Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 738/1482/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ухвала
		 
		3 липня 2018 року
		м. Київ
		справа № 738/1482/16
		провадження № 51-3400км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря  ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 ,  
		заявника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		прокурора ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року.
		Обставини справи та зміст оскаржених судових рішень
		Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 6 березня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 Кримінального Кодексу України (далі  КК) із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців.
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2015 року вирок місцевого суду в частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК скасовано та ухвалено новий вирок, яким останнього засудженоза ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		Під час виконання вироку, відбуваючи покарання у Менській виправній колонії (№ 91), засуджений звернувся до місцевого суду з клопотанням про застосування до нього положень ст. 6 Закону України від 8 квітня 2014 року №1185-VII«Про амністію у 2014 році» (далі-Закон). 
		Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2016 року,залишеною без змін рішеннямАпеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року, у задоволенні клопотання відмовлено на тих підставах, що на момент набрання чинності цим Законом ОСОБА_6 не відбував призначеного покарання, а тому не відноситься до числа осіб, які підпадають під дію ст. 6 Закону.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		Укасаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення черезістотне порушення вимог кримінального процесуального закону,застосувати до нього положення ст. 6 Законута скоротити наполовину невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного судум. Харкова від 06 березня 2014 року .
		Позиція учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 вимоги касаційної скарги підтримали і просили її задовольнити.
		Прокурор із доводами, наведеними у касаційній скарзі, не погодилася та, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими, просила Суд у задоволенні скарги відмовити.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передати судове провадженняна розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставах, передбачених частинами 3 та 5 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), зважаючи на таке.
		Відповідно до п. 7 параграфа 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
		Положеннями ч. 6 ст. 539 КПК передбачено оскарження ухвали суду за наслідками розгляду клопотання (подання) щодо питань, пов`язаних із виконанням вироку, лише в апеляційному порядку і не передбачено оскарження такого судового рішення в касаційному порядку.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 424 КПК касаційному оскарженню підлягають лише ті рішення, що перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
		Враховуючи ці вимоги закону, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржені ОСОБА_6 судові рішення до таких не належать та стосуються питань, пов`язаних із виконанням вироку, то вони не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		Однак у той же час в постанові від 11лютого 2016року № 5-331кс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що КПК не встановлює заборони на оскарження в касаційному порядку рішень суду щодо застосування амністії. При цьому Верховний Суд України виходив із того, що положення ч. 2 ст. 424 КПК (в редакції до 15 грудня 2017 року) необхідно тлумачити цілісно і питання про те, чи підлягають оскарженню в касаційному порядку судові рішення щодо застосування амністії, слід вирішувати з огляду на положення Конституції України, згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 якої повноту касаційного перегляду обмежено лише випадками прямого, недвозначного виключення (заборони) на рівні закону.
		Вказаний висновок був зроблений Верховним Судом України до внесення відповідних змін Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набув чинності 30 вересня 2016 року, згідно з якими п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України викладено в такій редакції: «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення». Таким чином, вказаною нормою Основного Закону встановлено, що право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у випадках, передбачених законом.
		Разом із цим порядок та процедура застосування амністії регулюються відповідними законами про амністію з урахуванням положень Закону України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР «Про застосування амністії в Україні». Проте ці нормативні акти не визначають порядку оскарження ухвалених на їх підставі судових рішень. КПК теж не містить норм, які б окремо регулювали право на оскарження в касаційному порядку судових рішень щодо застосування амністії.
		Положеннями ст. 9 Закону визначено, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.Таким чином, амністію може бути застосовано як до засуджених, так і до обвинувачених.
		Водночас, за правилами ч. 1 ст. 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, установлених законом. Таким чином, у випадку застосування амністії до засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, розгляд зазначеного питання регулюється нормами розділу VIIІ «Виконання судових рішень» КПК.
		Згідно з ч. 6 ст. 539 КПК за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку. Положень щодо права на касаційне оскарження судових рішень, постановлених у порядку виконання вироку, КПК не містить, що з огляду на вимоги п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України (в редакції Закону України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII) «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»вказує на те, що оскаржувані судові рішення не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду України від 11лютого 2016року № 5-331кс15,та закрити касаційне провадження, яке було відкрито у справі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2016 року.
		Крім того,питання предмета касаційного перегляду судових рішень щодо застосування амністії, постановлених на стадії виконання вироку, має важливе значення для формування єдиної правозастосовчої практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка на сьогодні є різною. 
		Так, колегії суддів Першої судової палати та Другої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалами від 7 березня 2018 року (провадження № 51-4565ск18) та від 23 квітня 2018 року (провадження № 51-3680ск18) відповідно відмовили у відкритті провадження за касаційними скаргами засуджених на судові рішення щодо застосування амністії натих підставах, щоїх постановлено на стадії виконання вироку, а тому виходячи з положень п. 8ч. 2 ст. 129 Конституції України вони не є предметом касаційного перегляду.
		Водночас, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 3 та 24 травня 2018 року (провадження № 51-221км18 і № 51-1407км18) касаційні скарги засудженого та захисника на такі судові рішення розглянула по суті.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вказана справа містить виключну правову проблему і передача судового провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Керуючись статтями 434-1, 434-2, 441 КПК, п. 7 параграфа 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», колегія суддів
		 
		постановила:
		Матеріали судового провадження за заявою засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього положень ст. 6 Закону України від 8 квітня 2014 року №1185-VII«Про амністію у 2014 році» разом із його касаційною скаргою на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...