Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/14294/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2018.
Дата набрання законної сили: 30.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		30 травня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 295/14294/17
		Провадження № 14-136цс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - СитнікО.М.,
		суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі також - відповідачі) про захист права власності
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2017 року, постановлену у складі судді Гумен Н. В., і постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: МинічТ.І., ТрояновськоїГ.С., ПавицькоїТ.М.
		Учасники справи:
		-                   позивач: ОСОБА_3,
		-                   відповідачі: Житомирська міська рада, Виконавчий комітет Житомирської міської ради.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом про захист права власності.
		2.           Позовна заява мотивована такими обставинами:
		2.1.     Позивач є власником нежитлового приміщення - магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1
		2.2.     На фасаді будинку, де знаходиться магазин, розміщені конструкції інформаційних вивісок (далі - конструкції).
		2.3.     Позивач вказувала, що у неї як у власника є погодження стосовно правомірного розміщення конструкцій; зазначала, що вони є елементами фасаду будинку.
		2.4.     Від орендаря магазину вона дізналася, що відповідачі вирішили демонтуватиналежні їй конструкції, повідомивши про це шляхом наклеювання на скло вітража припису, в якому зазначалося про його негайне виконання і про те, що в іншому випадку демонтаж відбудеться примусово.
		3.           Просила заборонити відповідачам і підконтрольним їм органам (управлінням, департаментам, комітетам), комунальним підприємствам й іншим організаціям проводити демонтаж конструкцій.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		4.           5 грудня 2017 року Богунський районний суд м. Житомира постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження.
		5.           Ухвала мотивована тим, що позовні вимоги заявлені позивачем до органу місцевого самоврядування, який здійснює управлінські функції, а спір у цій справі належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           24 січня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
		7.           Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір, який виник, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд вказав, що якщо орган місцевого самоврядування бере участь у справі у зв'язку з виконанням своїх владних повноважень, зокрема владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень не спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           13 лютого 2018 року позивач звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою. Вказує на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		9.           У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		10.       5 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11.       Ухвала мотивована тим, що позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.       Позивач вважає, що суди неправильно визначили підвідомчість спору як адміністративного, оскільки вона зверталася до суду з позовом про захист права власності на підставі статті 386 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, який мав розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		13.       Крім того, позивач вказує, що вона не порушує питання про скасування рішень відповідачів, позов не стосується їх владних повноважень і застосування судами першої й апеляційної інстанцій приписів Закону України «Про благоустрій населених пунктів» було помилковим.
		(2) Позиція відповідачів
		14.       Відповідачі своїх позицій щодо касаційної скарги позивача не висловили.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		15.       Відповідачами у цій справі є орган місцевого самоврядування та його виконавчий комітет, а предметом позову - вимога позивача заборонити відповідачам і підконтрольним їм органам (управлінням, департаментам, комітетам), комунальним підприємствам та іншим організаціям проводити демонтаж конструкцій.
		16.       Позивач вважає, що суди неправильно визначили підвідомчість спору як адміністративного, оскільки вона зверталася до суду з позовом про захист права власності на конструкції на підставі статті 386 ЦК України, який мав розглядатися за саме за правилами цивільного судочинства.
		17.       Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами благоустрою є, зокрема, засоби та обладнання зовнішньої реклами, інформаційні стенди, дошки, вивіски.
		18.       Згідно з пунктом 10 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до благоустрою належать також інші елементи, визначені нормативно-правовими актами.
		19.       Відповідно до пункту 1.12 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі, затверджених рішенням Житомирської міської ради від 29 березня 2012 року № 325, елементами благоустрою є також фасади будинків і споруд.
		20.       З огляду на вказане як конструкції позивача, так і фасад будівлі, на якій вони розміщені, є елементами благоустрою незалежно від того, кому вони належать на праві власності.
		17.       Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		21.       Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку (пункт 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		22.       До власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів (підпункт 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом (підпункт 17 пункту «а» частини першої вказаної статті).
		23.       Повноваження місцевих рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		24.       Так, до повноважень міських рад у цій сфері, зокрема, належить: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»); створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб) (пункт 3 частини першої вказаної статті). А до повноважень виконавчих органів міських рад належать, зокрема, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів (пункт 1 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»); здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів (пункт 5 частини другої вказаної статті); видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом (пункт 14 частини другої зазначеної статті).
		25.       Крім того, згідно з пунктом 10.1 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі, затверджених рішенням Житомирської міської ради від 29 березня 2012 року № 325,контроль у сфері благоустрою міста Житомира спрямований на забезпечення дотримання органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил та інших нормативно-правових актів.
