Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/514/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2018. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		09 липня 2018 року 
		Київ
		 
		справа №9901/514/18
		адміністративне провадження №П/9901/514/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Гімона М.М., 
		суддів:             Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Гриціва М.І., Мороз Л.Л., -
		 
		за участю секретаря судового засідання                       Кочерги В.П.;
		учасники справи:
		 
		представник позивача                                       ОСОБА_1,
		представник відповідача                                   Русакова І.Г.,               
		 
		розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_3 (надалі також - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (надалі - Рада, відповідач, ВРП), у якому просив визнати протиправним та нечинним повністю рішення ВРП від 6 березня 2018 року № 711/0/15-18 «Про тимчасове відсторонення судді господарського суду міста Києва ОСОБА_3 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності» (надалі - Оскаржуване Рішення, Спірне Рішення, Рішення № 711/0/15-18).
		Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Рішенням № 711/0/15-18 прийнято відповідачем поза межами наданих йому повноважень, у спосіб, що суперечить Конституції і законам України, оскільки ним задоволено повторне клопотання прокурора про відсторонення позивача від здійснення правосуддя, що є порушенням вимог частини шостої статті 64 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
		Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у даній справі відкрито провадження та витребувано у відповідача всі матеріали, які стали підставою для прийняття Рішення № 711/0/15-18 та засвідчену копію такого рішення.
		Представником відповідача надіслано витребувані судом матеріали та відзив на дану позовну заяву, в якому він зазначив, що Оскаржуване Рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні, при цьому обставини, які мали значення та стали підставою для прийняття відповідачем зазначеного рішення, а також обґрунтування прийняття саме такого рішення, докладно і у повному обсязі у ньому наведені. На думку відповідача, позивачем у своїй заяві не наведено доказів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Оскаржуваного Рішення.
		Окрім того, у відзиві вказано, що клопотання заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В. від 28 лютого 2018 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності не є таким, що подано повторно, оскільки доводи та обґрунтування, викладені у вищезазначеному клопотанні та у першому клопотанні стосовно ОСОБА_3, що було предметом розгляду на засіданні ВРП 24 січня 2017 року, є різними за своїм змістом в частині підстав застосування обмежувального заходу.
		 
		Представник позивача під час судового засідання підтримав позов та пояснив, що порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя має спеціальне законодавче регулювання, яким встановлена неможливість повторного звернення із таким клопотанням в межах одного кримінального провадження незалежно від наведених в ньому мотивів та підстав.
		 
		ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився.
		 
		Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що рішення ВРП є законним, прийнято із додержанням вимог законодавства за результатами розгляду відповідного клопотання заступника Генерального прокурора від 28 лютого 2018 року, яке не можна вважати повторним зверненням, оскільки в ньому були наведені інші ніж в попередньому клопотанні підстави для відсторонення судді від здійснення правосуддя.
		 
		Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з огляду на нижченаведене.
		 
		Судом встановлені наступні обставини. 
		14 квітня 2008 року Указом Президента України № 346/2008 ОСОБА_3 призначений на посаду судді господарського суду м. Києва строком на п'ять років.
		 
		Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 209-VIIОСОБА_3обраний суддею цього судубезстроково де і працював на час винесення спірного Рішення.
		11 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 42016000000002803 внесені відомості про досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (надалі - КК України).
		12 січня 2017 року ОСОБА_3 затримано з урахуванням положень статей 208, 482 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України).
		13 січня 2017 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 15, частини третьої статті 190 КК України (закінченого замаху на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом зловживання довірою (шахрайстві)).
		23 січня 2017 року заступником Генерального прокурора Столярчуком Ю.В. повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України.
		24 січня 2017 року ВРП прийняла рішення № 16/0/15-17, яким було задоволено частково клопотання заступника Генерального прокурора та тимчасово відсторонено суддю господарського суду м. Києва ОСОБА_3 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на строк до 13 березня 2017 року. В обґрунтування цього рішення відповідач погодився із наявністю ризику впливу ОСОБА_3 на свідків та інших учасників кримінального провадження. При цьому зазначив, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні кримінальних правопорушень може поставити під сумнів безсторонність судді при здійсненні правосуддя і зашкодити авторитету судової влади. З огляду на це зроблено висновок про співмірність між такою засадою, як незалежність та недоторканість суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності 
		Відповідно до змісту зазначеного рішення ВРП вказане клопотання прокурора було обґрунтоване наявністю ризиків, а саме те, що перебування позивача на посаді судді безпосередньо сприяло йому у вчиненні вищенаведеного злочину, що перебуваючи на посаді він матиме доступ до матеріалів справи № 910/30431/15, зможе знищити або підробити документи, які містяться в матеріалах справи та мають суттєве значення для досудового розслідування. Крім того, зазначено про ризик незаконного впливу позивачем на свідків та інших учасників кримінального провадження, в тому числі суддів апеляційної та касаційної інстанцій, які брали участь у розгляді справи № 910/30431/15, учасників процесу у вказаній справі, що може негативно вплинути на досудове розслідування кримінального провадження.
		9 березня 2017 року, розглянувши звернення заступника Генерального прокурора України з клопотанням щодо продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності строком на два місяці, ВРП прийняла рішення № 472/0/15-17, яким продовжено строк тимчасового відсторонення судді господарського суду м. Києва ОСОБА_3 від здійснення правосуддя до 12 травня 2017 року. Мотивами необхідності продовження цього строку стало існування обставин, які були підставою для тимчасового відсторонення судді.
		8 серпня 2017 року заступником Генерального прокурора Столярчуком Ю.В. повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України.
		З 18 жовтня 2017 року на розгляді у Шевченківському районному суді м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000002803 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 9 січня 2018 року у справі № 761/37111/17 (провадження № 1-кп/761/1746/2017) вказаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 визнано таким, що відповідає вимогам статей 109, 291 КПК України. Справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
		3 березня 2018 року до Ради надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - державного радника юстиції 3 класу Столярчука Ю.В. від 28 лютого 2018 року про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв'язку із притягненням його до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Вказане клопотання направлено в межах того самого кримінального провадження - № 42016000000002803. Клопотання обґрунтовано існуванням ризиків, що перебуваючи на посаді судді позивач може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а характер вчиненого ним злочину вказує на можливість вчинення іншого аналогічного злочину. Також клопотання містить посилання, що наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді у вчиненні злочину може поставити під сумнів безсторонність судді при здійсненні правосуддя і зашкодити авторитету судової влади.
		6 березня 2018 року Рада прийняла Рішення № 711/0/15-18, відповідно до якого тимчасово відсторонено суддю Господарського суду м. Києва ОСОБА_3 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України, або закриття вказаного кримінального провадження.
		Підставою для прийняття даного рішення Рада зазначила переконливість доводів клопотання про ризики можливого впливу позивача на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також можливого вчинення ним іншого аналогічного злочину за умови безпосереднього доступу до матеріалів господарських справ, які надійшли йому на розгляд. У зазначеному рішенні відповідач також навів міркування, за яких не вважає клопотання прокуратури повторно поданим, мотивувавши висновок тим, що вони є різними за змістом.
		Не погоджуючись із Рішенням № 711/0/15-18, позивач оскаржив його до суду.
		Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції після 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність Спірного Рішення, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до положень статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
		 
		Частиною п'ятою статті 49 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.
		Відповідно до частини першої-третьої статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
		Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
		Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.
		За приписами частини 2 статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються:1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;4) посада, яку обіймає особа;5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення;6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
		Порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя визначено Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (надалі - Закон № 1798-VIII), де пунктом 1 частини першої статті 62 передбачено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
		 
		За приписами статті 63 Закону №1798-VIII тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
		 
		Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
		 
		Верховним Судом встановлено, що вперше заступник Генерального прокурора звернувся до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_3 від здійснення правосуддя у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності 20 січня 2017 року, яке рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 16/0/15-17 було задоволено.
		 
		Статтею 64 Закону №1798-VIII передбачено, що продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
		Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше як за десять днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.
		 
		Як вже зазначалось, 2 березня 2017 року заступник Генерального прокурора України звертався із клопотанням до відповідача щодо продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв'язку із притягненням його до кримінальної відповідальності, Радою дане клопотання було задоволено частково, строк тимчасового відсторонення продовжено до 12 травня 2017 року. 
		 
		Частиною шостою статті 64 Закону №1798-VIII встановлено, що повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом.
		 
		Крім положень Кримінального процесуального кодексу України, вимоги до клопотання прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності також закріплені у пункті 19.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, що затверджено рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (останні зміни внесено рішенням ВРП від 6 лютого 2018 року № 368/0/15-18; надалі - Регламент), який регулює процедурні питання здійснення нею повноважень. Так, пунктом 19.4 Регламенту встановлено, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинне бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 Кримінального процесуального кодексу України, а саме містити: а) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; б) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; в) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати суддю у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; г) назву суду, в якому суддя обіймає посаду; ґ) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді судді сприяло вчиненню кримінального правопорушення; д) виклад обставин, що дають підстави вважати, що суддя, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; е) перелік свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
		 
		Системний аналіз положень пунктів 5, 6 частини 2 статі 155 КПК України та підпунктів «ґ», «д» пункту 19.4 Регламенту ВРП дають підстави для висновку, що умовою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, є встановлення факту сприяння перебування на посаді судді вчиненню кримінального правопорушення, а метою його застосування є усунення ризиків перешкоджання ним (суддею) кримінальному провадженню будь-яким чином.
		 
		Дослідивши зміст вищенаведених рішень ВРП та клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя від 28 лютого 2018 року, колегія суддів робить висновок, що наведені в клопотаннях від 24 січня 2017 року та від 28 лютого 2018 року обставини та мотиви не є аж на стільки різними, щоб стверджувати про їх неоднаковість або про виникнення нових суттєвих підстав після спливу строку попереднього відсторонення судді від здійснення судочинства, які б впливали на цю оцінку. В обох клопотаннях міститься посилання на ризик впливу на свідків або учасників кримінального провадження, а посилання на можливі сумніви безсторонності судді при здійсненні правосуддя та наявність ризику завдання шкоди авторитету судової влади також містились у рішенні ВРП як підстава для задоволення клопотання прокурора від 24 січня 2017 року. При цьому ані шкода авторитету судової влади, ані ризик вчинення позивачем повторного злочину не відповідають встановленій в законі меті відсторонення особи від посади, оскільки не направлено на усунення ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, як то передбачено у статті 155 КПК України.
		 
