Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1879/10 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2018. Зареєстровано: 12.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 2-1879/10
		    Провадження № 4-с/638/179/18
		 
		11.07.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі: 
		головуючого судді Подус Г.С.
		при секретарі Коваленко О.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, ТОВ «Українська металургійна компанія» на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2,-
		встановив:
		14.03.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою звернувся ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, в якій просив: поновити строк на оскарження дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2; визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, під час відкриття виконавчого провадження №55393614, неправлмірними; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 14.12.2017 року про відкриття виконавчого провадження №55393614.
		В обґрунтування своєї скарги, ОСОБА_1 вказав, що Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2013 р. по справі №638/4258/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 467512,59 доларів США, що в еквіваленті на гривню України становить 3736828,13 грн. та в розмірі 450297,93 Євро, що в еквіваленті на гривню України становить 4740547,48 грн. Загальний розмір заборгованості визначено та становить 8477375,61 гривень.
		Згідно п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими сума зобовязання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Тому скаржник вважає, що виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2013 р. по справі №638/4258/13-ц непідвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки сума зобовязання за цим рішенням є меншою ніж визначена інструкцією.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 року, головуючим суддею обрано суддю Лазюк С.В.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018 року, головуючим суддею обрано суддю Подус Г.С.
		18.5.2018у справа надійшла в провадження судді Подус Г.С.
		Суддею зроблено запит до канцелярії суду про підняття справи №2-1879/10, однак у відповіді на доповідну записку вказано, що справа перебуває у провадженні судді Штих Т.В.
		26.06.2018 року справу передано від судді Штих Т.В., та призначено до розгляду.
		В судовому засіданні 27.06.2018 року, суддею Подус Г.С. замінено правонаступника по справі на ТОВ «Українська металургійна компанія», після чого представником ТОВ «УМК» подано заяву про відкладення розгляду справи, на підставі чого суддею оголошено перерву для виклику сторін. 
		02.07.2018р. заявником було уточнено скаргу, та в остаточній редакції ОСОБА_1 просив суд: Поновити строки на оскарження дій Головною державного виконавця відділу примусовою виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2В щодо відкриття виконавчою провадження; визнати дії Головного державного виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження №55393614 неправомірними; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусовою виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 1В від 14.12.2017р. про відкриття виконавчого провадження №55393614; скасувати постанову Головного державного виконавця, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 14.12.2017р. про арешт майна; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 11.01.2018р. про арешт коштів боржника; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 16.01.2018р. про арешт коштів боржника; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 19.01.2018р. про арешт коштів боржника; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 06.02.2018р. про арешт коштів боржника; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 06.02.2018р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; скасувати заходи забезпечення виконання рішення суду у вигляді обмеження права ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 05.03.2018р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 03.05.2018р. про розшук майна боржника.
		В судове засідання 04.07.2018р. представник скаржника зявився, надав суду свої пояснення, скаргу підтримав та просив задовольнити.
		Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, в судове засідання 04.07.2018р. не зявився, повідомлений був належним чином та в установленому процесуальним законодавством порядку.
		Представник ТОВ «Українська металургійна компанія» в судове засідання 04.07.2018р. зявився, проти задоволення скарги заперечував, просив суд відмовити.
		Ухвалою судувід 04.07.2018р. провадження усправі булозупинене узвязку ізподанням представником ТОВ«Українська металургійнакомпанія» заявпро відвідголовуючого суддіПодус Г.С.та передано вирішення питання про відвід на розгляд іншого судді, у відповідності до вимог ст. 40 ЦПК України.
		Ухвалою суду від 10.07.2018р. провадження у справі поновлене у звязку з відмовою у задоволенні заяви представника ТОВ «Українська металургійна компанія» про відвід головуючого судді Подус Г.С.і та справу призначено до розгляду у судовому засіданні. 
		В судове засідання 11.07.2018р. скаржник та його представник не зявилися, надали суду заяву про слухання справи без їх участі, заявлені вимоги підтримали.
		Заінтересована особа головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, в судове засідання не зявився, повідомлений був належним чином та в установленому процесуальним законодавством порядку.
