Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10803/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2018. Зареєстровано: 15.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа №
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Єдиний унікальний №335/10803/17    Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.
		Провадження № 22-ц/778/1423/18    Суддя-доповідач: ОСОБА_1
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«10» липня 2018 року    м. Запоріжжя
		 
		Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:    Дашковської А.В.,
		суддів:    Кримської О.М.,
		   ОСОБА_2,
		секретар:    Волчанова І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12 грудня 2011 року вона уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір б/н, відповідно до умов якого їй було надано платіжну картку зі встановленим лімітом 25000 грн. Відсотки за користування кредитом встановлено на рівні 27,6% на рік, які нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитним договором, кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.
		Від державного виконавця їй стало відомо про існування виконавчого провадження №54377803, відкритого 26 липня 2017 року на підставі виконавчого напису від 21 березня 2017 року №2154, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про стягнення з неї 24897,25 грн., з яких 21897,25 грн.  заборгованість за кредитним договором та 3000 грн. витрати, повязані з вчиненням виконавчого напису.
		З вказаним виконавчим написом вона не згодна, оскільки з наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» нотаріусу документів не вбачається безспірність заборгованості, стягнення за виконавчим написом проводиться за пять років і двадцять днів, а саме з 12 грудня 2011 року по 31 січня 2017 року, тобто без врахування строку позовної давності.
		Також 17 жовтня 2014 року та 22 жовтня 2014 року через мережу Інтернет та програму «Приват-24», з її картки було викрадено 4017 грн. 22 жовтня 2014 року слідчим Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР щодо скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. ПАТ КБ «ПриватБанк» на зазначену інформацію не відреагувало.
		На підставі зазначеного просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований 21 березня 2017 року за №2154, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів на загальну суму 24 897,25 грн., стягнути з відповідача судові витрати.
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2017 року позов задоволено.
		Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований 21 березня 2017 року за №2154, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти на загальну суму 24897,25 грн.
		Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на сплату судового збору у сумі 640 грн.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права,просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що виконавчий лис був вчинений з дотриманням вимог законодавства на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність відповідних документів, посилання позивача на пропуск банком позовної давності спростовується матеріалами справи, заборгованість, яка стягнута за виконавчим написом, утворилась у період з 2015 року, тобто в межах трьох років.
		 
		ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судом першої інстанції ухвалено рішення суду при повному та всебічному зясуванню обставин справи, з повним дослідженням доказів, рішення суду є обґрунтованим.
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено, що 12грудня 2011року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем був укладений кредитний договір, який складається: із заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг, а також банківських тарифів. 
		Відповідно до умов договору банк зобов'язався надати позивачу кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту 25000 грн. зі сплатою 27,6% річних за користування кредитними коштами (а.с. 74-75).
		 
		Судом також встановлено, що 01 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2154 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору 12грудня 2011року та розрахунку заборгованості за договором станом на31січня 2017року грошових коштів в загальному розмірі 24897,25 грн., з яких 21897,25 грн.  заборгованість за кредитним договором, в тому числі 5392,07 грн. - заборгованості за кредитом, 13 642,17 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованої заборгованості з комісії та пені в розмірі  1820,28 грн., заборгованості по штрафам -1042,73 грн. та 3000 грн. витрати, повязані з вчиненням виконавчого напису. Стягнення здійснюється період з 12.12.2011 року по 31.02.2017 року, тобто у строк пять років один місяць девятнадцять днів (а.с.77).
		За загальними правилами статей 15, 16Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		За приписами статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України"Пронотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була, зокрема Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України3 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція). 
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в ОСОБА_2 14 Закону України"Пронотаріат" та Розділі 32 Інструкції. 
		Так, відповідно до статті 87Закону України"Пронотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		При цьому стаття 50Закону України"Пронотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. 
		Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків. 
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. 
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. 
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів. 
		Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 283 Розділу 32 Інструкції, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. 
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. 
		З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України"Пронотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підставнеправомірності вимогстягувача (повністючи вчастині розмірузаборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Пунктом 1Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
		Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів. 
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).
		Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.
		Як вбачається з матеріалів справи, приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем на підтвердження наявності заборгованості було подано наступні документи: 
		1) копію заяви-анкети ОСОБА_3 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 12 грудня 2011 року,яка міститьінформацію щодота ОСОБА_3 їїбажання оформитина своєімя платіжноїкартки Кредитка«Універсальна». Зі змісту заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг складається: із заяви-анкети, Правил надання банківських послуг а також Тарифів банку (а.с.74 зворот.); 
		2) розрахунок заборгованості по кредиту за період з 17 квітня 2014 року по 31 січня 2017 року(а.с.78); 
		3) письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 12 грудня 2011 року (без вихідного номеру та дати) (а.с.71).
		Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів отримання позивачкою письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 12 грудня 2011року.
		Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Разом з тим, відповідно до ст. 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		 
		Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, представником кредитора нотаріусу не було надано Правил надання банківських послуг, а також банківські тарифи за весь період кредитування, які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація, зокрема щодо встановлення та розміру неустойки (штрафу, пені) тощо.
		 
