Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/3090/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2018. Зареєстровано: 12.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 08.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
		 
		11 липня 2018 року справа № П/811/3090/15
		 
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого  судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративний позов приватного підприємства «Колега» (далі  Підприємство) до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області (далі  Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 серпня 2015 року, якими: 
		- застосовано штрафну санкцію за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 818297,42 грн.;
		- збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 593075 грн. та накладено штрафну санкцію  296537,50 грн.;
		- збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 980017 грн. та накладено штрафну санкцію  490008,50 грн., в частині збільшення грошового зобовязання на 673167 грн. та накладення штрафної санкції  336583,50 грн. (Том 1 а.с.5-12, Том 3 а.с.174-175).
		У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову.
		Пояснила, що платник податків дотримувався податкового законодавства та не допустив жодного порушення.
		Стверджувала, що Підприємство своєчасно оприбуткувало готівкові кошти (протягом 24 годин з початку зміни).
		Зазначила, що двічі не роздруковані Z-звіти до закриття одиниці господарської діяльності (магазини), оскільки припинялось електропостачання.
		Пояснила, що усі фіскальні чеки містили обовязкові реквізити, які ідентифікували товар.
		Звертала увагу, що платник податків включав до витрат вартість продукції, яка реалізовувалась у звітних періодах, та укладав договори, які носили реальний характер.
		Повідомила, що у звітному періоді, діяльність у який перевірялась, у Підприємства не виник обовязок включати до доходів заборгованість субєктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку.
		Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову, надавши відзив на нього (Том 2 а.с.213-225).
		Стверджували, що Підприємство укладало договори, які не носили реального характеру.
		Пояснили, що позивач несвоєчасно оприбуткував готівкові кошти в касі, несвоєчасно роздрукував щоденні Z-звіти та видавав розрахункові документи, які не містили обовязкових реквізитів.
		Зазначили, що Підприємство також не віднесло до доходів заборгованість перед контрагентом, який визнаний банкрутом у встановленому законом порядку.
		Водночас, повідомили, що платник податків включав до витрат собівартість продукції, яка не реалізовувалась у звітних періодах.
		Ухвалою суду від 22 червня 2018 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 10 а.с.69).
		Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши експерта та дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
		 
		Встановлені судом обставини та факти, що стали підставами звернення.
		 
		Так, в період червень-липень 2015 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності Підприємства за період часу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року (Том 1 а.с.17-48).
		04 серпня 2015 року ревізори Інспекції склали акт, в якому зазначили сукупність виявлених порушень податкового законодавства та законодавства щодо регулювання обігу готівки.
		На думку ревізорів, платник податків допустив порушення приписів з регулювання обігу готівки, якими є:
		-несвоєчасне друкування Z-звітів за 24 червня 2013 року та 26 червня 2014 року;
		-несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у згадані дні на суми 157661,93 грн. та 4305,55 грн.;
		-не роздрукування розрахункових документів з усіма обовязковими реквізитами (обєм алкогольного напою та показник місткості спирту) (Том 10 а.с.18, 54).
		Керівник Інспекції погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2015 року, яким наклав на Підприємство штрафну санкцію у загальній сумі 818297,42 грн. (Том 1 а.с.55).
		Штрафна санкція складається з трьох доданків: 340 грн., 809837,40 грн. та 8102,02 грн. (Том 10 а.с.18).
		За несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 161967,48 (157661,93 + 4305,55) грн. штрафна санкція накладена на підставі приписів абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 (далі  Указ) у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми (809837,40 грн).
		За нероздрукування належних розрахункових документів штрафна санкція у сумі 8120,02 грн. складається з двох доданків: 1 + 8119,02.
		Таких розрахункових документів виявлено 18 упродовж 12-13 березня 2013 року (Том 10 а.с.54).
		Штрафна санкція обчислена відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі  Закон).
		За перше порушення штрафна санкція складає 1 грн., а за кожне наступне  100% вартості проданого з порушенням товару.
		Штрафна санкція за нещоденне роздрукування фіскальних звітних чеків відповідно до приписів пункту 4 статті 17 Закону становить 340 грн.
		У судовому засіданні представник Підприємства повідомила, що платник податків не зміг роздрукувати звітний чек форми «Z» за 24 червня 2013 року у той же день у звязку із аварією, котра трапилась на лінії електропостачання.
		Такі пояснення підтверджуються змістом довідки ПАТ «Кіровоградобленерго» (далі  Товариство) від 07 квітня 2016 року (Том 10 а.с.8).
		У ній зазначено, що комплекс ремонтних робіт з електропостачання завершився о 09:00 годині 25 червня 2013 року.
		Довідка видана в межах трьох річного строку з дня аварії.
		Інспекція 29 березня 2017 року звернулась до Товариства з запитом про підтвердження згаданої аварії 24 червня 2013 року (Том 10 а.с.9).
		Товариство повідомило, що не може надати відповідь у звязку із знищенням оперативної документації, строк збереження якої складає три роки (Том 10 а.с.9).
		Керівник Інспекції прийняв ще два податкові повідомлення-рішення, якими:
		- збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 593075 грн. та накладено штрафну санкцію  296537,50 грн.;
		- збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 980017 грн. та накладено штрафну санкцію  490008,50 грн. (Том 1 а.с.53-54).
		Ревізори зробили висновок, що Підприємство завищило витрати, податковий кредит з податку на додану вартість та занизило дохід.
		Під час розгляду справи призначалась судово-економічна експертиза (Том 3 а.с.86-119). 
		 
