Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5233/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2018. Зареєстровано: 16.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2018.

Результат оскарження 25.09.2018 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		21 червня 2018 року                   09:19                               № 826/5233/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовомКиївського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) українського товариства сліпих (УТОС)до третя особаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс»провизнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії   за участю представників:
		позивача - Колбун Н.П.;
		відповідача - Косинської О.М.;
		третьої особи - Пилипенко О.М.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) українського товариства сліпих (УТОС) (далі також - позивач або КУВП № 3) з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - відповідач або ДАБІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс», в якій просить: 
		1.          Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про зупинення підготовчих та будівельних робіт» від 15 березня 2018 року.
		2.          Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 15 березня 2018 року.
		3.          Визнати протиправними дії та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» від 16 березня 2018 року № 21.
		4.          Визнати протиправними дії та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» від 16 березня 2018 року №21-Д. 
		5.          Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України включити до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, запис про дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.12.2014 №ІУ 115143640678 на об'єкт «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва». 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні акти індивідуальної дії відповідача (приписи, рішення, наказ) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті всупереч положень діючого містобудівного законодавства, з порушенням вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що призвело до порушення прав і законних інтересів позивача.
		Представник відповідача, у відзиві на позовну заяву, наголосив на її безпідставності та необґрунтованості, просив суд відмовити в її задоволенні, оскільки вважає спірні акти такими, що прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством. 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Близнюком Л.Л. відносно позивача, на об'єкті будівництва - «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва» (далі також - об'єкт будівництва), проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатом якого складено акт б/н від 15.03.2018, яким зафіксовані порушення вимог містобудівного законодавства, зокрема: статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; частини другої статті 5, частини другої статті 26,  частини шостої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; пунктів 5, 7, 9, 11, 12 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки; пунктів 3.16, 7.43 ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень»; пунктів 4.17, 4.19, 4.30, 6.2.1., 6.2.6. ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення».
		У зв'язку з виявленими порушеннями, органом державного архітектурно-будівельного контролю, винесені відносно позивача приписи від 15.03.2018: 
		про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким позивача зобов'язано у термін до 16.04.2018 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку; 
		про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким позивачу зупинено з 15.03.2018 виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва до усунення порушень.
		Також, на наступний день після складання приписів - 16.03.2018, відповідачем прийнято рішення № 21 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», яким позивачу анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.12.2014 № ІУ 115143640678 на об'єкті будівництва та наказ від 16.03.2018 № 21-Д «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», яким виключено з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт  і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 30.12.2014 № ІУ 115143640678.
		Вважаючи зазначені приписи, рішення і наказ протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування.
		Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спірні відносини регулюються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI   (далі також - Закон № 3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі також - Порядок № 553), Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466).
		Згідно з частиною першою-другою статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. 
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю (частина перша статті 6 Закону № 3038-VI).
		До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, окрім іншого, структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частина третя статті 6 Закону № 3038-VI).
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.
		Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок № 553.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку № 553).
		Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 3038-VI позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. 
		Підставами для проведення позапланової перевірки є:
		1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
		2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
		3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
		4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
		5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
		6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		Аналогічні положення також містяться в пункті 7 Порядку № 553.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позапланова перевірка об'єкта будівництва призначена наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 02.03.2018 № 40 на підставі саме депутатського звернення народного депутата України Лещенка С.А., що за приписами частини першої статті 41 Закону № 3038-VI та пункту 7 Порядку № 553 не є підставою для проведення такої перевірки, отже призначена відповідачем безпідставно, з порушенням зазначених норм. 
		За приписами пункту 12 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
		Відповідно до пункту 13 Порядку № 553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, окрім іншого, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
		З матеріалів справи судом встановлено, що перевірка проводилась відносно позивача, проте під час її здійснення представник позивача присутній не був (присутніми в акті перевірки зазначено представників підрядника - ТОВ «Північно-український будівельний альянс»), що свідчить про порушення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведеної норми. Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів витребування у позивача будь-яких документів на спростування/підтвердження виявлених порушень, зважаючи на відсутність представника позивача під час проведення відповідної перевірки, чим порушено право позивача на захист. 
		Відповідно до пункту 16 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. 
		Згідно з пунктом 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
		Виходячи з наведених норм суд дійшов висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, видає один з можливих приписів - про усунення виявлених порушень або про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. 
		В той же час, всупереч наведених положень пункту 17 Порядку № 553, органом державного архітектурно-будівельного контролю відносно позивача винесено два приписи про усунення порушень та про зупинення будівельних робіт, що, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, є протиправним. 
		Відповідно до частини першої, другої статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. 
		Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. 
		Згідно зі статтею 31 Закону № 3038-VІ проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
		Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038-VІ замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». 
		Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (частина друга статті 34 Закону № 3038-VІ).
		Відповідно до частини третьої статті 34 Закону № 3038-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.
		Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Згідно зі статтею 37 Закону № 3038-VІ право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (частинна перша).
		Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі, зокрема, встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
		Разом з тим, відповідачем не встановлювався факт невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
		Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Виходячи з наведеного в сукупності, суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на закріплений у праві Європейського союзу, принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
		За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій пункт 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010).
		При цьому, суд не залишає поза увагою, що стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції 
		про захист прав людини і основоположних свобод, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004).
		У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23.09.1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).
		Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах  «Рисовський проти України», «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від .08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Окрім того, як вбачається з рішення «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
		Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Вказана позиція Європейського суду з прав людини також висловлена в рішеннях від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії», від 15.11.1996 у справі «Чагал проти Сполученого Королівства», від 22.11.2007 у справі «Україна-Тюмень проти України» (в яких ідеться про те, що суб'єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів).
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З вищенаведеного в сукупності вбачається, що відповідачем порушено процедуру проведення відносно позивача перевірки та прийняття спірних актів індивідуальної дії, отже такі акти не відповідають критеріям, закріпленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, є протиправними та підлягають скасуванню.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ: 
		1.          Адміністративний позов Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) українського товариства сліпих (УТОС) задовольнити.
		2.          Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про зупинення підготовчих та будівельних робіт» від 15 березня 2018 року.
		3.          Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 15 березня 2018 року.
		4.          Визнати протиправними дії та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» від 16 березня 2018 року № 21.
		5.          Визнати протиправними дії та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» від 16 березня 2018 року №21-Д. 
		6.          Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України включити до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, запис про дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.12.2014 №ІУ 115143640678 на об'єкт «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 у Подільському районі м. Києва». 
		7.          Стягнути судові витрати в сумі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) на користь Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) українського товариства сліпих (УТОС) (ідентифікаційний код 03967702, адреса: 04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 72) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ідентифікаційний код 37471912, адреса: 01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26) за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Повний текс рішення складено 21.06.2018.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                        П.О. Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...