Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4519/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2018. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/4519/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пєскова В.Г.,
		суддів: Жукова С.В., Катеринчук Л.Й., 
		за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
		учасники справи:
		боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «НК-Гарант»,
		ліквідатор - Бакрадзе К.А.,
		учасники справи не скористалися правом участі в судовому засіданні, повідомлені належним чином,
		розглянув касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гарант» Бакрадзе К.А. 
		на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018
		у складі колегії суддів: Бородіної Л.І. (головуючий), Здоровко Л.М., Лакізи В.В.  
		у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гарант» 
		про визнання банкрутом.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Розгляд справи відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI, чинній після 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
		 
		Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «НК-Гарант» (далі - ТОВ «НК-Гарант») подало до Господарського суду Харківської області заяву про порушення справи про банкрутство в порядку, передбаченому статтею 95 Закону про банкрутство.
		2.          27.12.2016 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду  заяву ТОВ «НК-Гарант» про порушення справи про банкрутство.
		 
		Розгляд справи судами
		3.          13.02.2017 постановою Господарського суду Харківської області ТОВ «НК-Гарант» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Бакрадзе К.А., здійснено інші процесуальні дії.
		Постанова суду першої інстанції мотивована недостатністю майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів, а також вжиттям ліквідатором боржника всіх передбачених чинним законодавством України заходів для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 95 Закону про банкрутство.
		4.          01.03.2018 постановою Харківського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) постанову Господарського суду Харківської області від 13.02.2017 скасовано, закрито провадження у справі № 922/4519/16. 
		5.          Судом апеляційної інстанції констатовано порушення статті 111 ЦК України стосовно порядку ліквідації юридичної особи та вказано про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		6.          18.04.2018 ліквідатором ТОВ «НК-Гарант» Бакрадзе К.А. подано касаційну скаргу, в якій наведено прохання скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та залишити в силі постанову Господарського суду Харківської області від 13.02.2017. Посилання зроблені на неправильне застосування положень пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України - неправильність закриття провадження у справі, а також на відсутність у апелянта, ГУ ДФС у Київській області, права подачі апеляційної скарги. Зазначено також про доведеність неплатоспроможності боржника і про неповноту оцінки судом доказів у справі та про вихід судом апеляційної інстанції за межі повноважень через вихід за межі доводів і вимог апеляційної скарги.
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		          
		Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)
		Стаття 86. Оцінка доказів 
		1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів… 
		Стаття 231. Закриття провадження у справі
		1. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо:
		1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
		2) відсутній предмет спору… 
		Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази…
		Цивільний кодекс України 
		Стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи
		1. З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
		Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.
		2. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.
		3. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.
		4. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
		У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.
		5. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.
		6. Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).
		7. Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
		До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
		8. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
		Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
		9. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
		У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
		10. До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
		11. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.
		12. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
		13. Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.
		14. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.
		Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 
		Стаття 95. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником
		1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
		Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
		2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.
		3. Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
		Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
		Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
		4. У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.
		5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
		Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).
		           
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи
		і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		А.             Щодо суті касаційної скарги
		7.          Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом з огляду на наступне.
		8.          Приписами частини 1 статті 2 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		9.          Відповідно до частини першої статті 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
		10.          Спрощеною процедурою банкрутства, яка передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, є процедура добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. При цьому згідно з абзацом 2 частини першої статті 95 Закону про банкрутство обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
		11.          Цей порядок передбачений нормами частини третьої статті 110, статтею 111 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.
		Такими необхідними передумовами для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є зокрема: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку; до затвердження ліквідаційного балансу складання та подача ліквідаційною комісією (ліквідатором) органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
		12.          Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність проміжного ліквідаційного балансу, доказів належного проведення інвентаризації всіх активів та зобов'язань боржника, виконання ліквідатором рішення загальних зборів учасників ТОВ «НК-Гарант», належних доказів наявності кредиторської заборгованості перед ТОВ «Провід групп», а також відсутність доказів складання та подання органам фіскальної служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.
		13.          Наведене вище спростовує доводи касаційної скарги щодо доведеності неплатоспроможності боржника.  
		14.          За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що ліквідатором не було вчинено усіх   дій, визначених нормами чинного законодавства, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство, не доведено належними та допустимими доказами факт неплатоспроможності боржника. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність порушення судом першої інстанції провадження у даній справі, що зумовлює закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та статті 83 Закону про банкрутство.  
		15.          Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта), а також відсутність правовідносин через недоведеність їх існування, що і мало місце у даній справі. Тому доводи касаційної скарги про неправильне застосування положень статті 231 ГПК України відхиляються колегією суддів.
		16.          Також відхиляються доводи касаційної скарги про відсутність у апелянта, ГУ ДФС у Київській області, права подачі апеляційної скарги, оскільки оскаржувана постанова суду першої інстанції стосується прав та інтересів ГУ ДФС у Київській області, як контролюючого органу, що згідно з положеннями статті 91 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) надає право ГУ ДФС у Київській області апеляційного оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 13.02.2017. 
		17.          Відхиляються твердження у скарзі про вихід судом апеляційної інстанції за межі повноважень через вихід за межі доводів і вимог апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції на підставі положень частини четвертої статті 269 ГПК України не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, що і мало місце у даній справі.    
		18.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		19.          Тому судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти оцінки судом доказів у справі, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		20.          При цьому колегія суддів констатує, що судом апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови від 01.03.2018 помилково зазначена невірна дата постанови Господарського суду Харківської області, яка оскаржувалась, - 29.08.2017 замість 13.02.2017, хоча у вступній, описовій та мотивувальній частинах Харківський апеляційний господарський суд правильно вказав дату оскарженої постанови суду першої інстанції - 13.02.2017. Тому у відповідності з вимогами статті 89 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), які узгоджуються з положеннями статті 243 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, суд апеляційної інстанції може виправити допущену описку.  
		 
		Б.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		21.          Таким чином, оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гарант» Бакрадзе К.А. і про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.              Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гарант» Бакрадзе К.А. залишити без задоволення.
		2.          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 922/4519/16 залишити без змін.
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            В.Г. Пєсков
		 
		Судді                                                                                                                 С.В. Жуков
		 
		Л.Й. Катеринчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...