Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/5794/15-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		03 липня 2018 року
		м. Київ
		справа № 756/5794/15-к 
		провадження № 51-939км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		виправданого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110050010135, за обвинуваченням  
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік.
		На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
		 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 14 серпня 2013 року о 23:21, керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «Mersedes-Benz 2540L» (д.н.з. НОМЕР_1 ), всупереч вимог пунктів 2.3 «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), перед початком руху та виконанням повороту ліворуч був неуважним до дорожньої обстановки, не переконався, що маневр буде безпечнимі не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, розпочавши рух вперед та повертаючи ліворуч у напрямку паркувального майданчика ТРЦ«DreamTown-2», напроти будинку № 43 на просп. Оболонському в м. Києві, здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_8 , який лежав на проїзній частині під вказаним автомобілем, заподіявши останньому тілесних ушкоджень, від яких той помер на місці пригоди.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасовано, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням в суді достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 вичерпанням можливостей їх отримання. 
		 
		 
		Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Свої вимоги прокурор обґрунтовує безпідставністю, хибністю та невмотивованістю висновків апеляційного суду щодо можливості закриття кримінального провадження. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, які, на переконання прокурора, є належними, допустимими і переконливо доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		У запереченнях захисник особи, щодо якої закрито кримінальне провадження  ОСОБА_7 вважає за необхідне залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, а ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, виправданого та його захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважаючи ухвалу апеляційного суду законною і обґрунтованою, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на таких підставах.
		 
		Мотиви Суду
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачувався органом досудового розслідування в порушенні пунктів 2.3 «б» та 10.1 ПДР, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 . Тобто ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 286 КК. 
		Суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , визнав безпідставними посилання суду першої інстанції на показання свідків з огляду на те, що вони не були очевидцями дорожньої пригоди та будь-яким чином не підтвердили фактичних обставин інкримінованого діяння, а також посилання на протоколи огляду місця пригоди, транспортного засобу, схеми та фототаблиці до них, оскільки вони не ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах справи. 
		Не визнано доказами у кримінальному провадженні і відеозапис на СD-R диску та протокол перегляду відеозапису від 11 вересня 2013 року, оскільки вони не отримані в передбаченому процесуальним законом порядку та не визнані у встановленому порядку речовим доказом у справі. Висновок експерта розцінено як такий, що має характер припущень з огляду на відсутність інших доказів, які б підтверджували факт можливості наїзду на ОСОБА_8 задніми основними колесами транспортного засобу. Не визнано належним доказом і висновок експерта від 20 березня 2014 року щодо невідповідності дій ОСОБА_6 вимогам ПДР, оскільки він прямо чи непрямо не підтверджує наявність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме механізму наїзду на потерпілого.
		Також апеляційний суд при оцінці доказів у кримінальному провадженні вказав на те, що суд першої інстанції не з`ясував: чи був ОСОБА_8 учасником дорожнього руху, а саме пішоходом; чи існувала небезпека для руху автомобіля ОСОБА_6 перед початком руху відповідно до ПДР; яким чином перед початком руху водій ОСОБА_6 повинен був переконатися у безпечності своїх дій і в тому, що він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, якщо, за встановлених судом обставин особа, яка опинилася під колесами автомобіля, фактично не була учасником дорожнього руху. 
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши диспозицію частини 2 статті 286 КК, що відсилає до правил дорожнього руху та наведену в них термінологію, а також обставини кримінального провадження, поставив під сумнів той факт, що пригода сталася за участю ОСОБА_6 внаслідок порушення ним пункту 10.1 ПДР, а також наявність причинного зв`язку між таким порушенням та суспільно небезпечними наслідками у виді смерті потерпілого. 
		Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вироку суду ОСОБА_8 під час початку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 лежав під транспортним засобом, яким керував останній. За таких обставин апеляційний суд не визнав ОСОБА_8 учасником дорожнього руху, а саме пішоходом, оскільки суд першої інстанції не встановив, що до моменту наїзду він рухався по проїзній частині або перетинав її, так само як не встановлено, яким чином він опинився під автомобілем і чи міг взагалі зробити це самостійно з огляду на виявлення в його крові етилового спирту в концентрації 5.22 і 5.31 проміле, що за життя могло відповідати важкому стану алкогольного сп`яніння.
