Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 282/959/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2018. Зареєстровано: 18.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2018.
Дата набрання законної сили: 11.10.2018
Результат оскарження 11.10.2018 Житомирський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 282/959/17 
		Провадження № 1-кп/282/29/18 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 липня 2018 року 
		  смт.Любар
		 
		 
		Любарський районний суд Житомирської області у складі:
		 головуючого судді ОСОБА_1 
		 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 
		 з участю прокурора ОСОБА_3 
		 обвинуваченої ОСОБА_4  
		 захисника ОСОБА_5 
		 представника потерпілого ОСОБА_6 
		 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Любар кримінальне провадження №42017061340000060 від 30.06.2017 року по обвинуваченню 
		 
		 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ростов на Дону Російської Федерації та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої завідуючою інформаційно-аналітичним відділом медичної статистики та дільничним лікарем-педіатром Любарської центральної районної лікарні, раніше не судимої,
		 
		 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190; ч.2 ст.190; ч.1 ст.358; ч.3 ст.358; ч.4 ст.358 КК України, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 20 лютого 2015 року вона перебуваючи в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року, внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4 усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА, тим самим, використала її з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 20.02.2015 року по 19.08.2015 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_4 було перераховано кошти в сумі 2622 грн. 97 коп., якими вона розпорядилась на власний розсуд.
		Крім цього, 20.08.2015 року обвинувачена, перебуваючи в приміщенні УПСЗН Любарської РДА, з метою отримання адресної допомоги із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014, повторно внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії 
		 
		 
		ОСОБА_4 усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА, тим самим повторно використала завідомо підробний документ з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 20.08.2015 року по 19.02.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_4 було перераховано кошти в сумі 2670 грн. 69 коп., якими вона розпорядилась на власний розсуд.
		Вподальшому 22.02.2016 року ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні УПСЗН Любарської РДА, з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року, повторно внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії обвинувачена, усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості, подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА тим самим повторно використала завідомо підробний документ з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 22.02.2016 року по 21.08.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_4 було перераховано кошти в сумі 2631 грн. 35 коп., якими вона розпорядилась на власний розсуд.
		22.08.2016 року обвинувачена, перебуваючи в приміщенні УПСЗН Любарської РДА, з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року, до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі повторно внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на неокупованій території України. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4 усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості, подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА тим самим повторно використала завідомо підробний документ з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 22.08.2016 року по 30.11.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_4 було перераховано грошові кошти в сумі 1468 грн. 58 коп., якими вона розпорядилась на власний розсуд.
		Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно; за ч.1 ст.358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується установою чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права з метою використання його підроблювачем; за ч.3 ст.358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується установою чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно та за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого офіційного документа.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих їй злочинах не визнала та пояснила, що 20.02.2015 року вона вперше звернулася до управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА. Тоді вона подала паспорт та довідку про те, що вона працює у Любарській ЦРЛ. Тоді її направили в інше приміщення. Там вона повідомляла працівникам, що працює, однак вони відповіли, що працюючі теж отримують допомогу. При заповнені першої заяви їй допомагали працівники управління праці та соціального захисту населення і вона зазначала про будинок. Тоді зауважень з боку працівників управління не було. В той же день подавала заяву про призначення допомоги де також вказувала інформацію про будинок і зазначила в заяві «так». Вказану заяву їй на доопрацювання не повертали. Передавала вказані заяви безпосередньо працівнику управління праці та соціального захисту населення. В подальшому вона ще тричі зверталася до УПСЗН із аналогічними заявами, які заповнювала за допомогою працівників управління по аналогії з попередньою. Подаючи другу заяву вона не ставила відмітки, а просто поставила прочерк. В жовтні 2016 року під час телефонної розмови працівники УПСЗН повідомили їй, що припинять виплату допомоги, оскільки у неї є житло на не окупованій території, однак вона їм повідомила, що вказувала про його існування. Тоді мова про 
		 