		26.       Якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою або вже спричинили, посадова особа контролюючого органу (або інші, уповноважені на це особи) зобов'язана скласти та надати офіційний документ - припис або протокол (пункт 10.3 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі). Припис є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою (пункт 10.4 зазначених Правил). Посадова особа контролюючого органу (або інша, уповноважена на це особа), яка під час перевірки об'єкта благоустрою виявила порушення вимог цих Правил, зобов'язана на винну особу скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 10.6 вказаних Правил).
		27.       До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів згідно з пунктом 11.2 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі притягаються особи, винні, зокрема, у порушенні вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) об'єктів благоустрою, самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо на об'єктах благоустрою території міста.
		28.       З огляду на вказане, Житомирська міська рада та її виконавчі органи наділені владними управлінськими функціями у сфері встановлення та застосування правил з питань благоустрою території населеного пункту, зокрема контролю за виконанням всіма суб'єктами затверджених Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі незалежно від того, у чиїй власності знаходяться елементи благоустрою.
		29.       Позивач визнає, що вона дізналася про намір демонтувати її конструкції з припису, який був наклеєний на скло вітража її приміщення, і вважає що відповідач (який саме - не уточнює) діяв у незаконний спосіб.
		30.       Крім того, позивач стверджує, що у неї вже був спір з Виконавчим комітетом Житомирської міської ради щодо рішення про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зокрема, кронштейна на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_1 Цей спір був розглянутий за правилами адміністративного судочинства.
		31.       18 грудня 2013 року Корольовський районний суд м. Житомира у справі № 296/4148/13-а ухвалив постанову, якою задовольнив позовні вимоги: скасував рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 6 березня 2013 року № 90 «Про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м. Житомирі» у частині пункту 27 Переліку суб'єктів господарювання, яким буде здійснено демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м. Житомирі, викладеного в додатку до цього рішення із зазначенням ТзОВ «Ізі Кредит» (суборендаря приміщення позивача).
		32.       23 січня 2014 року Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою вказану постанову суду першої інстанції залишив без змін.
		33.       У позові в справі № 295/141294/17 позивач звертала увагу, що у вказаній ухвалі Житомирський апеляційний адміністративний суд зазначив, що кронштейн на фасаді будинку є невід'ємною частиною конструкції нежитлового приміщення та належить позивачеві на праві власності.
		34.       Позивач стверджувала, що відповідачі повторно вирішили демонтувати належні їй конструкції, про що вона дізналася з відповідного припису. Вважає, що, ухвалюючи рішення з питань, які вже були вирішені судом в іншій справі, відповідачі грубо втручаються у право власності та порушують його, а скасування рішень про демонтаж не забезпечує реального захисту прав позивача.
		35.       Правовідносини, пов'язані, зокрема, з контролем за розміщенням зовнішньої реклами, врегульовані Законом України «Про рекламу» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.
		36.       Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих, зокрема, на зовнішніх поверхнях будинків, споруд (абзац 6 статті 1 Закону України «Про рекламу»).
		37.       Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад (частина перша статті 16 Закону України «Про рекламу»).
		38.       Відповідно до пункту 45 Типових правила розміщення зовнішньої реклами контроль за додержанням правил розміщення зовнішньої реклами здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.
		39.       Згідно з підпунктом 7.11.2 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі проведення робіт, пов'язаних з розташуванням (монтажем, реконструкцією, перенесенням, демонтажем) та експлуатацією  рекламних засобів на міській території, здійснюється у відповідності доПравил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі на підставі дозволів на проведення цих робіт, наданих уповноваженим органом виконкому міської ради в установленому порядку.
		40.       Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11 березня 2010 року № 168 затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі.
		41.       Ці Правила встановлюють порядок здійснення діяльності з розміщення зовнішньої реклами у м. Житомирі (пункт 1.2). На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою території м. Житомира (пункту 4.12 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі).
		42.       Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток дозволяється за погодженням з органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках містобудування та архітектури місцевого значення, а також в межах їх охоронних зон обмежено збереженням зовнішнього вигляду архітектурно-історичних ансамблів (підпункт 7.11.9 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі).
		43.       Рекламні засоби, які розташовуються, зокрема, на будинках, не повинні вступати у візуальний конфлікт з архітектурою та суттєво міняти вигляд їхніх фасадів (підпункт 7.11.13 вказаних Правил).
		44.       Забороняється вчиняти дії по організації, розміщенню реклами, будь-яких рекламних засобів, будь-яких оголошень, плакатів, листівок тощо безпосередньо на фасадах будинків, будівель, споруд та їх елементів. Особи, причетні до організації та розміщення реклами, несуть відповідальність за дії та/або бездіяльність, що призвели до розміщення реклами, будь-яких рекламних засобів, будь-яких оголошень, плакатів, листівок тощо у не відведених для цього місцях (підпункт 7.11.15 зазначених Правил).
