Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2393/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2018. Зареєстровано: 18.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2018.
Дата набрання законної сили: 13.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/2393/17 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
		розглянувши в порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 (головуючий суддя Головей В.М., судді Принцевська Н.М., Разюк Г.П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2018 (суддя Смелянець Г.Є.) у справі № 916/2393/17
		за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
		до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл"
		про стягнення 201 745,37 грн
		ВСТАНОВИВ:
		ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до ПрАТ з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" (далі - відповідач) про стягнення 201 745,37 грн, з яких: 181 101,38 грн - пеня та 20 643,99 грн - 3% річних.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором КД-19248 про надання послуг в Одеському морському торговому порту від 12.12.2014 щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг. 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 360,68 грн - 3 % річних та 290,41 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг відповідачу, який прийняв їх без зауважень, проте, оплатив з порушенням встановлених договором строків. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені, яка нарахована на заборгованість, що виникла у відповідача за послуги, які оплачуються у доларах США. Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, а тому і пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні. Частково задовольняючи позовні вимоги стосовно 3% річних, суд встановив невідповідність в розрахунку позивача, у зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок 3% річних.  
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 9162393/17 від 28.03.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2018 частково скасовано та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції. Стягнуто з відповідача на користь позивача 172 822, 98 грн - пені, 19 360,68 грн - 3 % річних, 2 882,75 грн - компенсації по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Мотивуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені.
		02.05.2018 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2018 у справі № 916/2393/17, в якій скаржник просить скасувати повністю постанову апеляційного господарського суду та частково скасувати рішення місцевого господарського суду, а саме, в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 19 360,68 грн, судового збору в сумі 290,41 грн, та змінити його, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. 
		Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права та зазначає, зокрема, про таке:
		- суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про те, що укладений між сторонами договір містить умови, які притаманні договору доручення, договору морського агентування та договору про надання послуг, визнавши його при цьому змішаним договором, хоча з його предмету чітко вбачається, що він є договором про надання послуг, який укладається Морським агентом (повіреним) від імені та за рахунок судновласників - нерезидентів України (довірителів);
		- в порушення вимог п.п. 2, 3, 6 ч. 4 ст. 238 ГПК України обидві судові інстанції в своїх рішеннях ніяким чином не висловились стосовно листів банківських установ, які є письмовими доказами у даній справі, а також мотивів їх відхилення, не дали мотивованої оцінки аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову;
		- судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що позивачем виставлялись рахунки англійською мовою в доларах США не для розрахунків за ними відповідачем, а для їх надання судновласнику. Безпосередньо ПрАТ "Синтез Ойл" рахунки на оплату з боку позивача не виставлялись, відповідно у нього не виникало підстав для здійснення оплат за власний рахунок за цим договором, та не застосовано ст. 613 ЦК України;
		- господарськими судами не встановлено, в чому полягала вина відповідача в простроченні розрахунків за наявними в матеріалах справи рахунками позивача та безпідставно не застосовано норми ч. 1 ст. 614 ЦК України;
		- господарськими судами допущено порушення матеріального права, яке полягає в застосуванні норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, які не підлягали застосуванню, та не застосуванні норм ч. 1 ст. 1000 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ч.2 і ч. 4 ст. 613 ЦК України, ч. 1 ст. 614 ЦК України, які підлягали застосуванню;
		- суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежів в доларах США, безпідставно розрахованої шляхом визначення гривневого еквіваленту платежів в доларах США, які були здійснені ще в 2016 році, визначеного за курсом НБУ на дату звернення позивача до суду (18.09.2017), допустив тим самим порушення вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань."     
		Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, постанову апеляційного господарського суду у даній справі без змін з тих підстав, що позовні вимоги є правомірними та обгрунтованими, відповідають приписам чинного законодавства та умовам договору, відповідно постанова апеляційного господарського суду є законною та обгрунтованою та має бути залишена без змін.    
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 12.12.2014 між ДП "Одеський морський торговельний порт" (далі - виконавець, позивач) та ПрАТ з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" (далі - морський агент, відповідач), який діє від імені та за рахунок судновласників - нерезидентів України, укладений договір КД-19248 про надання послуг в Одеському морському торговому порту, предметом якого є надання виконавцем послуг обумовленим договором, які заявлені морським агентом з обслуговування суден, які агентуються морським агентом, та забезпечення своєчасної оплати морським агентом заявлених та виконаних виконавцем послуг.
		Згідно з п.3.1 договору вартість послуг (робіт), виконаних виконавцем по заявці морського агента, визначається по тарифам виконавця, діючим на момент виконання виконавцем заявлених морським агентом послуг. 
		Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця з урахуванням наступної формули: С = С1 х К1, де С - вартість надання послуг на момент виставлення виконавцем рахунка, яка належить до оплати морським агентом; С1 - вартість надання послуг на момент набрання чинності тарифів виконавця, за якими надається послуга; К1 - коефіцієнт, який визначається як співвідношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату набрання чинності тарифів виконавця.
