Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1777/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2018. Зареєстровано: 13.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/1777/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
		 
		за участю секретаря:  Натаріної О.О.
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Київпастранс"
		 
		на постанову Київського апеляційного господарського суду
		(головуючий - Жук Г.А., судді:  Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)
		від 04.04.2018
		 
		у справі № 910/1777/16
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" 
		до Комунального підприємства "Київпастранс"
		про стягнення 124 200 789, 04 грн,
		 
		за участю представників учасників справи:
		 
		позивача - Матвієвський А.О., Горецький О.В., Святюк С.П.;
		відповідача - Музика В.І.;
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - ТОВ "Львівські автобусні заводи") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс") про стягнення 124 200 789, 04 грн, в т. ч. 62 900 000, 00 грн основної заборгованості, 4 730 424, 66 грн пені, 6 250 364, 38 грн річних, 50 320 000, 00 грн інфляційних.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару згідно умов договору № 06/80-12 про закупівлю товару за державні кошти. 
		 
		2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
		 
		2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		 
		2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/1777/16 скасовано, ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Суд стягнув з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" 62 900 000, 00 грн заборгованості, 50 320 000, 00 грн втрат від інфляції, 6 240 024, 66 грн 3 % річних. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
		 
		2.4. Господарськими судами встановлено такі обставини:
		 
		- між ТОВ "Львівські автобусні заводи" (постачальник) та КП "Київпастранс" (покупець) 21.05.2012 було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 06/80-12, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю автобуси та тролейбуси, код 34.10.3 за ДК 016-97, зазначені у п. 1.2 даного договору та специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору;
		 
		- пунктом 1.2 договору та специфікацією передбачено асортимент та кількість товару, що поставляється, а саме тролейбуси зчленовані з низьким рівнем підлоги довжиною понад 18,7 метрів моделі ЛАЗ Е-301 - 17 одиниць;
		 
		- відповідно до пункту 3.1 договору та специфікації, сума договору становить 62 900 000, 00 грн, у тому числі ПДВ;
		 
		- згідно з пунктами 4.1, 4.5 договору оплата за поставлений товар здійснюється за рахунок коштів міського бюджету. Покупець здійснює остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі кожної одиниці товару, за умови наявності на бюджетному рахунку коштів цільового призначення;
		 
		- пунктом 5.3 договору передбачено, що право власності на товар, що підлягає постачанню за цим договором, переходить від постачальника до покупця з дати підписання актів приймання-передачі. В акті приймання-передачі товару обов'язково повинна значитись марка, заводський номер, кількість та вартість товару;
		 
		- на виконання умов договору ТОВ "Львівські автобусні заводи" поставило, а КП "Київпастранс" прийняло 17 тролейбусів моделі ЛАЗ Е   301, що було оформлено актами приймання-передачі тролейбусів від 08.10.2012, підписаним сторонами без зауважень та скріпленим їх печатками. Вартість поставлених тролейбусів відповідно до умов договору, специфікації та актів приймання-передачі складає 62 900 000, 00 грн;
		 
		- факти поставки та отримання покупцем товару, а також підписання актів приймання-передачі товару КП "Київпастранс" не заперечуються та належними доказами не спростовані;
		 
		- водночас, КП "Київпастранс" було подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача;
		 
		- між ТОВ "Львівські автобусні заводи" (цедент) та ТОВ "Сіті Транспорт Групп" (цесіонарій), 12.12.2014 укладено договір відступлення права вимоги № 081214, за умовами якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває від цедента права вимоги до КП "Київпастранс" згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 06/80-12 від 21.05.2012 заборгованості в загальній сумі 62 900 000 грн, сплати штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних;
		 
		- рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі №910/10493/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 081214 від 12.12.2014.
		 
		2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що укладення позивачем договору відступлення права вимоги № 081214 від 12.12.2014, який судовим рішенням був визнаний недійсним, не є поважною причиною пропуску позовної давності.
		 
		2.6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про часткове задоволення позову, в свою чергу, виходив з такого:
		 
		- на час укладення договору цесії позовна давність не спливла, з моменту ухвалення судового рішення про визнання оспорюваного правочину недійсним ТОВ "Львівські автобусні заводи" довідалося, що його право порушене. Відтак, має місце наявність обставин, які об'єктивно унеможливлювали звернення позивача з даним позовом, а тому вимога про стягнення суми основної заборгованості судом задоволена;
		 
		- на підставі власного розрахунку, проведеного з урахуванням визначеної умовами договору дати настання прострочення грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції встановив, що сума трьох відсотків річних за період з 15.10.2012 по 03.02.2016 становить 6 240 024, 66 грн, а інфляційних - 51 352 766, 72 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат визнано такими, що підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем в сумі 50 320 000, 00 грн, оскільки норми процесуального закону не надають право суду вийти за межі позовних вимог;
		 
		- разом з тим частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені), відтак у позові в частині стягнення пені 4 730 424, 66 грн пені відмовлено з огляду на приписи частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018, КП "Київпастранс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017.
		 