		 
		повернення коштів не йшла. 30 листопада 2016 року вона отримала ще 1468,58 грн. допомоги і працівники управління повідомили їй, що це доплата до припинення виплат. В травні 2017 року вона спілкувалася з працівником УПСЗН, який повідомив про необхідність повернення всіх отриманих коштів, однак тоді вона була в післяопераційному стані і не мала можливості повернути кошти. Вийшовши з лікарняного вона повернула усі кошти. Письмових повідомлень про необхідність повернення коштів, вона не отримувала. Умислу на обман та заволодіння коштами у неї не було.
		Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що в 2014 році постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року врегульовано порядок виплати допомоги внутрішньо-переміщеним особам. Згідно цієї постанови, така допомога призначається терміном на 6 місяців після особистого звернення з відповідною заявою такої особи до управління праці та соціального захисту населення. Дана заява підписується особисто особою. В заяві вказується прізвище, ім`я по батькові особи, ідентифікаційний номер, відомості про майно, депозити, автомобілі. Працівники управління не мають права проводити перевірку майна, це повноваження аудит служби. На час звернення ОСОБА_4 мала посвідку та тимчасове проживання на території України, а тому отримувала вказану допомогу. В 2016 році було проведено перевірку поданих обвинуваченою відомостей в ході якої було виявлено, що остання має житло на не окупованій території України  в с.Провалівка Любарського району. ОСОБА_4 пояснювала, що вона не приховувала інформації про будинок, а не повідомляла про його наявність, оскільки ніхто не запитував. Тоді її було попереджено про необхідність повернення незаконно отриманих коштів, однак вона відмовилася їх повертати, у зв`язку з чим було внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 . В першій заяві від 20.02.2015 року поданою ОСОБА_4 щодо відомостей про будинок на її думку було зазначено «так», однак якби вона особисто приймала таку заяву і у неї виникли сумніви, то повернула би таку заяву. Також зазначила, що заяви, які підписувалися та подавалися обвинуваченою до УПСЗН не є офіційними документами тому, що не мають відповідних атрибутів. В кінці 2016 року вона повернула всю суму незаконно отриманих коштів, тому майнових претензій до неї немає. Щодо міри покарання вважає, що її не слід суворо карати. 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона займає посаду заступника начальника відділу  завідувача сектору грошових виплат та компенсацій УПСЗН Любарської РДА. Порядок призначення щомісячної допомоги переміщеним особам врегульований постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року. Відповідно до вказаної постанови, особа, яка має право на отримання вказаної допомоги, звертається до УПСЗН з відповідними документами. Документи приймаються спеціалістами УПСЗН. На особу складається особова справа. При перевірці поданих ОСОБА_4 документів, ніяких порушень виявлено не було. Заява подана ОСОБА_4 20.02.2015 року відповідає затвердженому зразку. Заповнюючи вказану заяву обвинувачена вказувала у ній чи є у неї житло, автомобілі та депозити. Вказуючи зазначені дані їй необхідно було підкреслити або поставити відмітку під словом «так» або «ні». У заяві від 20.08.2015 року, на її думку, обвинувачена вказала, що у неї відсутнє житло, оскільки вона поставила прочерки. При верифікації було виявлено, що остання має житло на не окупованій території України. Після цього з нею було проведено роз`яснювальну роботу і вона повернула отримані кошти. ОСОБА_7 також пояснила, що вона була присутньою в приміщенні УПСЗН при проведенні слідчих дій працівниками поліції, однак доручення на представництво інтересів управління вона не мала. Також вона не знає кому належить приміщення управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА. Вона є матеріально відповідальною особою за майно, яке знаходиться в кабінеті №10 згідно переліку предметів вказаної установи.
		Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з серпня 2015 року працює завідуючою сектору прийому громадян УПСЗН Любарської РДА. Заяви від громадян вона не приймає, а також не веде з ними співбесід. Це роблять спеціалісти. Вона допомагає лише у складних питаннях. На момент звернення ОСОБА_4 вона працювала, однак заяви від останньої не приймала, а це робила ОСОБА_9 20.08.2015 року заяву у ОСОБА_4 можливо приймала вона у зв`язку з тим, що спеціаліст була у відпустці. 20.02.2016 року вона теж приймала заяву у обвинуваченої. Особам, які звертаються до управління роз`яснюється, що наявні стенди на яких є інформація про те, як 
		 