		Таким чином, доводи відповідача про те, що у попередніх клопотаннях заступник Генерального прокурора вказував на існування ризику того, що ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню, а у новому клопотанні від 28 лютого 2018 року вказує на існування ризику вчинення іншого злочину, колегія суддів не вважає прийнятними в якості аргументації відсутності повторного звернення прокурора.
		 
		Крім того, пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України передбачено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. 
		 
		Буквальне тлумачення положень частини шостої статті 64 Закону №1798-VIII дає підстави для висновку про встановлення обмежень можливості повторного звернення прокурора із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, яке (обмеження) діє в межах одного конкретного кримінального провадження. 
		 
		На обґрунтованість цього висновку вказують і положення пункту 19.17. Регламенту ВРП, яким передбачено, що повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності судді в межах одного кримінального провадження, якщо Радою вже прийнято рішення по суті цього питання, не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Ради судом.У разі подання клопотання з порушенням зазначених вимог таке клопотання повертається без розгляду в порядку, визначеному пунктом   18.5 цього Регламенту.
		 
		 
		На думку колегії  суддів словосполучення «прийнято рішення по суті цього питання» носить узагальнюючий характер і вказує на неприпустимість розгляду по суті клопотання прокурора щодо питання відсторонення судді від здійснення правосуддя, якщо таке клопотання вдруге подано в межах одного кримінального провадження. Таке клопотання підлягає поверненню без розгляду.
		 
		 
		Проте, Верховним Судом встановлено, що заступник Генерального прокурора знову звернувся до ВРП із клопотанням від 28 лютого 2018 року про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддяв межах того ж самого кримінального провадження - № 42016000000002803, при цьому рішення ВРП від 24 січня 2017 року № 16/0/15-17 щодо результатів розгляду першого аналогічного клопотання в судовому порядку скасовано не було.
		 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		 
		 
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		 
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		 
		Враховуючи висновок суду про аналогічність підстав для звернення заступника Генерального прокурора до ВРП із клопотанням про відсторонення позивача від здійснення судочинства та наявність прямої імперативної заборони в межах одного кримінального провадження повторно відстороняти суддю від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а також встановленого обов'язку Ради як суб'єкта владних повноважень залишити повторне звернення прокурора з означеного питання без розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що Рішення № 711/0/15-18 не відповідає усім вимогам, закріпленим у статті 2 КАС України, прийнято відповідачем без дотриманням вимог чинного на момент його постановлення законодавства, отже не може бути визнано правомірним.
		 
		Стосовно доводів Ради про встановлення Законом №1798-VIII вичерпного переліку підстав для скасування рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Частиною першою статті 65 Закону №1798-VIII встановлено, що рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
		 
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 (надалі також "Рекомендація R (80)2") - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді заступників Міністрів).
		 
		При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пунктом 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 OthersagainsttheUnitedKingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії".
		 
		Варто також вказати на дотримання принципу законності через призму якості закону та реалізації дискреційних повноважень органів державної влади. У справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" заява № 77703/01, рішення від 14 червня 2007 року ЄСПЛ зроблено такі висновки.
		 
		Суд нагадує, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94,  paragraphs 34, ECHR 1999-III; andUkrainianMediaGroup v. Ukraine ( 980_382), no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). 
		 
		Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., GropperaRadio AG andOthers v. Switzerlend, judgmentof 28 March 1990, Series A no. 173, p. 26 paragraph 68). 
		 
		До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією (995_004).  Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження  необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має  чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх  здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (Amann v.   Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).
		 
		Окрім того, пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
		 
		Розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. 
		 
		Зважаючи на наведене вище, а також беручи до уваги положення статті 55 Конституції України, як і те, що вирішення спорів, що виникають за участю ВРП віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежується з'ясуванням лише визначених Законом №1798-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВРП щодо відсторонення судді від здійснення правосуддя, а вирішує справу з урахуванням засад адміністративного судочинства. 
		 
		Пунктом 1, 3 частини четвертої статті 266 КАС України передбачено, що Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може, зокрема, визнати акт Вищої ради правосуддя протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
		 
		У свою чергу, згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Отже, саме такий спосіб захисту прав позивача, як скасування індивідуального акту буде ефективним та відповідає завданням адміністративного судочинства у даній справі.
		 
		Враховуючи, що Спірне Рішення є саме актом індивідуальної дії, суд приходить до висновку про визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення задовольнити.
		 
		Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 6 березня 2018 року № 711/0/15-18 «Про тимчасове відсторонення судді господарського суду міста Києва ОСОБА_3 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності».
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його складення.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.
		 
		Головуючий                                                                         Гімон М.М.
		Судді                                                                                                Берназюк Я.О.
		                                                                                                     Бучик А.Ю.
		                                                                                                     Гриців М.І.
		                                                                                                     Мороз Л.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...