		Юридична оцінка, встановлених судом, обставин та фактів справи.
		 
		Юридична оцінка податкового повідомлення-рішення щодо накладення штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.
		 
		Несвоєчасне оприбуткування готівки.
		 
		Так, станом на 24 червня 2013 року та 26 червня 2014 року приписами статті 250 ГК України встановлювалось наступне.
		«Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. 
		Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи».
		З 11 серпня 2013 року частина 2 цієї ж норми права зазнала таких змін.
		«Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів».
		Приписами підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України (в редакції на час прийняття податкового повідомлення-рішення) встановлено, що контролюючі органи виконують таку функцію: здійснюють контроль за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій.
		Отже, до повноважень Інспекції відноситься контроль за дотриманням законодавства щодо обігу готівки.
		У разі виявлення порушень у відповідача виникає обовязок прийняти податкове повідомлення-рішення.
		Згідно приписів пунктів 102.1 та 102.2 статті 102 ПК України податкові повідомлення-рішення приймаються протягом 1095 днів з дня вчинення порушення.
		Таким чином, штрафна санкція щодо дотримання норм з регулювання обігу готівки застосована з дотриманням законодавчого строку.
		Приписами пункту 2.6 Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15 грудня 2004 року №637 (далі  Положення) встановлено, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
		Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
		У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
		Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. 
		Отже, оприбуткуванням готівки є сукупність двох дій: друкування фіскального звітного чеку щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24:00 годин цього дня та запис суми готівкових коштів у повному обсязі фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій.
		Судом встановлено, що 26 червня 2014 року у Підприємства не існувало жодних перешкод надрукувати щоденний фіскальний звітний чек.
		Тому, платник податків, роздрукувавши фіскальний звітний чек наступного дня, допустив несвоєчасність оприбуткування готівки у сумі 4305,55 грн.
		24 червня 2013 року у Підприємства не було можливості роздрукувати фіскальний звітний чек на суму 157661,93 грн. у звязку із відсутністю електропостачання.
		У такому разі платник податків повинен був керуватися приписами Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (далі  Порядок), який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 (втратив чинність 18 жовтня 2013 року). 
		Відповідно до приписів пунктів 7.8 - 7.9 Порядку у розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1-5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6-8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.
		Якщо початок та закінчення одного циклу використання розрахункової книжки при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, то за кожний робочий день у розділі 3 книги ОРО на РРО здійснюються окремі записи, при цьому графи 1-2 заповнюються тільки в перший, а графа 8 - тільки в останній день одного циклу використання розрахункової книжки.
		Приписами пункту 9.7 Порядку встановлено, що сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, уноситься СГ протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається СГ протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у 
		корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, що у разі відключення електропостачання у платника податків виник обовязок виписати розрахункову квитанцію з розрахункової книги на загальну суму розрахункових операцій за робочий день (сума виручки), яка стала б підставою її оприбуткування у книзі ОРО, а наступного дня перед початком роботи РРО роздрукувати звітний фіскальний чек. 
		Такий алгоритм дій слідує і з аналізу пункту 2.6 Положення, яке передбачає оприбуткування готівки на підставі розрахункових квитанцій розрахункової книжки. 
		Підприємство не дотрималось цих приписів, оскільки не висловило бажання отримати зареєстровану розрахункову книжку на книгу ОРО цього обєкту господарської діяльності (Том 10 а.с.47-50). 
		Цей факт у судовому засіданні визнав представник платника податків (Том 10 а.с.19)
		Приписами пункту 9.6 Порядку встановлено, що на кожному місці проведення розрахунків повинна використовуватись окрема розрахункова книжка з книгою ОРО, на яку вона зареєстрована.
		Отже, платник податків несвоєчасно оприбуткував готівку з причин, що залежали від його волі. 
		Відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки передбачено Указом.
		Пунктом 1 Указу встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки застосовується фінансова санкція у виді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
		Указ прийнятий до вступу в дію Конституції України.
		Приписами частини 2 статті 25 Конституційного Договору між Верховною ОСОБА_1 України та Президентом України про основні засади організації Верховна ОСОБА_1 України від 08.06.1995 №1к/95-ВР встановлено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. 
		Отже, Указ втратить силу у разі скасування його суб'єктом прийняття або ж прийняттям відповідного закону.
		На даний час такий закон не прийнято.
		Укази Президента України прийняті в період дії згаданого Договору прирівнюються до законів.
		Пунктом 113.3 статті 113 ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
		Оскільки Указ прирівнюється до закону, тому податковий орган правомірно застосував штрафну санкцію.
		Сума штрафної санкції, яка визначена у податковому повідомленні-рішенні, не перевищує п'ятикратного розміру неоприбуткованої суми ((4305,55+157661,93)х5). 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову в частині оскарження податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, у сумі 809837,40 грн.
		 