		 
		правильно заповнювати заяви. Заяву ОСОБА_4 заповнювала самостійно. Після цього реєструється справа і передається в сектор приймання рішень. В заяві від 22.02.2016 року вона бачить, що стоять відмітки ні. У заяві від 20.02.2015 року, коли сторона захисту знайомилася з матеріалами справи стоїть - так, а прокурор надав суду з відміткою  ні. Вона не знає чому спеціаліст не відмовив. У заяві від 20.08.2015 року стоять прочерки. Постановою КМУ передбачено проведення перевірки, однак до її повноважень не входить призначення допомоги.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона займає посаду головного спеціаліста відділу виплат і компенсації управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА. 20.02.2015 року з прийому призначень до неї надійшла заява ОСОБА_4 про призначення допомоги внутрішньо-переміщеній особі. Вона ввела вказану заяву в базу і після призначення вказана заява була направлена у відділ контролю в м.Житомир де ставлять на виплату гроші. ОСОБА_4 надала всі необхідні документи і недоліків у них вона не виявила, з м. Житомира також не було ніяких зауважень. Згідно п.2 Порядку, затвердженого постановою КМУ №505, вони перевіряють зазначені особою відомості, однак рішення не приймають тому що в м. Житомир є відділ контролю. Згідно заяви ОСОБА_4 від 20.02.2015 року у графі будинок стоїть відмітка  так, в заявах від 20.08.2015 року та від 22.08.2016 року не стоїть нічого, в заяві від 22.02.2016 року стоїть позначка «ні», але в іншій графі. Їй не відомо яким чином мало діяти Управління в таких випадках. В її посадових обов`язках є фраза, що вона підпорядковується завідуючому сектору, начальнику відділу і начальнику управління, вказане свідчить про те, що вона самостійно не приймає рішень про виплату коштів. 
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працює головним спеціалістом відділу грошових призначень та компенсації управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА. Станом на 20.02.2015 року вона займала посаду спеціаліста і в її обов`язки входило прийняття рішень по заявах громадян. Справу ОСОБА_4 вона тоді не опрацьовувала. В подальшому справу обвинуваченої опрацьовувала, однак скільки разів не пам`ятає. Для того щоб оформити та отримати допомогу внутрішньо-переміщеній особі, їй необхідно подати до УПСЗН такі документи: заяву встановленого зразка, паспорт, код та довідку про внутрішньо-переміщену особу. З особою, яка подає зазначені документи вона не бачилась. Заяву така особа пише особисто та підписує її. Рішення про призначення чи не призначення допомоги після перевірки передають їй і вона призначає допомогу. Вона не пам`ятає чи вона приймала рішення по заяві від 20.02.2015 року. У вказаній заяві у графі житло стоїть відмітка  так. За таких обставин їй невідомо чи мала така особа право на отримання допомоги, Положенням передбачено повернення заяви. Вона додала, що у заяві ОСОБА_4 від 20.08.2015 року у графі житло відмітка відсутня, у заяві від 22.02.2016 року стоїть  ні, у заяві від 22.08.2016 року стоїть ні в наступній графі. Чи є заява про оформлення офіційним документом затрудняється відповісти. 
		Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працює в управлінні праці та соціального захисту населення Любарської РДА. Згідно посадових обов`язків вона видає довідки внутрішньо-переміщеним особам, однак ОСОБА_4 таку довідку вона не видавала, оскільки перебувала у відпустці. Особа, яка звертається за такою довідкою повинна надати паспорт з відміткою про реєстрацію в АР Крим або на території на якій проходить АТО. В заяві особа вказує про паспортні дані, фактичне місце проживання в районі, інформацію про дітей, наявність житлового приміщення, згода на обробку персональних даних, дата, підпис. Якщо особа зазначає, що є житло, це не перешкоджає видати довідку внутрішньо-переміщеній особі. Вона вказала, що не знає чи підробляла обвинувачена документи, до неї також не надходила інформація про заволодіння чужим майном з її боку.
		Крім показань вказаних свідків, сторона обвинувачення посилалась на такі матеріали як на письмові докази:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №4201706134000060 від 30.06.2017 року за ознаками вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (а.с.59);
		- довідки про отримання ОСОБА_4 допомоги, виданими Управлінням праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації №1374 від 31.07.2017 року (а.с.60  63);
		 
