Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/181/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 216/181/16-ц
		Провадження № 14-198 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянуласправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» (далі також - позивач) до ОСОБА_3 (далі також - відповідач) про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 серпня 2016 року, постановлену суддею Бондарєвою О. І., й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Митрофанової Л. В., Бондар Я. М., Зубакової В. П.
		Учасники справи:
		        позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР»,
		        відповідач: ОСОБА_3.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2015 року позивач, який виконує функції з управління та надання послуг з утримання приміщення АДРЕСА_1 (далі - приміщення), звернувся до суду з вимогою визнати договір № 2910/01-15Ц про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір) укладеним.
		2.           Мотивував тим, що власником приміщення є відповідач, який оплачує вартість отриманих у приміщенні житлово-комунальних послуг. Позивач вважає, що вказана обставина свідчить про наявність між ним і відповідачем фактичних договірних відносин і вказує на те, що обов'язком відповідача як споживача житлово-комунальних послуг є укладення відповідного договору з позивачем. Проте, за твердженням позивача, відповідач такий договір укласти відмовляється.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           2 серпня 2016 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу ухвалою закрив провадження у справі.
		4.           Мотивував тим, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 2 лютого 2001 року є фізичною особою-підприємцем і згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснює підприємницьку діяльність у належному йому на праві приватної власності приміщенні.
		5.           Суд вказав, що оскільки сторонами у справі є суб'єкти господарювання - юридична особа (позивач) та фізична особа-підприємець (відповідач), - спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. Суд першої інстанції також роз'яснив позивачу, що для вирішення цього спору йому необхідно звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           22 вересня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 серпня 2016 року.
		7.           Мотивував тим, що між сторонами у справі, які є суб'єктами господарювання, виник спір з приводу визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним. Апеляційний суд вказав, що саме господарським судам підвідомчі справи, які виникають з господарсько-правових відносин суб'єктів господарювання. З огляду на це, на думку суду апеляційної інстанції, спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства, а тому ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог законодавства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           8 жовтня 2016 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Скаржиться на порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		9.           Просить скасувати ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		10.        25 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11.        Ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач оскаржує рішення судів першої й апеляційної інстанційз підстав порушення судами правил суб'єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        Позивач вказує, що предметом його позову є вимога про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, який є цивільно-правовою угодою.
		13.        Споживачем за цим договором є фізична або юридична особа відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій (далі - Закон № 1875-IV), а згідно зі статтею 29 цього Закону договір про надання житлово-комунальних послуг укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
		14.        Власником приміщення є відповідач (фізична особа), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Інформаційна довідка) щодо об'єкта нерухомого майна № 50185010 від 18 грудня 2015 року та свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення від 9 серпня 2001 року, виданим згідно з рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 769 від 3 серпня 2001 року (далі - свідоцтвом про право власності на приміщення). Тому позивач вважає, що спір не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю відповідача, а тому повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		(2) Доводи відповідача
		15.        Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		16.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30).
		17.        Близькі за змістом приписи закріплені у ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду (частина перша статті 19, частина друга статті 48).
		18.        Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів (пункт 1 частини першої статті 12).
		19.        Право на звернення до господарського суду ГПК України у вказаній редакції надавав підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам (у тому числі іноземним), громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (стаття 1, частина друга статті 21), а відповідачами могли бути юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частина третя статті 21).
		20.        ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).
		21.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідач є фізичною особою-підприємцем відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої з веб-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» Міністерства юстиції України. Крім того, суди на підставі Інформаційної довідки встановили, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність у належному йому на праві власності приміщенні. З огляду на це суди дійшли висновку про юрисдикцію господарського суду щодо вирішення спору.
		22.        Предметом спору є визнання укладеним договору про надання позивачем послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1, оскільки, за твердженням позивача, відповідач укласти цей договір відмовляється.
		23.        Відповідно до Закону № 1875-IVжитлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (абзац 2 статті 1). А утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (абзац 17 статті 1).
		24.        Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (частина перша та друга статті 19 Закону Закон № 1875-IV). Виробник послуг може бути їх виконавцем (частина третя статті 19 того ж Закону).
		25.        Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (частина шоста статті 19 Закону № 1875-IV).
		26.        У касаційній скарзі позивач вказує на те, що з 1 лютого 2014 року виконує функції з управління та надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, зокрема і за адресою місцезнаходження приміщення відповідача. Тобто, позивач стверджує, що є управителем будинку, в якому знаходиться приміщення, і виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг, а відповідач як власник приміщення - їх споживачем.
		27.        Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (абзац 5 статті 1 Закону № 1875-IV), а управитель - це особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору (абзац 16 статті 1 того ж Закону).
		28.        Відповідно до статті 1 Закону № 1875-IVвласник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац 7 статті 1). А споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац 14 вказаної статті);
		29.        Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункт 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV). А на споживача покладається обов'язок відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		30.        Договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону № 1875-IV).
		31.        Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення (частина третя статті 26 Закону № 1875-IV).
		32.        Отже, договір на надання житлово-комунальних послуг може укладатися як з власником нерухомого майна, так і з іншою особою, зокрема яка користується об'єктом нерухомого майна й отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб (фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа).
		33.        Позивач стверджує, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2. За цією адресою згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований підприємцем. Позивач доводить, що у тому ж будинку відповідач як фізична особа, а не як підприємець є власником приміщення згідно з Інформаційною довідкою щодо об'єкта нерухомого майна № 50185010 від 18 грудня 2015 року та свідоцтва про право власності на приміщення.
		34.        Проте суди, закриваючи провадження у справі, взяли до уваги підтверджений відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань факт реєстрації відповідача з 2 лютого 2001 рокупідприємцем.
		35.        Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		36.        Відповідно до статті 42 Господарського кодексу (далі - ГК) України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		37.        Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		38.        Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
		39.        Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.
		40.        Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
		41.        Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		42.        Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
		43.        Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		44.        Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		45.        Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 і від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц).
		46.        Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди неналежно дослідили наявні у матеріалах справи докази, а саме; проект договору, який позивач просить визнати укладеним (а. с. 13-14), на предмет того, у зв'язку з перебуванням у власності відповідача якого об'єкта - квартири чи приміщення - позивач надає житлово-комунальні послуги за пропонованим договором; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 39-40) щодо видів діяльності відповідача та їх зв'язку з приміщенням.
		47.        З огляду на вказане, враховуючи правоможності відповідача як фізичної особи щодо належних йому об'єктів нерухомого майна, за обставин, встановлених судами, відсутні підстави вважати спір пов'язаним з господарською діяльністю відповідача. А тому доводи позивача є обґрунтованими.
		48.        Відтак, безпідставним є висновок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу й Апеляційного суду Дніпропетровської області про наявність щодо вирішення цього спору юрисдикції господарського суду. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		49.        Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя стаття 406 ЦПК України).
		50.        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		51.        Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		52.        Згідно з частиною четвертою стаття 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		53.        Враховуючи висновки щодо доводів позивача та рішень судів першої й апеляційної інстанцій, ВеликаПалата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. А тому ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу.
		(2.2) Щодо судових витрат
		54.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті.
		Керуючись частиною першою статті 400, частинами третьою та четвертою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416, 418, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» задовольнити.
		2.   Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук  В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. ЯновськаПовний текст постанови підписаний 13 липня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...