		Щодо нещоденного роздрукування фіскального звітного чеку.
		 
		Судом встановлено, що податковими ревізорами виявлено два таких випадка.
		24 червня 2013 року і 26 червня 2014 року. 
		Податковий орган оцінив їх сукупно як вчинення порушення вперше і застосував фінансову санкцію у сумі 340 грн. на підставі припису пункту 4 частини 1 статті 17 Закону. 
		Цією нормою права встановлено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		Вона становить 340 грн.
		Під «щоденним друком фіскального звітного чеку» треба розуміти виконання такого обовязку щодня по закінченню робочої зміни, але не пізніше до 24:00 годин цього дня.
		Такий висновок ґрунтується на аналізі приписів пункту 2.6 Положення (дивись аналіз вище за текстом рішення). 
		Підприємство не надало доказів існування причин неможливості роздрукування фіскального звітного чеку 26 червня 2014 року, які б не залежали від її волі. 
		Водночас, суд встановив, що 24 червня 2013 року платник податків несвоєчасно роздрукував фіскальний звітний чек з причин, що не залежали від його волі (відсутність електропостачання). 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, про правомірність застосування штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 340 грн. 
		 
		Щодо нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
		 
		Перш за все, у судовому засіданні і в поясненнях представник позивача визнала, що 18 фіскальних касових чеків від 12 і 13 березня 2013 року не містили відомості про обєм та вміст етилового спирту реалізованого алкогольного напою (горілка) (Том 10 а.с.54, 65-66).
		На її думку, такі відомості не є обовязковими реквізитами. 
		Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовувались Положенням про форму та зміст розрахункових документів (далі  Положення 2), яке затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 12 грудня 2000 року №614.
		Положення 2 прийнято на виконання приписів статті 8 Закону.
		Приписами пункту 3.2 Положення 2 встановлено обовязкові реквізити касового чеку.
		Серед них є найменування товару.
		Податковий орган стверджує, що Підприємство не розкрило у касових чеках споживчі ознаки товару, що не дає можливості однозначно ідентифікувати його в документообігу юридичної особи. 
		Відповідно до приписів пункту 1 Положення 2 найменування товару (послуги)-слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.
		Фіскальні чеки містили назву горілки («Олександрійська Пшенична») (Том 10 а.с.54).
		Відповідач не надав доказів, що горілка з такою назвою реалізовувалась в пляшках різного обєму та з різним вмістом етилового спирту.
		Якщо б це мало місце, то у Підприємства виник б обовязок доповнити найменування товару у фіскальному касовому чеку з метою однозначно ідентифікувати різні товари.
		Отже, згадані розрахункові документи містили усі обовязкові реквізити.
		А тому, штрафна санкція у сумі 8120,02 грн. за нероздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операції, накладена неправомірно, що є порушенням припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України.
		 
		Юридична оцінка податкового повідомлення-рішення щодо податку на прибуток.
		 
		Щодо заниження доходу за 2014 рік на 45000 грн. стосовно не включення до нього безнадійної кредиторської заборгованості. 
		 
		Судом встановлено, що станом на 31 грудня 2014 року у Підприємства існувала кредиторська заборгованість перед ТОВ «Садін-Трейд» (далі  Товариство 2) у сумі 45000 грн.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року припинено провадження у справі про банкрутство Товариства 2 у звязку з його ліквідацією (Том 10 а.с.70-72). 