		- постанову т.в.о. начальника СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_13 від 16.08.2017 року про приєднання предметів до справи як речових доказів (а.с.64);
		- протокол огляду місця події від 16.08.2017 року, складений т.в.о. начальника СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_13 , який проведений у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації за участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи ОСОБА_7 (так зазначено в протоколі) (а.с.65  69);
		- заяву обвинуваченої від 20.02.2015 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, де у графі «Так, у володінні є житлові приміщення» стоїть відмітка «V» і вказано, що є будинок в АДРЕСА_1 (а.с.70); заяву для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 20.02.2015 року де у графі про володіння житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції стоїть відмітка «Так», в інших аналогічних заявах від 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року адресовані до управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА у графі про володіння житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції відмічено (прочерком, -) та словом  ні (а.с.71-74);
		- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування №42017061340000060 представнику потерпілого в підшитому і пронумерованому стані в 1 томах в верхньому правому куті якого відсутні число, місяць та дата (а.с.76);
		- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування №42017061340000060 обвинуваченій в підшитому і пронумерованому стані в 1 томах у відсутності захисника (а.с.77-78);
		- матеріали, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 (а.с.79  86);
		- копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_4 за 2014 та 2015 роки (а.с.87  94);
		- копію листка непрацездатності, виданого на ім`я ОСОБА_4 від 22.06.2017 року серії АДД №028308 (а.с.95);
		- речовий доказ по справі - особову справу №636835 на ім`я ОСОБА_4 , жительку АДРЕСА_1 оформлену Управлінням праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації.
		Під час судового розгляду захисник обвинуваченої ОСОБА_5 стосовно своєї підзахисної пояснив, що висунуте обвинувачення є безпідставним і не доведеним. Просить суд звернути увагу на те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися лише на припущеннях і може бути ухваленим лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також заявив клопотання про визнання недопустимими доказами на підставі статей 87, 89 КПК України, матеріали подані стороною обвинувачення, а саме :
		- протокол огляду місця події від 16.08.2017 року, відповідно до якого було проведено огляд приміщення Управління праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, поскільки, огляд приміщення УПСЗН Любарської районної державної адміністрації був проведений з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, так як дозвіл на проведення такої процесуальної дії не було отримано від володільця будівлі, а саме Любарської районної державної адміністрації, а ОСОБА_7 , в присутності якої проводився даний огляд, не є його власником та не уповноважена на надання такого дозволу (а.с.65  69); 
		- особову справу №636835 на ім`я ОСОБА_4 , оформлену Управлінням праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, так як даний речовий доказ був вилучений під час огляду місця події 16.08.2017 року, а саме  приміщення Управління праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, що за адресою смт.Любар вул.Незалежності,55, про що свідчить протокол огляду місця події від 
		 
