Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/333/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано судом: 13.07.2018. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2018.

Результат оскарження 20.12.2018 Північно-західний апеляційний господарський суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 11 липня 2018 р.  Справа № 903/333/17
		Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О. В, розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали по справі № 903/333/17
		за позовом приватного підприємства Фірма Мізан, с. Антонів, Сквирського району, Київської області
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір", м. Нововолинськ, Волинської області 
		про стягнення 29751,31 грн.,
		за участю представників:
		від позивача: н/з,
		від відповідача: ОСОБА_1 - директор (наказ №1 від 10.07.2013р.),
		в с т а н о в и в:
		відповідно до постанови Верховного суду України від 14.03.2018р. касаційну скаргу приватного підприємства Фірма Мізан було задоволено частково: постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. та рішення господарського суду Волинської області від 06.06.2017р. у справі № 903/333/17 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
		Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2018р. справу розподілено судді Якушевій І.О.
		15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
		Пунктом 9 розділу XI Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
		Ухвалою суду від 11.04.2018р. прийнято справу до провадження; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 10.05.2018 року.
		10.05.2018р. на адресу суду надійшла заява позивача від 10.05.2018р. про зменшення розміру позовних вимог. В заяві позивач просив суд стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір" 29 751,31 грн. з них: 8 022,55 грн. пені, 10578,29 збитків, завданих інфляцією, 2270,23 грн. процентів річних, 8 880,24 відсотків, передбачених ст.536 ЦК України. 
		В судовому засіданні 10.05.2018р. було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
		Ухвалою суду від 10.05.2018р. було відкладено підготовче засідання на 30.05.2018р.
		29.05.2018р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог. Відповідач у відзиві просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Сторони в судове засідання 30.05.2018р. не зявились. Ухвала суду від 10.05.2018р., яка була направлена відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, повернулась з відміткою пошти За закінченням встановленого строку зберігання.
		Ухвалою суду від 30.05.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2018р.
		13.06.2018р. позивач подав клопотання № 66 від 11.06.2018р., в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує, однак не може направити представника в судове засідання 13.06.2018р., просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.
		В судовому засіданні 13.06.2018р. було оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
		Будучи присутнім в судовому засіданні 13.06.2018р., представника відповідача було повідомлено під розписку про дату, місце і час наступного судового засідання.
		На підставі ст.ст. 216, 234 Господарського процесуального кодексу України приватне підприємство Фірма Мізан ухвалою суду від 13.06.2018р. повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні з 13.06.2018р. до 11.07.2018р. Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301036267300.
		В судове засідання 11.07.2018р. представник позивача не з?явився.
		Враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 11.07.2018 року, судом було вирішено спір за відсутності представника позивача, зважаючи на те, що позивач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовної вимоги приватного підприємства Фірма Мізан про стягнення з відповідача 29 751,31 грн. з них: 8 022,55 грн. пені, 10578,29 збитків, завданих інфляцією, 2270,23 грн. процентів річних, 8 880,24 відсотків, передбачених ст.536 ЦК України, з огляду на таке.
		07.04.2017 року приватне підприємство «Фірма Мізан» звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Світпапір» про стягнення 61440 грн. основного боргу, 848,87 грн. інфляційних втрат, 690,98 грн. процентів річних, 3715, 45 грн. пені та 1600 грн. судового збору.
		На обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після перерахування позивачем суми попередньої оплати відповідач не виконав зобовязання щодо передачі товару за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р. Фактично предметом вимоги за позовною заявою було стягнення з відповідача, зокрема, суми попередньої оплати в розмірі 61440 грн.
		Згідно з п.1.1. договору №17-06 від 17.06.2014р. його предметом є поставка відповідачем позивачу виробів з картону гофрованого (гофрокартону).
		Пунктом 8.1. договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015р., а по грошових зобовязаннях  до їхнього повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобовязань за цим договором та відповідальності за його порушення.
		За умовою п.8.4. договору, якщо жодна з сторін до закінчення строку дії договору не відмовилась від подальшої співпраці на умовах, визначених цим договором, дія договору продовжується на аналогічний строк та на тих самих умовах.
