Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/3709/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2018. Зареєстровано: 12.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		10 липня 2018 року           справа №805/3709/17-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		  Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:головуючого судді                                             Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гайдара А.В., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника відповідача Цирі С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 р. у справі  № 805/3709/17-а (головуючий І інстанції Голуб В.А.), яке складене в повному обсязі  04 травня 2018 року в м.Слов'янську Донецької області, за позовом ОСОБА_2  до  Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -
		 
		                                                      ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 (далі-позивач, апелянт) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі-відповідач) третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в якому просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року та  стягнення компенсації за невикористану відпустку (11 календарних днів).
		В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 02.04.2007 року по 14.11.2014 року вона працювала старшим державним виконавцем Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області. Починаючи з вересня 2014 року заробітна плата позивачеві перестала виплачуватись та на час подання позову у відповідача наявна заборгованість по заробітній платі за вересень 2014 року у сумі 2587,61 грн., за жовтень в сумі 2587,61 грн., за листопад 2014 року в сумі, яка позивачу не відома. Також, згідно наказу про звільнення у відповідача мається заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, сума якої ОСОБА_2 також не відома. Позивач вважає, що вказана заборгованість Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області визнається та не заперечується. Просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та заборгованість по компенсації за невикористану відпустку за 11 календарних днів.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року  в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2  було відмовлено в повному обсязі.
		Рішення мотивоване тим, що всі долучені до матеріалів справи ксерокопії (світлокопії) документів не відповідають вимогам письмових доказів, встановлених статтею 79 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, тобто на момент подання позовної заяви), статтям 94-95 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями. Також суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано відповідачу довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та зазначено, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем - Головним територіальним управлінням юстиції в Донецькій області та трудовий договір з даною юридичною особою не укладав, тому Головне територіальне управління юстиції в Донецькій області є неналежним відповідачем по даній справі.
		Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2  подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що відсутність довідки про взяття на облік як внутрішньопереміщеної особи не може бути підставою для відмови у виплаті заборгованості із заробітної плати.
		Зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не витребував докази відповідно її клопотання (а.с.6).
		ОСОБА_2 також зазначила, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що Головне управління юстиції Донецької області не є належним відповідачем по справі, оскільки відповідно до судової практики ВАСУ встановлено протилежне.
		Крім того апелянт вважала, що надала всі належні докази які витребував суд на підставі яких він мав всі підстави для задоволення позовних вимог.
		Просила постановити окрему ухвалу відносно незаконних дій судді першої інстанції.    
		У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги. Пояснив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Звернув увагу, що фактично відповідач не заперечує проти наявності заборгованості та її виплати, однак така можливість у них відсутня, оскільки позивач в останній день роботи була відсутня на роботі, належної заяви про виплату заробітної плати відповідач не отримував. Крім того позивач не з'являється за отриманням грошей та у них відсутні будь-які відомості про наявність реквізитів рахунку куди можливо перерахувати кошти.
		Просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін. 
		ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Просила суд апеляційної інстанції розглянути справу у її відсутність. При таких обставинах суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилась.
		Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
		ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.7-8).
		У період з 24.10.2011 року по 28.11.2014 року позивач ОСОБА_2 працювала головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Калініського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.9-10). Проте, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що у період з 02.04.2007 року по 14.11.2014 року вона працювала на посаді старшого державного виконавця  Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області (а.с.3).
		Відповідно до розрахункових листків ОСОБА_2 за вересень 2014 року заробітна плата складає 2587,61 грн., за жовтень 2014 року 2587,61 грн. ( а.с.13). Вказане також підтверджено довідкою Головного територіального управління  юстиції про доходи ОСОБА_2 (а.с.26).
		Відповідно до довідки відповідача від 20.10.2017 року № П-368-2124 заробітна плата позивача за листопад 2014 року складає 2637,55 грн. ( а.с.27)
		Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 24.11.2014 року № 3299б/1 звільнено ОСОБА_2, головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, з займаної посади з 28 листопада 2014 року, за відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України. Призначено виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану  частину щорічної основної відпустки  за період роботи з 12.09.2011 року по 11.09.2012 року у кількості 06 календарних днів, компенсацію за невикористану  частину щорічної основної відпустки  за період роботи з 12.09.2014 року по 28.11.2014 року у кількості 05 календарних днів ( а.с.11-12).
		10.10.2017 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про надання довідки про розмір нарахованої заробітної плати за 6 місяців с 01.05.2014 року по 28.11.2014 року  помісячно та довідки за останні два місяці, що передують звільненню з розшифровкою кількості виходів. Одночасно позивач просила виплатити їй заборгованість із заробітної плати, а також виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку (а.с.50).
		На звернення позивача до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідачем повідомлено, що з урахуванням Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року N 595, виплата заборгованості по заробітній платі особам, які  перебували  у трудових відносинах з Головним територіальним управлінням юстиції, можлива лише  за умов переміщення таких осіб в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення осіб підтверджується довідкою, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року N 509. Тому позивачу запропоновано для виплати заборгованості по заробітній платі надати заяву та копію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, та районів проведення антитерористичної операції, завірену належним чином, або надати особисто до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.51).
		Спірним у справі є питання виплати заборгованості по заробітній платі, а саме дотримання процедури для її виплати (належність звернення ОСОБА_2, необхідність отримання довідки внутрішньопереміщенної особи), дотримання норм процесуального права - належність відповідача, питання щодо витребування доказів та їх оцінка судом першої інстанції.    
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Відповідно до ст. 2-1 Кодексу законів про працю України ( далі- КЗпП України) , Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