		45.       Рекламні засоби, які розташовано з порушеннями діючих норм і правил, а також в інших випадках, визначених у нормативно-правових актах або в договорі, підлягають демонтажу в порядку, встановленому виконкомом міської ради (підпункт 7.11.25 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші у м. Житомирі).
		46.       Розділ 15 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі передбачає, зокрема, випадки демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених з порушенням визначеного порядку, а також регламентує процедуру проведення такого демонтажу.
		47.       За змістом ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 296/4148/13-а Виконавчий комітет Житомирської міської ради вважав, що позивач розмістила на фасаді будинку на АДРЕСА_1 спеціальні конструкції зовнішньої реклами.
		48.       Натомість, позивач стверджує, що її конструкції не є рекламними, бо згідно з частиною шостою статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності, час роботи, що розміщена, зокрема, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, рекламою не вважається.
		49.       Крім того, за твердженнями позивача вона має погодження 2002 року № 128/1235/1 інформаційної вивіски на АДРЕСА_1, а також погодження 2007 року № 41/2007 рекламно-інформаційної вивіски за тією ж адресою.
		50.       ВеликаПалата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, залишену без змін апеляційним судом, не може надавати оцінку фактичним обставинам справи, зокрема тому, чи є конструкції позивача спеціальними конструкціями зовнішньої реклами, чи має позивач погодження (дозволи) на їх встановлення, чи діяли відповідачі у спосіб, передбачений нормативними актами, видаючи припис про демонтаж конструкцій позивача, чи існують визначені нормативними актами підстави для такого демонтажу. Ці та інші обставини, які мають значення для вирішення спору, повинні бути встановлені під час розгляду справи по суті.
		51.       Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплює стаття 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		52.       Отже, за правилами цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		53.       Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		54.       Згідно з частиною третьою вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		55.       Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		56.       КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції, визначав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, та встановлював юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні, зокрема, щодо спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17).
		57.       За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України в редакції, чинній на час розгляду спору Великою Палатою Верховного Суду, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		58.       Як було встановлено, відповідачі є суб'єктами владних повноважень, які виконують управлінські функції контролю за дотриманням правил благоустрою населеного пункту та правил розміщення зовнішньої реклами.
		59.       Позивач, вимагаючи, заборонити відповідачам і підконтрольним їм органам (управлінням, департаментам, комітетам), комунальним підприємствам й іншим організаціям проводити демонтаж конструкцій, оспорює наявність підстави для такого демонтажу з огляду на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 296/4148/13-а, а також спосіб, в який цей демонтаж намагаються провести, зокрема стверджуючи про порушення порядку складання та вручення припису і про повторне ухвалення рішень, з питань, які вже були вирішені адміністративним судом.
		60.       З огляду на викладене, враховуючи, що фасад будівлі, в якій розміщений магазин позивача, як і конструкції на цьому фасаді, є елементами благоустрою, а спірні правовідносини стосуються оцінки рішень і дій відповідачів як суб'єктів владних повноважень, що реалізують, зокрема, вищевказані управлінські функції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що твердження позивача про те, спір виник з приводу здійснення нею права власності на приміщення магазину на АДРЕСА_1 є необґрунтованими.
		61.       Так само необґрунтованими є аргументи позивача щодо заперечення відповідачами її права власності на конструкції та стосовно необхідності усунення перешкод у користуванні ними. На момент звернення до суду позивач безперешкодно користувалася конструкціями. А їх демонтаж, який, пред'явивши позов, вона хоче не допустити, не заперечує та не позбавляє її права власності на ці конструкції.
		62.       Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій правильно встановили, що спір між сторонами є публічно-правовим і правильно визначили суд, до юрисдикції якого належить розгляд вимоги, заявленої позивачем.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		63.       Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
		64.       Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		65.       Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		66.       ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року є правильними по суті рішеннями і залишає їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		(2.2) Щодо судових витрат
		67.       З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.
		(3) Висновки про правильне застосування норм права
		68.       Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (частина перша статті 17 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої вказаної статті).
		69.       За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		70.       Функції з надання погоджень (дозволів) на встановлення елементів благоустрою і рекламних конструкцій, а також з контролю за дотриманням правил благоустрою населеного пункту та правил розміщення зовнішньої реклами є управлінськими і здійснюються суб'єктами владних повноважень у порядку, визначеному чинним законодавством України.
		71.       Спори, які стосуються виконання суб'єктами владних повноважень зазначених функцій, зокрема демонтажу елементів благоустрою, розміщених, на фасадах будівель і споруд, а також рекламних конструкцій, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2.   Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач О.М.СитнікСудді:С.В.БакулінаН.П.Лященко В.В.БританчукО.Б.Прокопенко Д.А.Гудима Л.І.Рогач О.С.Золотніков І.В.Саприкіна О.Р.Кібенко О.С.Ткачук В.С.Князєв В.Ю.Уркевич  Л.М.ЛобойкоО.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 11 липня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...