		10.05.2018р. позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з ТзОВ «Світпапір» лише 10578,29 грн. інфляційних втрат, 2270,23 грн. процентів річних, 8022,55 грн. пені, 8880,24 грн. відсотків, передбачених ст. 536 ЦК України. Вимога про стягнення з відповідача 61440 грн. заборгованості за договором №17-06 від 17.06.2014р. в заяві відсутня. Як зазначає позивач, відповідач на підставі видаткової накладної № 67 від 17.04.2018р. передав позивачу гофрокартон на суму 61440 грн.
		Оглядом копії видаткової накладної № 67 від 17.04.2018р.(а.с.228, т.1, на зворотній сторінці) встановлено, що 17.04.2018р. відповідач передав позивачу гофрокартон на суму 61440 грн. Видаткова накладна скріплена підписами осіб представників та печатками підприємств.
		Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та рішення господарського суду Волинської області, суд касаційної інстанції зазначив, що судам слід було належним чином визначити, чи припинена дія договору поставки від 17.06.2014р., чи існують між сторонами інші договірні відносини або усні домовленості між ними, а звідси встановити, на якій підставі та за який товар перерахована позивачем спірна сума передоплати.
		В процесі нового судового розгляду встановлено, що ТзОВ "Світпапір" у 2016 році зверталося до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "Фірма "Мізан", в якій просило стягнути з відповідача 73 241,45 грн. заборгованості за договором поставки від 17.06.2014р. №17-06, в тому числі: 27 100 грн. основного боргу, 43 196,27 грн. пені, 2 945,18 грн. процентів річних (справа №911/3050/16). Після порушення провадження у справі №911/3050/16 платіжним дорученням від 07.10.2016р. № 728 ПП «Фірма «Мізан» перерахувало ТзОВ "Світпапір" 27100 грн. залишку заборгованості.
		У зв?язку з цим відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд Київської області припинив провадження у справі в частині стягнення з ПП «Фірма «Мізан» 27100 грн. заборгованості за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р., стягнувши з ПП "Фірма "Мізан" лише 41055,67 грн. пені та 2 925,73 грн. процентів річних за порушення строків оплати товару.
		В процесі судового розгляду справи №911/3050/16 було також встановлено, що ТзОВ "Світпапір" на підставі договору поставки від 17.06.2014р.. №17-06 за видатковими накладними №141 від 06.10.2015р., №184 від 23.12.2015р. передало ПП «Фірма «Мізан» товару на загальну суму 239986,80 грн. 
		Ці факти встановлені рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2016р. у справі №911/3050/16 (а.с.44-46, т.1) та на підставі ч.4 ст.75 ГПК України не потребують повторного доказування. 
		Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору.
		Зобовязання сторін, що виникли на підставі договору поставки №17-06 від 17.06.2014р. припинились, оскільки припинились зобовязання сторін за договором: ТзОВ "Світпапір" у 2015 році передало ПП "Фірма "Мізан" товар - гофрокартон, а ПП "Фірма "Мізан" впродовж 2015-2016 років (останній платіж 07.10.2016р.) перерахувало ТзОВ "Світпапір" кошти за цей товар.
		Відтак, строк дії господарського договору №17-06 від 17.06.2014р. закінчився.
		Разом з цим, судом встановлено, що у 2016 році між ПП «Фірма «Мізан» і ТзОВ «Світпапір» було досягнуто усної домовленості (без укладання письмового договору) про передачу товариством «Світпапір» ПП «Фірма «Мізан» плит ДСП.
		На виконання цих домовленостей ТзОВ «Світпапір» надало ПП «Фірма «Мізан» рахунок на оплату товару - плит ДСП трьох видів №6172 від 01.11.2016р. на загальну суму 168384 грн. (оригінал знаходиться в матеріалах справи- а.с.43, т.1). 
		Як зазначено в рахунку №6172 від 01.11.2016р., поставка товару мала здійснюватися протягом 3-5 днів після здійснення повної попередньої оплати рахунку шляхом доставки товару транспортом покупця та за кошти покупця.
		Однак, на виконання цієї домовленості ПП «Фірма «Мізан» перерахувало ТзОВ «Світпапір» лише 61440 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: №857 від 11.11.2016р. на суму 10080 грн., №964 від 29.12.2016р. на суму 10000 грн., №18 від 15.02.2017р. на суму 41360 грн. (а.с.30-32, т.1).
		Зобовязання з оплати 106944 грн. вартості плит ДСП залишилося ПП «Фірма «Мізан» не виконаним. 
		Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
		Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
		З огляду на викладене, саме на позивача - ПП «Фірма «Мізан» покладається обов'язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів та підставу їх перерахування за платіжними дорученнями № 857 від 11.11.2016, №964 від 29.12.2016, №18 від 15.02.2017. 
		Перераховуючи кошти, в рядку «Призначення платежу», ПП «Фірма «Мізан» вказало: «Попередня оплата за товар згідно рахунку №6172 від 01.11.2016р., у т.ч. ПДВ 20% - 1680 грн.», «Попередня оплата за товар згідно рахунку №6172 від 01.11.2016р., у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67 грн.», «Попередня оплата за товар згідно рахунку №6172 від 01.11.2016р., у т.ч. ПДВ 20% - 6893,33 грн.».
		В рахунку на оплату №6172 від 01.11.2016р., який ТзОВ «Світпапір» надало ПП «Фірма «Мізан», зазначено такий товар як плити ДСП трьох видів.
		Таким чином, спірна сума передоплати  61 440 грн. була перерахована приватним підприємством «Фірма «Мізан» товариству з обмеженою відповідальністю «Світпапір» на підставі усної домовленості за поставку плит ДСП, оскільки в рядку «Призначення платежу» ПП «Фірма «Мізан» послалося на рахунок №6172 від 01.11.2016р. 
		У відповідності із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодекс.
		За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
		За зазначеними приписами закону, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення продавцем на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
		Підставою позовної вимоги ПП «Фірма «Мізан» про стягнення із ТзОВ «Світпапір» 61440 грн. було невиконання товариством зобов?язання щодо передачі товару за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р., внаслідок чого позивач вимагав повернення перерахованої суми попередньої оплати з урахуванням стягнення суми пені, процентів річних, збитків, завданих інфляцією, процентів за користування чужими грошовими коштами. 
		10.05.2018р. позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 10.05.2018р., в якій зазначив про те, що відповідач на виконання зобов?язань за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р. за видатковою накладною №67 від 17.04.2018р. передав позивачу гофрокартон. 
		У зв?язку з цим заява б/н від 10.05.2018р. не містить вимоги про стягнення суми попередньої оплати, а лише вимогу про стягнення пені, процентів річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами. 
		Однак, з доводами позивача про те, що за видатковою накладною №67 від 17.04.2018р. товар передано відповідачем на виконання умов договору поставки №17-06 від 17.06.2014р. погодитись не можна. 
		Аналіз правовідносин сторін за 2015 - 2016 роки свідчить про те, що товар, який переданий відповідачем позивачу за видатковою накладною №67 від 17.04.2018р., є окремою самостійною поставкою.
		Разом з цим, вимога позивача про стягнення з відповідача 10578,29 грн. інфляційних втрат, 2270,23 грн. процентів річних, 8022,55 грн. пені, 8880,24 грн. відсотків, передбачених ст. 536 ЦК України, до задоволення не підлягає.
		У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Пункт 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
		З огляду на наведені приписи законодавства, пеня, проценти річних, інфляційні втрати нараховуються за порушення строку виконання грошового зобовязання.
		Відповідач не порушував строку виконання грошового зобовязання за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р., оскільки за умовами цього договору він зобовязувався передати і передав товар - гофрокартон, а не сплатити гроші. 
		Також позивач на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 8880,24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Згідно із п.3 ст. 692 Цивільного Кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Як передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		На підставі досліджених матеріалів справи судом на час розгляду справи не встановлено факту користування відповідачем коштами позивача, які б були перераховані позивачем на підставі договору поставки №17-06 від 17.06.2014р. 
		Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2016р. у справі №911/3050/16 встановлено, що ТзОВ "Світпапір" на виконання взятих за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р. зобовязань за видатковими накладними №141 від 06.10.2015р., №184 від 23.12.2015р. передало ПП «Фірма «Мізан» товару гофрокартон на загальну суму 239986,80 грн., а ПП «Фірма «Мізан» не виконала зобовязання та не оплатила товар у повному обсязі та своєчасно.
		Разом з цим, позивачем не доведено встановлення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами письмовим договором.
		Користування відповідачем коштами позивача, отриманими за іншими підставами, не позбавляє позивача на захист свого права у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 530, 536, 538, 549, 610, 611, 612, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		в и р і ш и в:
		у задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
		 
		Повне рішення складено: 13.07.2018 року.
		 
		Суддя І. О. Якушева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...