
		- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладений між сторонами спору у простій письмовій формі договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідає вимогам до письмової форми правочину;
		 
		- будь-які твердження позивача про нібито існування інших домовленостей про іншу ціну договору не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не були підкріплені належними та допустимими доказами;
		 
		- позивач в ході судового розгляду не надав жодного доказу наявності обману в діях відповідача.
		 
		4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд
		 
		4.1. Як на підставу визнання недійсним оспорюваного договору позивач посилався на те, що такий укладений під впливом обману, а також під впливом тяжкої обставини.
		 
		4.2. Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		 
		4.3. Згідно з частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
		 
		4.4. У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
		 
		Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
		 
		Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною (пункт 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
		 
		4.5. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. 
		 
		Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (пункт 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
		 
		4.6. Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. 
		 
		Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. 
		 
		Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (пункт 23 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
		 
		4.7. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 
		 
		Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. 
		 
		Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним (лист Верховного Суду України від 24.11.2008 "Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
		 
		4.8. Правочини вчинені під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах мають дефекти волі і здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Цей правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором. 
		 
		Згідно зі ст. 233 ЦК для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. 
		 
		При розгляді зазначеної категорії справ потрібно враховувати такі фактори, як майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна; наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла, а також враховувати їх вплив на формування волевиявлення сторін. 
		 
		Тяжкі обставини судді розуміють як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім'ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього. 
		 
		Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки. При цьому невигідною умовою може бути низька плата за реалізацію коштовного майна, а тяжкою обставиною - купівля ліків, виплата боргів, витрати на лікування (як самої особи, котра вчиняє правочин, так і її близьких) (лист Верховного Суду України від 24.11.2008 "Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
		 
		4.9. Разом з тим суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не дали належної правової оцінки доводам позивача, наведеним в обґрунтування наявності обставин, що свідчать про введення його в оману, та укладення договору під впливом тяжкої обставини.
		 
		4.10. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №   2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.
		 
		4.11. Оскільки як місцевий господарський суд при ухваленні рішення від 27.06.2017, так і апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 28.09.2017, керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.
		 
		4.12. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		 
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
		 
		4.13. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		 
		4.14. Господарський процесуальний кодекс України, в редакції до 15.12.2017, не передбачав такого джерела доказування, як показання свідків. Однак це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини) (пункт 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році").
		 
		4.15. З врахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки змісту нотаріально посвідченої заяви співзасновника ТОВ   "Карпатський горизонт" ОСОБА_8 від 16.01.2017.
		 
		4.16. Також в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на необхідність обов'язкового нотаріального посвідчення договору про передачу частки учасника у статутному капіталі.
		 
		4.17. Нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта статті 639 ЦК України). У зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.
		 
		4.18. Згідно з частиною 3 статті 29 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: 
		 
		рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); 
		 
		заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); 
		 
		заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; 
		 
		рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
		 
		4.19. Виходячи зі змісту наведеної норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нею не було передбачено обов'язковості надання нотаріально посвідченого договору про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. Серед переліку документів встановлено обов'язкове надання лише нотаріально засвідченої копії відповідного договору.
		 
		4.20. Разом з тим судами попередніх інстанцій не враховано такого.
		 
		4.21. Відповідно до пунктів 1, 2 глави 8 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
		 
		Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом відповідної посадової особи і печаткою установи, підприємства або організації (у разі наявності) чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи закреслене.
		 
		4.22. З врахуванням наведеного, судами не надано належної оцінки доводам позивача щодо того, що ціна в договорі вписана вподальшому чорнильною ручкою зацікавленою зі сторони покупця особою.
		 
		4.23. Окрім того, згідно з пунктом 3.3. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
		 
		4.24. Отже, для виготовлення нотаріально посвідченої копії договору про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства, який подається товариством для внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідно оригінал такого договору, справжність підпису фізичної особи, на якому засвічена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що такий договір підписаний ним. 
		 
		4.25. При цьому колегія суддів бере до уваги також те, що до початку розгляду справи по суті позивачем у суді першої інстанції було подано клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати від Білоцерківської районної державної адміністрації реєстраційну справу ТДВ "Селена" (код 14311560).
		 
		4.26. З врахуванням викладеного, виходячи з предмету та підстав позову, оскільки до предмета доказування у даній справі входить зокрема обставина про те, який саме документ та в якій формі з переліку, закріпленого у частині 3 статті 29 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, був поданий товариством для внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні зазначеного клопотання.
		 
		4.27. При цьому судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки нотаріально оформленій заяві від 19.08.2013, яка міститься в матеріалах справи, та якою ОСОБА_4 засвідчив власне волевиявлення на передачу в установленому порядку 29, 9% від статутного капіталу ТДВ "Селена", перехід у зв'язку з цим до ТОВ "Карпатський горизонт" прав та обов'язків засновника ТДВ "Селена", надання згоди на перереєстрацію 29,9% статутного капіталу ТДВ "Селена" на ТОВ   "Карпатський горизонт";
		 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
		 
		1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
		 
		2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
		 
		3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
		 
		6. Судові витрати
		 
		6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017 у справі №   907/738/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                    В.Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                                 О.Баранець
		 
		 
		                                                                                                                                Г.Вронська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...