		 
		16.08.2017 року, який був проведений з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, оскільки дозвіл на проведення такої процесуальної дії не було отримано від володільця будівлі, а саме Любарської районної державної адміністрації, а ОСОБА_7 , в присутності якої проводився даний огляд, не є його власником та не уповноважена на надання такого дозволу; 
		- заяви обвинуваченої від 20.02.2015 року, від 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року адресовані до управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА, оскільки огляд місця події 16.08.2017 року було проведено з порушенням вимог КПК України та відповідно до ст.87 цього Кодексу порушує права та свободи особи.
		Оцінюючи вказані доводи сторони обвинувачення та захисту, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Як встановлено з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №42017061340000060 було зареєстровано 30.06.2017 року за самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення (а.с.59).
		Протокол огляду місця події від 16.08.2017 року, складений т.в.о. начальника СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_13 , вказує на те, що місцем огляду є приміщення Управління праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації. Огляд місця події проведений за участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи ОСОБА_7 (так зазначено в протоколі). Проте, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_7 не є власником вказаного приміщення та не уповноважена в передбаченому законом порядку представляти інтереси вищевказаної установи, а являється лише працівником управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА. Тобто, остання не уповноважена на надання дозволу на огляд місця події, а відповідно до ч.1 ст.233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Крім того, ч.3 ст.233 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Як свідчать досліджені в ході судового розгляду матеріали кримінального провадження, прокурор чи слідчий з вказаним клопотанням до слідчого судді не звертався, а відтак ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні УПСЗН Любарської РДА в матеріалах кримінального провадження відсутня. 
		За таких обставин суд приходить до висновку, що вказаний письмовий доказ, наданий стороною обвинувачення, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а тому у відповідності до ст.87 КПК України, визнає його недопустимим доказом.
		Стороною обвинувачення з метою доведення вини обвинуваченої ОСОБА_4 надано копії заяв ОСОБА_4 про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі від 20.02.2015 року, від 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року, адресовані Управлінню праці та соціального захисту населення Любарської державної адміністрації та речовий доказ  особову справу №636835 на ім`я ОСОБА_4 , оформлену Управлінням праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, яка була вилучена слідчим в результаті огляду місця події проведеного 16.08.2017 року в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації. 
		Так, у відповідності до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті. 
		Згідно ч.1 ст.99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Частиною 3 статті 99 КПК України встановлено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Згідно ч.2 ст.100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. 
		Крім того, відповідно до ст.290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		З тексту протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23.08.2017 року (а.с.77-78) встановлено, що ОСОБА_4 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування №42017061340000060 в підшитому та пронумерованому стані в 1 (одному) томі. Докази ознайомлення з речовими доказами (особової справи ОСОБА_4 №636835) - не надано.
		Аналізуючи вказані норми закону, а також приймаючи до уваги те, що обвинуваченій ОСОБА_4 не надано доступ до матеріалів кримінального провадження в повному об`ємі, та те, що протокол огляду місця події від 16.08.2017 року, яким слідчий вилучив в приміщенні Управління праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації особову справу №636835 на ім`я ОСОБА_4 , визнано судом недопустимим доказом, то суд приходить до висновку, що копії заяв ОСОБА_4 від 20.02.2015 року, від 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року, адресовані Управлінню праці та соціального захисту населення Любарської державної адміністрації та речовий доказ особова справа №636835, наданий стороною обвинувачення, також отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а тому у відповідності до ст.87 КПК України, визнає їх недопустимими доказами.
		Оцінюючи у сукупності на предмет достовірності наведені показання обвинуваченої, представника потерпілого та свідків, суд визнає їх щирими, разом з тим, жоден свідок не підтвердив участі ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Безпосередньо досліджені у судовому засіданні письмові докази, частина з яких визнається судом 
		 