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі  Реєстр) Товариство 2 припинено (запис про державну реєстрацію припинення від 15 січня 2015 року). 
		Такі факти встановлені експертом під час проведення судово-економічної експертизи від 05 квітня 2016 року №11/1-148 і визнаються сторонами (Том 3 а.с.86-119). 
		Відповідно до приписів підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України (в редакції за період, що перевірявся) інші доходи включають безнадійну кредиторську заборгованість. 
		Згідно приписів підпункту 14.1.11.в пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
		У останній нормі права словосполучення «заборгованість субєктів господарювання» треба розуміти як кредиторську, так і дебіторську заборгованість. 
		Аналіз приписів цієї ж норми права вказує, що заборгованість стає безнадійною з часу припинення юридичної особи.
		Приписами частини 2 статті 104 ЦК України (в редакції за період, що перевірявся) встановлено, що юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Отже, суд зробив висновок, що у Підприємства виник обовязок включити до доходів 2015 року безнадійну кредиторську заборгованість перед Товариством 2. 
		Таким чином, позивач не занижував дохід у періоді, який перевірявся. 
		 
		Щодо завищення витрат у 2013 році на 817415 грн., а у 2014 році  2387031 грн. 
		 
		Щодо завищення витрат у 2013 році.
		 
		1.Під час перевірки ревізорами вибірковим порядком проаналізовано кількість реалізованого товару (двох видів слабоалкогольного напою) за січень  лютий 2013 року.
		Ревізори склали реєстр виданих накладних, які підтверджують реалізацію товару, та встановили, що Підприємство завищило витрати на 816115,43 грн., чим порушило приписи пункту 138.4 статті 138 ПК України.
		Цією нормою права (в редакції на час періоду, який перевірявся) встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. 
		Під час перевірки ревізори не вимагали від Підприємства надання пояснень з цього питання чи додаткових матеріалів.
		Представник позивача стверджувала, що ревізори не врахували частину видаткових накладних з причин, які їй не відомі і не клопотали про надання додаткових матеріалів.
		Судом призначалась судово-економічна експертиза за клопотання Підприємства.
		Згідно висновку експерта від 05 квітня 2016 року №11/1-148 документально не підтверджено завищення собівартості реалізованих товарів.
		Судом допитувалась експерт ОСОБА_2
		Експерт показала, що, вивчивши документи бухгалтерського обліку платника податків, склала реєстр видаткових накладних та не виявила завищення собівартості реалізованих товарів.
		Представники Інспекції (ревізори, що проводили перевірку), оглянувши реєстр експерта вказали, що він налічує видаткові накладні, які ними не враховувалися.
		Ревізори зазначили, що враховували видаткові накладні стосовно продажу товару за готівку.
		Експерт показала, що враховувала і видаткові накладні щодо продажу товару у безготівковій формі.
		Водночас, зазначила, що ревізори враховували видаткові накладні щодо внутрішнього переміщення товару між різними обєктами господарської діяльності Підприємства.
		Проаналізувавши висновок експерта, суд визнає його обґрунтованим, який викриває і пояснює дві помилки ревізорів, корі стали причиною їх негативного висновку стосовно діяльності платника податків.
		Такими помилками є: неврахування реалізації товару у безготівковій формі; врахування видаткових накладних внутрішнього переміщення.
		Експерт у висновку проводить розрахунок кількості пляшок товару двох видів на початок і закінчення періоду, який перевірявся. 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, що у 2013 році Підприємство не завищувало витрати на 816115,43 грн.
		 
