Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5811/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2018. Зареєстровано: 15.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/5811/17 
		Категорія 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 травня 2018 року м. Київ
		Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., за участюособи, яка подала скаргу ОСОБА_1, державного виконавця Лещенка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: старший державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П., Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3, на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Шемберко О.П.,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		12.03.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просила суд: 1) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця, допущену у виконавчому провадженні; 2) визнати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.02.2018 р. неправомірною, винесеною державним виконавцем з порушенням вимоги ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»; 3) зобов'язати старшого державного виконавця здійснити перерахунок відрахувань із заробітної плати ОСОБА_3 по аліментах на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у ВП № 55459128 в розмірі та в порядку, визначеному, ст. 46, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) зобов'язати старшого державного виконавця невідкладно провести виконавчі дії відповідно до вимог закону «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого документа.
		Вимоги скарги вмотивовано тим, що державний виконавець у ВП № 55459128 не здійснив всіх заходів щодо стягнення з боржника аліментів. Окрім того, скаржник зазначає, що оскаржувана нею постанова від 26.02.2018 р. винесена з порушенням вимог ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки визначає утримання від доходу боржника в розмірі 50%, а не 70%.
		Скаржник також посилалась на те, що ОСОБА_3 є боржником за двома різними виконавчими провадження: 1) про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 (скаржник) та про стягнення заборгованості на користь Моторного (транспортного) страхового бюро. На думку скаржника, до виконання рішення про стягнення з боржника аліментів, інші виконавчі листи щодо такого боржника - не можуть виконуватись з огляду на приписи ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».
		В судовому засіданні скаржник вимоги своєї скарги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
		Державний виконавець в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог скарги, додатково надав свої пояснення по суті поданої скарги.
		Заінтересовані особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом, 14.08.2017 р. Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2500,00 грн. щомісячно, починаючи з 26.04.2017 р. до досягнення дитиною повноліття.
		Вказаний виконавчий лист було прийнято до виконання старшим державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберком О.П. (надалі за текстом - Подільський РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві)
		За виконавчим листом від 14.08.2017 р. було відкрито виконавче провадження № 55459128.
		Згідно довідки старшого державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Шемберка О.П., заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів - становить 27500,00 грн.
		В ході ВП № 55459128 державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_3 працює в ТОВ «ІТЕРА ТРЕЙД».
		26.02.2018 р. старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Шемберком О.П. в межах ВП № 55459128 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, відповідно до якої: 1) згідно з ч. 3 ст. 70 ЗУ "Про виконавче провадження", пропонується здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана в розмірі по 50%, а в разі наявності відрахувань за кількома виконавчими документами по 70%, заробітку щомісячно до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 26.02.2018 р. становила 27500,00 грн., та в подальшому, після погашення заборгованості, проводити стягнення по 2500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; 2) кошти аліментів утримані із заробітку боржника підлягають перерахуванню стягувачу ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 за наступними реквізитами: К/рахунок № 26256502155385 в Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" ТВБВ № 10026/000020, МФО 322669; 3) якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів; 4) зобов'язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу - підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення; 5) зобов'язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу - підприємця щокварталу надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 6) попереджено відповідальну особу за утримання коштів з боржника про відповідальність за ненадання таких відомостей без поважних причин та заборонено такій особі самостійно змінювати порядок виконання цієї постанови.
		Саме вказану постанову скаржник вважає такою, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 70 ЗУ "Про виконавче провадження".
		Окрім того, судом встановлено, що на виконанні старшого державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Шемберка О.П. знаходиться виконавчий лист щодо стягнення з боржника на користь іншого стягувача Моторного (транспортного) страхового бюро коштів в сумі 18598,97 грн. (ВП № 53955246), в межах якого державним виконавцем винесено постанову від 18.08.2017 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує в ТОВ «ІТЕРА ТРЕЙД» в розмірі 20% до виплати загальної суми боргу в сумі 18598,97 грн.
		Скаржник вважає, що вказаний виконавчий документ не підлягає виконанню до моменту виконанні рішення суду про стягнення з боржника аліментів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.
		Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		При цьому, з огляду на закріплені в ст. ст. 12-13 ЦПК України принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, на скаржника покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування неправомірності рішення, дій чи бездіяльності виконавця.