		 
		недопустимими, які містяться у матеріалах кримінального провадження, у своїй сукупності, також не доводять участь останньої у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
		Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190; ч.2 ст.190; ч.1 ст.358; ч.3 ст.358; ч.4 ст.358 КК України, стороною обвинувачення суду надано не було.
		Перелічені вище недопустимі докази викликають сумніви та суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак, виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, а відтак, не приймає їх, як докази сторони обвинувачення та відкидає їх.
		Пункт 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на стороні обвинувачення та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Також суд звертає увагу на те, що повноваження з проведення перевірки заяв ОСОБА_4 , належать саме УПСЗН Любарської РДА, оскільки передбачені пунктом 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, згідно з яким уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
		Отже, вказане на переконання суду доводить, що вчасна (перед виплатою обвинуваченій адресної допомоги) та в належний спосіб здійснена перевірка управлінням праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації відомостей, зазначених обвинуваченою у заявах від 20.02.2015 року, 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року, виключила б будь-яку виплату коштів, що свідчить про те, що дії ОСОБА_4 неможна вважати ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном через те, що не було добросовісності з боку органу, який відповідає за розпорядження бюджетним коштами.
		Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій в рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (заява №29979/04), викладеній у пунктах 70-71, суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити минулу «помилку», неповинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу, повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Слід також зазначити, що відповідно до пункту 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги, вони стягуються у судовому порядку. 
		Отже, указаний Порядок передбачає, що у разі недобросовісності з боку уповноваженого представника сім`ї, останньому спочатку пропонується повернути кошти добровільно, а в разі 
		 
		 
		відмови такі суми стягуються в судовому порядку. Доказів того, що управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА зверталось в судовому порядку з вимогою до ОСОБА_4 про повернення виплачених їй коштів, суду не надано.
		Таким чином, дії ОСОБА_4 , з урахуванням положень пункту 11 Порядку, не передбачені кримінальним законом як злочин, через відсутність всіх елементів складу злочину та відповідного рівня суспільної небезпеки, що притаманний злочинам, а тому на переконання суду, такі дії слід кваліфікувати як цивільний делікт, оскільки відносини у сфері нарахування та виплати матеріального забезпечення внутрішньо переміщеним особам за своїм змістом є цивільно-правовими, і спори, які виникають із цих правовідносин, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
		В ході досудового розслідування дії обвинуваченої кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, що кваліфікується як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); ч.2 ст.190 КК України, що кваліфікується як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно; ч.1 ст.358 КК України, що кваліфікується як підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується установою чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права з метою використання його підроблювачем; ч.3 ст.358 КК України, що кваліфікується як підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується установою чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно та ч.4 ст.358 КК України, що кваліфікується як використання завідомо підробленого офіційного документа.
		Щодо пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 та ч.2 ст.190 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.190 КК України  заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		При цьому, відповідно до обвинувального акту, визначено спосіб вчинення шахрайства саме шляхом обману потерпілого  Управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації.
		За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна, при цьому потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність має бути результатом впливу на нього шахрая, а саме: введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
		Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо або несвідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. 
		Обман при шахрайстві застосовується винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов`язковою умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.
		При цьому, суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
		Відповідно до Заяви про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 20.02.2015 року, поданої ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, остання вказала про наявність у неї на праві власності майна  житлового 
		 
		будинку в АДРЕСА_1 (а.с.70).
		Цього ж дня ОСОБА_4 подала до Управління праці та соціального захисту населення Любарської державної адміністрації Заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
		Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.
		Вказана позиція відображена у Постанові Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
		Отже, ОСОБА_4 не мала умислу на обман потерпілого  Управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації стосовно наявного у неї житла, а лише добросовісно помилялася, не вказуючи належну інформацію у заявах для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року де у графі про володіння житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції стоїть відмітка «- та ні», оскільки вона не розуміла змісту заяв, а працівники Управління жодного разу не звернули увагу на неправильне по суті заповнення відповідних заяв (відсутність підкреслень, як того вимагала форма заповнення заяви, проставляння позначок типу «V» на слові «так» тощо).
		Також, щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ч.3 та 4 ст. 358 КК України, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Частиною першою ст.358 КК України передбачена відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.
		Частини 3 та 4 ст.358 КК України, встановлюють відповідальність за вчинення повторно або за попередньою змовою групою осіб дій, передбачених ч.ч.1 або 2 цієї статті, та за використання завідомо підробленого документа.
		Відповідно до примітки до ст.358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Тобто, предметом злочинів, передбачених ч.ч.3 та 4 ст.358 КК України, крім посвідчення документів, можуть бути лише офіційні документи.
		В той же час, заява про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату 
		 