		2.19 лютого 2013 року Підприємство згідно видаткової накладної отримало у ТОВ «Взлет-Ера» (далі  Товариство 3) карданний вал до автомобіля за ціною 1560 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 260 грн.). 
		Податкова накладна від 19 лютого 2013 року виписана на підставі договору поставки від цієї ж дати.
		Підприємство розрахувалось у безготівковій формі 20 та 21 лютого 2013 року.
		Товар оприбутковано у лютому-березні 2013 року як запасні частини та списаний на витрати після використання ремонту техніки. 
		У витрати включено 1300 грн.
		Всі ці факти підтверджено висновком експерта (Том 3 а.с.86-119).
		З 03 жовтня 2013 року правонаступником Товариства 3 є ПП «ВАТЕР-ШПАГ» (далі  Підприємство 2). 
		Інспекція не визнала понесення цих витрат, керуючись актом про неможливість проведення перевірки Товариства 3 від 10 квітня 2013 року, який складено іншим податковим органом (Том 2 а.с.189-203).
		Згідно акту Підприємство 2 не знаходиться за місцем реєстрації.
		Отже, податкові ревізори не досліджували документи первинного бухгалтерського обліку платника податків.
		А тому, ревізори Інспекції зробили висновок про нереальність господарської операції між Підприємством і Товариством, керуючись виключно припущеннями, оскільки позивач надав усі документи щодо її проведення.
		Водночас, акт перевірки Товариства 3 не містить відомостей про відсутність карданного валу на виробництві (встановлено на техніку), а висновок експерта доводить його наявність. 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач кошти у сумі 1300 грн. відніс до витрат у відповідності до приписів підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України. 
		 
		Щодо завищення витрат у 2014 році. 
		 
		1. 19 липня 2013 року ТОВ «ВКП «Підйом-Сервіс» (далі  Товариство 4) та Підприємство уклали договір будівництва КТП-6/0,4кВ.
		Вартість будівництва склала 80000 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 13333,33 грн.). 
		22 жовтня 2013 року підписано акт здачі-прийняття робіт.
		Підприємство розрахувалось у безготівковій формі 06 серпня та 19 вересня 2013 року.
		У ці ж дні виписані податкові накладні, а суми податку на додану вартість включені у відповідні звітні періоди.
		Вказане будівництво з обладнанням відображено як капітальні інвестиції з придбанням основних засобів і почало амортизуватися з віднесенням суми амортизації до податкових декларацій з податку на прибуток.
		За період, який перевірявся, амортизація склала 1110 грн.
		Усі факти встановлено експертом і відображено у його висновку (Том 3 а.с.86-119). 
		Ревізори Інспекції зробили висновок про завищення витрат, не заперечуючи саме будівництво. 
		Їх висновок ґрунтується на висновку позапланової перевірки Товариства 4 від 17 грудня 2014 року (Том 2 а.с.177-178).
		Тоді податкові ревізори досліджували договір субпідряду між Товариством 4 і ТОВ « Ніколейд», яке виконувало роботи з будівництва згаданого обєкту.
		Ревізори зробили висновок, що бухгалтерські документи Товариства 4 містять неточності і неповноту складання, що з урахуванням неможливості проведення перевірки субпідрядника, не дає можливість Товариству 4 формувати податковий кредит. 
		Вирішуючи ж позов, суд цікавить факт будівництва і експлуатації КТП.
		Інспекція не надало доказів, що такого будівництва не було і обєкт не експлуатує Підприємство.
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач правомірно відніс до витрат амортизацію у сумі 1110 грн., оскільки це узгоджується з приписами підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України. 
		 