		Твердження скаржника про протиправну бездіяльність державного виконавця, невжиття ним всіх передбачених Законом дій щодо примусового виконання рішення суду, зокрема згідно ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої норми виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника - базуються за довільному тлумаченні вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в яких вичерпним переліком наведено обов'язки виконавця, не передбачають прямого обов'язку виконавця вчиняти всі передбачені в Законі виконавчі дії. 
		Натомість, зі змісту ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в якій закріплено права виконавця під час примусового виконання судового рішення, вбачається надання виконавцю дискреції на обрання конкретних заходів щодо примусового виконання рішення суду.
		Порядок стягнення аліментів в примусовому порядку врегульовано ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». 
		В межах своїх дискреційних повноважень та встановленого ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядку стягнення аліментів - державним виконавцем було підготовлено довідку про розмір загальної заборгованості боржника по сплаті аліментів та винесено постанову про стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в якому він працює (ТОВ «ІТЕРА ТРЕЙД»).
		В матеріалах справи відсутні, а скаржником в порушення вимог ст. ст. 12-13 ЦПК України, не надано доказів наявності об'єктивних підстав для вжиття державним виконавцем додаткових заходів щодо примусового виконання рішення про стягнення аліментів та ухилення державного виконавця від вжиття таких заходів. 
		Твердження скаржника про протиправну бездіяльність державного виконавця є необґрунтованим та недоведеним, а тому, вимога скаржника про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця не підлягає задоволенню.
		Суд також не вбачає підстав для скасування постанови державного виконавця від 26.02.2018 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, як такої, що не відповідає вимогам ст. 46, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		Зміст вказаної норми свідчить, що у виконавчому провадженні про стягнення аліментів встановлено верхній ценз розміру відсотку відрахувань - 70%, а відтак, дана норма не передбачає мінімальний розмір відрахувань від доходу боржника, а також, не встановлює обов'язок державного виконавця визначати відрахування саме у розмірі 70% від доходу.
		Посилання скаржника на те, що оскаржувана постанова порушує вимоги ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог стягувачів, а також те, що до виконання рішення суду про стягнення на користь скаржника аліментів не підлягають виконанню інші рішення судів за борговими зобов'язаннями ОСОБА_3 - базується на довільному тлумаченні даної норми.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
		За приписами ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», дана норма та визначена в ній черговість задоволення вимог стягувачів застосовується, якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами. Вказані норми щодо черговості задоволення вимог стягувачів врегульовують відносини, які виникають тільки тоді, коли за наслідками примусового виконання різних виконавчих листів стягнутих з боржника коштів недостатньо для задоволення всіх вимог всіх стягувачів.
		Зміст вказаних норм жодним чином не свідчить про те, що до виконання рішення суду про стягнення аліментів - не підлягають виконанню інші виконавчі листи з вимогами до боржника. В протилежному випадку, відбулося б порушення закріпленого ст. 129 Конституції України принципу обов'язковості судового рішення.
		Як вбачається з матеріалів справи, докази порушення державним виконавцем черговості задоволення вимог стягувачів при розподілі отриманих від боржника коштів відсутні, а відтак, твердження скаржника про порушення державним виконавцем вимог ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» є недоведеним та необґрунтованим, а відтак, вимога про визнання неправомірною постанови державного виконавця про стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві - не підлягає задоволенню. 
		Оскільки скаржником не доведено факту протиправної бездіяльності державного виконавця, порушення державним виконавцем вимог ст. 46, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги скарги щодо зобов'язання державного виконавця здійснити перерахунок відрахувань із заробітної плати боржника відповідно до вимог ст. 46, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а також, невідкладно провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу - не підлягають задоволенню.
		Окрім того, суд звертає увагу, що за приписами ст. 447, ч. ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, при розгляді скарги на рішення, дії, бездіяльність виконавця суд може лише встановити факт порушення права особи та зобов'язати виконавця усунути виявлене порушення. Тобто, у суду відсутні повноваження щодо зобов'язання виконавця на вчинення конкретних дій.
		Вимога скаржника про зобов'язання державного виконавця невідкладно провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу не підлягає задоволенню, оскільки відповідний обов'язок вже покладено на виконавця в силу приписів ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, такий обов'язок не може виникати на підставі окремого рішення суду.
		З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 18, 45, 46, 70, 71 Закону України «Про виконавче провадження», 352 - 355, 447 - 451 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: старший державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П., Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3, на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ШемберкоО.П. - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
		Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Гребенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...