		Відповідно до п.3.2 договору оплата послуг, які надаються морському агенту та  судновласнику (судну) за даним договором здійснюється наступним чином: 
		- по судам, які плавають під українським прапором - в національній валюті України;
		- по судам, які плавають під іншими прапорами (незалежно від фрахтувальників) - в доларах США в порядку та строки, встановлені НБУ. 
		Формування ставки для оплати в доларах США здійснюється за курсом НБУ на дату надання послуг з урахуванням формули, встановленої в пункті 3.1.
		По судам, які плавають під іноземними прапорами, а також по судам, які плавають під українським прапором та знаходяться під управлінням іноземної компанії, оплата може напряму здійснюватись судновласником або його генеральним агентом. 
		Оплата наданих виконавцем послуг/робіт здійснюється протягом 15-ти банківських днів після вручення морському агенту рахунків виконавця. 
		Датою здійснення платежів вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. 
		Укладений між сторонами договір містить умови, які притаманні договору доручення, договору морського агентування та договору надання послуг, тобто фактично є змішаним договором. 
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України).
		Відповідно до ст.116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. 
		Згідно з п.2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 №348, морський агент - суб'єкт господарювання, який відповідно до договору морського агентування діє від імені та за дорученням судновласника як постійний представник судновласника та за винагороду надає послуги в галузі торговельного мореплавства.
		Статтею 117 КТМ України унормовано покладання на морського агента таких прав та обов'язків: виконання формальностей та дій, пов'язаних з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомога капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформлення митних документів та документів на вантаж, інкасація суми фрахту та інших сум для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплата за розпорядженням судновласника і капітана судна сум, пов'язаних з перебуванням у порту, залучення вантажів для морських ліній, здійснення збору фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступати від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
		Морський агент зобов'язаний: здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; діяти в межах своїх повноважень.
		Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		В силу приписів ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
		Як встановлено господарськими судами, на виконання умов договору позивач, на підставі відповідних заявок відповідача, надавав послуги швартування та буксирування, послуги протипожежного катеру, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), на оплату яких позивачем виставлено відповідні рахунки, які отримані відповідачем.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вищевказані рахунки оплачено у повному обсязі, однак з порушенням встановлених договором строків оплати, що підтверджується наявними у справі виписками по рахунку позивача.
		Предметом даного спору є стягнення пені та 3% річних за несвоєчасну оплату послуг/робіт, виконаних позивачем у відповідності до договору КД-19248 від 12.12.2014, заявлених на підставі п. 4.2 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. 
		Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів вважає такими, що правомірно задоволені господарськими судами попередніх інстанцій з огляду на таке. 
		Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 
		Сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.
		Колегія суддів касаційного суду, надавши оцінку здійсненому судами попередніх інстанцій розрахунку 3% річних, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині 3% річних в розмірі 19 360,68 грн є такими, що підлягають задоволенню. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Пунктом 4.2 укладеного між сторонами договором від 12.12.2014 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати морський агент виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми платежу. 
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
		Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі № 909/660/14 від 01.04.2015).
		Враховуючи наведене, стосовно висновків господарських судів в частині вимог про стягнення з відповідача нарахованої позивачем на суму боргу пені, колегія суддів зазначає таке. 
		Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. 
		Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України). 
		Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України. 
		В даному випадку позивач, хоча й заявив до стягнення пеню в гривні, проте безпідставно розрахував пеню в доларах США з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не в національній валюті України в еквіваленті до долару США. 
		Визначення ж суми простроченого платежу (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), на яку нараховується пеня, має здійснюватися у гривні за курсом НБУ на день прострочення, а не на час пред'явлення позову. 
		Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і помилково скасував у цій частині законне рішення суду першої інстанції. 
		Висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні пені колегія суддів вважає правомірним і обгрунтованим.   
		Водночас, доводи касаційної скарги в частині невірного визначення правової природи договору колегією суддів відхиляються як необгрунтовані з огляду на те, що укладений між сторонами договір КД-19248 про надання послуг в Одеському морському торговому порту від 12.12.2014 є змішаним договором, укладеним не з судновласником-нерезидентом, а саме з відповідачем, і тому саме для відповідача, як сторони цього договору, встановлено зобов'язання щодо оплати послуг та відповідальність за порушення строків цієї оплати. Питання щодо повноважень відповідача на укладання з позивачем договору саме з такими умовами не стосуються позивача, оскільки регулюються між відповідачем та судновласником - нерезидентом. 
		Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		В силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Оскільки умови укладеного між позивачем і відповідачем договору щодо відповідальності відповідача є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, тому повинні бути виконанні сторонами. 
		Доводи касаційної скарги в частині порушення судами вимог п.п. 2, 3, 6 ч. 4 ст. 238 ГПК України, а саме, відсутність мотивованої оцінки аргументів відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані з огляду на таке. 
		В силу положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на позивача.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" - задовольнити частково.  
		2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі №916/2393/17 - скасувати.
		3. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2018 у справі №916/2393/17 залишити в силі.
		4. Стягнути з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (код 01125666) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" (код 14343703) 5 471,54 грн судового збору за подання касаційної скарги. 
		Доручити Господарського суду Одеської області видати відповідний наказ. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                Суховий В.Г.
		Судді                                                                                          Берднік І.С.
		                                                                                          Міщенко І.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...