		2. 16 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_3М (виконавець) та Підприємство (замовник) уклали договір по облаштуванню обєктів нерухомості, які належали останньому. 
		Вартість робіт склала 360601,48 грн.
		Виконання договору підтверджується актами форми КБ-2В, довідками про вартість робіт форми КБ-3, розрахунками загальновиробничих витрат, підсумковими відомостями ресурсів за грудень 2012 року, жовтень  грудень 2013 року, жовтень 2014 року.
		У подальшому ремонт будівель відображено як капітальна інвестиція з придбання основних засобів у складі будівель, які амортизуються, з віднесенням суми амортизації до податкових декларацій з податку на прибуток.
		На кінець періоду, який перевірявся, позивач не сплатив виконавцю лише 3731,48 грн. 
		Амортизаційна сума, за період який перевірявся, з вартості підрядних робіт склала 6008 грн. 
		Усі факти встановлено експертом і відображено у його висновку (Том 3 а.с.86-119). 
		Інспекція не заперечувала факту облаштування обєктів нерухомості Підприємства.
		На думку ревізорів, у актах виконаних робіт вбачається невідповідність кількості людино-годин з ремонту основних засобів.
		Невідповідність доводять тим, що ФОП ОСОБА_3 самостійно не міг виконати таку роботу, а у звітах 1-ДФ не відображав про найману працю протягом 2012-2014 року.
		Фактично Інспекція ставить під сумнів реальність господарської операції між Підприємством і ФОП ОСОБА_3, однак не наводить доказів, що такі роботи не проводились взагалі.
		Для законності амортизації важливим є факт будівництва і сплата коштів за роботу.
		Судом встановлено, що Інспекція не зверталася до суду з позовом про визнання правочину недійсним, маючи на те повноваження, які визначені підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України. 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач правомірно відніс до витрат амортизацію у сумі 6008 грн., оскільки це узгоджується з приписами підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України. 
		 
		3.У 2014 році Підприємство придбавало у ТОВ «Добриня-Дар» (далі  Товариство 5), ТОВ «КВК» (далі  Товариство 6) і ТОВ «Інкерманський завод марочних вин» (далі  Товариство 7) алкогольні напої на загальну суму 2379913 грн. (без урахування ПДВ). 
		Контрагенти позивача були зареєстровані у АР Крим.
		Поставка товару мала місце до червня 2014 року.
		Підприємство розрахувалось з контрагентами до червня 2014 року.
		Усі поставки товару підтверджені видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості і податковими накладними.
		Розрахунки з контрагентами належним чином відображені на балансових рахунках та включено до податкової декларації з податку на прибуток. 
		Усі факти встановлено експертом і відображено у його висновку (Том 3 а.с.86-119). 
		Згідно висновку ревізорів Підприємство не підтвердило господарські операції належно оформленими первинними документами.
		Неналежність, на їх погляд, доводиться тим, що контрагенти не подавали відомості про осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (звіти форми 1-ДФ).
		Разом з тим, зазначали, що контрагенти не надали сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання відповідності. 
		Порушення щодо звітування, які можливо і допустили контрагенти Підприємства, ніяким чином не можуть спростувати сукупність фактів отримання товару і сплати коштів, що встановив експерт на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, котрі оформлені належним чином.
		Експерт також встановила, що товар передавався з посвідченнями якості. 
		Судом встановлено, що Інспекція не зверталася до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, маючи на те повноваження, які визначені підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України. 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач правомірно відніс до витрат собівартість придбаних та реалізованих товарів, оскільки це узгоджується з приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України. 
		 