		Як встановлено приписами ст.116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами та доповненнями) діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.
		Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зі змінами та доповненнями, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (100-95-п) (з наступними змінами і доповненнями).
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник, з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
		10.10.2017 позивач електронною поштою зверталася до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про виплату розрахункових коштів при звільненні та заборгованості по заробітній платі за період з 01.09.2014 року по 28.11.2014 року. 
		Суд першої інстанції зазначив, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) заявник може направляти письмове звернення з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). Електронне звернення громадян підлягає розгляду, але не може бути підставою для виплати грошових коштів, оскільки не ідентифікує особу.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що електронне звернення громадян підлягає розгляду, але не може бути підставою для виплати грошових коштів, оскільки не ідентифікує особу.
		Крім того, стаття 12 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений трудовим законодавством.
		Також під час розгляду справи представник відповідача зазначав, що заборгованість із заробітної плати не можливо перерахувати ОСОБА_2, оскільки вона мешкає на непідконтрольній Українській владі території - у м.Донецьку, не надала реквізитів рахунку та ніколи не з'являлася до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за отриманням коштів. Ця обставина апелянтом не оспорюється.
		При таких обставинах суд апеляційної інстанції вважає неможливим виконання відповідачем обов'язку виплати заборгованості та передчасною вимогу ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати. 
		Суд апеляційної інстанції вважає перелічені обставини достатніми для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Проте з певними висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не  погоджується.
		Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність отримання позивачем довідки внутрішньопереміщенної (ВПО) особи для отримання заборгованості по заробітній платі. 
		Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 зареєстрована та мешкає у м.Донецьк, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085 від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а тому на неї розповсюджуються норми спеціального законодавства. 
		Суд першої інстанції посилався на пункт 3 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 року № 595, який передбачає, що заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
		Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюється, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці), особи рядового і начальницького складу, виконують свої обов'язки.
		Особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 , пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати.
		Суд апеляційної інстанції аналізуючи перелічені норми дійшов до висновку, що перелічені норми зазначеного Порядку не зобов'язують ОСОБА_2 оформлювати довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з району проведення АТО, для отримання заборгованості з заробітної плати. Така довідка, відповідно до Порядку, необхідна для отримання пенсій та інших соціальних виплат.
		Щодо висновку суду першої інстанції про те, що Головне територіальне управління не може бути відповідачем по справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачка не перебувала у трудових відносинах з відповідачем - Головним територіальним управлінням юстиції в Донецькій області та трудовий договір з даною юридичною особою не укладала.
		Також під час розгляду встановлено, що ОСОБА_2 звернулась з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, однак з позовної заяви вбачається, що вона працювала на посаді старшого державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області. Зі змісту копії трудової книжки вбачається, що позивач працювала головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Калініського районного управління юстиції у м.Донецьку. 
		Суд першої інстанції зазначив, що у судове засідання позивач жодного разу не з'явилась, витребувані тричі судом письмові докази на адресу суду не направила. Отже суд першої інстанції зазначив, що у нього була відсутня можливість встановити належного відповідача.
		Проте, ч.4 статті 48 КАС України (в редакції що діяла на час прийняття рішення) передбачає, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. 
		Частина 7 цієї статті передбачає, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
		Враховуючи, що Совєтський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області та відділ державної виконавчої служби Калініського районного управління юстиції у м.Донецьку є юридичними особами публічного права, що переміщені на території, підконтрольні українській владі, мають самостійний баланс, рахунки в органах казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.164-165), суд першої інстанції мав можливість залучити їх як співвідповідачів без наявності згоди ОСОБА_2
		Крім того, під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції Головне територіальне управління юстиції не заперечувало факт необхідності виплати заборгованості по заробітній платі і це не було спірним питанням по справі. 
		При таких обставинах той висновок, що позивачка звернулася не до того відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність засвідчення копії паспорту, ідентифікаційного коду позивача, копії трудової книжки ОСОБА_2, копії наказу про звільнення, копії розрахункових листків, суд апеляційної інстанції також вважає їх помилковими, оскільки відповідач не заперечує про наявність заборгованості з виплати ОСОБА_2 заробітної плати а заборгованість підтверджується довідкою відповідача (а.с.57), що є належним доказом у справі.
		При таких обставинах суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що електронне звернення не може бути підставою для виплати грошових коштів, оскільки не ідентифікує особу, крім того у зв'язку з ненаданням ОСОБА_2 реквізитів рахунку відповідач не мав можливості у досудовому порядку перерахувати заборгованість з заробітної плати а вимога ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є передчасною. 
		Суд апеляційної інстанції вважає правильним рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до положень ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною 2 статті 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Враховуючи, що наявні порушення не призвели до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає необхідним у задоволенні апеляційної скарги відмовити а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
		Тобто, постановлення такої ухвали є правом а не обов'язком суду, крім того враховуючи, що рішення суду першої інстанції залишено без змін, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для постановлення окремої ухвали не має.
		Повний текст постанови складений 11 липня 2018 року.
		Керуючись статтями 23, 33, 195, 292, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		                                                    ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2  на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 р.  у справі  № 805/3709/17-а - залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 р.  у справі  № 805/3709/17-а - залишити без змін.
		На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття року та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.О.Шишов
		 
		Судді                                                                                            І.В.Сіваченко
		                                                                                                                                  
		                                                                                                          А.В.Гайдар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...