		Наведені висновки суду апеляційної інстанції, якими він обґрунтовував необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанням можливостей їх отримання, прокурор вважає помилковими. 
		Однак внаслідок перевірки матеріалів кримінального провадження Суд не встановив помилок при дослідженні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також оцінці доказів на предмет належності, допустимості та достовірності.
		Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, для доведеності винуватості особи за статтею 286 КК необхідно дослідити причини, за яких сталася дорожня пригода, та чи перебуває невідповідне дотримання правил дорожнього руху у зв`язку з тими наслідками, що настали.
		Під час досудового розслідування в діях ОСОБА_6 встановлено порушення вимог пунктів 2.3 «б» та 10.1 ПДР, а судом першої інстанції визнано доведеним. Зокрема, в тому, що він перед початком руху та виконанням маневру повороту ліворуч проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечнимі не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, внаслідок чого, розпочавши рух вперед та виконуючи маневр повороту ліворуч, здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_8 , який лежав на проїзній частині під його автомобілем, в результаті заподіявши останньому тілесних ушкоджень, від яких той помер на місці пригоди.
		Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; а згідно з пунктом 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
		Досліджуючи поставлені органом досудового розслідування питання, експерт у своєму висновку від 20 березня 2014 року на питання щодо причин виникнення дорожньої пригоди встановив невідповідність дій водія транспортного засобу вимогам пункту 10.1 ПДР, оскільки він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. На запитання щодо того, чи вбачаються в діях пішохода невідповідності вимогам ПДР, експерт вказав на те, що оцінка дій пішохода не потребує спеціальних знань у галузі автотехніки та його дії можуть бути оцінені органами слідства та судом самостійно на підставі вимог розділу 4 ПДР.
		Вказаний доказ судом апеляційної інстанції об`єктивно поставлено під сумнів, оскільки перед експертом ставилися питання за умов, що є водій та пішохід, а також кожний із них виконують активну дію, а саме є учасниками дорожнього руху. 
		Проте за обставин, установлених органом досудового розслідування та судом першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_6 керував транспортним засобом, який за своєю конструкцією є вантажним, а ОСОБА_8 лежав під цим транспортним засобом, перебуваючи у важкому алкогольному сп`янінні. Вказане викликає обґрунтований сумнів у можливості ОСОБА_8 виконувати вимоги, передбачені розділом 4 ПДР, що регламентують права і обов`язки пішоходів. 
		Як правильно визнано судом апеляційної інстанції, здобуті у кримінальному провадженні докази не підтверджують винуватості ОСОБА_6 за обставин недотримання ним правил дорожнього руху перед початком руху та способу їх виконання за таких умовах.
		Висновки суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів у кримінальному провадженні на предмет їх допустимості та належності як доказу ґрунтувалися здебільшого на тому, що в них не відображено об`єктивної дійсності виникнення дорожньо-транспортної пригоди, розташування ОСОБА_8 на дорозі, механізму наїзду на нього, тощо, а також на тому, що відеозапис здобуто всупереч вимогам процесуального закону. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції проводив розгляд кримінального провадження у відповідності до вимог статті 337 КПК, а саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження Суд не встановив порушень вимог закону при оцінці доказів у ньому, оскільки докази мають відігравати не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин. 
		Разом з цим докази, отримані шляхом проведення процесуальних дій, не передбачених законом, в усіх випадках визнаються недопустимими. Про вказане і зазначив суд апеляційної інстанції, коли надавав оцінку відеозапису та похідним від нього доказам. Зокрема, за ними не відображено об`єктивної дійсності виникнення події, крім того у матеріалах кримінального провадження наявний диск з відеозаписом, виникнення якого в матеріалах не прослідковується.
		Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора не підтвердилися та Суд був позбавлений можливості дійти висновку протилежного тому, якого дійшов суд апеляційної інстанції. 
		Враховуючи наведене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції,  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		___________________ _______________________ ________________________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...