		Отже, Підприємство не занижувало дохід і не завищувало витрати, що доводить протиправність податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток. 
		 
		Юридична оцінка податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість.
		 
		Перш за все, Підприємство оскаржує податкове повідомлення-рішення частково, погодившись з висновками судово-економічної експертизи від 05 квітня 2016 року №11-148 (Том 3 а.с.86-19).
		Представник позивача визнав, що штрафна санкція в частині визнання правильності рішення відповідача повинна складати 50% грошового зобовязання, оскільки платник податків допустив повторне порушення упродовж 1095 днів (Том 3 а.с.6). 
		Підприємство оскаржує визначення грошового зобовязання у сумі 673167 грн. та накладення штрафу  336583,50 грн. 
		Сума грошового зобовязання складається з таких доданків: 260, 6667 і 6667, (76830  13187,31), 163223, 432707.
		Грошове зобовязання донараховано щодо взаємовідносин з такими контрагентами: Товариство 3 (260 грн.); Товариство 4 (6667 грн. і 6667 грн.); Товариство 5, Товариство 6, Товариство 7 (432707 грн.). 
		63642,69 (76830  13187,31) грн. донараховано за включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість без наявності податкових накладних, від неплатника податку, подвійне включення податкових накладних та не проведення розрахунку коригування за період з січня 2013 року до липня 2014 року.
		163223 грн. донараховано за фактом завищення витрат стосовно включення собівартості двох алкогольних напоїв у січні  лютому 2013 року, який у цей період не реалізовувався. 
		Згідно висновку згаданої експертизи Підприємство допустило порушення включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість без наявності податкових накладних, від неплатника податку, подвійне включення податкових накладних та не проведення розрахунку коригування за період з січня 2013 року до липня 2014 року лише на суму 13187,31 грн.
		Позивач погодився з висновком експерта.
		Висновок експерта в цій частині є обґрунтованим, що доводить детальний аналіз господарської діяльності позивача на підставі первинних документів бухгалтерського і податкового обліку.
		Таким чином, Інспекція неправомірно донарахувала грошове зобовязання у сумі 63642,69 грн. 
		Інші доданки суми грошового зобовязання ґрунтуються на порушеннях, які суд досліджував в процесі правового аналізу податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток.
		Суд зробив висновок, що платник податків не допустив жодного порушення з податку на прибуток. 
		Суд встановив, що Підприємство надало належні докази, які доводять укладення реальних господарських операцій, правомірно нараховувало амортизацію та не завищувало витрати стосовно включення до них собівартості нереалізованих товарів. 
		Приписами пункту 198.1. статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: 
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); 
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; 
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Відповідно до приписів пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 
		дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Підприємство включало суми податку до податкового кредиту за першою з двох подій і на підставі податкової накладної.
		Таким чином, Інспекція незаконно визначила платнику податків грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 673167 грн.
		Протиправним є й нарахування штрафу у сумі 336583,50 грн.
		Отже, податкове повідомлення-рішення належить скасувати в частині, в якій його оскаржує платник податків.
		 
		Підсумовуючи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову. 
		Судові витрати у справі складаються з судового збору та витрат на проведення експертизи у сумі 487,20 грн. та 15000 грн. (Том 1 а.с.4, Том 3 а.с.78).
		Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України з урахуванням, що позов задоволено на 99,70%.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		 Позов задовільнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 20 серпня 2015 року про застосування до приватного підприємства «Колега» штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 818297,42 грн. в частині накладення штрафу  8120,02 грн.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 20 серпня 2015 року, яким приватному підприємству «Колега» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 593075 грн. та накладено штрафну санкцію  296537,50 грн.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 20 серпня 2015 року, яким приватному підприємству «Колега» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 980017 грн. та накладено штрафну санкцію  490008,50 грн., в частині збільшення грошового зобовязання  673167 грн. та накладення штрафної санкції  336583,50 грн.
		В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь приватного підприємства «Колега» судові витрати у сумі 15440,74 грн. 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...