Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/1113/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		12 липня 2018 р.
		м. Київ
		 
		справа № 296/1113/16-к
		провадження № 51-729км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника ОСОБА_7  (в режимі відеоконференції),
		потерпілої  ОСОБА_8 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області та захисника ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060020000024 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року   ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року зазначений вирок щодо  ОСОБА_6 залишено без змін.
		 
		Згідно з вироком суду першої інстанції  ОСОБА_6  засуджено за те, що він 01 січня 2016 року, приблизно о 21 год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних стосунків під час словесного конфлікту з сестрою ОСОБА_8 , умисно заподіяв останній середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційних скаргах:
		- заступник прокурора Житомирської областізазначає вимогу про скасування судових рішень щодо  ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує, що суд безпідставно застосував ст. 75 КК України та призначив ОСОБА_6 м`яке покарання, не врахувавши думку потерпілої і ставлення обвинуваченого до скоєного ним злочину. Стверджує, що суд апеляційної інстанції формально розглянувши провадження не перевірив та не спростував усіх доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо м`якості призначеного  ОСОБА_6  покарання та постановив ухвалу, зміст якої не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		- захисник ОСОБА_7 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати судові рішення щодо  ОСОБА_6 , призначивши новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про недопустимість доказів, якими суд обґрунтував доведеність вини ОСОБА_6  у вчиненні злочину, безпідставність задоволення цивільного позову потерпілої як такого, що не підтверджений належними доказами, формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Засуджений ОСОБА_6  та захисник ОСОБА_7 наполягають на задоволенні касаційної скарги сторони захисту та заперечують проти задоволення касаційної скарги прокурора.
		 
		Прокурор ОСОБА_5 просить касаційні скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Потерпіла  ОСОБА_8 касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_7 вважає необґрунтованими та просить їх залишити без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку. 
		 
		Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1ст. 433 КПК Україниперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях410 та411 КПК Українита на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимогч. 1 ст. 438 КПК Українипредметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		 
		Відповідно дост. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини  ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильним.
		 
		Висновок суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6  у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_8 , відповідає обставинам, з`ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим. 
		 
		Як видно з кримінального провадження, що засуджений  ОСОБА_6 хоча і не визнав свою вину, однак його вина підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка зазначала про те, що 01 січня 2016 року вона разом з ОСОБА_9 перебували в гостях у її матері ОСОБА_10 , яка проживає разом з засудженим. Приблизно о 21 год. прийшов ОСОБА_6 та між ним і ОСОБА_9 почалася сварка. Потім ОСОБА_6 пішов на кухню, де став сваритися з матір`ю  ОСОБА_10 , потерпіла почала за неї заступатися, під час висловлювань активно жестикулювала, ОСОБА_6 взяв своєю рукою її за великий палець правої руки та викрутив його у ліву сторону. Аналогічні показання давали свідки ОСОБА_9 і  ОСОБА_10 .
		 
		Також винуватість ОСОБА_6 доведено даними слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 , даними висновку експерта№ 4 від 02.01.2016 року.
		 
		Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 не заподіював тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 , є безпідставними та не знайшли свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження та спростовуються зібраними по справі доказам.
		 
		Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого  ОСОБА_6 через м`якість, є безпідставними.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. 
		 
		Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога і психіатра не перебуває, згідно рапорту інспектора Житомирського ВП ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно ( т. 1 а.с.119) іпризначив йому покарання за вчинене правопорушення, у межах санкції вказаної норми.
		 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене  ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Крім цього, при перевірці кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційних скаргах твердження прокурор і захисник висловлювали у своїх апеляційних скаргах. Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку рішення прийнято правильно. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування оскаржуваних судових рішень у касаційних скаргах не наведено.
		 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційних скарг, не вбачає.
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК України, п.15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Вирок Богунського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
		 
		Постанова є остаточною йоскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...