Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 716/1171/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2018.
Дата набрання законної сили: 27.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                   
		Іменем  України
		 
		27 червня 2018 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 716/1171/17
		 
		провадження № 61-12736св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
		представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5,
		відповідачі: ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		представники публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Бацей ТетянаМиколаївна, Сокуренко Євген Сергійович, Білоус Андрій Володимирович, 
		третя особа - ОСОБА_10,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області у складі судді Сірик І. С. від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Лисака І. Н. від 31 січня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, збільшивши розмір позовних вимог, до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ                 КБ «ПриватБанк»), третя особа - ОСОБА_10, про визнання недійсними договору іпотеки, свідоцтва про право власності на житловий будинок, зняття заборони відчуження житлового будинку. 
		Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2007 року ОСОБА_10 і закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -             ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», уклали кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 37 тис. 400 дол. США з терміном повернення до 12 листопада 2027 року.
		На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 13 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 79,30 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1, належного йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок                      від 24 липня 1989 року.
		Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області                           від 14 лютого 2017 року визнано право власності по 1/5 частки вказаного житлового будинку за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
		Оскільки зазначений житловий будинок був переданий в іпотеку без їхньої письмової та нотаріально посвідченої згоди, то просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок від 24 липня 1989 року, видане виконавчим комітетом Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області згідно з рішенням Заставнівської районної ради від 05 травня 1989 року на ім'я ОСОБА_6, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок у АДРЕСА_1; визнати недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та  ОСОБА_6; зняти заборону відчуження житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований завказаною адресою.
		Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області                             від 13 листопада 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. 
		Визнано недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, в частині щодо 1/5 часток зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами, які належать ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кожному відповідно до рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого                     2017 року в іпотеку майнових прав на житловий будинок та господарські споруди, який знаходиться на АДРЕСА_1
		Знято заборону відчуження житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1 в частині по 1/5 часток, які належать ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідно до рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року.
		В іншій частині позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як члени колгоспного двору та відповідно до рішення суду є власниками майна, переданого в іпотеку банку, згоди на укладення іпотечного договору не давали, а тому оспорюваний договір іпотеки є недійсним у частинах, які їм належать.
		Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково. Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
		Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області                               від 13 листопада 2017 року в частині визнання частково недійсним іпотечного договору скасовано. 
		Визнано недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року в частині задоволення позову щодо зняття заборони відчуження житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться на АДРЕСА_1, скасовано. У задоволенні позову в цій частині відмовлено.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції та визнаючи договір іпотеки недійсним у цілому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не виділено в натурі і не зареєстровано право власності на них як на окремий об'єкт нерухомості, що унеможливлює визнання договору іпотеки недійсним у частині.
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,                                       ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заяву про застосування позовної давності, яку суд був зобов'язаний розглянути. 
		Крім того, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки єдиним власником вказаного житлового будинку був ОСОБА_6, тому на укладення зазначеного договору згода ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не потребувалася. 
		До того ж, касаційна скарга на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року і ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2017 року, на підставі яких ухвалено оскаржувані рішення, перебуває на розгляді Верховного Суду. 
		Оскільки рішенням суду першої інстанції в незміненій постановою суду апеляційної інстанції частині та постановою суду апеляційної інстанції задоволено позов у частині визнання договору іпотеки недійсним, то відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України касаційний суд переглядає справу в цій частині.  
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		30 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		Касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Судами встановлено, що 13 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 37 тис. 400 дол. США з терміном повернення до 12 листопада               2027 року.
		На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 13 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 79,30 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1.
		Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області                              від 14 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької оьласті від 22 червня 2017 року, визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності по 1/5 частки вказаного житлового будинку як за членами колгоспного двору.
		За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. 
		Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину. 
		За змістом статті частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
		Згідно зі статтями 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. 
		Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
		Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення  одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
		Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із членів колгоспного двору без згоди інших його членів, недійсним. 
		Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
		Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. 
		З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із членів колгоспного двору договору щодо розпорядження спільним майном без згоди інших його членів може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з членів колгоспного двору, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, і що той із його членів, який укладає договір, не отримав згоди на це інших членів колгоспного двору.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані норми матеріального права та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки в частині, не встановивши чи його сторони діяли недобросовісно. Залишилося поза увагою суду і те, що рішення про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності по 1/5 частки вказаного житлового будинку як за членами колгоспного двору було ухвалено лише 14 лютого 2017 року. 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції зробив правильної висновок, що оскільки частки ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не виділено в натурі, то оспорюваний договір іпотеки може бути визнаний недійсним у цілому, але не встановив указані обставини справи, які мають значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення в ній. 
		Отже, не встановивши обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі, та допустивши зазначені порушення норм матеріального і процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про доведеність позову в частині визнання договору іпотеки недійсним.
		Разом з тим, доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності спростовуються матеріалами справи, про що вказано і в постанові суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до пункту першого частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		За таких обставин судові рішення суду не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області                               від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 січня 2018 року в частині позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                                              О. В. Білоконь 
		                                                                                                    Б. І. Гулько
		                                                                                                    Є. В. Синельников
		                                                                                                    С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...