Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/6151/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2018.
Дата набрання законної сили: 05.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		05 липня 2018 року
		м. Київ
		справа № 225/6151/15-к
		провадження № 51-1609км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
		засудженої
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№22015050000000353, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Славінки Спаського району Приморського краю Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1 , такої, щонемає судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 256 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 15 лютого 2017року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 256 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона з метою сприяння учасникам злочинної організації, діючи на території м. Торецька Донецької області, встановила контакт з особою, матеріали щодо якої виділено
		в окреме провадження, котра знаходилась у м. Горлівці Донецької області,
		і протягом липня-серпня 2015 року передавала цій особі інформацію розвідувального характеру щодо маршрутів пересування, дислокації військової техніки та військовослужбовців, чисельності підрозділів Збройних Сил України
		у м. Торецьку та його околицях. Зазначену інформацію ОСОБА_7 , працюючи диспетчером у службі таксі, збирала з повідомлень таксистів, із власних спостережень, зі слів жителів міста та інших джерел, після чого в телефонних розмовах передавала особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, зокрема 29 липня 2015 року, 03, 04, 09, 10 та 11 серпня 2015 року.
		Апеляційний суд Донецької області 10 травня 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі з доповненнями прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої внаслідок м`якості.
		На обґрунтування цих вимог зазначає, що органом досудового розслідування злочинні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 258-3 КК як сприяння діяльності терористичній організації  «ДНР». Однак суд першої інстанції необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 256 КК, виходячи
		з того, що відсутнє будь-яке рішення суду або нормативний акт, яким «ДНР» визнано терористичною організацію. Прокурор стверджує, що жодним нормативно-правовим актом не висувається вимог щодо наявності будь-яких рішень органів державної влади або суду для визнання конкретної організації терористичною, а лише визначаються притаманні останній ознаки, у зв`язку з чим питання щодо визнання організації терористичною вирішується в кожному конкретному випадку правозастосовним органом виходячи з ознак її організації, характеру та мети діяльності. Апеляційний суд не звернув уваги на вказані доводи, не дав оцінки конкретним обставинам протиправних дій ОСОБА_7 ,
		яка розуміла мету й характер дій «ДНР» і свідомо сприяла у злочинній діяльності цій терористичній організації, та необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора. Поза увагою апеляційного суду залишились
		і безпідставні висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах провадження доказів того, що сприяння ОСОБА_7 діяльності терористичної організації «ДНР» мало наслідком вчинення останньою терористичного акту,
		з урахуванням того, що обвинуваченій не ставилося за провину вчинення терористичного акту (ст. 258 КК).
		У запереченні на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_7 вважає їїнеобґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення  без змін.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
		Захисник та засуджена заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
		у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, які не були встановлені
		в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
		чи іншого доказу.
		Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
		і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно
		з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як убачається з обвинувального акта, органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 258-3 КК
		(інше сприяння діяльності терористичній організації) оскільки вона за обставин, викладених в обвинувальному акті, передавала представнику «ДНР»  особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, інформацію розвідувального характеру щодо підрозділів Збройних Сил України, розміщених у м. Торецьку
		та на його околицях.
		Суд першої інстанції не погодився з вищезазначеною кваліфікацією дій обвинуваченої та перекваліфікував її дії на ч. 1 ст. 256 КК як заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій шляхом надання інформації.
		Суд зазначив, що сторона обвинувачення не довела винуватості
		ОСОБА_7 у сприянні злочинній діяльності терористичній організації,
		чи у сприянні вчиненню терористичних актів. У вироку суд послався на відсутність доказів про визнання злочинної організації, діяльності якої сприяла
		ОСОБА_7 , терористичною, та на відсутність законодавчо врегульованої процедури визнання певної організації терористичною. Крім того, суд зазначив
		про відсутність доказів вчинення терористичного акта, зокрема вироку суду
		за предикатним злочином про вчинення терористичного акта  обстрілу
		м. Торецька та його околиць злочинною організацією, якій сприяла підсудна.
		З такими висновками погодився й апеляційний суд, однак не врахував наступного.
		Поняття терористичної організації визначено у ст. 1 Закону України «Про боротьбу
		з тероризмом» (далі  Закон), а також ст. 28 КК  це стійке об`єднання трьох
		і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснюється розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки та вчинення терористичних актів. Достатнім
		для визнання організації терористичною є те, що якщо хоча б один
		з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома
		хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону, а також
		ст. 28 КК терористична діяльність  це діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів, підбурювання:
		до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами
		або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів;
		так само як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку
		та використання терористів, пропаганду й поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.
		Встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак певної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення
		або невчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування)
		є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої
		чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК не вимагається.
		Поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що обставина діяльності «ДНР»
		як терористичної організації підтверджується зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу
		про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків
		та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ,
		в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те,
		що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 258-3 КК має існувати конкретне рішення органу законодавчої чи виконавчої влади
		про визнання діяльності терористичною.
		За таких обставин рішення апеляційного суду як таке, що постановлене зістотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до ч. 1, 2 ст.438КПК підлягає скасуванню, а кримінальне провадження  призначенню
		на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		При новому розгляді суду необхідно врахувати вищезазначене, належним чином перевірити доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне, обґрунтоване і належним чином умотивоване рішення.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора слід задовольнити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...