		житлово-комунальних послуг, не відповідає критеріям, встановленим до офіційних документів, оскільки вона не видається, не складається та не посвідчується уповноваженим органом чи особою яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити, - а заповнюється заявником особисто за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. Крім того, заповнена заява згідно з її формою, передбаченою Порядком, не потребує погодження або затвердження будь-якою службовою особою або представником органу державної чи виконавчої влади, юридичною особою чи приватним підприємцем, не вимагає нотаріального посвідчення або посвідчення відповідною печаткою чи штампом. Крім того, представник потерпілого ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказали, що заяви які підписувала ОСОБА_4 не являються офіційними документами так як не мають відповідних атрибутів. 
		У правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 25.04.2013 року по справі №5-10кс13 зазначено, що враховуючи нормативне визначення службового підроблення, офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організації, незалежно від будь-якої форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають юридичне значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні.
		В рекомендації Ради Європи №R (2002) державам - членам про доступ до офіційних документів (ухвалена Комітетом міністрів 21 лютого 2002 року на 784-ому засіданні заступників міністрів) зазначено що: "офіційні документи" - означає будь-яку інформацію, яка є записаною в будь-якому вигляді, вироблена або отримана органами державної влади і пов`язана з будь-якою державною або адміністративною функцією, за винятком документів, які перебувають на стадії підготовки.
		Наведене дає можливість суду прийти до категоричного висновку про те, що заяви написані ОСОБА_4 від 20.02.2015 року, від 20.08.2015 року, від 22.02.2016 року, від 22.08.2016 року в які нею було внесено відомості на отримання адресної допомоги, у жодному разі не можна вважати документом, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання їх підроблювачем, а так само документом, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надає певні права чи звільняє від обов`язків, іншим офіційним документом, який складений у визначеній законом формі та містить передбачені законом реквізити.
		Вносячи відомості у вказані вище заяви та зазначаючи в них необхідну інформацію, обвинувачена не обманювала управління соціального захисту населення Любарської РДА, та не підробляла документи. Отже, вказані заяви не були частиною її злочинного умислу спрямованого на заволодіння державними коштами (чужим майном) шляхом отримання їх як виплати допомоги внутрішньо-переміщеним особам.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочинів, передбачених ч.ч.1, 3 та 4 ст.358 КК України, оскільки дії обвинуваченої не були спрямовані на підробку офіційного документу та подальше його використання, та відсутність у ОСОБА_4 ознак суб`єкта даного злочину, оскільки жодної із зазначених в цій статті дій остання не виконувала, вона лише заповнила заяву, яка не є документом, на підставі якого вона мала право на отримання допомоги.
		Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною.
		Виходячи із змісту ст.ст.91, 92 КПК України, обов`язок доказування події злочину, винуватості обвинуваченого покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Відповідно до положень ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно із ч.2 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов по справі не заявлений.
		Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.62 Конституції України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст.ст.17, 86, 87, 91, 92, 98  100, 233, 234, 290, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, - 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати не винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України та виправдати її за вказаним обвинуваченням за відсутністю в її діях складу злочину.
		Речовий доказ по справі - особову справу №636835 на ім`я ОСОБА_4 , жительку АДРЕСА_1 , оформлену Управлінням праці і соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації, після набрання вироком суду законної сили  залишити в матеріалах справи.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. 
		 
		 
		Суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...