		Крім того, надані нотаріусу документи не містять засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, замість якої надано розрахунок заборгованості, що не є тотожним поняттю «виписка банку», тобто первинний документ, який фіксує факт виконання господарської операції та служить підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах («Перелік типових документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5). 
		 
		Наданий банком розрахунок заборгованості стосується періоду з 17.01.2014 року по 31.01.2017 року в той час, зі змісту виконавчого напису вбачається, що він здійснений щодо стягнення заборгованості у період з 12.12.2011 року по 31.02.2017 року, тобто у строк пять років один місяць девятнадцять днів. При цьому з розрахунку банку вбачається, що пеня та комісія в розмірі 1820,28 грн. нараховані за період з 15 січня 2015 року по31 січня 2017 року (а.с.77,78).
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалась також на наявність спору щодо коштів кредитного ліміту у розмірі 4017 гривень, які були списані 17 жовтня 2014 року та 22 жовтня 2014 року з її рахунку без фізичного предявлення користувачем самого платіжного засобу. 
		 
		Матеріали справи містять докази того, що по даному факту було порушено кримінальне провадження №12014080060004682 за ознаками ч.1ст.190 КК України (а.с.10). 
		 
		Як вбачається з наданого нотаріусу розрахунку заборгованості та не заперечувалось представником відповідача в засіданні апеляційного суду, вказана сума  4017 грн. входить складу стягнутої за виконавчим написом нотаріуса заборгованості.
		 
		Представником банку не заперечувалось, що на час направлення банком заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» було відомо про порушення кримінальної справи.
		Заперечення відповідача про те, що списання коштів відбулося шляхом «...розголошення позивачем даних кредитної картки... або ... однозначно Клієнт повідомив стороннім /третім особам інформацію, яка призвела до переказів коштів...», колегія суддів вважає неприйнятним з огляду на таке.
		Відповідно до пунктів 8 та 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014р. №705 банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян" (п. 10 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 р. №705).
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПIН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд не може дійти висновку про вину позивача як підставу цивільно-правової відповідальності.
		Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року № 6-71 цс 15.
		Однак відповідачемне наданодоказів напідтвердження тихобставин,що ОСОБА_3як користувачсвоїми діямичи бездіяльністюсприяла втраті,незаконному використаннюПIН-кодуабо іншоїінформації,яка даєзмогу ініціюватиплатіжні операції. 
		 
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 оспорює законність вимог банку щодо стягнення з неї розміру заборгованості, законність вимог банку щодо розміру нарахувань по пені, комісії в розмірі 1820,28 грн. за період з 15 січня 2015 року по 31 січня 2017 року, поза межами строку спеціальної позовної давності.
		Довід апеляційної скарги про те, що позивач частково погашала заборгованість, тобто своїми діями переривала строк позовної давності, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки зазначеним запереченням банку оцінка могла бути надана судом при розгляді справи про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, (проте такі вимоги банком не заявлялись), а не нотаріусом при вчиненні виконавчого напису.
		Крім того, останнє погашення, на яке посилається представник банку, здійснювалось ОСОБА_3 13 червня 2015 року, тоді як пеня нарахована за період з 15 січня 2015 року по 31 січня 2017 року.
		Наступні доводи апелянта є черговим повторенням викладення заперечень, які зазначалися відповідачем та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження. Вказані доводи не доводять неправильності рішення суду.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 13 липня 2018 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...