		3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги КП "Київпастранс":
		 
		- судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме: статті 256, 257, частини 1 статті 262 статтю 267 Цивільного кодексу України;
		 
		- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема статті 73, 74 Господарського процесуального кодексу України;
		 
		- судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення статті 9 Конституції України, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
		 
		- судом апеляційної інстанції не враховано рішення Європейського суду з прав людини від 22.10.1996 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства та у справі ВАТ "Нафтова компанія"Юкос" проти Росії, а також правову позицію Верховного Суду України у справі 6-832цс15, викладену у постанові від 28.09.2016.
		 
		3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Львівські автобусні заводи" просило відмовити в її задоволенні, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		 
		3.4. Також ТОВ "Львівські автобусні заводи" було подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки така містить виключну правову проблему щодо застосування частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України в частині визначення причин пропуску позовної давності поважними.
		 
		4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд
		 
		4.1. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		4.2. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		 
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		 
		4.3. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		4.4. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		 
		4.5. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів оплати вартості отриманого товару матеріали справи не містять, то колегія суддів погоджується з висновками суду, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 62 900 000,00 грн підлягає задоволенню.
		 
		4.6. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		 
		4.7. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, КП "Київпастранс" у визначений умовами договору строк обов'язку по оплаті вартості отриманого товару не виконало, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, то його дії обґрунтовано визнано порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), а відтак, наявними підстави для застосування встановленої законом відповідальності. 
		 
		4.8. Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку розрахунку нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних, встановив, що він не відповідає матеріалам справи. Зокрема, позивачем невірно було визначено початок строку настання прострочення грошового зобов'язання. У зв'язку з цим, на підставі власного розрахунку, проведеного з урахуванням визначеної умовами договору дати настання прострочення грошового зобов'язання, Київський апеляційний господарський суд встановив, що сума трьох відсотків річних за період з 15.10.2012 по 03.02.2016 становить 6 240 024, 66 грн, а інфляційних - 51 352 766, 72 грн. 
		 
		4.9. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат саме в розмірі заявленому позивачем в сумі 50 320 000, 00 грн, а також 3% річних в сумі - 6 240 024, 66 грн.
		 
		4.10. Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.
		 
		4.11. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		4.12. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови в позові.
		 
		4.13. За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		4.14. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 Цивільного кодексу України.
		 
		4.15. Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до норм статті 261 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		4.16. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).
		 
		4.17. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		 
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).
		 
		4.18. Відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		 
		4.19. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин 
		 
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
		 
		4.20. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов пункту 4.5 договору та приписів статті 530 Цивільного кодексу України останнім днем строку оплати поставленого відповідачу товару є 14.10.2012, а тому починаючи з 15.10.2012 ТОВ "Львівські автобусні заводи" вправі було звернутися до суду з даним позовом. Разом з тим з позовом, згідно відтиску вхідного штампу місцевого господарського суду, сторона звернулась 04.02.2016. Тобто через 3 роки і майже 4 місяці з дати виникнення права на позов.
		 
		При цьому між ТОВ "Львівські автобусні заводи" (цедент) та ТОВ "Сіті Транспорт Групп" (цесіонарій) 12.12.2014 укладено договір відступлення права вимоги № 081214, згідно умов якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває від цедента права вимоги до КП "Київпастранс" згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 06/80-12 від 21.05.2012 заборгованості в загальній сумі 62 900 000, 00 грн, сплати штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних. Тобто, на час укладення договору цесії трьохрічний строк позовної давності не сплив.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі №910/10493/15, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 081214 від 12.12.2014. 
		 
		З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку має місце наявність обставин, які об'єктивно унеможливлювали звернення позивача з даним позовом, і ТОВ "Львівські автобусні заводи" належним чином доведено поважність причин пропуску позовної давності, а тому порушене право підлягає захисту.
		 
		4.21. Згідно з положеннями статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		 
		4.22. Виходячи з наведених положень та враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з його висновком про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 4 730 424, 66 грн.
		 
		4.23. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегією суддів відхиляються, оскільки не знайшли свого підтвердження. 
		 
		4.24. Щодо посилання скаржника на положення статті 9 Конституції України, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висновок Європейського суду з прав людини у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 та у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", згідно з яким Європейський суд з прав людини у загаданих справах зазначає, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу, колегія суддів зазначає таке. 
		 
		4.25. Така позиція Європейського суду з прав людини жодним чином не нівелює правила щодо застосування позовної давності, визначені національним законодавством, зокрема ті, які встановлюють можливість захисту порушено права, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
		 
		4.26. Доводи касаційної скарги про не застосування правової позиції Верховного Суду України у справі 6-832цс15, викладеної у постанові від 28.09.2016, колегією суддів також відхиляються, оскільки Верховним Судом України у зазначеній справі зроблено відповідний правовий висновок, виходячи з інших фактичних обставин справи та іншого змісту спірних правовідносин.
		 
		4.27. Розглянувши клопотання ТОВ "Львівські автобусні заводи" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки така містить виключну правову проблему щодо застосування частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України в частині визначення причин пропуску позовної давності поважними, колегія суддів не знайшла підстав для її задоволення, оскільки питання щодо поважності цих причин, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини та не складає виключної правової проблеми.
		 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
		 
		6. Судові витрати
		 
		6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. 
		 
		Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі № 910/1777/16 - без змін.
		 
		2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                    В.Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                                 О.Баранець
		 
		 
		                                                                                                                                Л.Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...