		Представник заінтересованої особи ТОВ «Українська металургійна компанія», будучі належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника («Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року) суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності сторін, що також узгоджується з ч. 2 ст. 450 ЦПК України, якою передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
		У звязку із викладеним суд постановляє ухвалу за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця за відсутності стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги. 
		Суд, дослідивши матеріали скарги та справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2013 року по справі №638/4258/13-ц, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (р/р 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: місто Харків, проспект Московський, 60) заборгованість по договору № EIVXP 000477 про відкриття картрахунку та видачу платіжної картки від 18.10.2005 року та додаткової угоди до нього про встановлення ліміту овердрафту № 4 від 12.03.2008 року в розмірі 467 512,59 доларів США, що в еквіваленті на гривню України становить 3 736 828,13 грн., та заборгованість по договору-анкетою № 5006712 про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.04.2008 року в розмірі 450 297,93 Євро, що в еквіваленті на гривню України становить 4 740 547, 48 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
		Дзержинським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист № 55393614, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 467512,59 доларів США, що в еквіваленті на гривню України становить 3736828,13 грн. та в розмірі 450297,93 Євро, що в еквіваленті на гривню України становить 4740547,48 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
		Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 14.12.2017 р. відкрите виконавче провадження №55393614 з виконання вищевказаного виконавчого листа.
		Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		Відповідно до ч.1 ст. 448 вказаного Кодексу скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
		Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. (стаття 129-1 Конституції України).
		Згідно із вимогами частин першої-другої статті 14 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на час постановлення оскарженої ухвали суду) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
		Конституційний Суд України у пункті 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
		У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
		Для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду" ( рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00).
		У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1ст.6 Конвенції ("ОСОБА_3 проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
		Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд наголосив, що "відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що "адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету."
		Закон України "Про виконавче провадження" регулює порядок здійснення виконавчого провадження, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3 своєї постанови № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що «при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12)».
		У відповідності зі ст. 3 ч. 3 Цивільно-процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, суд застосовує редакцію Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме на момент 14.12.2017 року.
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік місця відкриття виконавчого провадження, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
		Положенням п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими сума зобовязання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Тому скаржник вважає, що виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2013 р. по справі №638/4258/13-ц непідвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки сума зобовязання за цим рішенням є меншою ніж визначена інструкцією.
		Судом встановлено, що загальна сума заборгованості яка підлягає стягненню зі ОСОБА_1 відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 27.09.2013 року встановлена в українській гривні, та не перевищує розмір вказаний в п. 4 Інструкції, а саме двадцяти та більше мільйонів гривень. 
		Відповідно до п. 10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо виконавчий документ предявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		Враховуючи вищевикладене, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, повинен був діяти у відповідності з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», і повинен був повернути виконавчий документ стягувачу, а тому дії головного державного виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження №55393614 неправомірні, а постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.
		Така позиція також узгоджується з постановою ВСУ від 26.09.2016 р. по справі №6-2159цс16, постановою ВСУ від 13.09.2017 року №6-1445цс17.
		Крім того, скаржник також просить суд скасувати постанови про арешт майна від 14.12.2017 р., про арешт коштів боржника від 11.01.2018 р., 16.01.2018 р., 19.01.2018 р., 06.02.2018 р., постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 06.02.2018 р., постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.2018 р., постанову про розшук майна боржника від 03.05.2018 р., скасувати заходи забезпечення виконання рішення суду у вигляді обмеження права ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. В цій частині заявлених вимог суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що дані постанови є похідними, тобто вони втрачають юридичну силу внаслідок скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. 
		Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення(поновити порушене право заявника).
		Суд розяснює, що скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не позбавляє стягувача права звернутися до органів державної виконавчої служби за належними підвідомчістю та місцем виконання рішення, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18, 447,450, 451, ЦПК України, суд,-
		постановив:
		Скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, ТОВ «Українська металургійна компанія» на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2  задовольнити частково.
		Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження №55393614 неправомірними.
		Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 14.12.2017 р. про відкриття виконавчого провадження №55393614.
		В іншій частині - відмовити.
		Розяснити ПАТ «Українська металургійна компанія» право на звернення до органів державної виконавчої служби за належними підвідомчістю та місцем виконання рішення, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.
		Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2018 року.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...